Тарифно- кваліфікований довідник

Тари́фна ста́вка — елемент тарифної сітки, який визначає годинний (денний або місячний) розмір оплати праці працівника в залежності від складності виконуваних робіт або йогокваліфікації (присвоєного йому тарифного розряду).

Тари́фна сі́тка — сукупність кваліфікаційних тарифних розрядів та відповідних їм тарифних коефіцієнтів, за якими визначається розмір тарифних ставок оплати праці працівників у залежності від складності виконуваних робіт та кваліфікації працівників.

Тарифно- кваліфікований довідник – це документ в якому розписані сукупність спеціальних знань та явищ.

Одним з основних показників , що включаєть на зростання життєвого рівня громадян є мінімальна зарплата та прожитковий мінімум.

Згідно з підпунктом 8, пункт 1 , статі 40. Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010р. №2456-4 . Розмір мінімальної заробітної плати визначається про державний бюджет на відповідний рік. У 2012р. мінімальна зарплата у місячному розмірі становить:

З 1 січня – 1073 грн.

З 1 квітня – 1094 грн.

З 1 липня – 1102 грн.

З 1 жовтня – 1118 грн.

З 1 грудня – 1134 грн.

Мінімальну плату отримують особи яким встановлено посадові оклади на рівні 1 тарифного розряду. За єдиною тарифною сіткою розрядів і коефіцієнтів з оплати праці.

Погодинна форма оплати праці включає дві системи: просту погодинну і почасово-преміальну.

При простий почасової системі розмір заробітної плати залежить від тарифної ставки працівника і кількості відпрацьованого часу.

Почасово-преміальна система оплати праці застосовується з метою підвищення якісних або кількісних показників (безаварійна робота, підвищення якості продукції).

Відрядна форма оплати праці застосовується там, де можна встановити однозначну залежність між обсягом виробленої продукції та кількістю затраченої праці кожного робітника або групи робітників.

Для підприємства застосування відрядної системи оплати праці дає можливість стимулювати при необхідності вироблення робочих, а основним недоліком є можливе зниження якості при зростанні виробітку.

Відрядна форма оплати праці має кілька систем: пряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордних, колективну відрядну.

При прямій відрядній системі оплати праці заробіток робітника знаходиться в прямій залежності від його індивідуального виробітку. Така система застосовується там, де легко можна організувати індивідуальний облік праці. Заробіток визначається як сума творів відповідної відрядної розцінки на фактичну виробку.

розцінки- це частина заробітної плати, що припадає на одиницю продукції.

При відрядно-преміальною системі понад заробітку за прямими відрядними розцінками виплачується премія за виконання і перевиконання плану за заздалегідь встановленим якісним або кількісним показникам.

При відрядно-прогресивноїсистемі оплати праці робітників у межах встановленої норми оплачується по основних розцінками, а понад норму - за підвищеними.

Побічно-відрядна система застосовується для оплати праці допоміжних робітників, які обслуговують основних робітників-відрядників, від темпу і вироблення яких залежить продуктивність основних робітників.

При акордно системі розмір оплати робіт встановлюється не за кожну виробничу операцію окремо, а за весь комплекс робіт, взятий в цілому з зазначенням строку їх виконання.

Колективні системи оплати праці доцільно застосовувати в тих випадках, коли неможливий облік індивідуального виробітку кожного робітника.

№16 Форми і системи оплати праці

Існують дві форми оплати праці працівників під-ва: 1. Погодинна, 2. Відрядна

1. Зарплата при погодинні формі оплати праці визначається, виходячи із фактично відпрацьованого працівників часу.

ЗПпогод =tф С год, де

Tф – фактично відпрацьований працівником час за певний період, год

Сгод- тарифна ставка за 1год відпрацьованого часу

Сгод = Сміс *ЗПміп

Мф.р.

Сміс- місячна тарифна ставка працівника, що визначається за тарифно-кваліфікаційними довідниками.

ЗПміп- мінімально-гарантований розмір заробітної плати для даної категорії працівників у певній галузі народного господарства

Мф.р.- місячний фонд робочого часу працівників

2. Погодинна оплата праці має дві системи: просту погодинну, що залежить тільки від окладу та фактично відпрацьованого часу. Та погодинно-преміальну, що дає змогу виплачувати працівником.

3. При відрядній формі оплати праці заробіток нараховується на кожну одиницю виготовленої продукції за визначеними відрядними оцінками. Відрядна оцінка визначається виходячи з тарифної сітки, що відповідає даному розряду робіт та встановленій норм виробітку.

№17 Характеристика структура і принципи організації виробничих процесів

Виробничий процес – це сукупність увзаємозв’язаеих дій людей, засобів праці та природи потрібних для виготовлених продукції. Головною складовою виробництва продукції є технологічний процес.

Технологічний процес – це сукупність дій зі змінами та визначення стану предмета праці.

За призначенням виробничі праці бувають:

1. Основні 2.Допоміжні 3.Обслуговуючі

Основні – це процеси безпосереднього виготовлення основної продукції підприємства, яка визначає його виробничий профіль, спеціалізацію і поступає на ринок як товар для продажу.

Допоміжні – це процеси , що ґрунтуються на їх призначені утворюючи такі допоміжні виробництва, як ремонтне , інструментальне енергетичне.

Обслуговуючі – це забезпечують нормальні умови здійснення сновних і допоміжних процесів.

Основні процеси на виробництві проуцси поділяють на стадії:

1. Заготівельну 2. Обробну 3. Випускну

За пе5ребігом у часі виробництво продукції поділяється на:

1. Дискретні ( перервні ) 2. Безперервні

Дискретний процес – притаманна цинічність пов’язана з виготовлення м виробів певної форми, які обчислюються у штуках.

Безперервні процеси – властивні вироблену продукції яка немає сталого об’єму і форми ( рідкі, газоподібні) тому їхній перебіг непотребує технологічної циклічності.