Основні функції заробітної плати й принципи її організації

Трудові доходи найманого робітника можуть включати основну зарплату, змінну зарплату (премія, надбавки, відрядний приробіток) і інші елементи доходу (матеріальна допомога, оплата харчування, путівок і т.д.). У сукупності ці три складові й формують трудовий дохід працівника, але визначальної є ставка заробітної плати.

Функції заробітної плати:

1. Відтворювальна функція. Вона передбачає забезпечення працівників необхідними життєвими благами для відтворення робочої чинності. Ця функція тісно пов'язана із установленням державою мінімального розміру заробітної плати. Вирішальну роль у визначенні розміру мінімальної заробітної плати відіграють два критерії: матеріальні потреби працівників, а в ряді країн і їх родин; рівень плати за аналогічну працю в порівнянних галузях і спеціальностях. У багатьох розвинених країнах рівень заробітної плати зв'язується із загальною економічною ситуацією. Крапкою відліку є середня заробітна плата, і тоді розмір мінімальної заробітної плати є компромісом між соціальними потребами й економічними можливостями. За висновком Міжнародної організації праці, уважається слушної мінімальна заробітна плата, що досягає 68% національної середньої заробітної плати. Мінімальна заробітна плата в Україні (118 грн) в 3 рази менше прожиткового мінімуму й тому не може виконувати відтворювальну функцію й вирішувати ті завдання, які передбачені її встановленням:

- усунення надмірної експлуатації працівників, що виконують прості роботи;

- протидія несумлінної конкуренції;

- тиск на підвищення загального рівня оплати праці;

- координування соціальної політики в перерозподілі національного доходу, а також економічної політики

2. Стимулююча функція. Основне втримування цієї функції полягає у встановленні взаємозв'язку між результатами праці працівника і його оплатою. Ця залежність повинна зацікавити працівника в постійному поліпшенні результатів праці, стимулювати підвищення його кваліфікації й професійної майстерності. Причому й постійна й змінна частина зарплати повинні бути націлені на розв'язок цього завдання. Для посилення стимулюючої ролі заробітної плати необхідне більш тісне вв'язування її постійної частини з результатами праці залежно від кваліфікації, професійного рівня, інтенсивності праці працівника ( через диференціацію ставок і окладів).

Сьогоднішній стан усієї системи організації заробітної плати в Україні свідчить про те, що механізм її формування й використання не орієнтовані на виконання стимулюючої функції. Відрив заробітної плати від економічної ефективності праці є гальмом у підвищенні продуктивності праці, підвищенні якості продукції, забезпеченні її конкурентоспроможності.

Вимірювально-розподільна функція. Через цю функцію в заробітній платі знаходить висвітлення кількість праці, тобто тісне вв'язування витрат праці з розмірами його оплати. Через реалізацію цієї функції забезпечується й розподіл доходу між найманими робітниками й роботодавцями

Ресурсно-разместительна функція виражається в оптимізації розміщення трудових ресурсів по регіонах, галузях, підприємствах. Її реалізація залежить від рівня розвитку ринкових відносин у сфері трудових ресурсів, інфраструктури ринку праці, заходів щодо регулювання зайнятості й захисту внутрішнього ринку праці.

Основні принципи організації заробітної плати

1. Підвищення реальної заробітної плати в міру росту ефективності проведення й праці

2. Забезпечення випереджальних темпів росту продуктивності праці над темпами росту середньої заробітної плати

3. Диференціація заробітної плати залежно від трудового внеску працівника в результати діяльності підприємства, утримування й умов його праці, району розташування підприємства, його галузевої приналежності. Диференціація повинна відповідати наступним вимогам:

- мінімальний розмір винагороди, або збільшення зарплати повинен бути відчуємо для працівника;

- рівень критерію, по досягненню якого наступає право на винагороду, повинен бути напруженим, але реальним;

- час між закінченням роботи й винагородою повинне бути мінімальним;

- норми праці й розцінки по заробітній платі повинні бути стабільними й не переглядатися, якщо підвищення продуктивності праці з'явилося заслугою працівника, результатом інтенсивності його праці;

4. Рівна оплата за рівну працю. В умовах ринкової економіки цей принцип слід розуміти як:

- недопущення дискримінації в оплаті праці по статі, віку, національній приналежності й ін.;

- слушний розподіл заробітної плати усередині підприємства, що припускає однакову оплату однакової праці (адекватну оцінку однакової праці через його оплату)

5. Державне регулювання заробітної плати. Воно здійснюється через систему угод, що укладаються, на державному, регіональному й галузевому рівнях і пов'язане із установленням мінімуму заробітної плати, рівня, що гарантується законодавством компенсаційних доплат, заходів щодо регулювання зайнятості й т.п.

6. Облік впливу ринку праці

7. Простота, логічність і доступність форм і систем оплати праці, що забезпечує широку поінформованість про сутність систем заробітної плати.