Колоїдні процеси при дозріванні тіста
Під час дозрівання тіста продовжується процес осмотичного зв'язування води білками, ними поглинається також певна частина рідкої фази тіста. Це покращує його структурно-механічні властивості.
Під час бродіння внаслідок зростання активності протеолітичних ферментів борошна відбувається дезагрегація молекул білка, гідроліз поліпептидних ланцюгів. Це призводить до послаблення білкового каркасу тіста. Частина білків набухає необмежено, що посилює їх механічну і ферментативну дезагрегацію, призводить до пептизації, збільшує вміст рідкої фази в тісті. Необмежене набухання і пептизація білків особливо характерні для житнього тіста.
Від співвідношення інтенсивності процесів обмеженого і необмеженого набухання білків, їх дезагрегації залежить формування структурно-механічних властивостей тіста.
На глибину колоїдних процесів впливає сила борошна. Білки сильного борошна під час дозрівання тіста набухають повільно, обмежено, їх набухання продовжується до кінця дозрівання тіста. Вони осмотичне зв'язують значну частину водорозчинної фракції тіста. Додаткова механічна обробка такого тіста під час обминання сприяє перебудові білкових структур, прискоренню їх набухання.
У тісті з слабкого борошна білки швидко набухають, значна частина їх набухає необмежено і пептизується Цьому сприяє гідролітичний розклад білків протеолітичними ферментами Внаслідок цих процесів у тісті зростає кількість рідкої фази, воно розріджується.
Білковий каркас клейковини, відмитої із тіста з сильного борошна, виразно структурований, міцний, тоді як у клейковини тіста з слабкого борошна — невиразний, слабкий, рис. 5.7.
Поряд з набуханням і деструкцією білків при дозріванні тіста відбуваються процеси гідратації нерозчинних і водорозчинних пентозанів, що призводить до підвищення в'язкості тіста. Особливо велике значення відіграє процес набухання нерозчинних пентозанів і утворення в'язкого розчину водорозчинними пентозанами у формуванні структурно-механічних властивостей житнього тіста.
На колоїдні процеси впливають ступінь механічної обробки тіста під час замішування, кислотність, продукти бродіння, глютатіон дріжджів, що накопичуються під час дозрівання, а також температура бродіння. Підсилена механічна обробка тіста шляхом подовженого або інтенсивного замішування сприяє підвищенню у процесі дозрівання набухання білків, деструкції крохмальних зерен, що призводить до збільшення кількості осмотичне і адсорбційне зв'язаної вологи,
покращанню фізичних властивостей тіста, про що свідчать дані, що характеризують консистенцію тіста, замішаного з різним ступенем механічного оброблення, рис. 5.8.
Збільшенню гідрофільності колоїдів тіста, їх пепти-зації сприяє підвищення кислотності тіста внаслідок кислотного бродіння і
ферментативного розкладу фітину, а також накопичення продуктів спиртового бродіння.
У результаті кислотної пептизації білків у тісті підвищується вміст водорозчинних речовин, одночасно зменшується вихід сухої клейковини, сира клейковина стає міцнішою, знижуються її гідратаційна здатність і розтяжність.
Диоксид вуглецю, який виділяється при спиртовому бродінні, у вільній воді утворює вуглекислоту, під дією якої клейковинні білки пептизуються, а в міру його видалення відновлюються з поліпшеною структурою. Цим можна пояснити
сприятливий вплив на реологічні властивості тіста, об'єм і пористість хліба механічного видалення з тіста диоксиду вуглецю при обминанні та обробленні.
З підвищенням температури бродіння колоїдні процеси в тісті поглиблюються, прискорюється його дозрівання.