Суцільні системи розробки
Клас суцільних систем розробки характеризується тим, що очисні та підготовчі роботи у виїмковій ділянці ведуться одночасно, взаємопов'язані між собою та посуваються, як правило, у одному напрямку – від бремсберга, похилу або квершлагу до меж шахтного поля, панелі, блоку; виймальні виробки, які обслуговують очисний вибій, підтримуються у виробленому просторі, піддані інтенсивним проявам гірського тиску; транспортування вугілля відбувається у напрямку, протилежному напряму посування очисного вибою.
Розрізнюють наступні різновиди суцільних систем розробки:
при вийманні лавами по простяганню: лава-поверх (лава-ярус); лава-поверх (ярус) з середнім вентиляційним штреком; зі спареними лавами у поверсі (ярусі); з розподілом поверху (ярусу) на підповерхи (підяруси);
при вийманні лавами по повстанню (падінню): з вийманням одинарними лавами та з вийманням спареними лавами.
Загальними перевагами суцільних систем розробки є:
швидке введення очисних вибоїв у роботу;
невеликі первісні витрати на підготовку ділянки;
відсутність тупикових виробок великої довжини, що важливо для їх провітрювання, особливо на газоносних пластах;
можливість застосування різних способів охорони виймальних виробок при слабких бокових породах (особливо підошви).
Загальні недоліки суцільних систем розробки:
у загальному випадку погані умови підтримання виймальних виробок, які піддаються впливу очисних робіт, і у цьому зв'язку великі витрати на їх ремонт;
відсутність попередньої розвідки пласту підготовчими виробками, а звідси небезпека несподіваної зустрічі геологічних порушень, що не прогнозувались;
очисні та підготовчі роботи не розділені у просторі та часі, що призводе до взаємних організаційних перешкод;
обмеження навантаження на очисний вибій за газовим фактором (хоч воно у аналогічних умовах й більш ніж у стовпової системи розробки, однак нижче ніж у комбінованої системи розробки з розбавленням вихідного струменю повітря.