Перекладацькі трансформації як спосіб досягнення еквівалентності

У процесі перекладу часто стає неможливим використати буквальний словарний відповідник, і перекладач вдається до перетворення внутрішньої форми слова чи словосполучення або ж його повної заміни, тобто до перекладацької трансформації.

Щоб дати визначення терміну «перекладацька трансформація» необхідно спочатку зрозуміти зміст, вкладений у нього. Різні вчені по-різному інтерпритують це поняття.

Наприклад, на думку Я. Й. Рецкера, трансформації є прийомами логічного мислення, які допомагають розкривати значення іншомовного слова в контексті і знайти йому відповідник, який не збігається зі словником [Рецкер, c. 38].Він виділяє два види трансформації: граматичні, до яких належатьзаміни частин мови або членів речення, та лексичні, що включають конкретизацію, генералізацію, диференціацію значень, компенсацію втрат, що виникають у процесі перекладу [Рецкер c. 87].

Л. С. Бархударов у своїй класифікації розрізняє перекладацькі трансформації за формальними ознаками: перестановки, додавання, заміни, опущення [, с. 112]. При цьому вчений підкреслює, що такий поділ є значною мірою приблизним і умовним.

Л. К. Латишев класифікує перекладацькі трансформації за характером відхилення від міжмовних відповідностей, і поділяє їх на:

1) морфологічні – заміна однієї категоріальної форми іншими або кількома;

2) синтаксичні – зміна синтаксичної функції слів і словосполучень;

3) стилістичні – зміна стилістичного забарвлення відрізка тексту;

4) семантичні – зміна не лише форми вираження змісту, але і самого змісту, тобто, за допомогою яких описана ситуація;

5) змішані – лексико-семантичні та синтаксично-морфологічні. [Латишев, с. 78]

Такі вчені, як А. М. Фітерман та Т. Р. Левицька у своїй спільній праці виділяють три типи перекладацьких трансформацій :

1) граматичні трансформації, до яких відносяться перестановки, опущення і додавання, перебудови та заміни пропозицій;

2) стилістичні трансформації, до яких належать такі прийоми, як синонімічні заміни та описовий переклад, компенсація та інші види замін.

3) лексичні трансформації, які включають в себе заміну і додавання, конкретизацію і генералізацію понять. [Левицька, с. 56].

Р. К. Міньяр-Білоручев [Міньяр-Білоручев, с. 96] розглядає три типи трансформацій – лексичні, граматичні, семантичні:

1) до першого виду він відносить прийоми генералізації і конкретизації;

2) до другого – пасивізації, заміну частин мови і членів речення, об’єднання речень або їх членування;

3) до третього – метафоричні, синонімічні, метафоричні заміни, логічний розвиток понять, антонімічний переклад і прийом компенсації.

О. Д. Швейцер, який розрізняє такі групи трансформацій с. [113]:

1) трансформації на компонентному рівні семантичної валентності у разі застосування різного роду замін. Наприклад, заміна морфологічних засобів лексичними, іншими морфологічними, синтаксичними або фразеологічними та інші;

2) трансформації, що здійснюються на референціальному рівні, тобто:

- конкретизація (або гіпонімічна трансформація);

- генералізація (гіперонімічна трансформація);

- заміна реалій (інтергіпонімічна трансформація);

- переклад за допомогою реметафорізаціі (синекдохічна трансформація);

- метонімічні трансформації;

- реметафорізаціі (заміни однієї метафори іншою);

- деметафорізаціі (заміни метафори її антиподом – неметафорою);

- комбінації вищезазначених трансформацій;

3) трансформації на стилістичному рівні – компресія і розширення. Під компресією мається на увазі еліпсис, семантичне стягнення, опущення надлишкових елементів і лексичне згортання..

Але далі всіх пішов М. К. Гарбовський, який поряд із трансформаціями виокремив ще й перекладацькі деформації, які є також перетвореннями, однак пов’язані з певними перекладацькими втратами і стосуються насамперед форми мовленнєвого твору, хоч можливими, на його думку, є й семантичні деформуючі операції [Гарбовський, с. 507].

За О.О. Селівановою, перекладацькі трансформації – це прийоми перекладу, що передбачають процедуру перетворення з метою переходу від одиниць оригінального тексту до одиниць перекладу [Селіванова, с.454].У нашій роботі ми будемо спиратись на класифікацію Олени Олександрівни. Її класифікація ґрунтуєтьсЯ на тріаді мовного семіозису (Ч. Морріс) – семантики, синтактики та прагматики, оскільки переклад є перетворенням мовного продукту однієї семіотичної системи продуктом іншої, орієнтованим на інтерпретанту свого адресата [Селіванова , с. 456]. Враховуючи ці особливості Селіванова О.О. поділяє трансформації на формальні, що передбачають зміну форми в перекладі при збереженні змісту оригіналу та Формально-змістові трансформації, що передбачають зміну форми та модифікацію змісту[Селіванова , с. 458].

Однак слід зазначити, що фахівці в галузі теорії перекладу так до цих пір і не прийшли до спільної думки щодо самої суті поняття трансформації. Цим і пояснюється велика кількість класифікацій, запропонованих вченими, що відрізняються одна від одної. [Сіняговська , с. 9о].

Трансформації найчастіше використовуються під час перекладу художньої літератури, адже без них неможливо створити еквівалентний оригіналу текст із збереженням ідеостилю автора, що, безсумнівно, є найголовнішим завданням перекладача.