Ііі. технологія вирощування польових культур
3.1. Багаторічні трави
(люцерна)
3.1.1. Значення культури для господарства
Люцерна найбільш поширена серед багаторічних бобових трав. Вона вважається культурою Степу, де частка її посівів становить 70-75%. Понад 50% площ трав люцерна займає в Лісостепу, 15-20 на Поліссі.
Посіви люцерни можуть давати високу врожайність при застосуванні інтенсивних технологій. Так можна одержати 300-400 ц/га зеленої маси, при зрошенні – 600-700 ц або відповідно 75-100 і 100-200 ц/га сіна. Вміст перетравного протеїну в зеленій масі становить 3,2-4,8 %, збір з гектара 25-32 ц.
За виходом протеїну ці багаторічні трави значно перевищують інші кормові культури і є найкращою сировиною для виготовлення високобілкового трав’яного борошна, сіна, січки, брикетів, сінажу.
Проте цінність корму визначається не тільки вмістом білка, а й збалансованістю та амінокислотним складом його. Важливо, що бобові багаторічні трави містять майже всі амінокислоти, в тому числі найважливіші з них. Крім того, білки, які є в цих травах, легкорозчинні у воді й нейтральних солях, завдяки чому краще засвоюються організмом тварин.
Відомо, що багаторічні бобові трави мають важливе агротехнічне й меліоративне значення. Зокрема після збирання врожаю люцерни з кореневими та пожнивними рештками у ґрунті залишається 150-200 кг/га. під впливом бобових трав різко посилюється мікробіологічна активність ґрунту, а також поліпшується його агрономічні властивості, збільшується некапілярна шпаруватість і водопроникність. Люцерна відзначається здатністю пригнічувати патогенні мікроорганізми ґрунту. Під впливом багаторічних трав у ньому зникає шкідлива мікрофауна і розвивається корисна мікрофлора.
На зрошуваних землях люцерна запобігає вторинному засоленню їх. Коренева система, завдяки глибокому проникненню, перехоплює капілярну воду, що піднімається з глибоких шарів і цим знижує рівень підґрунтових вод на 50-100 см.
Бобові трави та їх сумішки із злаковими відзначаються протиерозійною здатністю, сприяють фільтрації азоту в глибокі шари ґрунту. Ґрунтозахисні сівозміни ефективні лише при вирощуванні й довгостроковому використанні люцерни.
3.1.2. Розміщення культури у сівозміні, попередники
У польових сівозмінах степових районів люцерну найчастіше підсівають під покрив ярових зернових, рідше - під просо, суданську траву або в міжряддях кукурудзи. Отже, на богарі добрими попередниками культури є зернові, які висівають після чорного пару, кукурудза, баштанні. При зрошуваному землеробстві люцерну можна розміщати практично після будь-якого попередника. У спеціальних сівозмінах її можна вирощувати у вивідному полі 3-4 року. Поля розташовують на відстані не менше 1000 м від інших бобових культур.
3.1.3. Система обробітку ґрунту під культури після різних попередників
На полях, де люцерну висівають після зернових, проводять лущення стерень, а через 2-3 тижні - оранку плугом з передплужником на глибину 25-30 див або повторне лущення на глибину 8-10 див.
На ділянках, засмічених багаторічними бур'янами, перед оранкою вичісутють кореневища, які видаляють за межі поля й знищують.
Перед сівбою люцерни, рано навесні, під покривні зернові культури проводять боронування у два сліди. Якщо покривними культурами є суданська трава, просо, то до сівби проводять 2-3 культивації на глибину висіву насіння (2-3 см) з одночасним боронуванням. У посушливих районах - коткування.
3.1.4. Система удобрення культури
Органічні добрива варто вносити під покривну культуру, післядію яких сприяє підвищенню врожаю. Люцерна особливо чутлива до фосфору у ранній період свого розвитку, тому рекомендується вносити гранульований суперфосфат разом з висівом насіння. Забезпеченість цим елементом у перший місяць життя позитивно впливає на розвиток рослини в наступні роки. Люцерна виносить із ґрунту багато калію, кальцію, магнію, на внесення яких вона відчутно реагує підвищенням урожаю.
На дерново-підзолистих і сірих лісових ґрунтах добрі результати дає передпосівна обробка насіння молібденом (100 мг молібденокислого амонію на 400 м води для обробки гектарної норми насіня).
Дуже важливим у фазі бутонізації для поліпшення плодоутворення й підвищення стійкості рослин проти хвороб є позакоренева підгодівля сумішами мікроелементів одночасно із застосуванням інсектицидів проти шкідників: технічною бурою (0,4 кг/га), сірчанокислим цинком (0,2 кг/га), молібденокислим амонієм (0,26 кг/га).
3.1.5. Сортовий склад
Останнiм часом на Українi виведенi новi сорти люцерни iнтенсивного типу, якi за врожаєм зеленої маси не поступаються районованим ранiше або переважають їх. Насiннєва продуктив нiсть цих сортiв на 30–50% вища.
Сорти Надежда i Сiнська селекцiУ УНдiЗЗ та Зарнiца i Радуга – ВСГI районованi в зонi Степу, а також Надежда – в Лiсостепу.
У Лiсостепу та на Полiссi добре зарекомендували себе сорти: Ярославна і Полтанчанка.
3.1.6. Насінництво культури в господарстві
В господарстві під насінницькі посіви відведено площі з кращими ґрунтами, вони повністю забезпечуються добривами, пестицидами, сільськогосподарською технікою. Насінницька робота контролюється головним агрономом господарства.
Щоб отримувати доброякісний посівний матеріал, в господарстві існує трьох ланкова система насінництва: насіння, яке виробляється надходить на насіннєобробні заводи, де його підготовлюють і зберігають, а звідти його відпускають господарствам для сівби. Господарство закуповує еліту чи першу репродукцію, а потім вирощує відповідні репродукції на продаж і деяку частину на власні потреби.
Основу насінництва в господарстві складає насінницька бригада, яка займається вирощуванням високоврожайного насіння районованих сортів для забезпечення повної потреби в ньому всіх промислових товарних посівів. Виробництво насіння здійснюється по індустріальній технології з використанням комбайнового збирання, авто транспортування, механізованих та автоматизованих сушильно-насіннєочисних комплексі і насіннєвих заводів з мінімальними затратами ручної праці.керує насінницькою бригадою агроном-насіннєвод.
Існує система насінництва, яка ,як і в зернових культур, складається із:
А) науково-дослідних установ, їх насінгоспів та навчальних господарств сільськогосподарських вузів та технікумів, які виробляють насіння еліти;
Б) спеціалізованих насінницьких господарств і насінницьких підрозділів господарств які вирощують репродуктивне насіння.
Загальними вимогами при виробництві насіння трав як еліти, так і репродуктивного, є застосування комплексу заходів, які забезпечують одержання високих врожаїв чистосортного насіння, що відповідає вимогам державного стандарту за сортовими і посівними якостями.
Схема виробництва еліти трав: 1. Розсадник збереження сорту; 2. Розсадник попереднього розмноження сорту; 3. Посіви супереліти; 4. Посіви еліти.
При невеликому обсязі насінництва з великим коефіцієнтом розмноження трав можлива схема: розсадник розмноження трав та посіви еліти. Просторова ізоляція насінницьких посівів від інших сортів даного виду повинна бути не менше 200 м.
Технологія вирощування високоякісного насіння.
Інтенсивна технологія насінництва люцерни вимагає своєчасного високоякісного виконання комплексу агротехнічних, біотехнічних, екологічних і організаційно-господарських заходів для забезпечення врожаю насіння: в Степу 4-5 ц/га, Лісостепу 3-4, Поліссі 2-2,5 ц/га при значно меншій собівартості. Вона складається з чіткого агроекологічного контролю за посівами, розміщення їх без покриву в освоєній спеціалізованій сівозміні з високою культурою землеробства: вирощування нових сортів інтенсивного типу; науково обґрунтованої системи удобрення; ґрунтозахисної і вологозберігаючої системи обробітку ґрунту; дотримання оптимальних строків і способів сівби; інтегрованого захисту посівів від шкідників, хвороб і бур’янів; комплексу заходів по охороні та примноженні запилювачів; екологічного підходу до вибору укосу; прогресивних способів збирання врожаю й очистки насіння.
3.2.7. Якість насіння, способи підготовки до сівби
Перед сівбою насіння скарифікують, протруюють й обробляють мікроелементами (борною кислотою - 0,4-0,5 кг/т й ін.), ризоторфіном, а проти комплексу хвороб протруюють суспензією Бенлату, 50%-і з.п. (3-4 кг й 5-10 л води на 1 т насіння) або іншими рекомендованими препаратами.
Одночасно з передпосівною культивацією проти однорічних дводольних і злакових бур'янів вносять такі гербіциди: Ептан 6Е, 72%-і к. е. (2,8-5,6 л/га), Трефлан, 24%-і к. е. (6 л/га), і поле коткують гладкими ковзанками.
3.1.8. Строки, способи сівби, норми висіву, глибина сівби
У люцерни, як і в інших багаторічних бобових трав, певна кількість насіння має оболонку, що не пропускає повітря й воду. Кількість його залежить від виду, сорту, віку рослин, погодних умов. Під час зберігання у значної частини насінна оболонка втрачає герметичність і воно може проростати. В перші два-три роки зберігання кількість твердого насіння зменшується на 70-80 %.
Якщо посівний матеріал містить 20-25 % і більше твердого насіння, його перед протруюванням пропускають через скарифікатори СС-0,5 або прогрівають при температурі 40-41 º С протягом п’яти діб.
За два-три місяці до сівби насіння обробляють протруювачами, мікроелементами і плівкоутворюючими елементами. Така комплексна обробка насіння сприяє підвищенню врожаю .
У день сівби в затіненому приміщенні насіння обробляють ризоторфіном.
При оцінці посівного матеріалу слід звертати увагу на буре й коричневе насіння, бо воно має нижчу схожість, ніж жовте.
Висівають кондиційним насінням протруєним ТМТД (2,4-3,2 кг/т) або іншими рекомендованими препаратами з додаванням 5-10 л води на 1 тону насіння. Сіють його у добре прогрітий ґрунт (12-14 º С) широкорядним способом з міжряддям 45 см.
Норма висіву в районах достатнього зволоження Лісостепу й Полісся становить 1-2 млн насіннин (2-4 кг).
У чистих від бур’янів посівах оптимальна густота травостою при широкорядній безпокривній сівбі має бути у південному Степу 15-18 рослин (130-160 стебел), центральному та північному Степу – 20-25 (150-200 стебел), в Лісостепу і на Поліссі – 30-35 рослин (200-250 стебел) на 1 м2.
Насіння загортають на глибину 2-3 см. Сівбу люцерни в основному проводять овочевими сівалками СКОН-4,2, СО-4,2, а також пере обладнаній під люцерну сівалці СУПН-8.
Узагальнений досвід наукових установ і виробництва свідчить, що в рівномірно розріджених широкорядних посівах для доступу комах-запилювачів до квіток у нижніх ярусах гілки, зав’язування бобів вище.
Другу культивацію посівів здійснюють одночасно з підживленням мінеральними добривами для поліпшення мінерального живлення і покращення зимостійкості та морозостійкості.
За 35-40 днів до закінчення вегетації травостої скошують на висоті 10-12 см, залишаючи для снігозатримання некошені смуги (завширшки до 1 м через кожні 10-15 м).
Пізньої осені поле щілюють на глибину до 60 см з відстанню між стрічками щілин 5-10м. Блюдце обробляють у двох напрямах. Щоб зменшити пошкодження кореневої системи трав, перед робочими органами щілиноріза встановлюють щілинорізи ЩН-2-140.
Навесні травостій обробляють у 2-3 сліди голчастими боронами, культиваторами обладнаними долотами, а іноді і дисковими лущильниками. Якщо травостій зріджений, дискують в один слід – диск встановлюють під кутом до 15º, на загущеному в два сліди під кутом атаки 15-25 º.
Протягом вегетації на 2 році життя люцерни виконують два-три рази розпушування міжрядь на глибину до 10 см.
Для посилення розвитку рослин, запобігання опадання квіток, створення відповідних умов для запліднення і формування насіння травостої обробляють регуляторами росту. Обприскування люцерни 0,05%-ним розчином гібберелінової кислоти збільшує кількість бобів на 25 %, насінин у них – на 23%.
На початку травня робиться скошення травостою для попередження розвитку квіткового комарика та насіннєїда люцернового жовтого, що дуже шкодять посівам на насіння.
Крім того, проти довгоносика люцернового в разі перевищення ЕПШ роблять обприскування Діазином 60 % к.е. (1,0 л/га). В кінці серпня – початку вересня за 10 днів до збирання посіви люцерни обробляють десикантом Реглон Супер 150 WS (3,0 л/га ) при побурінні 85-90 % бобів.
3.1.9. Догляд за посівами
На початку появи сходів руйнують кірку, культивують міжряддя й знищують бур'яни й шкідників.
У перший рік люцерни у фазі першого трійчастого листка проти дводольних бур'янів застосовують Базагран, 48%-і в. р. (2 л/га). Проти однорічних злакових бур'янів (мишій, куряче просо й ін.) посіви обприскують Ерадиканом, 72%-і к. е. (5-6,3 л/га). При змішаної забур'яненості однорічними злаковими й дводольними бур'янами застосовують суміші гербицидIв.
Проти бульбочкових, сірого бурякового й іншого довгоносиків використають Базудин, 60%-і к. е. (2-3 л/га), шерпові, 25%-і к. е. (0,24 л/га), Бецис, 2,5%-і к. е. (0,5-1 л/га), Золон, 35%-і к. е.(1,4-2,8 л/га), Фастак, 10%-і к. е. (0,15-0,2 л/га). Спочатку обробляють крайові смуги, а при необхідності - все поле.
Період стеблування-бутонізація
Проти бурої й жовтої плямистостей, аскохітозу, пероноспорозу застосовують препарати рекомендовані "Переліком... пестицидів й агрохімікатів, дозволених до використання в Україні",
На ділянках, де виявлена повитицю, люцерну скошують до цвітіння паразита. Стерні через 7-8 днів після укосу обприскують Раундапом, 36%-і в. р. (0,3-0,9 л/га) або Уталом, 36%-і в. р. (0,6-0,9 л/га).
Проти комплексу шкідників люцерни, особливо люцернової квіткової галиці, у фазі початку бутонізації важливе значення має проміжний укіс або у фазі масової бутонізації - цвітіння - другий укіс. Для гарантованого одержання насіння люцерни на півдні України бажано залишити 20% посівів першого (без підкошування рослин), 60% - проміжного й 20% - другого укосів.
Проти довгоносиків, клопів, вогнівок, попелиць, товстоніжок, трипсів, галиць, лучного метелика застосовують БІ-58 новий, 40%-і к. е. (0,5-1,0 л/га), Волатон 500, 50%-і к. е. (0,8-1,5 л/га), Діазинон, 60%-і к. е. (2-3 л/га), проти фітономуса - Дурсбан, 40,8%-і к. е. (1,5 л/га).
У більшості випадків посіви обробляють 2 рази: перший раз - на початку бутонізації, другий (обов'язково) - перед цвітінням. При одержанні насіння із проміжного укосу відпадає необхідність обробки інсектицидами на початку фази бутонізації.
Застосування пестицидів під час цвітіння неприпустиме, оскільки вони згубно діють на комах-запилювачів люцерни.
Період формування бобів
При необхідності проти насіннєїдів (тихіуса, товстоніжки) і клопів застосовують хімічну обробку посівів одним з вищезгаданих препаратів. При одержанні насіння першого укосу для захисту врожаю часто виникає необхідність дворазової обробки з Інтервалом 10-12 днів.
3.2.10. Інтегрована система захисту від шкодочинних об`єктів
Біологічні заходи боротьби зі шкідниками
Проти совок, п'ядунів і лучного метелика на початку й у період масового відкладання яєць випускають трихограму з розрахунку 75-100 тис. /га особин. З появою гусениць молодших віків (1-3) листогризучих совок, п'ядуна й лучного метелика застосовують біологічні препарати: Дендробацилін (2-4 кг/га), Лепідоцид (1,5-2 кг/га). Проти гусениць лучного метелика (1-3 віків) у період вегетації використають також Бітоксибацилін (2 кг/га).
Система захисту посiвiв вiд бур׳янiв та хвороб
Першим заходом догляду за люцерною є післяпосівне коткування ґрунту гладкими котками СКГ-2,2 або ЗКРВ-1,4 в агрегаті із посівними боронами. Для знищення бур’янів у фазі «білої нитки» і зменшення випаровування ґрунтової вологи до появи сходів проводять 1-2 боронування. Інтенсивна технологія передбачає внесення під досходове боронування гербіциду (машиною ОН-400) Ептаму (5-6 кг/га), що знищує дводольні однорічні і злакові бур’яни. Після появи сходів посіви люцерни боронують під кутом до напрямку сівби зубовими або сітчастими боронами БЗСС-10, ЗБП-0,6. щоб запобігти значному обламуванню соковитих рослин боронують вдень, не раніше 11-12 години, в суху погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджуються зубцями борін, а знищені бур’яни швидше підсихають.
Одно і дводольні бур’яни в посівах люцерни знищують також гербіцидом Півот (1,0 л/га) в фазі 1-2 трійчастих листка.
Коли рослини уже мають один-два справжніх листочки, для знищення бур’янів і посилення провітрювання ґрунту його розпушують. Перший міжрядний обробіток проводять культиваторами УСМК-5,4 Б, який обладнаний захисними дисками, лапами-бритвами для обробітку ґрунту в міжряддях на глибину 4-5 см, ротаційними робочими органами для розпушування в рядках; фрезерними культиваторами КФ-5,4. захисна зона під час першого міжрядного обробітку має бути завширшки 6-8 см.
Сучасні тенденції розвитку захисту польових культур вiд шкідників
А. Л. Зозуля, Харківський державний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва.
Науково-технічний прогрес торкається всіх областей виробництва, у тому числі й сільське господарство.. Нові відкриття кардинально міняють застарілі постулати й концепції. Не залишається осторонь от цих інновацій і захист рослин.
ДО сьогоднішнього дня основою всіх програм по захисту рослин є створення інтегрованих систем захисту рослин (ИСЗР). Зрозумілої ИСЗР досить багато, але в остаточному підсумку її можна представить як спільне використання всіх форм придушення шкідливого виду з метою підтримки популяцію шкідника нижче порога шкідливості. Кінцева мета - створення керованих агроекологічних систем (Фадєєв, Новожилов, 1984; Іжевський, Гулий,1986 ).
В ИСЗР виділяють кілька методів, серед яких можна виділити найбільше згадува часто: агротехнічний, біологічний, хімічний, механічний, біотехнічний, імунологічний, організаційно-господарський.
Механізований метод повністю втратив своє значення й практично в інтенсивному виробництві не використається. Його ще зрідка можна зустріти в приватному секторі, але й там геть використається через відсутність засобів на сучасні засоби захисту рослин.
Агротехнічний метод носить більше декларативний характер, геть частіше рекомендується, як супутній фактор, що підвищує інші способи впливу. Взагалі його важко назвати методом, оскільки під методом варто розуміти комплекс заходів, здатних утримувати чисельність шкідливих організмів, істотно регулювати їхня чисельність. При застосуванні агротехнічних прийомів ми можемо говорить лише в тенденціях зміни чисельності популяції, а не як у регулюючий фактор(Зозуля,1994; 2002).
Агротехнічні прийоми спрямовані на вирощувану культуру, для створення їй найбільш сприятливих умов розвитку, а не для регуляції чисельності шкідливих комах. Серед достоїнств агротехнічного методу називають широкий спектр дії проти всіх шкідливих організмів(Чулкина, Торопова, Чулкина й ін.,2000). Але виникає питання, а проти широкого спектра корисних організмів агротехнічний метод не діє. Або геть здатний «відрізняти» корисних і шкідливих організмів.
3.1.11. Збирання врожаю
У виробництві насіння трав найбільш складним і відповідальним е тапом є збирання врожаю. Складність його зумовлена такими факторами, як неоднорідність дозрівання насіння, незначна частка в біологічній масі врожаю і висока текучість насіння, дрібнонасінність, складність видалення насіння з вороху, забивання молотарки комбайна, відсутність спеціальних комбайнів для обмолоту дрібнонасінних культур. Втрати насіння під час збирання можуть досягати 50% і більше. Застосовуючи відповідні способи збирання з урахуванням агробіологічних властивостей культури, спеціалізовані регулювання і герметизацію комбайнів, як правило, допомагають різко зменшити їх.
Крім того внесення десиканту значно зменшує втрати насіння при збиранні
Збирають насіння люцерни прямим комбайнуванням в теплу, сонячну погоду комбайнами Дон-1500, що обладнані полотняними транспортерними підбирачами ППТ-3А, ПТП-24. Комбайн регулюють так, щоб в бункер надходило не насіння, а боби з насінням. Це дуже зменшує втрати насіння і зменшує н7адходження домішок як органічних так і смітних крім того, від бобів потім буде краще відділяти важковіддільні домішки.
Післязбиральна обробка насіння.
Ворох, що надходить від комбайна, містить насіння основної культури і бур’янів, листки, биті стебла, головки тощо. Щоб не допустити зігрівання вороху і псування насіння, його слід негайно (в день збирання) очистити. Для високоякісної очистки насіння люцерни застосовують комплекс машин. На неї витрачається багато праці і енергії, особливо якщо насіння дуже засмічене бур’янами.
Якщо чистота вороху становить 95 %, втрати його не перевищують 1 кг на 1 ц, 80% - 5 кг, 70% - 8-10%. Втрати насіння можна запобігти своєчасним знищенням бур’янів під час вегетації.
Для післязбиральної очистки використовують вітрорешітні машини ОВП-20А, ОВС-25, ОС-4, на яких від насіння основної культури відділяють значну частину домішок, а також невимолочене насіння. Виділені боби підсушують і один-два рази пропускають через конюшинотерки К-0,5, К-310А, після чого очищають на вітрорешітних машинах, укомплектованих трієрними циліндрами для очистки дрібного насіння.
Нерідко насінна партія має підвищену вологість (20-25%). Для зниження її до 13-14 % краще використовувати напільні сушарки, які працюють за принципом активного вентилювання (СЗСБ-8, СЗШ-16А, СБВС-5).
Основну очистку насіння багаторічних трав проводять на машинах ОСМ-3У, ОС-4 в агрегаті з трієрним блоком К-533.
Крім основної, нерідко насіння потребує додаткової очистки на пневматичних сортувальних столах та на електромагнітних машинах ЕМС-1А, К-590А.
Насіння, яке пройшло обов’язкову післязбиральну обробку і, насамперед висушене, за належних умов зберігання має високі посівні якості. Насіннєсховища повинні відповідати технічним і санітарним вимогам: бути сухими і чистими, знезараженим від хвороб і шкідників, добре провітрюватись. Тому, перед засипанням насіння на зберігання, насіннєсховища та обладнання в них ремонтують та дезинфікують. Зберігають насіння різними способами: насипом (на підлозі, у засіках, бункерах) і в тарі (мішках). Насіння розміщують по культурах, сортах, репродукціях, категоріях сортової чистоти так, щоб запобігти змішуванню і засмічуванню важко відокремлюваними домішками, не рекомендується розміщувати в сусідніх засіках важко відокремлюване насіння. Бажано не довантажувати їх на 15-20 см, щоб запобігти змішуванню посівного матеріалу. Якість зберігання залежить від вологості, висоти насипу, відносної вологості повітря, тощо. Кожну партію його складають в окремий штабель на дерев’яний настил на висоті не менше 15 см від підлоги. Відстань між штабелями і стінами – не менше 0,75 м, а між окремими штабелями – не менше 1 м.
На кожному засіку і штабелі прикріплюють етикетку з назвою культури і посівних якостей насіння. За станом насіння під час зберігання здійснюється систематичний візуальний контроль. При цьому стежать за появою шкідників, «комірного запаху». Особливо важливим є контроль за вологістю і температурою насіння. Температуру з початку зберігання насіння потрібно вимірювати щодня, перші 2 місяці зберігання температуру вимірюють 2-3 рази на тиждень, а взимку – 2-3 рази на місяць. Пізно весною та восени, коли підвищена вологість повітря і коливання температури можуть спричинити самозігрівання насіння слід особливо уважно стежити за температурним режимом. При підвищенні температур насіння спостереження за ним ведуть щодня, і вживають заходів щодо її зниження. Вологість насіння контролюють раз на місяць, якщо температура насіння вища 0 º С.
Мішки один раз у чотири місяці перекладають, при цьому верхні ряди кладуть вниз, а нижні – вверх. Вологість насіння повинна бути не вище 13 %, при зберіганні більше року - не вище 10 %.
3.2.12. Таблиця№ 11Технологічна карта вирощування культури в господарстві
| № п/п | Технологічні операції | Строки | Склад агрегату | |
| Марка трактора, автомоб. | Марка с/г машини | |||
| Лущення дисковими лущильниками | Після збирання попередника | Т-150К | ЛДГ-15 | |
| Розтарювання і подрібнення мінеральних добрив | Перед оранкою | електродвигун | АИР-20 | |
| Змішування мін добрив з одночасним навантаження | Перед оранкою | МТЗ-82 | СЗУ-20 | |
| Транспортування мінеральних добрив | Перед зяблевою оранкою | ГАЗ-53 | - | |
| Внесення мін добрив | Перед оранкою | МТЗ-82 | РУМ-5 | |
| Зяблева оранка | В міру з’явлення бур’янів | Т-150К | ПЛН-5-35 | |
| Культивація пару | В міру з’явлення бур’янів | Т-150К | 2КПС-4 + 8БЗСС-1,0 + СП-11 | |
| Передпосівна культивація | Після доброго дощу в ІІ декаді червня | Т-150К | «Європак» | |
| Передпосівне прикочування | Після культивації | МТЗ-82 | 7 секцій котка ЗККШ-6 + ПККШ-2,2 +СП-11 | |
| Протруєння насіння після скарифікації | За 2 неділі до висіву | електродвигун | - | |
| Завантаження насіння | 27.06 | ГАЗ-53 | Вручну | |
| Завантаження міндобрив | 27.06 | ГАЗ-53 | ПФ-0,5 | |
| Транспортування насіння і мін добрив | 27.06 | ГАЗ-53 | - | |
| Посів з внесенням міндобрив | 27.06 | МТЗ-82 | СУПН-8 +2СП-11 | |
| Прикочування посіву | 27.06 | МТЗ-82 | ЗКГВ-1,4 | |
| Боронування поля до появи сходів | В міру з’явлення сходів | Т-150 | СП-16 + 24 БЗСС-1,0 | |
| Приготування робочого розчину гербіцидів | 14.07 | МТЗ-82 | АПУ-12 | |
| Внесення гербіциду | 14.07 | Т-150 | ОН-400 | |
| Заробка гербіциду боронами | 14.07 | МТЗ-82 | СП-11 + БЗСС-1,0 | |
| Розпушення міжрядь | 1-2 справжніх листки | МТЗ-82 | УСМК-5,4 | |
| Друге розпушення міжрядь | При наявності сходів бур’янів | МТЗ-82 | ПФ-5,4 | |
| Скошення зеленої маси | Перед переходом t º< 10 º С | МТЗ-82 | КРС-4,2 | |
| Транспортування зеленої маси | Відразу після скошення | ГАЗ-53 | - | |
| Боронування посівів весною | При відновленні вегетації | МТЗ-82 | СП-11 + БЗСС -1,0 | |
| Розпушення міжрядь | При появі бур’янів | МТЗ-82 | ПФ-5,4 | |
| Скошення зеленої маси | 29.05 | МТЗ-82 | КРС-4,2 | |
| Транспортування у сховище | 12.09 | ГАЗ-53 | - |
3.2СОЯ
Ботанічний рід сої Glycine об’єднує більш як 40 видів, з яких половина росте в країнах тропічної Африки.Соя – теплолюбна культура. Насіння її починає проростати при температурі ґрунту 8 - 10⁰С, а дружні сходи з’являються при 15 -18⁰С.
Висока вибагливість сої до тепла спостерігається упродовж усього періоду вегетації, особливо під час цвітіння і наливання зерна. Сприятливою середньодобовою температурою для росту й розвитку сої протягом вегетації є 18 - 20⁰С, а при цвітінні - наливанні насіння 22 - 25⁰С. Проте в молодому вiцi соя відносно непогано витримує низькі температури. Сходи її практично не пошкоджуються заморозками мiнус 2 - 3⁰С, а iнодi (при низькiй вiдноснiй вологості повітря) навiть витримують зниження температури до мiнус 5⁰С.
Транспiрацiйний коефіцієнт сої у середньому становить 520. Тому високий урожай вона дає при вологості ґрунту 75 – 80% НВ, добре витримуючи повiтряну посуху. Загальне споживання води посівами сої коливається залежно вiд мiсця та умов вирощування в межах 3000 – 5500м3/га, а коефiцієнт водоспоживання – 150 – 300м3 на 1ц зерна.
Найкращi грунти для сої – достатньо родючi, багатi на органiчну речовину і кальцiй, з нейтральною реакцiєю грунтового розчину (рН 6,0 – 7,2) та добре аерованi, з щiльнiстю 1,1 – 1,28г/см3. Кислi, засоленi, схильнi до заболочення грунти без вiдповiдного їх полiпшення непридатнi для вирощування сої. Не витримує вона тривалого затоплення (бiльше трьох дiб).
Соя – рослина короткого дня. Тривалiсть вегетацiйного перiоду залежно вiд сорту й району вирощування коливається вiд 90 – 100 до 150 – 170 днiв. В Українi районованi сорти дозрiвають за 115 – 140 днiв.
У розвитку сої видiляють три перiоди: перший (I – II етапи органогенезу) – формування вегетативних органiв (коренiв, стебел, листя); другий (III – VIII етапи) – утворення генеративних органів і третій (IX – XII етапи) – дозрівання плодів і насіння.
Культурна соя – однорічна трав’яниста самозапильна рослина родини бобових, з гіллястим стеблом. Висота рослин 60 – 100 см. Коренева система добре розвинена. Головний корінь стрижневий з великою кількістю довгих бокових коренів і корінців, проникаючих на глибину до 2 м і більше.
На головному і бокових коренях утворюються бульбочки, які представляють собою розрощу під впливом бактерій тканину кореня. Вони вбирають з атмосфери молекулярний азот і переводять його в доступну для рослин форму. Сходи спочатку мають дві сім’ядолі, а потім розвиваються два примордіальних листочка з цільною пластинкою різноманітної форми – округлої, овальної, ланцетновидної і ін.
Стебло i гілля – прямі чи колiнчастi, рiзнi по товщинi – вiд дуже тонких (3 – 4 мм) до дуже товстих (16-20 мм). Стебла у сортів – опушені, забарвлення опушення від сіро-білого до жовто-бурого.
Листя почергові, перистоскладені, переважно опушені, тройчасті, рідше з 4 – 5 листочками різноманытної форми: вузьковитягнутої, лінійної, овальної, яйцеподібної і сердцевиної.
Боби прямі, зігнуті, серповидні, плоскі чи випуклі, опушені рідко оголені, довжиною до 5 см, світло-сірого, сірого, бурого, коричневого, світло-коричневого і чорного кольору. На рослині буває від 10 до 400 бобів. Кiлькiсть насiння в бобi вiд одного до чотирьох, частiше 2 – 3.
Насiння шаровидне, овальне, плоско-округле, витянуто-округле, нирковиднi та iнших форм. Масса 1000 насiнин коливається в бiльшостi випадкiв вiд 100 до 250 г. Забарвлення насiння жовте, свiтло жовто-зелене, коричневе, чорне, рiзнобарвне.
У сої видiляють слiдуючi основнi фази розвитку: сходи, утворення першого трiйчастого листка, гiлкування, бутонiзацiя, цвiтiння,формування бобiв, наливання бобів та повна стиглість.
Господарське значення. За посівними площами і валовими зборами зерна сої (Glycine hispida) є головною зерновою бобовою культурою світу. Вирощують її більше 40 країн на загальній площі понад 50 млн га. Таке велике поширення сої пояснюється універсальністю її використання як важливої продовольчої, технічної і кормової культури. Зумовлено це - поєднанням у насінні органічних і мінеральних речовин.
За хімічним складом насіння сої є унікальним. Воно містить у середньому 39% (33 – 52%) білків, 20% (14 – 25%) напiввисихаючої олії, 24% вуглеводів, 5% зольних елементів (з переважним вмістом калію, фосфору і кальцію), а також потрiбнi для організму людини і тварин рiзнi ферменти, вiтамiни (А, В, С, D, Е) та інші важливі органічні й неорганiчнi речовини.
З насіння сої виготовляють соуси, молоко, сир, котлети, кондитерські вироби, ковбаси, харчове борошно, сурогати кави та iн. В їжу використовують також незрiлi боби у вареному і консервованому вигляді.
Соя – важлива технічна культура. Вона займає перше місце у світовому виробництві харчової рослинної олії, яку використовують у їжу і яка є сировиною для виробництва вищих сортiв столового маргарину, лецитину. Соєва олiя широко використовується також у миловарній та лакофарбовій промисловості.
Як кормову культуру сою використовують на зелений корм, сінаж, для виробництва трав’яного борошна, на силос (в сумішках з кукурудзою), монокорм. Поживність соєвих кормів досить висока. Цінними концентрованими кормами є соєва макуха iз вмістом 47% і шрот, який містить понад 45% білка. За амінокислотним складом вони не поступаються м’ясному і рибному борошну.
Соя збагачує ґрунт на азот, тому, як і інші бобові культури, є цінним попередником для різних сільськогосподарських культур.
3.2.2Розміщення культури у сівозміні.
За наявностi в господарства високоврожайних сортiв, достатньої кiлькостi мiнеральних добрив, ефективних гербiцидiв, сiльськогосподарських машин сою вирощують за iнтенсивною технологiєю.
Попередники. Висiвають сою пiсля найбiльш придатних попередникiв – озимих і ярих колосових культур, кукурудзи, овочевих, картоплi. Кращим попереником для сої в бурякосiйних районах достатнього зволоження є також цукровi буряки. Не слiд вирощувати сою пiсля iнших бобових культур через пошкодження рослин спiльними хворобами і шкiдниками та на полях, засмiчених осотом.
3.2.3Система обробітку ґрунту під культуру після різних попередників. Пiсля стерньових попередникiв та кукурудзи складається з лущення та зяблевої оранки плугами з передплужниками. На полях, засмiчених однорiчними бур’янами, обмежуються одним неглибоким лущенням дисковим лущильникам ЛДГ-10, ЛДГ-15 на глибину 6 – 8 см; на забур’янених осотом дiлянкам перше лущення проводять також дисковими лущильниками на глибину 6 – 8 см, а друге – полицевими лущильниками ППЛ-10-25 або культиваторами-плоскорiзами КПШ-5, КПЕ-3,8 та iншими на глибину 12 – 14 см, а за два тижня до зяблевої оранки при вiдростаннi розеток осоту вносять амiнну сiль 2,4 (4 – 5 кг/га за препаратом); на запирiєних площах здiйснюють подвiйне дискування на глибину 10 – 12 см; двiчi дискують площу на таку саму глибину після збирання кукурудзи, для чого використовують важкi дисковi борони БЦТ-3, БЦТ-7.
Зяблеву оранку на чорноземних грунтах, особливо при висiваннi сої пiсля кукурудзи, проводять плугами ПЛН-5-35 та iншими на глибину 28 – 30 см, на дерново-пiдзолистих грунтах з мiлким орним шаром – на його глибину. Пiсля овочевих культур, картоплi, цукрових бурякiв орють мiлкiше – на 22 – 25 см і здебiльшого без попереднього лущення.
3.2.4Система удобрення культури. На формування 1 ц насіння соя витрачає з грунту 7,2 – 10 кг азоту; 1,7 – 4 кг фосфору та 2,2 – 4,5 кг калiю, , тому добре реагує на органiчнi та мiнеральнi добрива в легкодоступнiй формi. Пiд зяблеву оранку рекомендується вносити гнiй або компости в норму 20 – 25 т/га тa мiнеральнi добрива (фосфорно-калiйнi по 60 – 90 кг/га д. р.). Азотнi добрива застосовують пiд передпосівну культивацію (30 – 45 кг/га), у рядки (по 10 – 12 кг/га) вносять молiбденiзований суперфосфат. Посіви також підживлюють (20 – 25 кг/га NP) під час обробітку міжрядь. Основними мікроелементами для сої являються Молібден (сприяє синтезу хлорофілу, бере участь у фосфорному обміні, стимулює процес фіксації азоту бульбочковими бактеріями) та Бор (необхідний для нормального поділу і росту клітин, обміну речовин у рослині).
Весняний обробiток грунту полягає в ранньому боронуваннi, вирiвнюваннi волокушами (ВВ-2,5), вирiвнювачами (ВП-8, ВПН-5,6), боронами (БП-8), застосовувуннi гербiцидiв і передпосiвнiй культивацiї. Передпосiвну культивацiю з боронуванням проводять на глибину 5 – 7 см. З використанням гербiциiв.
| Удобрення | |||||||||||||||||
| 1. Суперфосфат, 3+ калімагнезія, 3 ц/га восени під оранку. | |||||||||||||||||
| 2. Аміачна селітра, 4 ц/га під передп. культивацію. | |||||||||||||||||
| 3. Нітроамофоска, 1 ц/га в рядки при сівбі. | |||||||||||||||||
| Захист рослин | |
| 1. Внесення гербіцидів: Рубікон, 2,5 л/га до сходів | |
3.2.5Сортовий склад.
В Україні рекомендовано до використання близько 50 сортів, у тому числі:
ультраскоростиглі – Аннушка;
ранньостиглі (Полісся та Лісостеп)- Устя, Аметист, Романтика, Чорнобура, Київська 91;
середньоранні (Лісостеп і Степ)– Київська 27, Київська 98, Іванка.
В господарстві основними є такі:
· Аннушка - сорт ультраскоростиглий (вегетаційний період 75-85 днів). Не має аналогів за скоростиглістю серед вітчизняних та зарубіжних сортів. Повна стиглість настає в першій декаді серпня. Рослини сорту стійкі до посухи, вилягання, осипання, мають високу польову стійкість до хвороб. У рослин сорту високий генетичний потенційний продуктивності (більше 35 ц/га без зрошення). Сорт має підвищену кількість бобів на рослині та насінин в бобі (більше 20 % чотирьох насінних бобів) в порівнянні з іншими сортами. Напрямок використання - зерновий. Насіння середнє, овально-округле, жовте, придатне для харчової переробки. Маса 1000 насінин - 110-115 г.
· Устя - скоростиглий, в умовах Київської області достигає за 102-104 дні. Стійкий проти ураження найпоширенішими хворобами, а також проти понижених температур у період цвітіння та плодоутворення. В насінні міститься 41-42% протеїну та 19-20% олії.
У конкурсному сортовипробуванні дослідного господарства «Чабани» (1998-2000 р. р. ) отримано врожайність 2,5 т/га. У виробничих дослідах с/г підприємства «Інтерагро-Сквира» Сквирського р-ну Київської області в 2001 р. — 2,7 т/га. Стійкий проти вилягання, не схильний до розтріскування бобів.
Рекомендується для вирощування в основних посівах лісостепових районів України. Завдяки скоростиглості, використовуватись як попередник для озимих культур.
3.2.6Сівба.
Висiвають сою у третій декаді квітня – першій декаді травня, протруєним ТМТД (2,4 – 3,2 кг/т), тигамом (2,8 – 4,2 кг/т) або iншими рекомендованими препаратами з додаванням 5 – 10 л води на 1 т насiння. Безпосередньо перед сiвбою насiння обробляють у затiнку соєвим ризоторфiном. Сiють сою у добре прогрiтий грунт (12 – 14 єС) широкорядним способом з мiжряддям 45 – 60 і 70 см, а на вільних від бурянів площах або за наявності ефективних гербіцидів - звичайним рядковим способом з міжряддями 11-15см, на глибину 4-5см.
Норма висiву в районах достатнього зволоження Лiсостепу й Полiсся становить 550 – 650 тис. Схожих насiнин на 1 га, недостатнього 450 – 500; вагова норма висiву 35 – 100 кг/га. Насiння загортають на глибину 3 – 4 см, при недостатный вологостi грунту 5 – 6 см. Широкорядно висівають сою сівалками СПЧ-6, СПЧ-8, СКОН-4,2, ССТ-12А з пристосуваннями СТЯ-31000, а звичайним рядковим – СЗ-3,6, СЗТ-3,6 в агрегаті з тракторами ЮМЗ,МТЗ,Т-70С, «Джон Дір» та інші.
3.2.7 Догляд і збирання.
За якiсного обробiтку грунту і позитивної дiї внесених гербiцидiв догляд за соєю практично обмежується одним мiжрядним розпушуванням на глибину 5 – 6 см. На площах без застосування грунтових гербiцидiв проводять 2 досходових і 1 – 2 пiслясходових боронування середнiми або легкими боронами упоперек посiву та обробiток мiжрядь. Глибина першого мiжрядного розпушування 5 – 6 см, другого і третього 6 – 8 см. В умовах зрошення сою в перiод вегетацiї 2 – 4 рази поливають: перший раз – у фазi бутонiзацiї, другий – при формуваннi бобiв, наступнi – пiд час наливання зерна, втрачаючи щоразу 500 – 700 м3 /га води.
На посiвах пiзньостиглих сортiв сої, а в дощовi роки - середньостиглих проводять десикацiю, коли побуріє бiльшiсть бобiв у нижнiх та середнiх ярусах: посiви обприскують хлоратом магнiю в дозi 20 – 30 кг/га за препаратом. Це прискорює достигання сої. Збирають її у повнiй стиглостi зерна переобладнаними на низький зрiз (5 – 6 см) зерновими комбайнами («Нива», «Колос» та iн.).
Сою вирощують на зелений корм як у чистому вигляді, так і в сумішках з іншими культурами, часто з кукурудзою, висіваючи їх при зрошенні в один рядок; на суходолі – почергово за схемою: один рядок кукурудзи – один рядок сої або два рядки кукурудзи – один-два рядки сої. Збирають зелену масу під час цвітіння рослин, на силос – у молочно - восковій стиглості кукурудзи.
3.2.8
Інтегрована система захисту рослин від шкодо чинних об’єктів.
У посівах сої вегетують:
· багаторічні кореневищні – пирій повзучий, хвощ польовий;
· багаторічні коренепаросткові – молочай лозяний, осот жовтий польовий, березка польова;
· однорічні двосім’ядольні – лобода біля, щириця звичайна, редька дика, підмаренник чіпкий, грицики звичайні та ін.;
· однорічні однодольні (злакові) – мишій сизий, мишій зелений, тонконіг звичайний.
Таблиця №-. Система захисту сої від бур’янів.
| Фази розвитку рослин | На парах та полях призначених під посіви яеих культур | До сівби, під час сівби, після сівби, але до появи сходів | Проростання насіння, 1-й справжній листок | 2-3 справжні листки |
| Буряни | однорічні і багаторічні, злакові, двосім’ядольні | однорічні злакові та деякі двосім’ядольні | однорічні і багаторічні, злакові, двосім’ядольні | однорічні двосім’ядольні |
| Гербіциди | Вулкан Плюс в.р. 2-6 л/га | Екстрем к.е. 1,5-3л/га | Ефес в.р. 1,5-3л/га | |
| Юпітер в.р.к. 0,55-1 л/га |
Таблиця №-. Система захисту сої від хвороб.
| Фунгіцид | Норма витрати кг, л/га | Умови та термін обробки |
| Максим XL 035 FSт.к.с. | 1,0 | Протруювання насіння проти сірої, фузаріозної кореневої гнилей, аскохітозу, антракнозу, септоріозу, бактеріозу та оливкової плямистості |
Таблиця №-. Система захисту сої від шкідників.
| Інсектицид | Препаративна форма | Норма витрати кг, л/га | Умови та термін обробки |
| Актара | 25 в.г. | 0,1 | Обприскування в період вегетації проти зернівки, попелиць, плодожерки та вогнівок |
| Базудин | 600в.е. | 1,2-1,8 |
3.2.9Первинна переробка та зберігання продукції.
Зібране комбайнами насіння сої треба негайно очистити від необмолочених бобів, битого та щуплого насіння й просушити (при цьому втрачаєть до 10% насіння, а подрібнюється та травмується до 29%.)
Свіжозібране зерно сої очищають на механізованих токах з зерноочисними пунктами високої продуктивності. Післязбиральну обробку проводять машинами ОПВ-20,ЗПС-60. Насіннєвий матеріал очищають на комплексах машин зерноочисних сушильних пунктів КЗС-20К і КЗС-10Б. насіння сортують через сортувальні машини ОС-3, ОСМ-3У, добираючи для цього відповідні решета.
Насіння сої вважають сухим, якщо вологість його не перевищує 12%, середньо сухим – 12-14, вологим – 15-16 та вогким – понад16%. Сушать насіння обережно, знижуючи його вологість за один пропуск на 2-3%.
Приміщення призначене для зберігання посівного матеріалу, очищають, дезінфікують і добре провітрюють.
Насіння супереліти, еліти, І репродукції, дефіцитних і перспективних сортів усіх репродукцій, які виділили для реалізації, слід засипати в мішки, зашити та запломбувати.
При зберіганні сортового насіння сої інших репродукцій насипом висота його не повинна перевищувати 1,5м.
Таблиця №-. Технологічна карта вирощування сої в господарстві.
| № п/п | Найменування технологічних операцій | Строки проведення операції | Одиниці виміру | Обєм робіт | Склад агрегату | ||
| Трактори | с/г машини | ||||||
| 1. | 2. | 3. | 4. | 5. | 6. | ||
| Основний обробіток грунту | |||||||
| 1. | Дискування на гл.-6- 8 | 15.08-20.08 | га | 68,6 | Т-150К | ЛДГ-10 | |
| 2. | Навантаж.мін.добр. | 30.Сер | т | 37,6 | ЮМЗ-6 | ПЄ-0,5 | |
| 3. | Внесенння мін. добрив | 30.Сер | га | 68,6 | МТЗ-82 | РУМ-5 | |
| 4. | Дискування на гл.- 10-12 см | 02.Вер | га | 68,6 | Т-150К | БДВП-4,2 | |
| Оранка на гл.25-27см. | 15.Вер | га | 68,6 | Т-150К | ПЛН-5-35 | ||
| Всього | |||||||
| Ранньовесняний обробіток грунту і сівба | |||||||
| Закриття вологи | 20.Кві | га | 68,6 | Т-150К | 19БЗСС-1+СП-18 | ||
| Навантаження насіння і добрив | 27.Кві | т | 37,6 | ЮМЗ-6 | ПЄ-0,5 | ||
| Транспорт.добрив і нас.вполе | 27.Кві | т | 37,6 | Газ 53 | |||
| Внесення добрив | 27.Кві | га | 68,6 | ЮМЗ-6М | МВД-0,9 | ||
| Культивація на 6-8 см | 30.Кві | га | 68,6 | Т-150К | 2КПС-4 | ||
| Передпосівний обробіток | 15.Тра | га | 68,6 | Т-150К | АК-4 | ||
| Сівба з вн. добрив, 1ц/га | 15.Тра | га | 68,6 | МТЗ-80/82 | СУПН-8 | ||
| Коткування посівів | 15.05-15.05 | га | 68,6 | МТЗ-80/82 | СП-4+5КВГ-1,4 | ||
| Досходове боронування | 21.Тра | га | 68,6 | МТЗ-80/82 | СН-4+5ОР-0,7 | ||
| Всього | |||||||
| Догляд за посівами | |||||||
| Транспорт. пестицидів. в поле | 12.Чер | т | 0,16 | УАЗ-452 | |||
| Транспортування води | 12.Чер | т | АЦ-3 | ||||
| Внесення пестицидів | 12.Чер | га | 68,6 | МТЗ80/82 | Стрнкоза | ||
| Рихлення міжрядь | 17.Чер | га | 68,6 | МТЗ- 80/82 | УСМК-5,4 | ||
| Транспорт. гербіцидів в поле | 15.Лип | т | УАЗ-452 | ||||
| Транспортування води | 15.Лип | т | АЦ-3 | ||||
| Внесення пестицидів | 15.Лип | га | 68,6 | МТЗ80/82 | Стрнкоза | ||
| Всього | |||||||
| Збирання урожаю | |||||||
| Обмолот прямим комбайнуванням | 15.Вер | га | 68,6 | MF-9895 | |||
| Транспортування урожаю | 15.Вер | т | 5076,4 | КАМАЗ |
ІV. ПРИРОДООХОРОННІ ЗАХОДИ В ГОСПОДАРСТВІ ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ
Природоохоронні технології – це сукупність методів, спрямованих на збереження, відтворення та покращання природних умов існування людства а також на мінімалізацію шкідливого впливу антропогенної діяльності на навколишнє середовище. В галузі сільськогосподарського виробництва використання природо-охоронних технологій передбачає впровадження агротехнічних, інженерно-технічних, лісотехнічних та організаційних заходів, спрямованих на збереження та відтворення родючості ґрунтів, попередження розвитку деградаційних процесів, підвищення загальної екологічної стабільності території.
Згідно ст. 14 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Сучасна державна політика використання земельних ресурсів в Україні не забезпечує збереження родючості ґрунтів як основи стабільного функціонування виробничих аграрних систем і національної продовольчої безпеки, у виробництві поряд з продуктивними силами і виробничими фондами ґрунтові ресурси складають більше 40%. В той же час їх екологічний стан продовжує швидкими темпами погіршуватися і викликає глибоке занепокоєння.
За сучасних умов дефіциту ресурсів, відсутності коштів, а також слабкої державної ґрунтоохоронної політики першим і обов'язковим заходом попередження подальшої деградації сільськогосподарських ландшафтів і ґрунтового покриву є виведення з обробітку малопродуктивних, техногенно забруднених і ерозійно небезпечних земель.
13 квітня 2000 р. Наказом Міністра аграрної політики за №26/33 передбачено вивести з ріллі 8629,4 тис. га. Подібні накази видали начальники обласних управлінь Міністерства аграрної політики. Наприклад, у Харківській області визначені площі подальшого використання земель, що виводяться з ріллі, яка скорочується на 485 тис. га, в тому числі в першочерговому порядку -56 тис. га.
Подальше зменшення інтенсивності обробітку земель можливо також здійснити за рахунок збільшення у структурі посівних площ багаторічних трав, у т.ч. шляхом організації вивідних полів з бобово-злакових сумішей у польових зерно-просапних і ґрунтозахисних сівозмінах, а також організації пасовищ і сіножатей на рівнинних землях, які з різних причин не обробляються.
V. НАУКОВО-ДОСЛІДНА РОБОТА
У рамках наукової роботи було проведено ряд аналізів які необхідні для подальшого написання дипломної роботи. Досліджувана культура – конюшина. Сорт – Агрос-12
Характеристика сорту.
Англійська назва сорту (гібриду): Ahros 12
Культура: Конюшина лучна (червона) / Red Clover / Trifolium pratense L.
Вид: Сільськогосподарські: кормові / Agricultural: Fodder
Заява №: 87052001
Рік реєстрації: 1993
Заявник: Чернігівський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук / с. Прогрес, Козелецький р-н, Чернігівська обл., 17035
Конюшина лучна (T. pratense L.) багаторічна, кормова культура для сівозмін Полісся і Лісостепу. Поживність її досить висока — 100 кг сіна відповідає 52 к. од. і містить 7,9 кг перетравного протеїну. Це перехреснозапильна ентомофільна рослина, причому запилення відбувається за Допомогою бджіл і джмелів.
Коренева система стрижнева, добре розвинена, заглиблюється в грунт на 1,5—2,5 м, дуже розгалужена, з численними бічними корінцями, на яких розміщуються бульбочкові бактерії. Верхня частина кореня називається головкою, на ній розвиваються пагони — стебла з листками.
Стебло складається із недорозвиненого осьового пагона і утворюється із його пазушних бруньок бокових пагонів. Замість головного стебла розвивається багато гілок заввишки 50—80 см. Загальна кількість стебел однієї рослини досягає 25—30. Гілки бувають висхідні й лежачі, порожнисті й виповнені.
Форма куща залежить від розміщення стебел і буває зімкнута або прямостояча, розлога чи сланка.
Листки складні, трійчасті, черешкові. За формою вони бувають округлі, оберненояйцеподібні, оберненосерцеподіб-ні, видовжені. На листках є малюнок, який нагадує трикутну пляму білуватого забарвлення.
Суцвіття — кулясті або овальні головки від 2 до 6 на одному стеблі і від 10—15 до 80—100 і більше на одній рослині.
Квітки малі, сидячі, з червоно-фіолетовим віночком. Кожна квітка має чашечку з п'ятьма чашолистиками, віночок з п'ятьма пелюстками, маточку і 10 тичинок.
Плід — однонасінний, рідко двонасінний біб. Насіння дрібне, неправиль-носерцеподібної або ви-довжено-округлої форми, жовтого, фіолетового чи строкатого кольору, блискуче, при тривалому зберіганні буріє, втрачає блиск. Маса 1000 насінин — 1,7—1,9г.
Рослини конюшини більше або менше опушені.
Вид лучної конюшини поділяється на п'ять підвидів або типів: багаторічна, або одноукісна, конюшина (ssp. filiosum Chor.); кучерявець, або північна двохукісна конюшина (ssp. intervallare Chor.), східна конюшина {ssp. orientale Chor.); ма-лорічна, або південна двохукісна, конюшина (ssp. sativum Crome); середземноморська конюшина (ssp. mediterraneum Chor.).
Найпоширеніші одноукісна і південна двохукісна конюшина, а в нашій країні лише двохукісна.