Методика нарахування заробітної плати та інших виплат
Облік розрахунків з оплати праці та обов’язкових нарахувань
Форми і системи оплати праці
Оплата праці – це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виразі, який, за трудовими договорами, власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.
Основними факторами регулювання заробітної плати визначаються форми і системи оплати праці.
На підприємствах застосовуються, в основному, дві форми оплати праці – погодинна та відрядна.
Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата регулюється з врахуванням рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати і вартості величини мінімального життєвого бюджету. Мінімальна заробітна плата встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Оплата праці поділяється на:
- основну заробітну плату (заробітна плата за виконану роботу згідно норм праці, авторський гонорар);
- додаткову оплату праці (надбавки до тарифних ставок та посадових окладів, премії за виробничі результати, винагороди за стаж роботи, оплата в позаурочний час, суми, пов’язані з індексацією заробітної плати, оплата відпусток, інші виплати);
- інші заохочувальні та компенсаційні виплати (винагороди та премії за відкриття, одноразові заохочення та премії, матеріальна допомога, винагорода за підсумками роботи за рік).
Методика нарахування заробітної плати та інших виплат
Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних документів (табель обліку використання робочого часу тощо).
Нарахування основної заробітної плати (за відпрацьований час) здійснюється шляхом множення годинної (денної) тарифної ставки відповідного працівника на кількість відпрацьованих годин (днів) або кількість виготовленої продукції (робітника-відрядникам).
Для нарахування заробітної плати працівникам з погодинною формою оплати праці необхідно мати відомості про посадові оклади (на основі штатного розкладу); про присвоєні розряди (на основі наказів по підприємству), а також дані табельного обліку відпрацьованого ними часу за відповідний період (місяць тощо).
Для нарахування заробітної плати робітникам, яким встановлена відрядна оплата праці, необхідно мати підсумок про їх виробіток за розцінками за виконані роботи.
При розрахунку заробітної плати за погодинної системою при повному робочому місяці проставляється присвоєний оклад згідно з наказом по підприємству й відповідно до посади, а при неповному робочому місяці – оклад ділиться на кількість робочих днів у даному робочому місяці й отриману денну заробітну плату множать на кількість відпрацьованих (згідно з табелем) робочих днів.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні шість місяців (у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю і пологами), провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на кількість робочих днів (годин), а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом шести місяців робочі (календарні) дні на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.
Допомога з тимчасової непрацездатності робітникам та службовцям виплачується в розмірах:
1). 100 % середньої заробітної плати:
застрахованим особам, які мають страховий стаж понад 8 років;
застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
одному з батьків або особі, яка заміняє їх та доглядає за хворою дитиною віком до 14 років, потерпілою від Чорнобильської катастрофи;
ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”
2). 80 % середньої заробітної плати (доходу):
застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;
3). 60 % середньої заробітної плати (доходу):
застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років.
Згідно із статтею 7 Закону про страхування від непрацездатності страховий стаж – це період (сума періодів), протягом якого особа підлягає страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і сплачує або за неї сплачують страхові внески до Фонду у порядку, встановленому законодавством.
Тривалість стажу встановлює власник або уповноважений ним орган підприємства згідно із записами у трудовій книжці. У випадку відсутності трудової книжки або якщо в ній немає відповідного запису для підтвердження загального трудового стажу надають: довідки, військовий квиток, виписки з наказів і відомості про видачу заробітної плати, інші документи, що містять дані про місце та час роботи, служби, навчання тощо.
Визначають страховий стаж на день настання непрацездатності.
Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності (Дн) визначається за формулою:
Дн = ЗПд х КДн х Кзс, де
ЗПд – середньоденна заробітна плата, визначена відповідно до кількості робочих (календарних) днів, грн.;
КДн – кількість днів тимчасової непрацездатності (робочих або календарних відповідно до законодавства);
Кзс – коефіцієнт, що враховує загальний трудовий стаж роботи особи.
Для розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності або по вагітності і пологах середньоденна заробітна плата розраховується виходячи з виплат за останні 6 календарних місяців роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата і не повинна перевищувати (за деякими винятками) подвійної тарифної ставки або посадового окладу. При цьому сумарний заробіток визначається у сумі, на яку нараховуються збори на страхування.
При визначенні кількості днів, на які ділиться сумарний заробіток, не враховуються дні тимчасової непрацездатності і відпустки у зв’язку з вагітністю і пологами.
Якщо працівник працював на підприємстві менше шести календарних днів. Його середня заробітна плата визначається виходячи з фактично відпрацьованого часу.
Згідно з Кодексом законів про працю України (ст. 74), громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на щорічні основну та додаткові відпустки зі збереженням на їх період місця роботи (посади) і середнього заробітку.
Законом України від 15.11.1996 року №505/96-ВР “Про відпустки” (ст. 4) установлюються такі види відпусток:
- щорічні основна та додаткові відпустки;
- додаткова відпустка у зв’язку з навчанням;
- творча відпустка;
- соціальні відпустки;
- відпустка без збереження заробітної плати.
Щорічні основні та додаткові відпустки у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівником в будь-який час відповідного робочого року.
Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше 24 календарних днів за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладання трудового договору.
Тривалість відпусток незалежно від режимів роботи і графіків роботи окремих підприємств надається у календарних днях. Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються.
Середній заробіток для оплати відпустки облічують виходячи з заробітку за 12 останніх місяців (календарних), передуючих місяцю виходу у відпустку. Цю суму ділять на 365 (кількість календарних днів у році) за мінусом святкових та неробочих днів, затверджених законодавством (10) та кількості днів перебування у відпустці без збереження заробітку. Середньоденний заробіток перемножують на кількість календарних днів відпустки.
Якщо працівник працює на даному підприємстві менше року, то його відпустку оплачують з розрахунку середнього заробітку за відпрацьовані повні календарні місяці.
Розрахунок відпускних (В) здійснюється за такою формулою:
В = З / (Др – СНдн – Ндн) х Ккл.дн., де
З- сумарний заробіток працівника за останні перед наданням відпустки 12 місяців або менший фактично відпрацьований період;
Др – відповідна кількість календарних днів року чи меншого фактично відпрацьованого періоду;
СНдн – кількість святкових і неробочих днів, установлених законодавством;
Ндн – кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні, а також кількість календарних днів перебування працівника у відпустці без збереження заробітної плати або із частковим її збереженням;
Ккл.дн - число календарних днів наданої працівнику відпустки.
Оплата щорічних і додаткових відпусток або виплати компенсації за невикористану відпустку, відпусток, пов’язаних з навчанням без відриву від виробництва, творчих відпусток, здійснюється виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передували місяцю надання відпустки.
Облік нарахування оплати праці наведемо у таблиці 1.
Таблиця 1.
Облік нарахування заробітної плати працівникам
| Зміст господарської операції | Кореспонденція рахунків | |
| Дебет | Кредит | |
| Нарахована заробітна плата працівникам рибницького господарства | 23, 92 | |
| Нараховані суми заробітної плати, пов’язані з оплатою відпусток | 23, 92 | |
| Нарахована матеріальна допомога працівникам рибницького господарства | ||
| Нарахована допомога з тимчасової втрати працездатності: | ||
| - за рахунок коштів підприємства | ||
| - за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності |
Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видами виплат.