Приклади розв’язку типових задач. Задача 1.На дільниці зайнято дев’ять робітників, які пра­цюють у важких та шкідливих умовах праці

Задача 1.На дільниці зайнято дев’ять робітників, які пра­цюють у важких та шкідливих умовах праці. Троє з них мають V розряд, двоє –ІV, троє – ІІІ і один І-ший розряд.

Годинна тарифна ставка першого розряду 1, 25 грн. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт робітників дільниці та середню тарифну ставку.

Розв’язок

1. Знаходимо тарифні коефіцієнти кожного робітника з таблиці:

К _V = 1, 5; К _ІV = 1, 33; К_ІІІ = 1, 2; К_І = 1, 0.

2. Знаходимо середній тарифний коефіцієнт як середньозважену величину із числа робітників та їх тарифних коефіцієнтів:

3. Визначаємо середню тарифну ставку:

С г сер = Сг1 х К сер = 1, 25 х 1, 31 = 1, 64 (грн).

Відповідь: Ксер = 1, 31; Сг сер = 1, 64 (грн).

Задача 2.Встановити розцінки на виготовлення металовиробу, якщо відомі такі дані (таблиця 6.2):

Таблиця 6.2

Операції	Розряд	Норма часу, хв.
1) ливарна	IV
2)токарна	V	2, 5
3) шліфувальна	VІ	2, 0
4) зварювальна	ІІІ	1, 7

Розв’язок

1. Визначаємо розцінок за формулою:

Р_і=Т_шт×Сг_і

Відповідь: розцінок дорівнює 0, 318 грн.

Задача 3.Робітник ІV розряду виготовив за місяць 1700 деталей. Годинна тарифна ставка І-го розряду 1, 2 грн. Тарифний коефіцієнт ІV розряду – 1, 33, норма виробітку 5 деталей за годину. Визначити відрядний заробіток за місяць.

Розв’язок

1. Визначаємо заробітну плату за формулою:

З_від = N х Р.

2. Визначаємо розцінку за формулою:

Р = Т_шт х С_г =С_г/Н_в.

3. Визначаємо годинну тарифну ставку четвертого розряду:

С_гІІІ = С_г1х К_ІV = 1, 2 х 1, 33 = 1, 596 грн.

Р = 1, 596/5 = 0, 3192 грн.

Отже, заробітна плата дорівнює

З_від = 1700 х 0, 3192 = 542, 64 грн.

Відповідь: З_від = 542, 64 грн.

Задача 4. Робітник-верстатник за місяць (170 годин) обробив 2100 деталей. Норма виробітку – 10 деталей за годи­ну. Визначити заробіток робітника при відрядно-прогресивній системі оплати праці, якщо при перевиконанні норми більш ніж на 10 % розцінка збільшується на 50 %. Годинна тарифна

ставка робітника Сг = 1, 5 грн.

Розв’язок

Визначаємо планову к-сть деталей:

а) визначаємо трудомісткість виготовлення деталі:

б) визначаємо планову к-сть деталей:

Визначаємо звичайну розцінку на деталь:

Рзв = Тшт х С_ІІІ = 0, 1 х 1, 5 = 0, 15 грн.

2. Визначаємо % перевиконання норми (можливість підвищення розцінки) на 50%

1700 – 100%

2100 – х% тобто перевиконання плану на 23, 5 %.

3. Визначаємо збільшену (підвищену) розцінку на деталь:

4. Визначаємо з/п при відрядно-прогресивній системі оплати праці:

З = 1700 х 0, 15 + (2100 – 1700) х 0, 225 = 345 грн.

Відповідь: З_{від прог} = 345 грн.

«Розподіл колективного заробітку в бригаді»

Бригадна форма оплати праці застосовується тоді, коли в досягненні найкращих кінцевих результатів праці зацікавлена як бригада в цілому, так і кожен її член зокрема. Праця в бригадах може оплачуватися із застосуванням як відрядної, так і погодинної форм заробітної плати.

Розраховуючи загальний заробіток за відрядної форми оплати важливо визначити бригадні розцінки.

Колективна відрядна розцінка визначається за формулою:

де – сума тарифних ставок членів бригади, грн;

Нбр – бригадна норма виробітку, грн.

Другий варіант розрахунку колективної відрядної розцінки заснований на калькуляції трудомісткості виконуваної роботи. У даному разі колективна відрядна розцінка визначається за формулою:

де – сума тарифних ставок, які відповідають розряду робіт, грн;

– сума трудових затрат за нормами по кожному розряду, грн.

Колективна система оплати праці (бригадна)викорис­то­вується в тому випадку, коли характер обладнання чи специфіка технології потребують зусиль групи працівників різної квалі­фі­кації.

При використанні цієї системи спочатку розраховується заробіток всієї бригади (З_бр) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним із таких методів:

1. Метод коефіцієнта виконання норм.Використовується за умови, що члени бригади працюють у різних умовах. Послідовність розподілу бригадного заробітку така:

– визначають заробіток бригади у випадку стопроцентного виконання норм виробітку (З_бр 100 %) за формулою:

грн,

де С_гі – годинна тарифна ставка і-го робітника, грн/год.;

– знаходять коефіцієнт виконання норм (К_вн):

– заробітну плату і-го робітника обчислюють:

,

2. Метод годино-коефіцієнтів.Використовується тоді, коли всі члени бригади працюють в однакових умовах.

Розподіл бригадного заробітку згаданим методом прово­диться в такій послідовності:

– визначають загальну кількість годино-коефіцієнтів (Г–К_6р), відпрацьованих бригадою, за формулою:

,

де Тф, – фактична кількість годин, відпрацьована і-тим ро­бітником, год./міс.;

К_і – тарифний коефіцієнт за розрядом і-горобітника;

m – кількість членів бригади, чол.;

– знаходять суму бригадного заробітку, що припадає на один годино-коефіцієнт (З_1г–к):

грн.;

– заробіток і-го робітника (члена бригади) (З_і) обчислюють:

З_і=Т_фі×С_гі×З_1г–к, грн.

Акордна система –передбачає встановлення розцінки працівникові або групі працівників не за окремі вироби чи операції, а за весь обсяг робіт із визначенням кінцевого строку його виконання. Ця система заохочує до скорочення строків ви­конання робіт і тому використовується при ремонтних роботах, ліквідації наслідків аварій тощо.

Фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці всього колективу або колективу окремого підрозділу і залежить від кваліфікаційного рівня пра­цівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Тф).

Під час розподілу заробітку бригади між її членами необ­хідно забезпечити безпосередню залежність заробітку кожного робітника від його індивідуального внеску в загальні результати роботи. У зв’язку з цим прийнятнішим і досконалішим є метод розподілу колективного заробітку між членами бригади згідно з присвоєними їм розрядами і відпрацьованим часом з коригу­ванням на коефіцієнт трудової участі (КТУ).

Сутність цього коефіцієнта полягає в тому, що кожному робітникові бригади установлюється коефіцієнт, який харак­те­ризує ступінь його участі у виконанні загального завдання. Прис­воєний кожному члену бригади КТУ чинний тільки на той період часу, за результатами роботи якого він був установлений.

На підприємствах КТУ застосовується для розподілу відряд­ного приробітку, всіх видів премій, доплат та інших видів колек­тивної оплати.

Під час розподілу із застосуванням КТУ колективної премії та відрядного приробітку КТУ може коливатися від 0 до 2.

Кваліфікаційний рівень (К) встановлюється всім членам трудового колективу залежно від виконуваних функцій, рівня кваліфікації. КТУ також виставляється всім працівникам і затверджується Радою трудового колективу.

Розрахунок заробітної плати при використанні безтарифної системи проводиться в такій послідовності:

1. Визначається кількість балів(Б), зароблена кожним і-тим працівником (або групою працівників одного рівня):

Б = К × Т_ф × КТУ,

де Т_ф – відпрацьована кількість людино-днів працівниками од­ного рівня або кількість днів, відпрацьована одним робітником.

2. Визначається загальна сума балів(Б_сум), зароблена всіма працівниками підприємства або підрозділу:

де т – кількість груп однакових кваліфікаційних рівнів або чисельність працівників.

3. Визначається частка (доля) d фонду оплати праці(ФОП), що припадає на один бал:

4. Обчислюється заробітна плата і-го працівника(З_і):

Для управлінського персоналу безтарифна система оплати праці передбачає коригування їхнього заробітку залежно від обсягу реалізації продукції.