Активатори та інгібітори ферментів
До числа активаторів, що підвищують активність ферментів, посилюють їх дію, відносяться іони багатьох металів і деякі аніони. Найчастіше активаторами ферментів бувають іони магнію, марганцю, кальцію, калію, кобальту, цинку та ін. В одних випадках іони металів (заліза, магнію, кобальту та ін.) входять у склад простетичної групи ферменту, по-друге - полегшують утворення фермент-субстратного комплексу, по-третє - сприяють приєднанню коферменту до апоферменту, по-четверте - забезпечують становлення четвертинної структури ферменту та ін. Значний вплив на активність ферментів мають алостеричні активатори, які приєднуються по алостеричному центру ферменту і змінюють третинну структуру білкової молекули. Внаслідок цього субстратний і каталітичний центри ферменту набувають найвигіднішої конфігурацію для ферментативних функцій.
Інгібітори гальмують дію ферментів. Усі ферменти інгібуються в результаті денатурації білка внаслідок нагрівання до високих температур, осаджування хімічними речовинами, гідролізу кислотами, лугами, протеїназами.
Розрізняють два типи інгібування: конкурентне і неконкурентне. Під час конкурентного гальмування інгібітор, який подібний за структурою до субстрату (ізо-стерія), з'єднується з ферментом, замінюючи собою субстрат, конкурує з ним. Внаслідок того, що утворюється комплекс фермент-інгібітор, кількість комплексів фер-мент-субстрат зменшується.
Конкурентне інгібування може бути зворотним при підвищенні концентрації субстрату.
Інгібітор може міцніше зв'язуватись з активним центром ферменту в порівнянні з субстратом і надовго виводити його з ладу. Так діють, наприклад, нервові отрути.
Неконкурентне інгібування звичайно (але не завжди) незворотне. Внаслідок такого гальмування інгібітор взаємодіє з ферментним білком або простетичною групою і фермент втрачає активність. До таких інгібіторів належать: важкі метали (ртуть, свинець, срібло, миш'як та ін.), які приєднуються до сульфгідрильних груп ( поліпептидного ланцюга; ціаніди (солі синильної кислоти), окис вуглецю, окислюючі речовини, які приєднуються до простетичних груп, що містять залізо. До неконкурентного гальмування дії ферментів відносять і алостеричні інгібування.
Алостеричними інгібіторами можуть бути проміжні або кінцеві продукти багатостадійного процесу біосинтезу.
Дію -амілази інгібують спирти: метанол, ізопропанол, гліцерин, пропіленглі-коль, етиленгліколь.
Інгібіторами ферментів є також продукти оксиметилфурфурольного розкладу цукрів, меланоїдини і карамелі. У виробництві спирту із крохмалевмісної сировини вищеназвані продукти утворюються в основному в процесі розварювання замісів і їх тим більше, чим вища температура і більша тривалість розварювання. Тому застосування технологій теплової обробки сировини при низьких температурах дозволяє зменшити не тільки втрати зброджувальних речовин, а й інактивацію ферментів.