Контокорентний кредит і овердрафт

ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАЦІЙ З НАДАННЯ І ПОГАШЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ КРЕДИТУ

Бланковий кредит та кредит під заставу цінних паперів

Банк може надавати бланковий кредит у межах наявних ресурсів без застави майна чи інших видів забезпечення – тільки під зобов’язання повернути кредит із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах.

Кредит видається ним для задоволення потреби в додаткових коштах, яка виникла у ході здійснення виробничого процесу, і має переважно короткотерміновий характер (від одного до трьох місяців). Валюта позики спрямовується або на поточний рахунок позичальника, або безпосередньо на здійснення платежу за пред’явленими розрахунково-грошовими документами.

Кредити під заставу цінних паперів – зручна форма кредитних відносин між кредитором і позичальником, оскільки вони ґрунтуються на доволі нескладній операції прийому в заставу та визначенні вартості цінних паперів. Витрати на зберігання такої застави незначні. Також простим є оцінювання їхньої заставної вартості, яке звичайно проводиться на біржі.

В забезпечення кредиту як об’єкт застави позичальником можуть бути подані різного роду цінні папери: акції, облігації, короткотермінові казначейські зобов’язання, векселі, депозитні сертифікати. При цьому до застави приймаються як іменні цінні папери, так і на пред’явника. інших підприємств і банків, а також держави. Власні акції та облігації підприємства-позичальника не приймаються банком у забезпечення позики. Перед видачею позик під цінні папери банк має взяти до уваги ряд чинників:

1) якість цінних паперів, які заставляються (тобто справжність і платоспроможність відповідно до Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»);

2) можливість реалізації цінних паперів на вторинному ринку як об’єктів застави, тобто ліквідність цінних паперів (наприклад, за умовами випуску не підлягають реалізації на фондовій біржі цінні папери пайових товариств і акціонерних товариств закритого типу);

3) платоспроможність банку, фірми, акціонерного товариства й інших організацій, які випустили цінні папери (чим вища їхня репутація або чим стабільніший дохід, який виплачується за цінними паперами, тим стійкіший курс цінних паперів і вища їхня реалізованість);

4) наявність у цінних паперів ринкової вартості, тобто їхнє котирування на фондовій біржі.

Для одержання позички позичальник подає до банку заяву разом з реєстром цінних паперів, які передаються в заставу. Розмір кредиту, який видається під заставу цінних паперів, встановлюється у відповідному відсотку від їхньої заставної вартості. Цей відсоток визначається ступенем ризику для банку за кожним цінним папером, що виступає як забезпечення кредиту. Так, зокрема, на практиці обсяг позики, яка видається під заставу державних цінних паперів, встановлюється в розмірі 90% від їхньої заставної вартості; під банківські акції, зареєстровані на фондовій біржі, він може коливатися на рівні 70–80%, а під котировані цінні папери підприємств – на рівні 60– 70% від їхньої заставної ціни.

При непогашенні позичальником заборгованості за позикою у встановлений термін заставлені в забезпечення кредиту цінні папери у встановленому порядку переходять у власність банку. Банк може ці папери залишити за собою або продати їх за діючим курсом і погасити позичку клієнта.

Контокорентний кредит і овердрафт

Він надається на розрив у платіжному обороті клієнта, коли його поточні фінансові потреби перевищують наявні у нього власні ресурси.

Контокорентний кредит – це кредит банку, що надається відповідно до потреб клієнта в обсязі, який не перевищує встановлений ліміт (кредитну лінію).

Для отримання кредиту відкривається контокорентний рахунок, на якому щоденно відображаються всі платежі клієнта і надходження коштів.

Оскільки весь платіжний оборот концентрується на контокорентному рахунку, поточний рахунок позичальника закривається.

Сальдо на контокорентному рахунку може бути дебетовим і кредитовим. Дебетове сальдо свідчить про те, що у позичальника тимчасово відсутні власні грошові кошти для здійснення платежів і йому виданий кредит. Кредитове сальдо, навпаки, показує, що надходження власних грошових коштів перевищує потребу в поточних платежах, клієнт не має потреби у кредиті і, власне, надав кредит банку. Кредитове сальдо дає підстави для сплати процентів на користь клієнта. Плата за це сальдо відповідає розміру процентів за рахунками до запитання. Контокорентний рахунок банк відкриває таким клієнтам, з якими він має тривалі та стійкі відносини і які відчувають постійну потребу в банківському кредиті. не пов’язаний з фінансуванням інвестицій.

плата за користування кредитом за контокорентом через вищий борговий ризик трохи вища, ніж за іншими короткотерміновими кредитами. Позичковий процент встановлюється індивідуально для кожного позичальника і є договірним. Контокорентний кредит може надаватися як із забезпеченням, так і без нього (бланковий кредит надається тільки першокласним позичальникам). Кредитування здійснюється в межах кредитної лінії (ліміту). Її розмір встановлюється на рік на основі балансових даних позичальника про розміщення оборотних коштів і наявних у його розпорядженні джерел формування.

У кожному конкретному випадку режим перевищення кредитної лінії може бути різним. Кожний банк самостійно регулює свої

взаємовідносини з клієнтом, диференціює кредитні відносини залежно від кредитоспроможності позичальника, попереднього досвіду роботи з ним, степеня довіри, обсягу перевищення кредитної лінії.

На практиці можлива ситуація, коли обумовленого у кредитному договорі ліміту кредитування не вистачає для покриття сильно збільшеного негативного сальдо між вимогами і зобов’язаннями позичальника. У таких випадках банк може без укладення спеціальної угоди дозволити своїм найбільш надійним клієнтам незначне короткотермінове розширення короткотермінового кредиту в межах встановленого терміну користування цим кредитом. Якщо ж наявність дебетового залишку перетворилася на систему, то банк з’ясовує причини цього явища і, залежно від їхнього характеру, може за необхідності укласти нову угоду, але вже на умовах стягнення вищих комісійних платежів.

Погашення кредиту за контокорентним рахунком здійснюється шляхом зарахування коштів, які надходять у кредит цього рахунка.

Використання позичальником контокорентного кредиту не виключає оформлення ним у банку інших кредитів, якщо очікується тимчасове збільшення потреби в залучених коштах, яка перевищує встановлений ліміт за контокорентним рахунком.

Суттєвим пунктом у договорі є не обумовлене ніяким терміном право банку на закриття цього рахунка. Комісійні платежі (приблизно 1 – 7%).

Окремим різновидом контокорентного кредиту є овердрафт.

Оведрафт (англ. overdraft) – це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад залишок коштів на його поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. Суть овердрафту полягає в тому, що банк може оплачувати розрахункові документи клієнта на суми, що перевищують кредитовий залишок на його поточному рахунку, в результаті чого утворюється дебетове сальдо, тобто видається кредит.

Банки надають клієнтам такі кредити з метою оптимізації платіжного обороту і виконання в повному обсязі зобов’язань клієнтів за поточними платежами. При цій формі поточний рахунок клієнта не тільки зберігається, а й на ньому дозволяється мати дебетове сальдо. Це означає, що, не відкриваючи кредитного рахунка, клієнт понад свої залишки і надходження коштів на поточний рахунок отримує право на додаткову оплату розрахункових документів і чеків за рахунок ресурсів банку.

Таке від’ємне сальдо на цьому рахунку називається овердрафтом,

а його розмір визначається в договорі між банком і клієнтом. Як правило,

вугоді між банком та клієнтом встановлюється максимальна сума овердрафту – ліміт, який визначається банком на основі ретельного аналізу майбутніх грошових надходжень і платежів, бізнес-планів та планів реалізації продукції фірми-позичальника. При овердрафті банк у межах узгодженого ліміту проводить платежі за клієнта на суму, що перевищує залишок коштів на його рахунку; в результаті на рахунку позичальника виникає дебетове сальдо, яке виражає суму його заборгованості перед банком. Такі кредити мають здебільшого короткотерміновий характер, завдяки їм клієнти здійснюють поточні платежі, які тимчасово перевищують надходження коштів на поточний рахунок. При овердрафті на погашення заборгованості спрямовуються всі суми, що зараховуються на поточний рахунок клієнта, тому обсяг кредиту постійно змінюється відповідно до надходження і витрачання коштів. У результаті кредитове сальдо за рахунком клієнта може періодично змінюватись на дебетове, і навпаки. В принципі банки можуть допускати тривалу наявність дебетового сальдо на рахунках для надійних клієнтів. Однак при цьому вони посилюють контроль за діяльністю позичальників і загальним станом їхньої платоспроможності. Фактичне використання позичкових коштів відображається на окремому кредитному рахунку.

Основною перевагою овердрафту, крім економії витрат, пов’язаних з оформленням видач звичайних позик, є те, що клієнт, власне кажучи, платить за фактичне користування кредитом, оскільки банки, як правило, практикують щоденне нарахування процентів

контокорентний кредит і овердрафт надаються у комплексі з розрахунково-касовим обслуговуванням