Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи

Семінарське заняття з Теми 9. Інноваційні процеси на підприємстві

3агальна характеристика інноваційних процесів. Логічні форми інноваційних процесів. Кластер. Характеристика техно­ло­гічних укладів.

Ефективність впровадження заходів НТП. Показники ефективності нововведень: народногосподарський та внутрішньо­господарський економічний ефект нововведень.

Науково-технічний прогрес – основа технічного розвитку підприємства. Форми удосконалення засобів виробництва. Реалі­зація напрямів НТП та НТР на підприємстві.

Перелік питань для самостійного вивчення

1. Суспільні форми організації виробництва (концентрація, спеціалізація, конверсія, кооперування, комбінування, ди­вер­сифікація) і посилення безперервності та гнучкості виробництва.

2. Напрями підвищення ефективності здійснення інноваційної діяльності на підприємстві.

3. Особливості державного регулювання інноваційної діяльності.

Рекомендована література: [18, 19, 20, 32, 37, 66, 67].

Семінарське заняття з Теми 10. Нематеріальні ресурси та активи підприємства

Нематеріальні ресурси підприємства.Інтелектуальна та промислова власність: сутність та об’єкти.

Нематеріальні активи підприємства:сутність та склад. Елементи нематеріальних активів, що мають особливості правового захисту.Ліцензійні угоди. Ліцензія, види розрахунків за ліцензіями.

Методи оцінки вартості нематеріальних активів та їх амортизація.

Перелік питань для самостійного вивчення

1. Правовий захист нематеріальних активів.

2. Проблеми підвищення економічної ефективності використання нематеріальних активів підприємства.

Семінарсько-практичне заняття з Теми 11. Інвестиційні ресурси на підприємстві

Фінансові ресурси підприємства:сутність, функції та джерела формування.

Інвестиційні ресурси:поняття, склад і структура. Еле­мен­тний склад і структура капітальних вкладень. Визначення необ­хідного обсягу виробничих інвестицій та джерел їх фінансування.

Показники оцінки ефективності капітальних вкладень.

Перелік питань для самостійного вивчення

1. Загальна характеристика та види фінансових інвестицій підприємства.

2. Шляхи підвищення ефективності використання реальних і фінансових інвестицій.

3. Необхідність та проблеми залучення іноземних інвестицій.

Рекомендована література: [18, 19, 20, 32, 37, 66, 67].

«Оцінка економічної ефективності інвестицій»

Мета:оволодіти методикою розрахунку ефективності інвестицій.

Методичні вказівки для виконання завдань практичної роботи

Абсолютну ефективність інвестицій можна оцінити за допомогою показників:

1. Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат (Е_р):

,

або

де ΔП – приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн;

П – загальна сума прибутку для новостворюваних об’єктів, грн;

К– загальна сума капіталовкладень (кошторисна вартість проекту), грн.

Абсолютну ефективність капітальних затрат можна обчислити також через ефективність використання виробничих фондів:

де Вср – середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн;

Сноз – середні залишки нормованих оборотних засобів підприємства, грн.

2. Строк окупності капіталовкладень (Т_р), який є обер­неним показником до Е_р:

років.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капі­та­ловкладень Е_р повинен порівнюватись з нормативним кое­фіціє­нтом Е_н, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. У наших розрахунках прийматимемо Е_н = 0, 15. Якщо Е_Р>Е_Н, то вкладення капіталу вважають доціль­ними.

Нормативний строк окупності капітальних вкладеньвизначається за формулою:

, років.

Розрахунки порівняльноїефективності капітальних вкладень здійснюють тоді, коли треба вибрати кращий із можливих проектів інвестування виробництва.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат (3_прив):

З_прив = С_і + Е_Н × К_і → min, грн,

де С_і – собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн;

К_і – капіталовкладення по і-му варіанту, грн.

Приведені затрати (3_прив) можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

З економічної точки зору найкращим вважається той проект, при якому сума приведених витрат є мінімальною.

Визначення річного економічного ефекту (Е_п) ґрунтується на порівнянні приведених затрат по базовій та новій техніці:

Ер = З1 – З2 грн,

де З1, З2 – приведені затрати на одиницю продукції до і після застосування техніки, (грн);

З1 = С1 + Ен × Кп1, грн;

З2 = С2 + Ен × Кп2, грн.

Річний економічний ефект визначається:

Ер =[(С1 + Е1 Кп1) – (С2 + Е2 Кп2)] N грн,

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції до і після застосування нової техніки, грн;

Кп1, Кп2 – питомі капітальні вкладення до і після застосування нової техніки, грн;

Ен – нормативний коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень (Ен = 0, 15).

Розрахунковий строк окупності додаткових капітальних затрат (Т_ок.р) по певному варіанту обчислюється:

років.

де К₁, К₂ – сума капіталовкладень відповідно по першому і другому варіантах, грн;

С₁, С₂ – собівартість річного випуску продукції відповідно по першому і другому варіанту, грн.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень (Ер) обчислюється:

За умови, що Т_{ок. p}< Т_{ок. н.} або Ер>Ен кращим вважається більш капіталомісткий варіант, якщо Т_ок. р > Т_{ок. н} або Е_р<Е_н, то кращим є менш капіталомісткий варіант.

Якщо перед підприємством стоїть проблема вибору між будівництвом нового об’єкту і реконструкцією діючого, то її можна вирішити також за допомогою розрахункового коефіцієнта економічної ефективності капіталовкладень (Ер):

,

де С_д, С_р, С_н – відповідно собівартість річного обсягу про­дукції до реконструкції, після реконструкції діючого під­приє­мствва і на новому підприємстві, грн;

К_н, К_р– капітальні вкладення відповідно у нове будівництво і реконструкцію, грн.

Якщо Ер<=Ен, то ефективним буде реконструкція, якщо ж Ер>Ен, то – нове будівництво.

Економічний ефект від прискореного введення в дію основних виробничих фондів і виробничих потужностей (Е_приск) розраховується:

Е_приск = Е_н × К_ф × (Т_норм – Т_факт), грн,

де К_ф – вартість основних фондів, достроково введених у дію, грн;

Т_норм – нормативний (або плановий) строк будівництва, років;

Т_факт – фактичний строк будівництва, років.

Зниження собівартості продукції характеризується показ­никами умовно-річної економії (Е_у) і економією до кінця року(Е_др):

Еу = (С1 – С2)N , грн;

Едр = (С1 – С2)Nдр, грн,

де Nдр – випуск продукції від моменту впровадження заходу і до кінця року, натур. одиниць.

Варіанти виробничих інвестицій, що порівнюються, часто від­різняються один від одного розподілом загальної суми капіта­ловкладень по роках інвестування. Тому оцінку ефективності капіталовкладень здійснюють з урахуванням фактору часу.

Повні витрати на будівництво складаються із абсолютної суми капіталовкладень і втрат від їх «заморожування».

Капітальні витрати, які визначені з урахуванням строку їх «заморожування» і недоотриманою у зв’язку із цим віддачею, називають приведеними капітальними витратами (Кприв). Приведення капітальних вкладень до певного року здійснюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень (ά ):

ά = (1 + Е_пр) ^t

де Е_пр – норматив приведення різночасових витрат, що дорівнює 0, 1 (ставка дисконту);

t– кількість років, що відділяють затрати і результати да­ного року від початку розрахункового.

Якщо капітальні вкладення мають місце до розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом множення на α :

грн,

де K_t– капітальні витрати у t-ому році їх освоєння, грн;

Т – загальний термін освоєння капіталовкладень, років.

Якщо капіталовкладення здійснюють після розрахункового року, то вони приводяться до нього шляхом ділення на α:

грн.

Приведені капітальні витрати (К_прив) визначають по кожному із можливих варіантів розподілу капіталовкладень по роках і найкращим вважається той варіант, в якому вони є мінімальними.

Зіставність капітальних витрат і ефекту досягається шляхом урахування розриву в часі (лагу) між здійсненням капітальних вкладень і одержанням ефекту.

Тривалість будівельного лагу (Л_б) обчислюється за формулою:

Л_б = а₁ × Т + а₂ × (Т– 1) + ... + а _t, років,

де а₁, а₂, ... , a _т – доля капітальних вкладень у процентах до кошторисної вартості за 1, 2 ... Т-й рік загальної тривалості будівництва.

Визначення економічної ефективності виробничих інвес­тицій в умовах ринку повинно враховувати притаманні ринковій економіці рівень інфляції та ступінь ризику.

Необхідний для цього розмір капіталу обчислюється на основі інформації про потребу в новому устаткуванні у фізичних одиницях та існуючої індивідуальної ціни на нього. При цьому враховується вартість монтажу та доставки:

де n– кількість необхідних видів основних фондів;

Ц_і – повна вартість придбання нових основних фондів на зміну застарілим, грн;

N_i – кількість основних фондів і-го виду, що необхідно придбати, одиниць;

В_т.р.оф – загальна сума витрат на ремонт і технічне обслу­го­вування наявних основних фондів підприємства, грн;

А– загальний амортизаційний фонд підприємства, грн.

Другий варіант передбачає розширене відтворення основних фондів і об’єктів соціальної інфраструктури. Наслідком цього процесу має бути нарощення до необхідних розмірів виробничої потужності підприємства переважно шляхом його технічного переозброєння, реконструкції або розширення за заздалегідь розробленим проектом.

Обчислюють необхідну середньорічну виробничу потуж­ність Мср, виходячи з очікуваного коефіцієнта її використання (К_вик)у розрахунковому році та виявленого попиту ринку на продукцію:

нат. одиниць,

де К_вик – коефіцієнт використання потужності.

– величина попиту на –й вид продукції, що роз­раховується за статистичними методами прогнозування попиту.

Коефіцієнт використання виробничої потужності ( ) залежить від ступеня зносу основних фондів підприємства та формування його резерву. Якщо виробництво розширюється або реконструюється за допомогою фондів, що вже були в експлуатації відносно довго, цей коефіцієнт буде значно менший за одиницю (0,5 – 0,6) за рахунок того, що такі фонди будуть вимагати додаткових ремонтів. Якщо виробництво укомплек­товується новими фондами, такий коефіцієнт 0, 9 – 0, 95.

Визначають середньорічну виробничу потужність для задоволення ринкового попиту на продукцію:

нат. одиниць,

де – базова виробнича потужність підприємства.

Розраховують абсолютну величину необхідної додаткової виробничої потужності підприємства ( ) використовуючи для цього спеціальний коефіцієнт перерахунку середньорічного її приросту в абсолютний , який майже завжди дорівнює 0, 5, за середніми даними тривалого періоду:

.

На основі питомих капітальних витрат на одиницю приросту виробничої потужності визначають загальну суму необхідних капіталовкладень на певний розрахунковий період:

нат. одиниць,

де – питомі капітальні витрати на одиницю приросту виробничої потужності.