Аерофототопографічна й фототеодолітна

ЗЙОМКИ

Аерофототопографічна зйомка. Для більших територій топографічні карти й плани всіх масштабів становлять переважно аэрофототопографічним методом, сутність якого полягає в наступному. З літака з певної висоти, що залежить від масштабу зйомки, місцевість фотографують автоматичним аерофотоапаратом (АФА) при майже вертикальній його оптичній осі. У результаті одержують знімок місцевості, близький до горизонтального. Для того щоб зняти всю необхідну площу, роблять кілька знімків, причому з перекриттям - зображення на наступному знімку перекриває зображення на попередньому.

Знімки шляхом трансформування приводять до одного масштабу - необхідному масштабу топографічної зйомки. При трансформуванні знімки також приводять до горизонтальної проекції. Щоб виконати трансформування, на знімках треба мати кілька точок, координати яких на місцевості відомі. Ці точки називають опознаками. Їх впізнавання (знаходження) на знімку й на місцевості, а також визначення координат роблять у результаті польових вимірів на місцевості.

Топографічну карту або план створюють або комбінованим, або стереофотограмметричним способом. У першому випадку із трансформованих знімків становлять фотоплан, на якому потім зображують рельєф мензульною зйомкою. Фотографічне зображення ситуації на фотоплані не тільки звільняє від необхідності знімати її при мензульних роботах, але й дозволяє для визначення висот точок визначати відстані прямо з фотоплану. При другому способі рельєф

зображують у камеральних умовах за допомогою стереоприладів. Для цього необхідно на кожному знімку мати кілька точок з відомими висотами (висотні опознаки). План місцевості становлять або одержанням фотоплану й перемальовування на нього горизонталей зі знімків, або одночасною замальовкою ситуації й рельєфу на стереоприладах.

Рис. 11.6. Аерофотографічне зображення місцевості (а) і складений по ньому плав (б)

Для уточнення деяких характеристик ситуації й рельєфу, наприклад, назв населених пунктів і рік, поверховості й матеріалів будинків, виду й середніх розмірів лісових насаджень, роблять польове обстеження - дешифрування.

Аерофотографічне зображення ділянки місцевості й складений по ньому топографічний план показані на рис. 11.6, а, б.

Фототеодолітна зйомка. Цей метод застосовують для зйомки місцевості в гірських районах, обмірювань будинків і споруд, спостережень за деформаціями споруд.

Метод заснований на застосуванні фототеодоліта (рис. 11.7), у якому з'єднані теодоліт і фотокамера. Фототеодоліт установлюють у двох точках лінії, яку називають базисом фотографування. На кожній точці оптичну вісь фототеодоліта приводять у горизонтальне положення, орієнтують строго перпендикулярно лінії базису й роблять фотографування. Для збільшення площі зйомки допускається фотографування й при розвороті фототеодоліта вправо або вліво на однаковий кут у межах 30°. У результаті фотографування одержують із перекриттям два знімки, називаних стереопарою. Для складання по стереопарі топографічного плану необхідно знати довжину базису фотографування й координати (у плані й по висоті) декількох опознаків на місцевості. Стереопари обробляють із метою одержання топографічного плану на стереоприладах і за допомогою ЕОМ.

Рис. 11.7. Фототеодоліт:1,2,7- гвинти, 3 - камера, 4 - об'єктив, окулярне коліно, 6 – підставка