Тема: Методи складання топографічних карт

План

1. Комбінований метод
2. Стереотопографічний метод
3. Оновлення топографічних карт

1. Комбінований метод

Комбінований метод дозволяє зіставляти по знімкам контурну частину карти у вигляді фотоплану, а рельєф зобразити на фотоплані в полі прийомами мензульної зйомки, а також за допомогою нівеліра або тахеометра. В окремих випадках зйомку рельєфу виконують на фотосхемах або знімках.

Основними процесами комбінованого методу являється аерофотозйомка, польові і камеральні роботи.

Аерофотознімання слід проводити нормальнокутовим або вузькокутовим аерофотоапаратом.

Масштаб знімків залежить від масштабу складаємої карти і фізико-географічних особливостей місцевості. Зазвичай він в 2-4 рази менше масштабу складаємої карти. Поздовжнє перекриття знімків 60%, поперечне – 30%.

Зменшення масштабу знімка приводить до скорочення об’єму аерофотознімальних, геодезичних і фотограмметричних робіт. Однак дуже малий масштаб знімків затрудняє дешифрування їх і визиває помітну нерізкість зображення при трансформуванні.

Доцільно застосовувати при аерофотозйомці гіростабілізуючий прилад, дозволяючи отримувати знімки з малими кутами нахилу. В такому випадку полегшується процес суміщення точок при трансформуванні знімків.

Польові роботи включають визначенні координат опорних точок, необхідних для орієнтування фототріангуляції, знімання рельєфу і дешифрування.

Зйомку рельєфу проводять, як правило, на фотоплані, використовуючи репродукцію мозаїчного фотоплану, виготовлену на напівматовій або матовій фотобумазі. Для уникнення деформації фотобумагу попередньо наклеюють на жорстку основу (лист алюмінію).

Зйомка рельєфу на фотопланах більш продуктивна, чим при мензульній зйомці. Проведення горизонталей полегшується завдяки зображенню на фотопланах ярів, обривів, промоїн і інших форм рельєфу і гідрографічної мережі. Суттєво зменшується кількість пікетних точок, необхідних для проведення горизонталей.

Відпадає необхідність визначенні на фотоплані точки стояння мензули, так як точки основних висотних і зйомочних ходів розміщуються зазвичай на контурних точках місцевості.

Дешифрування знімків виконують одночасно зі зйомкою рельєфу. Результати дешифрування закріплюють на фотоплані умовними знаками. Фотоплан використовується для створення оригіналу топографічної карти.

При зйомці рельєфу на фотопланах польові роботи виконуються зазвичай протягом польових сезонів: в перший сезон визначають координати опорних точок, а в другий – проводять зйомку рельєфу і дешифрування.

Отже, в залежності від способів зйомки рельєфу місцевості (на фотопланах, фотосхемах чи окремих знімках) при комбінованому методі створення карт застосовують дві технологічні схеми.

Перша схема: 1) аерофотознімання; 2) польові роботи – визначення координат опорних точок; 3) камеральні роботи – фототріангуляція, трансформування знімків, зіставлення фотоплану і виготовлення репродукцій; 4) польові роботи – зйомка рельєфу на фотоплані і дешифрування; 5) камеральні роботи – створеня по фотоплану оригіналу карти для видання.

Друга схема: 1) аерофотознімання; 2) польові роботи – визначення координат опорних точок, зйомка рельєфу і дешифрування на фотосхемах або знімках; 3) камеральні роботи – фототріангуляція, перенесення горизонталей і результатів дешифрування з фотосхем або знімків на фотоплан або планшет і створення оригіналу карти для видання.

2. Стереотопографічний метод

Стереотопографічний метод у відмінності від комбінованого дозволяє отримувати в камеральних умовах по знімках не тільки контурну частину карти, але і зображення рельєфу. Польові роботи в такому випадку значно скорочуються і включають лише визначення опорних точок для зовнішнього орієнтування фототріангуляції і дешифрування.

Для складання карт по знімках використовують зазвичай універсальні стереоприлади, в окремих випадках – диференціювання. У відповідності з цим в стереотопографічному методі розрізняють два способи складання карт – універсальний і диференційований.

Основними процесами стереотопографічного методу являються: аерофотозйомка, визначення опорних точок і дешифрування знімків в полі, фототріангуляція, зйомка контурів і рельєфу по знімках.

Фокусна віддаль знімальної камери, масштаб знімків і їх якість повинні забезпечувати можливість створення достатньо детальної і точної карти при найменшому об’ємі польових і камеральних робіт.

Масштаб знімка вибирається в залежності від масштабу створюваної карти і фізико-географічних умов району картографування.

Окремі райони, наприклад населені гірські, фотографують двічі: для дешифрування – в масштабі, приблизно рівному масштабі створюваної карти, або в більш крупному масштабі і для складання карти – в масштабі в 2-4 рази менше масштабу карти.

В якості опорних точок вибирають різко окреслені контурні точки, впевнено пізнавані на знімках. Для кожної опорної точки зіставляють абрис, показуючий її положення відносно ближніх контурів. Якщо на місцевості немає суттєвих контурів, добре пізнаваних на знімках, то опорні точки маркують (до аерофотознімання). Наприклад, в суцільному лісі чи чагарнику вирубають площадки у вигляді квадрату.

Для визначення координат опорних точок застосовують аналітичні геодезичні способи і метод фототеодолітної зйомки (в гірських районах).

Блокова фототріангуляція дозволяє в 1,5-2 рази скоротити кількість опорних точок в порівнянні з маршрутною.

Дешифрування виконується на знімках, фотосхемах або фотопланах. Суцільне польове дешифрування проводять на місцевості з великою кількістю об’єктів, маючих особливо важлива господарське використання. До таких об’єктів відносяться населені пункти, промислові і гідротехнічні споруди, крупні вузли доріг та інше. В інших районах виконують маршрутне польове дешифрування, а потім камеральне.

Карту зіставляють, як правило, на універсальних стереоприладах. По стереопарах на цих приладах проводять зйомку контурів і рельєфу і камеральне дешифрування. Якщо на місцевості багато контурів, то в якості основи для зіставлення карт служить не чистий планшет, а фотоплан або отрофотоплан. Це звільняє оператора від трудомісткої роботи по зйомці контурної частини карти.

Інколи для зіставлення карт використовують диференційовані прилади – стереометр проф.. Ф.В.Дробишева і фототрансформатор чи проектор.

3. Оновлення топографічних карт

В результаті вимірювань на місцевості карта поступово старіє. Користуватися застарілою картою скрутно, а інколи неможливо. Процес старіння карт не являється однаковим для різних районів. Карти найбільш важливих для розвитку промислових сил країни, населених районів старіють швидше і обновляються через 6-10 років, а карти інших районів – через 10-15 років і більше.

Незалежно від цієї періодичності карти обновляються у випадку:

- зміни мережі магістральних і кільцевих залізничних і шосейних доріг;

- великих змін населених пунктів, а також появи нових великих промислових і сільськогосподарських підприємств за межами населених пунктів;

- зміни в гідрографії, викликані будівництвом великих гідротехнічних, меліоративних споруд;

- значні зміни в рослинному покриві, утрудняючих орієнтування на місцевості по карті.

Необхідність оновлення карт викликаю не тільки суттєві зміни на місцевості, але і інші причини: перехід до нової системи геодезичних координат, зміна початку відліку висот точок місцевості, застосування населених пунктів, зміна методики транскрипції назв, введення нових умовних позначень.

Отже, топографічні карти обновляються з метою приведення їх змісту у відповідності з сучасним станом місцевості і перевидання карт в прийнятій системі координат і висот і в діючих умовних позначеннях.

Зміст, точність і оформлення обновленої карти повинні задовольняти всі вимоги, висунуті до карти даного масштабу наставляннями і інструкціями по топографічним роботам

Інформацію про зміни на місцевості отримують шляхом аерофотознімання, чи космічного знімання земної поверхні, а також за новими картографічними матеріалами чи безпосередньо на місцевості в процесі її рекогностування. Завдяки цьому розрізняють три методи оновлення карт:

- за знімками з наступним польовим обстеженням або без нього;

- за сучасними топографічними картами, як правило, більш крупного масштабу в порівнянні з масштабом обновлюваної карти;

- прийомами мензульного знімання.

Основним методом являється метод оновлення карт по знімках. Як правило він застосовується для оновлення карт масштабів 1:10000 і 1:25000.