Винос у натуру проектних кутів і довжин ліній

Розбивочні роботи з істоти зводяться до фіксації на місцевості точок, що визначають проектну геометрію споруди. Планове положення цих точок може бути визначене за допомогою побудови на місцевості проектного кута від вихідної сторони й відкладення проектної відстані від вихідного пункту.

При побудові проектного кута одна точка (вершина кута) і вихідний напрямок звичайно бувають задані. Необхідно на місцевості відшукати другий напрямок, що утворювало б з вихідним проектний кут (рис. 15.2). У нашому випадку ВА - вихідний напрямок, В - вершина проектованого кута.

Роботи ведуть у наступному порядку. Установлюють теодоліт у точку В. Наводять зорову трубу на точку А и беруть відлік по лімбі. Далі додають до цього відліку проектний кут ^ й, відкріпивши алідаду, установлюють обчислений відлік. Тепер візирна вісь зорової труби теодоліта вказує другий шуканий напрямок. Це напрямок на відповідному проекту відстані фіксують на місцевості в точці C₁. Аналогічні дії виконують при іншому колі теодоліта й відзначають на місцевості другу точку C₂. З положення двох точок беруть середнє (точка З, рис. 15.2), приймаючи кут АВС за проектний.

Рис. 15.2. Схема побудови в натурі проектного кута

Стандартні геодезичні прилади, виготовлені серійно, по точності призначені для виконання вимірів, а не побудов. У результаті точність відкладення розбивочних елементів цими приладами виявляється нижче, ніж точність вимірів з використанням цих приладів. Тому, якщо необхідно побудувати проектний кут з підвищеною точністю, то надходять у такий спосіб.

Побудований у натурі кут вимірюють декількома прийомами й визначають його більше точне значення . Число прийомів п виміру кута можна визначити по наближеній формулі

(15-4)

де m^'_β - номінальна для даного теодоліта середня квадратична помилка обмірюваного кута; m_β - необхідна середня квадратична помилка відкладення кута.

Наприклад, для того, щоб відкласти кут із середньої квадратичною помилкою 2" теодолітом 2Т5, треба його виміряти числом прийомів, рівним

Вимірявши побудований у натурі кут, обчислюють виправлення

(15.5)

яку необхідно ввести для уточнення побудованого кута. Знаючи проектну відстань ВC=1, обчислюють лінійне виправлення СС'=∆l. З геометрії побудов (див. рис. 15.2) треба, що

(15.6)

де β і р виражені в секундах.

Далі відкладають від точки C перпендикулярно до лінії ВC величину обчисленого виправлення ∆l і фіксують точку С'. Кут АВС' і буде дорівнює проектному куту із заданою точністю. Для контролю кут АВС вимірюють. Якщо отримане значення відрізняється від проектного на допускає величину, що, то роботу закінчують. У противному випадку потрібне подальше уточнення.

Точність побудови на місцевості проектного кута залежить від інструментальних помилок, помилок властиво виміру (візування й відліку по лімбі), а також помилок через вплив зовнішніх умов. Помилки центрування, редукції й вихідної даних (помилки в положенні пунктів А і В) на. точність відкладення проектного кута впливу не роблять, що дозволяє враховувати їх окремо. У цьому полягає ще одна особливість розбивочних робіт. Однак ці помилки викликають зсув на місцевості напрямку ВC і виносить точки С.

Необхідна точність відкладення лінійного виправлення (редукції) ∆l може бути підрахована за формулою

(15.7)

Якщо l=200 м, m_∆β =2", то одержимо m_∆l =2 мм. Очевидно, що з такою точністю лінійну редукцію можна легко відкласти за допомогою рулетки або лінійки з міліметровими розподілами.

Для побудови проектної довжини лінії необхідно від вихідної точки відкласти в заданому напрямку відстань, горизонтальне прокладання якого дорівнює проектному значенню. Треба пам'ятати, що в проекті задається саме горизонтальний додаток. Виправлення в лінію за компарування, температуру й нахил

Таблиця 15.2

Поправки	При визначенні ліній	При відкладені проектних довжин
За компарування   За температуру   За ухил місцевості	±∆lk

місцевості необхідно вводити безпосередньо в процесі її побудови. Але це утрудняє роботу, особливо при необхідності винесення лінії з високою точністю. Тому часто надходять у такий же спосіб, як і при побудові кутів, тобто використовують спосіб редукції. На місцевості від вихідної точки А (рис. 15.3) спочатку відкладають і закріплюють наближене значення проектної відстані (точка В'). Це відстань із необхідною точністю вимірюють компарованими мірними приладами або точними віддалемірами, з огляду на всі виправлення. Обчисливши довжину закріпленого відрізка, порівнюють його із проектним значенням, знаходять лінійне виправлення

(15.8)

і відкладають її з відповідним знаком від кінцевої точки В' відрізка. Потім, для кін­ троля, побудовану лінію АВ вимірюють.

Рис. 15.3 Схема відкладення проектної довжини лінії.

Точність побудови проектного відстані l_пр, у способі редукції в основному залежить від точності лінійних вимірів відстані АВ'. Виходячи з необхідної точності визначення проектної відстані, вибирають прилади для вимірів.

Якщо проектна відстань відкладається безпосередньо в натурі, то виправлення за компарування, температуру й нахил місцевості вводять зі знаками, зворотними тим, які враховують при вимірі ліній (табл. 15.2).

Виправлення лінійних вимірів при застосуванні дротів і мірних стрічок. Рівняння мірного приладу можна записати в загальному виді

(15.9)

де l, - довжина мірного приладу при температурі виміру t; l_n - номінальна довжина приладу; l_t0 - довжина мірного приладу при температурі t₀, отримана з компарування; ∆l_x - виправлення за компарування; α,β - коефіцієнти лінійного розширення.

Нехай, наприклад, при виносі в натуру проектної лінії використався мірний прилад, довжина якого при температурі виміру була менше його номінальної довжини. У цьому випадку відкладена лінія буде коротше проектної, і, отже, виправлення треба вводити зі знаком «плюс». Якщо цей прилад використати для виміру лінії, то виправлення треба вводити зі знаком «мінус», тому що при вимірі вкороченим мірним приладом результат вийде більшим, ніж треба.

Якщо ж мірний прилад при температурі виміру має довжину, більшу номінальної, то при вимірі лінії виправлення буде мати знак «плюс», при відкладенні - «мінус».

При вимірі лінії на похилій місцевості виправлення за нахил для приведення її довжини до горизонту вводиться зі знаком «мінус», тому що похила відстань завжди більше горизонтального додатка.

При відкладенні ліній всі розміри в проекті наведені до у. Тому при відкладенні проектного розміру на похилій місцевості він коротшає. Значить виправлення необхідно вводити зі знаком «плюс».

Залежно від необхідної точності для відкладення проектних відстаней використовують сталеві й інварні мірні прилади, оптичні далекоміри, світловіддалеміри.