Амортизація та її вплив на об’єкт оподаткування

Функціонування виробництва передбачає постійне відтворення основного капіталу, механізм якого включає три взаємопов’язані процеси: знос, амортизацію, заміщення. Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних засобів (зарахування її до витрат виробництва чи обігу) в міру їх зношування на виготовлену продукцію і використання цієї вартості для простого або розширеного відтворення зношених засобів праці.

Згідно п. 14.1.3 ст. 14 Податкового кодексу України:

Амортизація – це систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизуються, протягом строку їх корисного використання.

Під терміном «основні засоби» слід розуміти матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин, наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн. і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад 1 рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Термін «невиробничі основні засоби» означає необоротні матеріальні активи, які не використовуються в господарській діяльності платника податку. Витрати, що підлягають амортизації, відображені у таблиці.

Амортизація основних засобів провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості. Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, який встановлюється наказом по підприємству зарахуванні його на баланс і призупиняється на період його виводу з експлуатації (для реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації та з інших причин) на підставі документів, які свідчать про виведення таких основних засобів з експлуатації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта;

- інші фактори.

Серед витрат, що не підлягають амортизації, є ті, що повністю відносяться до складу витрат платника податку за звітний період або проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.

Згідно зі ст. 145 Податкового Кодексу визначено 16 груп основних засобів та інших необоротних активів, а також мінімально допустимі строки їх амортизації.

Класифікація груп основних засобів з метою нарахування амортизації

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання років
Група 1 – земельні ділянки	-
Група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом
Група 3 – будівлі
- споруди
- передавальні пристрої
Група 4 – машини та обладнання
З них:
Електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, засоби зчитування або друку інформації, комп’ютерні програми, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові ), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 грн.
Група 5 – транспорті засоби
Група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)
Група 7 – тварини
Група 8 – багаторічні насадження
Група 9 – інші основні засоби
Група 10 – бібліотечні фонди	-
Група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	-
Група 12 – тимчасові (не титульні) споруди
Група 13 – природні ресурси	-
Група 14 – інвентарна тара
Група 15 – предмети прокату
Група 16 – довгострокові біологічні активи

Податковим Кодексом України визначено п’ять методів нарахування амортизації основних засобів.

Методи нарахування амортизації

Прямолінійний

Виробничий

Кумулятивний

Метод зменшення залишкової вартості

Метод прискореного зменшення залишкової вартості

За прямолінійним методом нарахування, річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта основних засобів:

,

де А – річна сума амортизації;

– вартість, що амортизується;

Т – термін корисного використання об’єкта.

За методом зменшення залишкової вартості, річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість:

,

де А – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

– залишкова або первісна вартість об’єкта основних засобів на дату початку нарахування амортизації, грн.;

– річна норма амортизації, частин:

,

де – річна норма амортизації (в частинах);

– термін корисного використання об’єкта основних засобів, років;

– ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, що визначається підприємством самостійно, грн.;

– первісна вартість об’єкта основних засобів, грн.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта, і подвоюється:

,

де – річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

– залишкова вартість об’єкта основних засобів або первісна вартість на дату початку нарахування амортизації, грн.;

– річна норма амортизації, частин.

За кумулятивним методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання:

,

де первісна вартість об’єкта основних засобів, грн.;

– ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, грн.;

– кумулятивний коефіцієнт:

,

де – кількість років, що залишилися до кінця очікуваного строку корисного використання об’єкта основних засобів;

– сума чисел років корисного використання об’єкта основних засобів.

Наприклад, для терміну корисного використання об’єкта 4 роки – сума чисел років складатиме: 1+2+3+4=10, а кумулятивний коефіцієнт у перший рік експлуатації становитиме 4/10.

Виробничий метод полягає в тому, що місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта основних засобів:

,

де норма амортизації, частка;

фактичний обсяг продукції, виготовлений за місяць, в якому відбувається нарахування амортизації;

первісна вартість об’єкта основних засобів, грн.;

– ліквідаційна вартість об’єкта основних засобів, грн.;

– розрахунковий обсяг діяльності (виробництва), який передбачається отримати з використанням основного засобу, що амортизується, одиниці.

Особливості застосування методів амортизації:

- метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації до об’єктів основних засобів, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби);

- амортизація об’єктів груп 9 (інші основні засоби), 12 (тимчасові споруди), 14 (інвентарна тара) та 15 (предмети прокату) нараховуються за прямолінійним або виробничим методами;

- на основні засоби групи 1 (земельні ділянки) та 13 (природні ресурси) амортизація не нараховується;

- нарахування амортизації здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності;

- метод нарахування амортизації може переглядатися разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання (застосування нового методу починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації).

Суми амортизаційних нарахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Платники податку всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів основних засобів, застосовуючи щорічну індексацію вартості основних засобів, що амортизуються, та суми накопиченої амортизації на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

,

де - індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Збільшення вартості об’єктів основних засобів, що амортизується, здійснюється станом на кінець року, за результатами якого проводиться переоцінка, та використовується для розрахунку амортизації з першого дня наступного року.