Тема 5. Управління оборотним капіталом підприємства

Оборотні кошти (Circulating assets) - це сукупність коштів підприємства, що авансуються на створення оборотних фондів та фондів обігу і забезпечення їх неперервного обігу. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії:

- грошову

- виробничу

- товарну

Грошова - підготовча, де гроші перетворюються у виробничі запаси.

Виробнича - безпосередній процес виробництва (де результатом є випуск готової продукції).

Товарна - авансова оборотні кошти виступають у вигляді готової продукції.

Грошова форма, якої набувають оборотні кошти на третій стадії свого кругообігу, одночасно стає і початковою стадією обороту коштів.

Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою

Г-ВЗ...НВ...ГП-Г;

деГ — кошти, які авансуються підприємством;

ВЗ — виробничі запаси;

НВ — незавершене виробництво, що являє собою виробничу стадію;

ГП — готова продукція;

Г' — кошти, отримані в результаті реалізації продукції, які включають авансовані витрати та прибуток підприємства.

Співвідношення між зазначеними групами оборотних коштів у загальній їх вартості характеризує структуру оборотних коштів. Структура є тим прогресивнішою, чим більша частина оборотних коштів зайнята у сфері виробництва. Необхідною умовою безперервності процесу відтворення є перебування цих коштів у сфері обігу.

Розрізняють оборотні кошти у сфері виробництва та у сфері обігу, які в сукупності своїй забезпечують безперервність виробництва та реалізації продукції. Оборотні фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).

Оборотні кошти перебувають одночасно на всіх стадіях кругообігу, що забезпечує його неперервність та безперебійну роботу підприємства.[Курс лекций по социально-экономическому прогнозированию Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська http://inpos.com.ua/75]

Нормування оборотних коштів

Процес визначення економічно обгрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає в розробленні та встановленні норм оборотності оборотних коштів за їх елементами та нормативів оборотних коштів.

Процес визначення економічно обгрунтованої величини оборотних коштів підприємства, необхідних для нормальної діяльності, називається нормуванням оборотних коштів.

Норма оборотних коштів визначає мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей і розраховується в днях запасу (у відсотках від обсягу виконаних робіт, у гривнях тощо).

Норматив оборотних коштів - це грошовий вираз вартості мінімальних запасів товарно-матеріальних цінностей.

Норми оборотних коштів установлюються на кілька років, а нормативи — щорічно.

Норматив оборотних коштів залежить від обсягу виробництва та реалізації продукції, витрат на виробництво та реалізацію продукції; вартості товарно-матеріальних цінностей у виробничих запасах. Норми оборотних коштів (у днях) залежать від тривалості перебування їх у сфері виробництва та у сфері обігу, умов матеріально-технічного забезпечення.

Існують три методи розрахунку нормативів оборотних коштів: аналітичний (дослідно-статистичний), коефіцієнтний та метод прямого рахунку.

Аналітичний метод (дослідно-статистичний) передбачає здійснення аналізу наявних товарно-матеріальних ресурсів з наступним їх коригуванням та вилученням з них надлишків.

Коефіцієнтний метод полягає в уточненні діючих нормативів (через коефіцієнти) відповідно до змін у виробництві в наступному періоді.

Метод прямого рахунку зводиться до розрахунку нормативів за кожним нормативним елементом в умовах досягнутого організаційно-технічного рівня виробництва. У практиці господарювання цей метод є основним.

Основним методом розрахунку потреби в обігових коштах є метод прямого розрахунку по кожному елементу обігових коштів. Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

[Курс лекций по социально-экономическому прогнозированию Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська http://inpos.com.ua/75]

Величина оборотних коштів, вкладених в запаси готової продукції на складі, залежить від середньодобового випуску продукції та тривалості зберігання продукції на складі :

де В - середньодобовий випуск продукції по виробничій собівартості; Т хр - середня тривалість зберігання готової продукції на складі.

Тривалість зберігання продукції на складі, в свою чергу, розраховується як сума часу на формування партії продукції для відвантаження та оформлення документів на цю партію:

де Т ФП - час, необхідний для формування партії для відвантаження готової продукції споживачеві, дн.; Т од - час, необхідний для оформлення документів для відправки вантажу споживачеві, дн.

[http://www.houseofmcdonnell.com/oborotn-zasobi/21-metodi-viznachennya-potrebi-v-oborotnix-koshtax.html Методи визначення потреби в оборотних коштах/Внутрішній економічний потенціал підприємства підручник]

Нормування незавершеного виробництва здійснюють у тих галузях і виробництвах, де тривалість виробничого циклу перевищує два місяці.

Обсяг незавершеного виробництва залежить від середньоденного випуску продукції, обчисленого за фактичною виробничою собівартістю, тривалості технологічного циклу та коефіцієнта наростання витрат. Норматив власних оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується за формулою

де Н_НВ- норматив незавершеного виробництва; С_В - виробнича собівартість продукції, випущеної за період; t_Ц - тривалість виробничого циклу, днів; D_П - дні відповідного періоду;

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів.

Розраховується виходячи із залишків коштів на початок періоду і суми витрат, які слід буде зробити в плановому році, за вирахуванням суми для майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції. Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується за формулою

де Н_ВМП - норматив витрат майбутніх тріодів, грн.; В_П - залишок витрат на початок планового періоду, грн.; В_ПЛ - витрати, які будуть здійснені у плановому період, грн.; В_{ПОГАШ.ПЛ} - витрати, які будуть погашені за рахунок собівартості у плановому період.

Норматив оборотних кошт в у залишках готової продукції визначається добутком середньоденного випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях.

де Н_ГП - норматив залишків готової продукції, грн.; П_Д - середньоденний випуск продукції, грн.; З_ДН - норма запасу готової продукції на складі, днів

Сукупний норматив власних оборотних коштів підприємства на розрахунковий (плановий) період дорівнює сумі нормативів, розрахованих для окремих їх елементів:

де Н_ВЗ = МД * ЗДН - норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах; Мд — середньодобове споживання матеріалів, грн; Н_СК - сукупний норматив власних оборотних коптів, грн.; З_ДН – норматив запасу в днях.

[http://posibnyky.vstu.vinnica.ua/ekonomika/64.htm § 6.4 Види нормативів на виробничому підприємстві / Економіка та організація виробничої діяльності підприємства]

При нормуванні матеріалів оборотні кошти поділяють на дві групи:

1. Основні матеріали та матеріали, які мають у вартості продукції питому вагу 70-80 %. Норматив розраховують методом прямого рахунку, по кожному виду матеріалів з урахуванням норми запасу та одноденних витрат матеріалів

Н мат = N * В одн .

2. Для другої групи норматив оборотних коштів розраховують аналітичним способом на підставі фактичних даних за звітний період

N = З зв / В зв ,

де З зв – середній залишок матеріалів у звітному періоді;

В – одноденні витрати.

Норматив залишків готової продукції визначається як добуток кількості (вартості) одноденного випуску готової продукції на норму її запасу на складі у днях. Норма запасу складається із кількості днів необхідних для підготовки продукції до реалізації та її продажу.

Точність розрахунку нормативу залежить від правильного визначення запасів матеріальних ресурсів.

Виробничі запаси залежно від їх призначення поділяють на поточні, підготовчі (технологічні), резервні (страхові), транспортні.

Норма запасу в днях Н_Д включає такі елементи: транспортний запас (Т); підготовчий запас – (П); технологічний запас – (Г); поточний (складський) запас – (С); страховий запас – (Р).

Н_Д=Т+П+Г+С+Р;

Підготовчий запас – це час для прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів.

Транспортний запас визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача та часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення вантажовідправником і обробки банками за місцем знаходження постачальника і споживача.

Технологічний запас включає час на підготовчі операції (сушіння лісоматеріалів, подрібнення брухту, розкроювання матеріалів), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Поточний запас – норма оборотних коштів у частині поточного запасу залежить від частоти та рівномірності поставок матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Що частіше вони надходять на адресу споживача, то меншим буде поточний запас. У норму оборотних коштів, як правило, включається середній поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між поставками. Інтервал поставок визначається на підставі договорів із постачальниками або виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

Тривалості інтервалу між двома суміжними постачаннями:

де І - тривалість в днях інтервалу між поставками.

Середній інтервал між поставками можна розрахувати за формулою

де П - число поставок за період.

Резервний (страховий запас) формується на випадок можливих перебоїв у постачанні (інших непередбачених обставин). Страховий запас визначається в межах до 50 % поточного запасу. Величина резервного запасу визначається:

а)на основі середнього відхилення фактичного інтервалу поставки від планового (передбаченого договором);

б)на основі підрахунку днів, необхідних для оформлення замовлення та доставку матеріалів від постачальника до споживача.

3_СТ = Мл Тст

де 3_СТ — страховий (резервний) запас;

Тст — дні резервного запасу (період зриву поставок).

Сукупний виробничий запас дорівнює сумі всіх видів запасів.

Сукупний норматив залишків виробничих запасів для підприємства визначається підсумовуванням нормативів за кожним їх найменуванням.

[Курс лекций по социально-экономическому прогнозированию Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська http://inpos.com.ua/75]

Визначення потреби в оборотних коштах

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обгрунтованих норм і нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.
Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування. Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах виробничої сфери до них належать:

· умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями;

· організація процесу виробництва;

· умови реалізації продукції.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі отримувати прибуток з мінімальними витратами.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період.

Це досягається проведенням таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво. (визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.)

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.

5.Заключний етап нормування - визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.
[http://www.vuzlib.net/fp_P/6-2.htm А. М. Поддерьогін,
Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.]

Точний розрахунок потреби підприємства в оборотних коштах слід вести з розрахунку часу перебування оборотних коштів у сфері виробництва та сфері обігу.

Час перебування оборотних коштів у сфері виробництва охоплює період, протягом якого оборотні кошти перебувають у стані запасів і у вигляді незавершеного виробництва.

Час перебування оборотних коштів у сфері обігу охоплює період перебування їх у формі залишків нереалізованої продукції, у вигляді відвантаженої, але ще не оплаченої продукції, дебіторської заборгованості, у вигляді грошових коштів, що знаходяться в касі підприємства, на рахунках у банках.

Чим вище швидкість обороту (сумарний час перебування в сфері виробництва та обігу), тим менше потреба в оборотних коштах.

Підприємство зацікавлене в скороченні розмірів свого оборотного капіталу. Але це скорочення повинне мати розумні межі, тому що оборотні кошти повинні забезпечувати нормальний режим його роботи.

[http://www.houseofmcdonnell.com/oborotn-zasobi/21-metodi-viznachennya-potrebi-v-oborotnix-koshtax.html Методи визначення потреби в оборотних коштах/Внутрішній економічний потенціал підприємства підручник]

Показники ефективного використання оборотних коштів

Ефективність використання оборотних коштів на підприємстві характеризується швидкістю їх обороту (оборотністю). Чим менше оборотні кошти затримуються на окремих стадіях, тим швидше завершується їх кругообіг.

Ефективне використання оборотних коштів характеризується такими показниками:

· Швидкість обертання;

· Коефіцієнт оборотності, який розраховується шляхом ділення вартості реалізованої продукції за діючими оптовими цінами за певний період на середній залишок оборотних коштів за той самий період;

· Коефіцієнт оборотності показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період;

· Середній залишок оборотних коштів - за формулою середньої хронологічної ,

де х1…n-1 - величина оборотних коштів на початок кожного місяця розрахункового періоду, грн.; хn - величина оборотних коштів на початок першого місяця наступного періоду, грн.; n - загальна кількість місяців;

· Коефіцієнт завантаження оборотних коштів, який показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю (гривню) реалізованої продукції за певний період;

· Тривалість одного обороту (швидкість обороту) оборотних коштів: , Д — дні періоду.

Для характеристики економічної ефективності використання оборотних коштів може бути використаний показник віддачі (рентабельності) оборотних коштів, котрий являє собою відношення прибутку від реалізації продукції до середніх залишків оборотних коштів:

де RОК — рентабельність оборотних коштів, %; ПР — прибуток від реалізації продукції, грн;

Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами.

Швидкість обертання. Цей показник обчислюється у днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

де О — термін обертання оборотних коштів (днів);

С — середні залишки нормованих оборотних коштів (грн);

Д — тривалість періоду, за який обчислюється обертання (днів);

Р — обсяг реалізованої продукції (грн).

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання (Ко), який визначається за формулою

де Р — обсяг реалізованої продукції (грн);

С — середні залишки нормованих оборотних коштів (грн).

Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за звітний період. Чим більше оборотів здійснюють оборотні кошти, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт завантаження визначається за формулою

де К_З — коефіцієнт завантаження оборотних коштів (коп.).

Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на одну гривню реалізованої продукції, тим краще вони використовуються.

Коефіцієнт ефективності (Ке) визначається за формулою:

де П — прибуток від реалізації товарної продукції (грн).

Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн оборотних коштів. Чим більший він, тим ефективніше використовуються оборотні кошти.

Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими або показниками за попередній період. Порівнюючи показники оборотності оборотних коштів, виявляють прискорення її чи сповільнення.

Унаслідок прискорення оборотності оборотних коштів з обороту частина їх вивільняється, а при сповільненні в оборот залучаються додаткові кошти. Вивільнення оборотних коштів завдяки прискоренню їх оборотності може бути абсолютним і відносним.

Абсолютне вивільнення оборотних коштів відображає пряме зменшення залишків оборотних коштів порівняно з їх нормативом (або із залишками попереднього періоду) при збереженні або підвищенні обсягів реалізації продукції за розрахунковий період. Відносне вивільнення оборотних коштів з обороту відображає стабільність або зростання оборотних коштів при зростанні обсягів реалізації продукції. При цьому темпи зростання обсягів реалізації продукції випереджають темпи зростання залишків оборотних коштів.

Прискорення оборотності оборотних коштів дає змогу зекономити значні суми і збільшити обсяги виробництва та реалізації продукції без додаткових фінансових ресурсів.

[Курс лекций по социально-экономическому прогнозированию Економiка пiдприємства / С. Ю. Вiгуржинська http://inpos.com.ua/75]

Брак власних оборотних коштів означає перевищення нормативу оборотних коштів над фактичною їх наявністю. Він може виникати з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умов господарювання, не взятих до уваги своєчасно, через стихійне лихо та з інших причин.

Надлишок власних оборотних коштів може виникнути внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету, безоплатного надходження товарно-матеріальних цінностей від інших організацій, неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом.

[Фінанси підприємств - Aзаренкова Г.М.]

Джерела формування оборотних коштів

Джерелами фінансування оборотних активів є власний капітал (у формі власних оборотних коштів або чистого робочого капіталу), короткострокові кредити банку, комерційний кредит (кредиторська заборгованість), стійкі пасиви та довгостроковий позиковий капітал.

Існує три принципових підходи до фінансування оборотних активів:

· консервативний — коли вся постійна частина оборотних активів і половина змінної фінансується за рахунок власного капіталу (ВК) і довгострокового позикового капіталу (ДПК), а друга половина змінної — за рахунок короткострокового позикового капіталу (КПК);

· помірний — коли постійна частина фінансується за рахунок ВК і ДПК, а змінна — за рахунок КПК;

· агресивний — коли половина постійної частини фінансується за рахунок ВК і ДПК, а все інше — за рахунок КПК.

Під постійною частиною оборотних активів тут розуміється їх норматив при мінімальному обсязі діяльності, а під змінною — перевищення цього нормативу у зв'язку з циклічністю або сезонністю діяльності.

[Король В.А., навч. Посібник Фінанси підприємств]

За джерелами формування оборотні кошти поділяються на власні та позичені.

Власні оборотні кошти— це кошти, які постійно перебувають у розпорядженні підприємства і формуються за рахунок власних ресурсів.

· Склад оборотних коштів підприємства: Оборотні кошти

· Оборотні фонди (у сфері виробництва)

· Фонди обігу (у сфері обігу)

· Виробничі запаси

· Нормовані

· Незавершене виробництво та напівфабрикати власного виготовлення

· Витрати майбутніх періодів

· Залишки готової продукції

· Відвантажена продукція

· Кошти на розрахунковому рахунку

· Дебіторська заборгованість

· Інші оборотні кошти

· інщі ненормовані

Позичені оборотні кошти — кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви.

Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які не належать підприємству: заборгованість по акцептованих та інших розрахункових документах, строк сплати яких не настав; заборгованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо.

Мінімізація витрат на підприємстві вимагає оптимізації структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумне поєднання власних та позичених коштів.