Предмет і функції соціології культури.
Соціологія культури — це одна з найважливіших галузей науки про суспільство, оскільки вона вивчає й аналізує найбільш складні й фундаментальні характеристики людини і суспільства, їхню здатність до ефективного матеріального і духовного розвитку.
Предметом соціології культури як наукової галузі та навчального предмета є вивчення суті, місця і ролі цілісної системи культури суспільства, закономірностей і випадковостей її виникнення й розвитку, явищ і процесів, конкретних матеріальних і духовних цінностей та діяльності людей з їх створення, накопичення, збереження, реалізації і передачі новим поколінням.
Стрижнем предмета соціології культури є, безумовно, закономірності виникнення, функціонування і розвитку культури суспільства, вони поєднуються в п’ять основних груп.
Для правильного розуміння кожної групи закономірностей назвемо окремі з них в кожній групі. Наприклад, у першій групі потрібно виділити загальносоціологічний закон історичного процесу, який обумовлює розширення культурної сфери. В другій групі можна виокремити найголовнішу закономірність, що визначає роль матеріальних умов життя людини і суспільства у формуванні та розвиткові культури і вплив культури на матеріальні умови. У третій групі дуже важливою є закономірність взаємозв’язку і взаємовпливу культурної та економічної, а також інших сфер життєдіяльності людей. У четвертій групі визначальною є закономірність взаємозв’язку і взаємозалежності культурної творчості та духовного споживання. У п’ятій групі виразно виявляється закономірність взаємозв’язку професійного та аматорського культурного виробництва, його суспільних та індивідуальних форм тощо.
Важливим завданням соціології культури є вивчення й аналіз рівнів і різновидів культури.
Елітарна культура — це передусім так зване високе мистецтво, класична література. Її творцями є талановиті, видатні живописці, музиканти, артисти, письменники, споживачами — високоосвічена і творча інтелігенція, в основному мистецтвознавці, літератори, композитори, критики, вчені, але в числі споживачів можуть бути особистості з так званих «пересічних» громадян, але тонких знавців і цінителів літератури, мистецтва, музики, театру і т. ін.
Народну культуру творить сам народ, тому імена авторів народної творчості найчастіше невідомі. Пісня, вірш, легенда, танок, казка, твори народних промислів тощо адресуються широким колам суспільства, різним верствам населення.
Масова культура — гранично загальнодоступна своїми формами, але зазвичай носіями її є молодіжні прошарки населення. Вона не претендує на вишуканий смак і серйозність духовних потреб, має здебільшого розважальний характер, орієнтована на сучасно-миттєве бажання, дуже піддається штампам та моді і тому вельми недовговічна, скороминуща.
Соціологія культури вивчає та аналізує такі різновиди культури.
Домінуюча культура — це сукупність культурних універсалій корінної нації, насамперед її мови, традицій, цінностей, моральних норм, особливостей національної свідомості. Приміром, більшість населення України вільно володіє українською мовою, праце-
любні, толерантні, дуже шанують українську пісню, національне вбрання тощо. Отже, в Україні домінуючою є українська культура зі всіма характерними для неї рисами.
Субкультура— це своєрідна підкультура, частина загальної культури, що відображає характерні риси, особливі ціннісні орієнтації і норми поведінки людей тієї або іншої групи людей (територіальної, етнічної, професійної, демографічної і т. п.). В Україні, наприклад, існує багато етнічних субкультур: кримськотатарська, єврейська, угорська, німецька, грецька та ін. Існують в Україні й регіональні субкультури, наприклад, субкультура Закарпаття, західних областей, східних областей і т. ін. Будь-яке суспільство, яке насправді себе поважає, не може не протистояти будь-якій уніфікації своєї культури, позбавленню її оригінальних рис та багатобарвності. Суспільство, природно, має і такі суб-
культури, як молодіжна субкультура, субкультура людей похилого віку, конфесійна та ін. Однак, попри всю різноманітність субкультур, їхнім підґрунтям залишається домінуюча культура даного суспільства.
Особливим різновидом культури є контркультура, яка не просто відрізняється від домінуючої культури, а протистоїть їй, відкидає загальновизнані норми і цінності. В реальному житті дуже рідко зустрічаються позитивні приклади контркультури, в основному це буває у тоталітарних суспільствах, де групи сміливих людей (дисиденти) відстоюють ідеї демократії, прав і свобод людини, справедливості тощо. Здебільшого контркультура проявляється в діяльності злочинних груп — терористів, найманих убивць, крадіїв, насильників, тобто фактичних ворогів людської культури.
Аналіз культури і субкультур переконливо показує, що культура в житті суспільства виконує надзвичайно важливу роль, оскільки саме культура, тобто діяльність, робить людину людиною, а суспільство — суспільством.