Рівні соціологічного знання

Таблиця 1

Вияв та усвідомлення узагальнених закономірностей функціонування та розвитку суспільства	Фундаментальна загальносоціологічна теорія
концептуальні узагальнення на основі верифікації емпіричного матеріалу		соціальних інститутів та організацій	· соціологія політики · соціологія культури · соціологія релігії · соціологія освіти · соціологія сім’ї · соціологія організацій · соціологія праці · соціологія управління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Галузеві та спеціальні теорії	соціальних спільнот	· соціологія малих груп · соціологія страт · соціологія міста · соціологія села · соціологія молоді . . . . . . . . . . . . . . . . .
	спеціальних соціальних процесів та явищ	· соціологія конфліктів · соціологія урбанізації · соціологія мобільності і міграції · соціологія девіантної поведінки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Первинні соціологічні знання — фрагментарні робочі гіпотези
Проведення емпіричних соціологічних досліджень

На емпіричному рівні на основі вивчення думок індивідів стосовно окремих фактів, аналізу документації формується первинне соціологічне знання — гіпотези.

Проте з посиленням вимог до практичного вирішення соціальних проблем сучасного суспільства виникла необхідність у вивченні і з’ясуванні соціальних явищ, що відбуваються в окремих сферах життєдіяльності людини, окремих соціальних спільнотах та інститутах. З’явилися галузеві та специфічні соціологічні теорії середнього рівня. Сам науковий термін «теорії середнього рівня» був запроваджений у практичну діяльність Р. Мертоном.

У межах теорій середнього рівня сформовано систему специфічних понять і визначень, що застосовуються лише в цих сферах соціологічних досліджень.

Як показано в табл. 1, усі знання середнього рівня вчені умовно поділяють на три групи теорій:

соціальних інститутів та організацій;

соціальних спільнот;

спеціальних соціальних процесів та явищ.

Ці теорії покликані, по-перше, з’ясувати об’єктивні взаємозв’язки певної предметної сфери з цілісною суспільною системою і, по-друге, розкрити специфічні властивості внутрішніх відносин і закономірностей саме цієї предметної сфери. Річ у тім, що загальна теоретична соціологія, яка вивчає закономірності розвитку суспільства в цілому, не дає матеріалів щодо розвитку окремих спільнот, явищ, процесів за конкретних умов та в конкретних сферах суспільства. Ці закономірності мають досліджувати й вивчати галузеві та спеціальні соціологічні теорії й відповідно орієнтувати соціальне управління.

Нині в соціології функціонує безліч спеціальних теорій, які належать або до загальної соціології, або до різних її галузей. Назвемо тільки найпоширеніші з них аномії (Мертон, Дюркгейм), соціального конформізму (Хорні, Фромм), соціальних установок (Знанецький, Оллпорт), масової культури (Паркер, Рісмен), класів (Маркс, Вебер), бюрократії (Вебер, Гоулднер, Мертон).

Щодо вітчизняної соціології, то вона тривалий час існувала у штучно створеному світі ідеальних конструкцій, обстоюючи часто цілком надумані постулати, які не витримали випробування життям. Це, зокрема, багато які теоретичні положення, що вважалися азбучними істинами, засадними принципами марксистської соціологічної теорії — про тотожність інтересів суспільства, колективу та особи, єдину «найпрогресивнішу» форму власності тощо.

Як відомо, XX ст. характеризується, з одного боку, подальшою диференціацією наукових знань, а з іншого — інтеграцією їх. Результатом цих процесів є виокремлення нових, а також поява багатьох суміжних наук. Історія становлення соціології свідчить, що від філософії спочатку відокремилась загальна соціологія, а потім від неї — галузеві соціології.

Маючи спільний з науками, від яких вона відокремилась, об’єкт дослідження (людей, їхню життєдіяльність), соціологія обмежується вузькою предметною сферою, виробивши специфіку її сприйняття (теоретичного підходу), використовуючи своєрідні понятійний апарат, процедури і методи емпіричного дослідження. Так, на відміну від філософії, яка вивчає взаємозв’язок суспільної діяльності та соціальної суті особи як цілісний процес взаємодії природи і суспільства, соціологія досліджує закономірності соціальних взаємозв’язків у життєдіяльності суспільства.

Щодо відносин галузевих соціологій із загальною соціологією, яка акумулює основні соціологічні закономірності, то й тут слід мати на увазі передусім схожість, але не тотожність предмета вивчення цих наук.

Загальна соціологія вивчає взаємодію різних сфер життєдіяльності суспільства в цілому. Окремі підсистеми суспільства — працю, побут, освіту, культуру, релігію, науку, медицину тощо — вивчають галузеві соціологічні науки. Зокрема, соціологія праці досліджує працю як самостійну сферу життєдіяльності суспільства. Однак загальна соціологія та соціологія праці (як і будь-яка специфічна соціологічна наука) різняться за рівнем узагальнення. Загальна соціологія розглядає типове для всього суспільного розвитку в цілому, а соціологія праці — реалізацію цього типового у трудовій сфері. Так, установлення зв’язку між характером суспільних виробничих відносин, рівнем розвитку продуктивних сил та ставленням людини до праці, її соціальною активністю, трудовою поведінкою належить до загальної соціології. А от вивчення форм вияву цього зв’язку, конкретних чинників та міри їхнього впливу — це вже рівень соціології праці.

На межі соціології з іншими науками виникають галузі, які вивчають ті чи ті аспекти життєдіяльності суспільства. Так з’явилась наприклад, економічна соціологія — галузь соціології, що вивчає соціальні аспекти економічних процесів і економічної поведінки людей в суспільстві, форми соціальних організацій, системи взаємозв’язаних ролей, моделі норм і цінностей, що регулюють економічну діяльність в конкретному суспільстві, взаємовідносини між економічними інститутами. Вона вивчає соціальний механізм розвитку економіки, під яким розуміють стійку систему економічної поведінки великих соціальних груп (демографічних, професійних, кваліфікаційних та інших), а також взаємодію цих груп між собою і з державою з приводу виробництва, розподілу, споживання матеріальних благ і послуг. Економічна соціологія вивчає ціннісні орієнтації цих груп, їхні потреби, інтереси, поведінку у виробничій діяльності; простежує, як відбувається скорочення і працевлаштування працівників, серед яких груп найбільше безробіття, як змінюється оцінка справедливої економічної винагороди в різних групах, сферах індивідуальної та колективної праці, за різних форм власності тощо.

Загальна соціологія є більш фундаментальною наукою порівняно з галузевими соціологіями. Останні входять до неї як складові частини.

Галузі соціології, доповнюючи одна одну на основі взаємообміну науковими знаннями, результатами дослідження, у своїй сукупності формують загальну проблематику, спільний предмет дослідження, яким займається загальна соціологія.

Отже, галузеві соціології входять до предметної сфери загальної соціології. Водночас у кожній із них є специфічні проблеми, які неможливо пояснити на достатньому науковому рівні без знання галузевої соціології.

Метою вивчення соціології є не тільки здобуття системних знань про суспільство, закономірності та тенденції його розвитку, соціальну структуру, причини соціальних криз, а й заохочення до пошуку нових соціально вартісних цінностей, адекватної оцінки стану суспільства, шляхів його поліпшення, до виховання наукового світогляду та національної свідомості.

Соціологія є фундаментальною наукою, покликаною формувати світоглядну, методологічну та ідеологічну культуру. Вона є також і ужитковою наукою, що має забезпечувати поінформованість населення, органів державної влади та управління про суспільне життя, через засоби масової інформації формувати громадську думку. Західні вчені часто рівнем розвитку соціологічної освіти вимірюють рівень розвитку демократії в країні.

Реформувати суспільство не можна без соціологічного забез-
печення та обгрунтування рішень, що їх приймає державна вла-
да, без попереднього вивчення їх соціальної зумовленості, без прогнозування можливих наслідків та моделювання їх оптимальних варіантів.