Ступені соціальної ієрархії
Ступені соціальної ієрархії важливі для визначення основ соціальної стратифікації.
Першопричина ієрархічної будови суспільства — соціальна нерівність, що породжується об'єктивними умовами життєдіяльності людей. Та кожне суспільство прагне до упорядкування своєї нерівності. Буває в житті: люди, якими володіє почуття несправедливості, знищать, зруйнують у праведному гніві все, що в їх свідомості асоціюється з утиском їх інтересів. Тим-то спочатку для підтримання соціальної ієрархії в суспільстві знайшли просте вирішення: народжений в сім'ї раба — залишається рабом, в сім'ї кріпака — кріпаком, в сім'ї патриція або дворянина — представником вищого стану і тільки королівське походження дає шанси на володіння верховною владою. Вся система соціальних інститутів: право, армія, суд і церква стежили за суворим додержанням правил станової структури ієрархії в суспільстві.
З розвитком суспільства, вдосконаленням соціальної структури змінюються і ієрархічні ступені. Профіль ієрархічної соціальної структури суспільства змінюється зі зміною становища соціальних спільностей, верств у соціальному житті суспільства. Введення соціологами критерію рівень багатства вело до того, що в суспільстві виділяється багато соціальних верств, станів, прошарків з різним рівнем багатства і прибутку, а соціально-професійні критерії робили стратифікаційну структуру дуже подібною до соціально-професійної. Соціально-професійний критерій враховував престижність професії, рівень освіти і рівень доходу. На базі такого підходу в соціології досить широко розповсюджено поділ класів за соціально-економічним статусом: вищий клас професіоналів; адміністратори, технічні спеціалісти — середній клас, потім комерційний клас, дрібна буржуазія, техніки та робітники, які здійснюють керівні функції, кваліфіковані робітники. Американський соціолог Лео Уорнер наводить п'ять ознак класу (рід заняття, джерела і розміри доходу, місце проживання, тип житла) і відповідно виділяє п'ять класів — від вищого, до якого належать найбільш високопоставлені люди, потім менш високопоставлені, до вищих верств середнього класу зараховуються найбільш високопоставлені за походженням і багатством, а до нижчих — ті, хто недавно розбагатів. До верхнього шару середнього класу зараховують дрібних бізнесменів, торгівців, вчителів, середній управлінський персонал та ін. Нижчий клас також складається з двох груп. До верхньої групи належить робітничий клас, який обслуговує різні сфери діяльності, ремісники, а до нижчої — бездомні, безробітні, старі люди, які збідніли, алкоголіки та ін. Найскладнішу структуру має середній клас, бо об'єднує і бізнесменів, і людей найманої праці (більшість інтелігенції, управлінців різних рангів і ланок управління). Доходи осіб, які працюють за наймом, звичайно не нижче прибутку середньої та дрібної буржуазії. Зростання середнього класу найбільше символізує і його соціальну мобільність. Та особливе місце середнього класу, перспективи його розвитку не виключають поляризації суспільства. Ще Карл Маркс передбачав, що конфігурація суспільства і все соціальне його життя постійно міняється за рахунок концентрації багатства в руках небагатьох і значного зростання зубожіння основної маси населення суспільства. Така тенденція веде до виникнення і значного загострення соціального напруження між верхніми і нижніми верствами, прошарками суспільства, що неминуче веде до перерозподілу національного доходу.
Про поляризацію сучасного суспільства свідчить той факт, що як і раніше багатство зосереджується в руках небагатьох. Відомий англійський соціолог Едвін Гідденс наводить статистичні дані про поляризацію суспільства Англії: 5% вищого класу володіє 90% акцій приватних корпорацій, 5% вищого класу одержує 16% загального прибутку, тоді як 50% представників нижчих верств і прошарків одержує тільки 5% прибутку. За неповними даними, в Україні 6% представників вищого класу володіють майже 70% акцій приватних і акціонерних підприємств. 6% вищого класу одержує 14% загального прибутку, тоді як 80% представників нижчих верств і прошарків одержують лише 4% прибутку. В суспільстві України йде процес глибокого розшарування населення. Соціологи вважають, що при формуванні загальних уявлень про соціальну ієрархію суспільства досить виділення трьох основних рівнів: вищого, середнього і нижчого. Розподіл населення за трьома рівнями можливе на всіх ступенях соціальної стратифікації.
Профіль соціальної стратифікації відбиває ступінь стабільності суспільства. Надзвичайне розтягування профілю стратифікації, його надзвичайно велике дрібнення на окремі прошарки, верстви може викликати серйозні соціальні катаклізми, бунти, соціальні вибухи, що ведуть до хаосу, насилля, гальмують розвиток суспільства, ставлять його на. межу розвалу. Укрупнення профілю стратифікації, насамперед, за рахунок зняття верхівки конусу соціальної піраміди — явище, що повторюється в історії всіх суспільств. І важливо, що воно здійснюється не в неконтрольованих стихійних процесах, а свідомою реалізацією державної політики. Соціолог Питирим Сорокін підмітив і зворотний бік процесу укрупнення профілю стратифікації. Такий процес може звести нанівець сам принцип соціальної ієрархії. Нерівність — не лише об'єктивна реальність соціального життя, але й важливе джерело соціального розвитку. Стабільність ієрархічної структури суспільства залежить від питомої ваги і ролі середнього класу і верств. Займаючи протилежне становище, середній клас здійснює своєрідну зв'язуючу і дефілюючу, тобто поглинаючу соціальні хитання, зм'якшуючу роль між двома полюсами соціальної ієрархії, знижуючи накал їх протистояння. Чим чисельніше середній клас, тим більше у нього шансів впливати на політику держави, формування фундаментальних цінностей суспільства. Наявність потужного середнього пласта в соціальній ієрархії багатьох сучасних країн дозволяє їм утримувати і зберігати стійкість, незважаючи на епізодичні наростання напруження серед нижчих верств населення. Ця напруженість гаситься не стільки силою насилля репресій, скільки нейтральною позицією більшості, задоволеної своїм становищем і упевненою в майбутнє. Середній клас, вважають багато соціологів Заходу, демонструє нижчим верствам і прошаркам зразки діяльності і життєвого устрою, повністю для нього можливі при певних зусиллях. Тим самим незадоволення низів нейтралізується уявленням реальної можливості досягти підвищення добробуту та ін. Створення потужного середнього класу — головна мета політики демократичних політичних соціальних і економічних реформ сучасної України.