Механізм індивідуальної злочинної поведінки

(2 години)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Механізм індивідуальної злочинної поведінки – це процес взаємодії особистості та зовнішнього середовища, який розвивається у часі та просторі та опосередковує вчинення злочину.

Механізм індивідуальної злочинної поведінки містить певні складові. Серед них можна виокремити потреби, які виникають в особи та актуалізація яких призводить до формування інтересу (що пов`язано з усвідомленням потреби та засобів її задоволення), та мотив. Саме мотив є рушійною силою будь-якої людьскої поведінки. Для пізнання механізму вчинення злочину мотив набуває особливого значення, оскільки він може виступати як обов`язкова ознака суб`єктивної сторони складу злочину, а також згідно з пп.2, 4 ч.1 ст.91 КПК України мотив включається у сукупність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а також підлягає оцінюванню в контексті обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання.

Це так звана внутрішня складова механізму злочинної поведінки, яка опосередковує особистість індивіда, його ціннісні орієнтації.

У зв`язку із цим виникають проблеми класифікації потреб та питання «злочинних» мотивів. Студенти мають засвоїти, що потреби підлягають класифікації за рівнем нагальності для будь-якої людини. Крім цього, запропоновано виокремлювати нормальні (властиві конкретному історичному періоду), завищені та «збочені» потреби, але в цьому сенсі слід наголосити на дещо суб`єктивному критерії оцінки. Щодо «злочинних» мотивів доцільно акцентувати увагу на тому, що злочинним, кримінально значущим може бути лише засіб задоволення мотиву, але не сам мотив як такий.

Зовнішню складову механізму індивідуальної злочинної поведінки становить конкретна життєва ситуація, яка впливає на формування мотиву та у якій відбувається його задоволення.

Ситуації вчинення злочину можуть бути класифіковані по різних підставах: за змістом, за характером, за джерелом виникнення тощо.

Різні види злочинів (звичні, умисні, заздалегідь заплановані, імпульсивні) передбачають різні типи механізмів злочинної поведінки, які відрізняються за розгорнутістю. Зокрема, можна говорити про скорочений (звернутий), повний та звичний типи. Відповідно до цього студенти мають характеризувати складові механізмів відповідних типів.

На підставі одержаних теоретичних знань студенти мають аналізувати матеріали практики задля встановлення причин та умов конкретного злочину, визначення обсягу впливу на ситуацію вчинення злочину зовнішньої та внутрішньої складової механізму індивідуальної злочинної поведінки.

ПИТАННЯ СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

(2 години)

1. Механізм індивідуальної злочинної поведінки: поняття та практичне значення вивчення.

2. Мотивація, її теоретичне та практичне значення.

3. Прийняття та виконання рішення.

4. Мотивування злочинів та посткримінальна поведінка особи.

5. Основні типи механізмів індивідуальної злочинної поведінки.

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ:

1. Місце емоцій у механізмі злочинної поведінки.

2. Конкуренція мотивів та полімотивність поведінки.

3. Класифікація потреб та її значення для пізнання механізму злочинної поведінки.

4. Планування злочину.

ЛІТЕРАТУРА:

Бурлаков В.Н. Уголовное право и личность преступника. – СПб.: Изд. Дом СПбГУ; Изд-во юрид. ф-та СПбГУ, 2006. – 240 с.

Вечерова Є.М. Некаральний кримінально-правовий вплив на неповнолітніх в Україні (кримінологічні засади): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Міжнар. гуманіт. ун-т. – О., 2010. – 232 с.

Гилинский Я.И. Криминология. Курс лекций: Учебник для ВУЗов. – СПб.: Питер, 2002. – 384 с.

Голіна В.В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: соціально-правове і кримінологічне дослідження. — Х.: Регіон-інформ, 2004. — 210 с.

Головкін Б. М. Корислива насильницька злочинність в Україні: феномен, детермінація, запобігання. — Х.: Право, 2011. — 431 с.

Готін О. Стимулювання посткримінальної поведінки – перспективний напрям кримінально-правової політики України // Право України. – 2005. - № 9. – С. 77-80.

Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» : наук.-практ. комент. / [В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, О.М. Руднєва та ін.]; НДІ вивч. пробл. злочинності Акад. прав. наук України, Харків. Центр жін. дослідж. - Х., 2003. - 124 с.

Зелинский А.Ф. Криминальная психология: науч.-практич. изд. – К.: Юринком Интер, 1999. – 240 с.

Иншаков С.М. Криминология: Учебник. - М.: Юриспруденция, 2000. - 432 с.

Іващенко В.О. Торгівля жінками та дітьми (кримінологічні та кримінально-правові аспекти боротьби).— К.: Атіка, 2004. — 111 с.

Комплексное изучение системы воздействия на преступность (методологические и теоретические основы) / Под ред. П.П. Осипова/. – Л.: ЛГУ, 1978.- 152 с.

Корягіна А.М. Вплив взаємовідносин жертви та злочинця на виникнення, розвиток та наслідки злочину: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Харківський нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2011. – 19 с.

Кравченко О.В. Психологічні особливості шахрайства: Автореф. дис. ... канд. психол. наук: 19.00.06 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2005. – 22 с.

Криминология – ХХ век / Под ред. д.ю.н., проф. В.Н.Бурлакова, д.ю.н., проф. В.П.Сальникова. – СПб.: «Юридический центр Пресс», 2000.- 554 с.

Криминология / Под ред. Дж.Ф. Шели / Пер. с англ. – СПб. : Питер, 2003. – 864 с.

Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю. н., проф. А. И. Долговой. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Норма, 2005. - 912 с.

Криминология: приглашение к дискуссии / Авт. кол.: Баляба А.В., Виленская Е.В., Дидоренко Э.А., Розовский Б.Г. – Луганск : РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.

Левицька Л.В., Самілик Г.М. Кримінологічні проблеми запобігання насильницьким злочинам щодо неповнолітніх. — Ірпінь: Держ. податк. адмін. України, Нац. акад. держ. податк. служби України, 2006. — 182 с.

Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1968. – 130 с.

Меркулова В.О. Жінка як суб'єкт кримінальної відповідальності. — 2-е вид. переробл. та доп. — О.: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2003. — 281 с.

Митрофанов І.І. Протидія злочинності наркозалежних осіб у сфері наркообігу. – Кременчук: Вид-во ПП Щербатих О.В., 2008. – 450 с.

Пономаренко Ю.Г. Кримінологічна характеристика та попередження злочинів у сфері незаконного наркообігу: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 19 с.

Проблеми насильства в сім'ї: правові та соціальні аспекти / Упоряд.: О.М. Руднєва. — Х.: Право, 1999. — 212 с.

Современные проблемы и стратегии борьбы с преступностью / Научн. ред. В.Н. Бурлаков, Б.В. Волженкин. – СПб.: Издательский Дом С.-Петерб. гос.ун-та, Изд-во юрид. ф-та С.-Петерб. гос. ун-та, 2005. – 592 с.

Туляков В.А. Виктимология: учеб. пособие. – О.: Юрид. лит., 2003. – 148 с.

Фокс В. Введение в криминологию. Пер. с англ. / Под ред. В.М.Когана, Б.С.Никифорова. – М.: Прогресс, 1985. – 312 с.

Хохряков Г.Ф. Криминология: Учебник / Отв. ред. В.Н.Кудрявцев. – М.: Юристъ, 1999. – 511 с.

Храмцов О.М. Кримінологія вербальної агресії: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. ун-т внутр. справ МВС України. – Х., 2003. – 21 с.

Шестаков Д Л. Криминология. Преступность как свойство общества. - СПб.: СПбГУ, 2001. – 430 с.

Шнайдер Г.И. Криминология. – М.: Изд группа «Прогресс», 1994. – 504 с.

Юношев О.В. Примусове лікування від наркоманії: за і проти (кримінально-правове та кримінологічне дослідження). — Донецьк: Донец. юрид. ін-т Луган. держ. ун-ту внутр. справ, 2007. — 256 с.

Яковлев А.М. Социология преступности (криминология): Основы общей теории: Учебное пособие. – М.: Содействие новый век, 2001. – 239 с.

Тема №7