Предмет і об'єкт соціології

Соціологія як наука про функціонування і розвиток суспільства та його структурних елементів остаточно оформилася у 30-ті роки XIX ст.

Термін «соціологія», що походить від латинського слова «sосіеtаs» (суспільство) і грецького «lоgоs» (слово, вчення), запровадив до наукового вжитку французький філософ, учений Огюст Конт (1798—1857), який ототож­нював соціологію з суспільствознавством, що охоплює всі галузі знань про суспільство. Домінував у тогочасно­му суспільствознавстві, був обґрунтований О. Контом по­зитивізм — філософська течія, представники якої єди­ним джерелом знання вважали емпіричні (засновані на чуттєвому досвіді) дані, заперечували пізнавальну цін­ність теоретичного мислення, філософських знань.

Сформувався він на противагу абстрактному соці­ально-філософському теоретизуванню. Головне для по­зитивізму — відмова від абстрактних тлумачень суспі­льства, створення «позитивної» (ґрунтованої на досвіді людини) соціальної теорії, такої ж доказової та загальнозначущої, як і природничі теорії. «Позитивна філосо­фія» О. Конта зводилася до простого нагромадження ви­сновків окремих наук. Цей принцип він поширював і на соціологію, роль якої вбачав у спостереженні, описі й систематизації фактів, процесів суспільного буття. Фі­лософське їх осмислення заперечував як «схоластику» й «метафізику».

Точка зору О. Конта на соціологію панувала до кінця XIX ст. Наприкінці XIX — на початку XX ст. у науко­вих дослідженнях суспільства, поряд з економічним, демографічним, правовим та іншими аспектами, став виокремлюватися й соціальний. Відповідно предмет со­ціології обмежувався вивченням соціальних аспектів суспільного буття.

Першим застосував «вузьке» трактування соціології як науки французький соціолог і філософ Еміль Дюркгейм (1858—1917), який створив так звану французьку соціологічну школу. Завдяки йому соціологія зосереди­лася на вивченні соціальних процесів і соціальних явищ суспільного життя, тобто оформилася як галузь знань, що межує з іншими суспільними науками — іс­торією, філософією, політекономією тощо.

Розбіжності у поглядах на соціологію існують і дони­ні, свідченням чого є майже 100 її визначень. Попередні трактування предмета соціології підкреслювали об'єкти­вний характер соціологічної дійсності, соціальної струк­тури суспільства, культивували ідею закономірностей, акцентували увагу на розмежуванні відображеного й ві­дображаючого, об'єктивного і суб'єктивного чинників, до яких відносили надбудову, в тому числі й ідеологію.

Наприкінці XX ст. стала домінувати активістська соціологія, яка в трактуванні предмета науки на пер­ше місце висунула активний чинник у соціальних від­носинах — суб'єкт дії, виділила поняття «соціальна спільнота» як основоположну категорію соціологічно­го аналізу. У її руслі окреслилися різні підходи до ви­значення предмета соціології. Одні автори стверджу­ють, що соціологія — наука про соціальні відносини; інші, пропонуючи істотні уточнення до трактування поняття «соціальні відносини», вважають, що соціоло­гія повинна не тільки сконцентровувати зусилля на аналізі суб'єктів історичної дії, а й бути інструментом самопізнання суспільства і людини. Побутує думка, що при з'ясуванні предмета соціології необхідно брати до уваги філософську орієнтацію науки, прогрес наукових знань, рівень соціологічної думки, культурно-історич­ні традиції, постійно змінювані потреби суспільства.

Соціологія є мультипарадигмальною наукою, тобто наукою, яка складається з кількох предметних парадигм (моделей постановки і розв'язання наукових проблем, що формують наукову традицію). Оскільки соціальна ре­альність є мінливою, то і предмет соціології не може бути стабільним, а перебуває у постійному розвитку.

Предмет та об'єкт соціології, як і будь-якої іншої на­уки, не тотожні. Об'єктом є все, на що спрямоване до­слідження. Один і той самий об'єкт можуть вивчати рі­зні науки. Предмет завжди чітко окреслює сферу й мету дослідження. Тому предметом соціології є окремі аспе­кти, особливості, відносини об'єкта дослідження. Суча­сне тлумачення предмета соціології має враховувати на­самперед те, що вона є специфічним науковим знанням

про суспільство, яке відрізняється від інших суспіль­них наук і має свій самостійний предмет.

Соціологія (лат sосіеtаs — спільність, суспільство і грец. lоgоs - слово, вчення) — наука про становлення, розвиток і функціону­вання суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціаль­них процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Будучи нефілософською наукою, спираючись на уза­гальнення соціальних чинників, соціологія визначає свій предмет на рівні макротеоретичного аналізу. Окрім загальнотеоретичного осмислення свого предмета, соціо­логія охоплює соціологічні теорії, які вивчають особливі стани і форми буття соціальних спільнот — соціальну структуру, культуру, соціальні інститути й організації, особистості, а також процеси соціалізації індивідів у соціальних спільнотах (рис. 1.1).

Як наука про соціальні спільноти соціологія досліджує масові соціальні процеси і поведінку, стани і фор­ми соціальної взаємодії та соціальних взаємозв'язків і N ідей, що утворюють соціальні спільноти. Вона вивчає як індивідуально неповторні особистості, так і соціаль­ні типи. Соціологія розглядає особистість не крізь призму індивідуально неповторних властивостей та якостей (це предмет психології), а з позиції соціально типових рис як суб'єкта розвитку суспільства. Для неї особистість є не тільки частинкою малої контактної групи, а й типо­вим представником певної великої соціальної спільноти, носієм властивих їй норм, традицій, цінностей, поглядів і відносин. Як сукупність усіх суспільних відносин вона керується у своїй поведінці передусім набутими та вста­новленими нормами, а її відносини формуються згідно з соціальними цінностями, правилами, законами.

Специфіка соціологічного знання полягає в тому, що об'єкт соціологічного пізнання не є тотожним з певним конкретним явищем суспільного життя чи явищем суто соціальним, оскільки він може бути виокремлений з об'єктивної реальності та класифікований за різними аспектами (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Об'єкт соціології

Об'єкт соціології
Емпірична реальність: оцінки, судження, думки, статистика	Суспільство як цілісна соціальна реальність	Об'єктивні соціальні явища і процеси	Розвиток і функціону­вання суспільства

Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність, сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і від­носини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Про особливості соціології як науки про суспільство в єдності її предмета і об'єкта можна зробити висновок, проаналізувавши рис. 1.3.

Рис. 1.3. Структурні особливості соціології як науки в єдності її предмета і об’єкта

Соціологія як наука
Об’єктивна і суб’єктивна соціальна реальність
Становлення, розвиток і функціонування суспільства як цілісної соціальної системи	Соціальні відносини як механізми взаємозв’язку між структурними елементами суспільства	Закономірності соціальних дій і соціальної поведінки людей
спільноти	класи	соціальні групи	особистості	соціальні інститути	соціальні процеси та явища	соціальні відносини

Різноспрямований погляд на сутнісні особливості соціології, її предмет і об'єкт дає підстави для висновку, що вона є наукою про універсальні і специфічні форми буття суспільства, соціальних спільнот, людини, явища і процеси, які характеризують їх розвиток на різних етапах, тобто наукою про соціальне (особистість як сус­пільну істоту, соціальні групи, спільноти, соціальні інс­титути, суспільство, закономірності індивідуальної, групової! колективної поведінки людей).

Об'єктом соціологічного пізнання є суспільство як цілісна соціальна реальність, сукупність соціальних зв'язків і соціальних відносин. Оскільки ці зв'язки і від­носини у кожному конкретному соціальному об'єкті завжди організовані, об'єкт соціологічного пізнання виступає тільки як соціальна система.

Про особливості соціології як науки про суспільство в єдності її предмета і об'єкта можна зробити висновок, проаналізувавши рис. 1.3.

Різноспрямований погляд на сутнісні особливості соціології, її предмет і об'єкт дає підстави для висновку, що вона є наукою про універсальні і специфічні форми буття суспільства, соціальних спільнот, людини, явища і процеси, які характеризують їх розвиток на різних етапах, тобто наукою про соціальне (особистість як сус­пільну істоту, соціальні групи, спільноти, соціальні інс­титути, суспільство, закономірності індивідуальної, групової! колективної поведінки людей).