Логіка складання соціального прогнозу

Вироблення соціального прогнозу починається з до-прогнозної діяльності: уточнення цілей і завдань, фор­мулювання робочих гіпотез, визначення методів, структури та організації пошукової роботи. Потім на­стає період збирання інформації про стан і динаміку розвитку об'єкта дослідження в минулому, даних прогностичного фону (зовнішні чинники, які суттєво впливають на розвиток об'єкта прогнозування: еконо­мічні, науково-технічні, екологічні, демографічні, по­літичні та ін.). На цій основі у процесі використання різних методів здійснюють прогнозний пошук — з'ясу­вання того, що відбудеться, в т. ч. які проблеми виник­нуть за збереження існуючих тенденцій розвитку, тоб­то якщо бездіяльною залишиться у цьому плані сфера управління.

У пошуковому соціальному прогнозуванні з'ясову­ють не реально очікуваний стан, до якого потрібно буде пристосуватися, а перелік різного рівня проблем, які доведеться вирішувати. Характерним щодо цього є приклад з'ясування членами Римського клубу на поча­тку 70-х років глобальних проблем, які можуть загро­жувати людству в недалекому майбутньому, якщо не звернути на них увагу і не почати завчасно діяти.

Після пошукового етапу настає черга нормативного прогнозу, головне завдання якого полягає у визначен­ні можливих шляхів вирішення виявлених у процесі пошукового прогнозування ймовірних проблем. Зна­чення такої інформації для сфери управління важко переоцінити. Зіставлення даних пошукового та норма­тивного прогнозів дає змогу виробити рекомендації, зважити можливі наслідки від прийняття чи неприй­няття певних управлінських рішень і тим самим підви­щити рівень обґрунтованості, об'єктивності, ефектив­ності планів, програм, проектів, поточних управлінсь­ких рішень. Прогноз підказує, як краще, економніше, ефективніше наблизити найбільш імовірне (за певних тенденцій, якщо не вживати ніяких заходів) до най­більш бажаного.

Звичайно, таке значення мають тільки обґрунтова­ні прогнози. Тому бажано, щоб кожен прогноз був під­даний верифікації — з'ясуванню ступеня його відпо­відності вимогам сучасної науки і практики. Для ви­значення надійності й точності соціального прогнозу використовують експертні оцінки, повторні або пара­лельні прогнозні розробки. Соціальний прогноз не са­моціль, а інформація для суб'єктів, які ухвалюють програмні, проектні, організаційно-управлінські та інші рішення. Тому робота над прогнозом не може вважатися завершеною без вироблення рекомендацій на основі порівняння прогнозних даних і нормативів. Методологічно недопустимо передоручати це замов­нику прогнозу, він може піддатися спокусі підігнати прогнозні дані під відомчі інтереси, знецінивши всю попередню роботу.

В ідеалі технологічне прогнозування може і повин­не бути безперервним. Постійний же попит на прогно­зи сприятиме створенню розгалуженої мережі спеціа­лізованих прогнозних організацій і компаній, форму­ванню ринку прогнозів. Державні та приватні фірми, органи управління в розвинутих країнах широко ви­користовують результати прогнозування для обґрун­тування економічної, науково-технічної, соціальної політики, перспектив розвитку тих чи інших сфер суспільства. Комплексні, а також галузеві прогнози на­ціональних масштабів застосовують нині у більшості країн світу.

Запитання. Завдання

1. Охарактеризуйте відмінності між поняттями «передбачення», «пророкування», «прогнозування».

2. У чому полягає відмінність соціальних прогнозів від природни­чо-наукових?

3. Що спільного і відмінного у пошуковому та нормативному про­гнозуванні?

4. Які основні функції соціального прогнозування в сучасному су­спільстві?

5. У чому полягає відмінність між поняттями «прогностика» і «прог­нозування»?