Соціальні інститути суспільства
Соціальний досвід свідчить, що для людського суспільства необхідно закріпити деякі типи соціальних відносин, зробити їх обов'язковими для всіх членів суспільства чи для його групи, забезпечити цілісність системи. З метою збереження цілісності, в якій зацікавлена спільнота, люди утворюють систему установ, які закріплюють нормативне регулювання відносин і контролюють поведінку своїх членів.
Соціальний інститут- це стійкий комплекс формальних і неформальних норм, правил, принципів, які регулюють різні сфери людської життєдіяльності й організовують їх у систему соціальних статусів та ролей.
Інтеграція індивідів у соціальне об'єднання (групу, спільноту чи суспільство) передбачає не лише зацікавленість людей у створенні таких зв'язків, але й наявність можливостей комунікацій - спільної цілісно-нормативної системи, мови тощо.
Соціальний інститут виникає та функціонує, задовольняючи якусь соціальну потребу. Коли ця потреба стає незначною чи зовсім зникає, то поступово зникає і соціальний інститут, який її задовольняв.
Кожна людина має індивідуальну комбінацію потреб. Проте фундаментальних(важливих для всіх) потребне так уже й багато. Їх п'ять і стільки ж головних соціальних інститутів:
• потреба у відтворенні роду - інститут сім'ї та шлюбу;
• потреба у виробництві та розподілі засобів існування - економічні інститути, виробництво;
• потреба в безпеці, соціальній злагоді та порядку - політичні інститути, держава;
• потреба в переданні знань і набутих цінностей, соціалізація нових поколінь - інститут освіти;
• потреба у вирішенні духовних проблем, переданні духовних цінностей і ритуалів, які підтримують у суспільстві солідарність та злагоду - інститут релігії.
Процес утворення соціального інституту - інституціоналізація- передбачає такі етапи:
1) виникнення потреби, задоволення котрої вимагає спільних організованих дій;
2) формування спільних цілей;
3) поява соціальних правил і норм у процесі стихійної соціальної взаємодії;
4) поява процедур, пов'язаних із нормами та правилами;
5) інституціоналізація правил, норм, процедур, тобто їхнє прийняття та практичне застосування;
6) визначення системи санкцій і ролей, що охоплюють усіх членів соціального інституту.
Соціальні інститути можуть бути формальними та неформальними.
У межах формальних інститутів взаємодія суб'єктів відбувається на основі законів і правових актів, формальних регламентів, правил та постанов.
Неформальні інститути, незважаючи на досить чітку регламентацію, не мають формально закріплених законів, правил, норм (наприклад, дружба, сусідство та ін.).
У соціальних інститутів є не лише функції (позитивна роль у суспільстві), але й дисфунції (шкода, яку вони чинять суспільству).
Функції сприяють зміцненню, виживанню, саморегуляції соціальної системи. Дисфункції ведуть до дезорганізації, зміни та руйнування структури.
Розрізняють функції:
• явні - якщо вони офіційно заявлені, всіма усвідомлені й очевидні. Очікувані та необхідні явні функції формуються й декларуються в кодексах і закріплюються в системі статусів та ролей;
• латентні - коли вони приховані, незаявлені, незаплановані.
До явних функцій соціальних інститутів, що забезпечують закріплення та відтворення суспільних відносин, належать:
- регулятивна, що забезпечує регулювання взаємовідносин між членами суспільства за допомогою утворення моделей поведінки;
- інтегративна, котра забезпечує згуртованість, взаємозалежність і взаємовідповідальність членів соціальних груп, які формуються під упливом інституціоналізації правил, норм, санкцій, систем ролей;
- трансляційна, що пов'язана з переданням соціального досвіду;
- комунікативна, яка забезпечує поширення інформації, що виникла в певному інституті, як у середині цього інституту для управління та контролю за дотриманням норм, так і у взаємодіях між інститутами.
Латентні функції є незапланованими, непрямими результатами діяльності соціальних інститутів.
Ці результати можуть мати важливе значення для суспільства. Так, усі інститути беруть участь у соціалізації особистості. Саме в системі інституціональної взаємодії, що має чітко означені норми та санкції, індивід здобуває життєві навички й досвід.
Явною функцією системи вищої освіти є підготовка кваліфікованих спеціалістів. Латентною - відтворення системи соціальної стратифікації*.* Див.: Общая социология / Под ред. проф. А. Г. Эфендиева. - М, 2002. Я")
Наприклад, завданням сім'ї є соціалізація до норм сімейного життя, однак часто реальна поведінка членів сім'ї призводить до конфлікту з культурною групою, тому що ця поведінка не відповідає вимогам і нормам групи.
Виробництво предметів споживання також виконує латентну функцію, задовольняючи потребу людей у підвищенні власного престижу (випуск розкішних авто, коштовностей тощо).
Наявність латентних функцій свідчить про те, що діяльність будь-якого інституту можна використовувати значно ширше, ніж про це офіційно заявлено.
Для ефективного функціонування соціальних інститутівнеобхідні такі умови:
• раціональний розподіл праці та її раціональна організація;
• чітке визначення мети и кола дій;
• спеціалізація норм, законів і вимог, які регулюють діяльність інститутів;
• деперсоніфікація вимог та дій.
Городяненко