Суть демографічної політики

В поняття демографічна політика часто вкладається дуже вузьке коло питань, обмежених природним відтворенням населення.

Демографічна політика — фак­тично соціальна політика в широкому розумінні, але з врахуванням якісного складу населення того або іншого регіону, населеного пун­кту, а також виробничого колективу — і повинна сприяти зміцнен­ню сім'ї, соціальної справедливості при розподілі суспільних благ, що створюють найсприятливіші умови для виховання підростаю­чого покоління, поєднання материнства з трудовою і соціальною активністю жінки, збільшення тривалості життя, поліпшення стано­вища пристарілих та інвалідів, планомірного розвитку соціальних благ відповідно демографічній ситуації.

Отже, демографічна політика — система соціальних заходів, спрямована на формування бажаної для суспільства усвідомленої демографічної поведінки. Де­мографічна політика передбачає і систему заходів по регулюванню народжуваності, піклування про всі статево вікові категорії (дітях, жінках, чоловіках, пристарілих та ін.), зміцнення сім'ї.

Шляхи зміцнення сім’ї

Основними функціями держави по розвитку і зміцненню сім'ї є: охорона сім'ї, захист від необґрунтованого втручання в її справи.

В Конституції України багато уваги приділено правам лю­дини. Так, це важливо, але сім'ї, де починається формування грома­дянина як особи, закладається повага до прав інших людей, їх гід­ності, відведено лише кілька рядків. В сучасних умовах охорона сім'ї зводиться в ранг державної політики і, насамперед, через гарантова­не право на працю кожної людини, кожної сім'ї. Тут необхідно відмі­тити, що ефективне використання трудового потенціалу молодих сі­мей, які вступають в життя — один з важливих шляхів сучасного етапу соціальної політики держави.

По-перше, саме підростаюче покоління — практично єдине дже­рело в державі поповнення робочої сили. Якщо приріст чисельності працівників в середині 60-х років йшов за рахунок молоді на 30 %, в 70-х років — на 57 %, а в 80-х роках — на 90 %, то в середині 90-х років — більше 80 %.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство обе­рігається державою.

По-друге, перетворення техніки і технології на виробництві в процесі впровадження досягнень науки і техніки народжує нові складні професії, збільшує кількість видів кваліфікаційної праці, що вимагає не тільки глибоких професійних знань, але й здібностей для швидкого переучування в ході самого трудового процесу. Мо­лодь, через вікові соціально-психологічні особливості, має здебіль­шого необхідні для працівника якості.

Науково-технічний прогрес змінює уявлення про необхідний набір якостей, характерних рис працівника. Зі зміною вимог, що ставить суспільне виробництво перед молодим робітником, змінюються і орієнтири в системі тру­дового виховання, насамперед, в межах впливу сім'ї на підлітка. Становлення цілісної системи трудового виховання і зміна його напрямку зв'язана з реалізацією ряду суперечностей. Одна з супереч­ностей обумовлена тим, що підприємствам властивий відомствений підхід до організації трудового виховання, спрямований на закріплення молодих робітників на виробництві. Підхід такий реалізується і в сімейному трудовому вихованні. В сім'ї стійкі уявлення про необхідність формування у молоді поважного став­лення до певної професії, необхідності здійснення майбутньої тру­дової діяльності та ін. Такий підхід ґрунтується на особистому дос­віді батьків, міркуваннях престижності тієї чи іншої професії, підприємства та ін. Друга суперечність виникає у зв'язку з потре­бами суспільства в ініціативних виконавцях, в яких основний кри­терій дисциплінованості і відповідальності є усвідомлена дія за принципом: «Зробив — добре!». Близько 80% підлітків залучають­ся до домашньої роботи, але одночасно не беруть участі у вирі­шенні питань, зв'язаних з організацією праці, розподілом сімей­ного бюджету та ін. Підліток формується як сторонній спостерігач, для якого головне — виконати будь-яку роботу аби його похвали­ли. Третя суперечність зв'язана з тим, що в трудовому вихованні, сім'я і підприємство спрямовують підлітка на вибір однієї профе­сії на все життя, а постійний розвиток технології, оновлення тех­ніки ставлять перед працівниками проблему постійного навчання, оволодіння знаннями, тобто професійної переорієнтації. З почат­ку 90-х років йде, хоча і повільно, оновлення верстатного парка в машинобудівництві і триватиме роками, що з необхідністю вима­гає оволодіння працівником нової спеціальності. З врахуванням суперечностей і необхідності їх вирішення потрібно скоректувати взаємодію сім'ї і виробництва, тим більше це складно в умовах ринкових відносин.

По-третє, не менш важливим напрямком зміцнення сім'ї є дер­жавні заходи, безпосередньо спрямовані на стимулювання народ­жуваності та ін. Демографічна політика держави спрямована на забезпечення не тільки народжуваності, але і охорони материнства та дитинства, на збереження здорової сім'ї і врахування сучасних змін її соціальних функцій. В сучасних умовах потреба в дітях ґрунтується не на економічних міркуваннях, а швидше, на моральних і психологічних мотивах: любов до дітей, радість спілкування з ними та ін. Ефективність соціально-демографічної політики залежатиме від того, наскільки вона сприяє вирішенню проблеми сім'ї, дитинс­тва, материнства та ін. Сучасна сім'я виступає сферою формування і практичного прояву ідеалів, світогляду, інтересів.

По-четверте, важливим об'єктом демографічної політики вис­тупають молоді, зокрема, студентство. Основні соціальні проблеми мо­лоді зв'язані з «життєвим стартом» — здобуттям освіти, початком тру­дової діяльності, формуванням сім'ї, професійним зростанням і просуванням та ін., всі проблеми в умовах неспівпадіння фізіологічної зрілості (акселерація) і соціальної, яка навпаки, затягується у зв'язку з зростанням тривалості навчання (сучасна багатоступінчатість), поши­рення ранніх шлюбів, труднощів адаптації в умовах ринку в трудово­му колективі і загальному соціальному навантаженні вимагає ефек­тивності і компетентності у реалізаціях і рішенні проблем, зосередження демографічної політики на молодих сім'ях і таких, де виховуються неповнолітні діти, батьки яких беруть участь у суспіль­ному виробництві та ін. Мета і доцільність демографічної політики на

поєднувати в сім'ї відтворення, народження дітей і власне життя бать­ків, враховуючи соціальні якості і гармонійний розвиток особистості батьків і дітей. Висловлюється думка, що одним з засобів зміцнення сім'ї є повернення до материнського покликання жінки, залишення нею роботи на виробництві, в суспільному житті та ін. Та ряд соціоло­гів і західних і вітчизняних вважають, що повернення жінки до мате­ринства не вирішує проблеми, бо жінка, яка спробувала, вкусила сво­боди, не відмовиться від вільного вибору трудової і суспільної діяльності. Перспективним їй здається і є спільне ведення домашнього госпо­дарства. Сім'я — конкретно історична система взаємовідносин між подружжями, як мала соціальна спільність — осередок суспільства, обумовлений спільністю побуту, взаємної моральної відповідальністю і соціальною необхідністю у фізичному і духовному відтворенні насе­лення суспільства.

Історично три процеси: зменшення народжуваності, нуклеаризація сі­м'ї, збільшення розлучень, - в усіх країнах ідуть поряд.

Тому неможливо вплинути на один з них, не зачіпаючи інших.
Найскладнішою соціальною проблемою майже у всіх сучасних суспільствах є проблема розлучень. В Україні протягом року реєструється близько 500 тисяч, в тому числі повторних шлюбів, і понад 200 тисяч розлучень. Пік розлучень припадає на перший - четвертий роки подружнього життя.

Увага! Соціологами виявлено, що найчастіше розлучаються діти розлучених батьків, ті, хто вступає в шлюб у ранньому віці, подружжя так званих "змушених" шлюбів (з дошлюбною вагітністю).

Розлучення стяло більш поширеним способом вирішення серйозних конфліктів між подружжям, які існували завжди. Н.Смелзер

Основні мотиви розлучень:

Мотиви, обумовлені дією соціально-економічних факторів:

незадоволеність житловими і побутовими умовами

матеріальний розрахунок при заключенні шлюбу

засудження чоловіка або дружини з позбавленням волі на тривалий строк

часті відрядження чоловіка (дружини) і т.п.

Мотиви, обумовлені соціально-психологічними факторами:

відмінності в потребах, інтересах, цілях

орієнтація подружжя

несхожість характерів

втручання третіх осіб

скупість, грубість, сварливість

необґрунтовані ревнощі

нова любов і зрада