Предмет і основні завдання економічної соціології

Економічна соціологія — це наука, що вивчає соціальні аспекти економіки. Конкретний її предмет складають:

соціальне і економічне як окремі самостійні явища суспільства і суспільного життя;

співпадати соціального і економічного;

протилежність соціального економічному, протиріччя між ними;

вплив соціального на економічне, тобто соціальних факторів на економічні явища;

вплив економічного на соціальне, тобто економічних факторів на соціальні явища.

Якщо люди вступають в економічні відносини, займаються економіч­ною діяльністю і т. д., все це стає сферою вивчення соціології.

На основі того, що економічна сфера містить в собі різні, несхожі галузі соціальної проблематики, економічна соціологія як наука має свою структуру, тобто складається з тематичних розділів і напрямків. Основни­ми з них є: соціологія праці, соціологія організацій, соціологія управління.

Соціологія праці — галузь соціології, що вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив соціальних умов на ставлення людей до праці. Виходячи з сутності праці як процесу, виділяють три основні аспекти сутності праці.1

По-перше, соціологія праці - це соціальні закономірності взаємодії людей із засобами і предметами праці, зокрема механізми дії і форми прояву закономірностей в діяльності трудових колективів і особистості.

По-друге, соціологія праці - це комплекс ставлення людини і колективу до праці, її характеру, змісту, умов (матеріальна зацікавленість, зміст праці і т. д.).

По-третє, соціологія праці — соціальна організація підприємства, колективу, тобто особлива система відносин, яка утворює сукупність

Социология. Наука об обществе. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений / Под ред. В.П.Андрущенко.— Харьков, 1996.— С.402.

позицій, ролей, цінностей, зв'язків між працівниками (проблеми, що стосуються структури трудового колективу).

Соціологія організацій — це галузь соціології, що вивчає соціальні закономірності і механізми побудови, функціонування і розвитку організацій.

1 Краткий словарь по социологии.— Москва, 1989.— С.361.

Поняття соціальної організації може: відноситися до трьох різних феноменів.2 Пригожий А-И. Социология организаций.— Москва, 1980.

По-перше, це штучне об'єднання інституційного характеру, призначене для виконання певної функції. В цьому значенні соціальна організація має свій соціальний статус (наприклад, орган влади, асоціація, підприємство і т. п.).

По-друге, поняття «організація» може співпадати з поняттям «управ­ління», хоча, звичайно, не вичерпує його. В даному випадку соціальна організація означає діяльність по розподілу функцій, координації і т. п.

По-третє, термін «соціальна організація» використовується для характеристики ступеня впорядкованості об'єкта, тобто для виявлення його структури і типу зв'язків цілого та його частин. В даному випадку цей термін використовується для позначення організованих і неорганізо­ваних систем, формальних і неформальних організацій.

Оскільки мова йде не просто про організацію, а про соціальну організацію, важливо визначити саме її соціальні властивості. До їх числа, наприклад, відносяться: організаційні цілі і функції, ефективність результатів, мотивація і стимулювання персоналу та ін. Іншими словами, організація формується як соціальне середовище, що включає в себе соціальні групи, статуси, норми, ієрархію лідерства і т. д.3 Удальцова М.В. Социология управленім. Учебное пособие.— Москва, 1998.—С.9.

Соціологія управління — це галузь соціології, що вивчає закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси, які мають місце в організаціях і суспільстві, ранжування управління. 44 Краткий словарь по социологии.— Москва, 1989.— С.373.

Отже, економічна соціологія як наука має складну, багатопланову структуру, елементи якої становлять всі складові економічної сфери життєдіяльності.

В соціології економіку розглядають передусім як соціальний інститут.

Економіка як соціальний інститут має складну структуру. її можна уявити як сукупність більш конкретних інститутів виробництва, розподі­лу, обміну та споживання і т. д.

З точки зору соціології нас цікавлять насамперед соціальні механізми, що викликають взаємодію в межах економічної сфери, а саме: економічна свідомість, економічні нормативні установки, економічні відносини.

Економічна свідомість — це погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення, настрої, переконання відносно економічних процесів та явищ, власного соціально-економічного стану, виду занять, трудової діяльності та винагород, ставлення до професії, просування по службі та можливостей соціального переміщення та ін.

Функції економіки.

Економіка як соціальний інститут виконує цілий ряд функцій, які спрямовані на забезпечення, функціонування та розвиток виробництва, розподіл, обмін та споживання. Маючи на увазі перш за все вплив на нові соціальні процеси, можна виділити з них як основні чотири функції.

1. Підтримка й розвиток форм суспільного розподілу праці. Це досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кадрів. Реалізація цієї функції потребує гнучких механізмів розподілу та перерозподілу кадрів, забезпечення їхньої мобільності.

2. Стимулююча. Забезпечує посилення стимулів до праці, економічну зацікавленість у праці.

3. Інтеграційна. Виражається у забезпеченні єдності інтересів працю­ючих. Про значення даної функції свідчить напруга соціальних відносин.

4. Інноваційна. Забезпечує оновлення форм та організації виробни­цтва, систем стимулювання. Інноваційні процеси залежать від того, як ставляться суб'єкти виробництва до нового, досягнень науки, який рівень і характер їхньої активності.

Ці функції здійснюються через велику кількість соціальних механізмів. Це механізми добору та розстановки кадрів, механізм розподільчих відносин, планування постачання, споживання і т. п. Ефективність реалізації функцій значною мірою залежить від рівня економічної культури суспільства і його членів. 1 Якуба О.О. Соціологія.— Харків, 1996.— С.112-113.