Предмет, об'єкт, функції соціології молоді

Соціальний портрет молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чин­ників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль віді­граватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо. Для того щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам, необхід­но визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні — кохання, дружба, пошуки сенсу життя, створення сім'ї тощо. Вирішення багатьох проблем залежить від факторів со­ціального життя. Йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров'я, освіта молоді, спілку­вання її з дорослими й однолітками.

У вивченні молодіжних проблем неможливо обходи­тися простим констатуванням позитивних чи тривож­них фактів життєдіяльності молодих людей. Потрібен глибокий системний аналіз буття молоді, чим і покли­кана займатися соціологія молоді.

Соціологія молоді — галузь соціології, яка досліджує молодь як соціально-демографічну спільність суспільства.

Теоретичне осмислення молоді почалося з погляду на неї як носія психофізичних якостей молодості. У концепціях, що репрезентують цей підхід, акцент ро­биться на молодості (юності) як періоді життя індивіда. Представниками його є Гренвіл-Стенлі Холл (1846— 1924) (описав амбівалентність, парадоксальність харак­теру підлітків, виокремив 12 протиріч, між якими коли­вається юність: надмірна активність змінюється занепа­дом сил, несамовита веселість — смутком, самовпевне­ність — соромливістю, спрямованість до високого — низькими пристрастями, товариськість — потребою в усамітненні тощо); австро-американський психолог Шарлотта Бюллер (обґрунтувала концепцію пубертату (дозрівання) для пояснення специфіки юнацького віку); 3. Фройд (описав стадії психосексуального розвитку ди­тини, досліджував особливості міжпоколінних взаємо­відносин); австро-американський психолог Вільгельм Райх (1897—1957) (досліджував роль сексуальності в суспільному розвитку, розглядав психосексуальну проблематику у соціально-класовому контексті).

Багато прихильників здобули теорії, за якими молодь є феноменом культури, тобто вона розглядається не як певна вікова фаза, а як суспільно-історичне явище, яко­му притаманні певні культурні якості і характеристики. Відповідно до культурно-психологічної концепції молоді Е. Шпрангера особистість молодої людини є проявом пев­ної культурної визначеності, «психічного портрету» епохи. Юнацький вік характеризують: відкриття власно­го «Я», життєве планування; інтеграція в соціальне життя і культуру. М. Мід виокремила постфігуративну (орієнтується на досвід старшого покоління), кон-фігуративну (визнання досвіду старшого покоління поєднується з орієнтацією на актуальне знання, про­дуковане молодшими поколіннями) і префігуративну (дорослі покоління вчаться у своїх дітей) культурні взаємодії поколінь. Ш. Ейзенштадт вважав молодь го­ловним чинником соціалізаційного процесу в сучас­них суспільствах.

Ще одним напрямом є дослідження молоді як об'єк­та і суб'єкта спадкоємності поколінь (акцентування на соціальній функції молоді). Одне з його відгалужень — марксистська соціологія молоді, розвинута у працях ро­сійських учених І. Кона, С. Іконнікової, В. Боряза та ін. К. Манхейм наголошував на значенні молоді як певного прихованого суспільного ресурсу, від мобілізації якого залежить його життєздатність. Динамічні суспільства за­цікавлені в активізації молодіжного потенціалу, тради­ційні — в його ігноруванні і навіть пригнобленні.

Особливість сучасного етапу розвитку соціології мо­лоді полягає в теоретичному осмисленні накопичених знань, формуванні сучасної методології, аналізі соці­альних процесів у молодіжному середовищі.

Соціологія молоді на початку 70-х років XX ст. була інституалізована у Світовому професійному співтова­ристві створенням у Міжнародній соціологічній асоціа­ції відповідного дослідницького комітету.

На сучасному етапі соціологічне вивчення молоді відбувається у руслі психоаналітичної, структурно-функціональної, культурологічної концепцій, а також теорії соціальної поведінки, соціального конфлікту, економічного детермінізму.

У західних країнах соціологічний інтерес до молоді­жної проблематики посилювався у періоди загострення молодіжних проблем: сплеску злочинності, наркоманії, кризових явищ у сфері праці (безробіття), освіти, про­явів політичного, національного екстремізму тощо. Від соціології суспільство жадало рекомендацій, соціальних технологій, які б могли допомогти йому у вирішенні цих проблем. Тому головна увага спрямовувалася передусім на практичне розв'язання проблеми, а теоретичний ас­пект здебільшого ігнорувався. Внаслідок цього у деяких західних країнах соціологія молоді більш пов'язана із соціальною практикою, ніж із теорією.

В Україні склалася подібна ситуація, хоча причини цього дещо інші: нехтування реальними молодіжними проблемами у колишньому Радянському Союзі, недоста­тня увага до них в сучасних умовах; «нормативний» під­хід до вивчення соціальних процесів у молодіжному се­редовищі, який панував у суспільних науках, коли певні прогресивні вияви, явища, притаманні окремим прошар­кам молоді, приписувались усій молоді країни; розгляд молоді винятково як об'єкта впливу з боку соціальних ін­ститутів. Це спричинило недорозвинутість теоретичних засад соціології молоді, особливості соціологічних дослі­джень молодіжних проблем на сучасному етапі.

Предмет соціології молоді охоплює такі аспекти:

— вироблення понятійно-категоріального апарату для визначення сутності молоді, специфіки її життєдія­льності в суспільстві;

— аналіз стану та динаміки ціннісних орієнтацій молоді;

— вивчення процесів формування політичних, мо­ральних, професійних та естетичних інтересів і позицій;

— вивчення чинників, які впливають на формуван­ня свідомості та реальної поведінки різних груп молоді;

— визначення поняття «молодь» та встановлення її вікових меж;

— вивчення механізму формування свідомості молоді, співвідношення біологічного та соціального, а також чин­ників, які впливають на свідомість і поведінку людини;

— дослідження взаємодії поколінь і визначення ролі вікових етапів у структурі життєвого циклу особи;

— вивчення механізмів соціалізації та виховання молодого покоління, набуття соціальної зрілості та ста­новлення молоді як суб'єкта історії.

Об'єктом її є молодь, тобто велика соціально-демо­графічна група, яку виділяють на підставі сукупності вікових характеристик, соціального стану, соціально-психологічних особливостей.

Функціями соціології молоді є:

а) методологічна — забезпечує розробку наукових засад для сучасної соціологічної молодіжної концепції та формування на цій основі сильної державної молоді­жної політики;

б) теоретико-пізнавальна — полягає у виробленні специфічного понятійно-категоріального апарату, дослідженні сутнісної характеристики молоді як особливої соціально-демографічної спільноти;

в) прогностична — виявляє себе у дослідженні акту­альних економічних, правових та соціальних проблем молоді, виробленні коротко- і довгострокових прогнозів їх розвитку;

г) практична — пов'язана з виробленням сучасних методик комплексного вивчення молодіжних проблем, встановленням ефективних механізмів, забезпеченням тісного зв'язку дослідницьких інститутів, лабораторій з державними і громадськими структурами, що працю­ють з молоддю;

ґ) управлінська — реалізується через науково об­ґрунтовані методи та форми діяльності державних, гро­мадських установ щодо регулювання соціальних проце­сів у молодіжному середовищі.

Вивчення молодіжних проблем відбувається за бага­тьма напрямами, у різноманітних сферах життєдіяльно­сті: праці, навчанні, сім'ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інфор­мацією з іншими зацікавленими науками. Наприклад, демографія виявляє тенденції кількісних змін молоді у структурі населення, рівень народжуваності, смертнос­ті, співвідношення кількості молодих чоловіків і жінок тощо. Разом із соціологією молоді вона досліджує проб­леми вікових меж, вікової дискримінації, зміни поко­лінь, специфіку соціального статусу молоді, що перебу­ває у перехідному стані, послідовність життєвих подій.

Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особистос­ті, процес акселерації, динаміку інтелектуального, емо­ційного розвитку тощо. Соціальна психологія розкри­ває специфіку механізмів спілкування, формування контактних груп, зміни соціальних ролей. Педагогіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молодої людини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різноманітних видів діяльності.

Молодіжні проблеми вивчають також соціологія пра­ці, соціологія освіти, соціологія шлюбу і сім'ї, соціоло­гія виховання, соціологія девіантної поведінки. Ці галу­зі соціологічного знання досліджують молодь в окремих сферах її життєдіяльності. їх дані допомагають скласти повнішу картину молодіжних проблем, процесів, явищ.

Соціологія молоді не тільки запозичує здобуті ними знання, а й інтегрує їх у цілісну систему, завдяки чому перебирає на себе функції цілісного системного аналізу моло­дого покоління у соціальній структурі, політичному, еко­номічному, соціальному й духовному житті суспільства.