Соціальний статус і соціальна роль особистості

Поняття «соціальний статус» спочатку відображало правове положення юридичної особи. У науковий вжи­ток його запровадив М. Вебер, в працях якого статус, клас і влада є головними вимірами соціальної стратифі­кації і визначають місце та роль особистості в системі соціальних зв'язків.

Статус він трактував як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв.

У сучасному розумінні це поняття охоплює узагаль­нюючу характеристику становища індивіда в суспільстві: професію, кваліфікацію, освіту, характер виконуваної праці, посаду, матеріальне становище, наявність влади, партійну і профспілкову належність, ділові відносини, належність до демографічних або етнічних груп (націо­нальність, релігійність, вік, сімейне становище, родинні зв'язки). Усе це Р. Мертон назвав «статусним набором».

Соціальний статус особистості — позиція особистості в соціаль­ній системі, пов'язана з належністю до певної соціальної групи, спільноти, сукупність її соціальних ролей та якість і ступінь їх вико­нання.

Соціальний статус людини має субстанціональний (який можна конкретно визначити: стать, вік, національ­ність, культурне і соціальне походження, освіта, профе­сія, володіння мовою як комунікативною системою) і ре­лятивний (відносний, який характеризує становище у соціальних системах у термінах соціальної ситуативної нерівності — відносини між керівниками і підлеглими) виміри.

Соціальні статуси поділяють на привласнені — отри­мані незалежно від суб'єкта, найчастіше від наро­дження (раса, стать, вік, національність)

і досягнуті — надбані зусиллями індивіда (сімейне становище, профе­сійно-кваліфікаційний рівень тощо), а також інтег­ральний та допоміжні.

Характеристики статусу історично та етнографічно змінні:

на певних етапах розвитку людства ними були фізична сила, вік, ступінь аристократизму,

у сучасному суспільстві — професія, розмір доходу, рівень освіти, етнічна належність тощо.

Соціально-економічний аспект статусу відобража­ється у життєвих стилях людей.

Наприклад, в англо­мовному суспільстві можна розрізнити типові життєві стилі багатих людей, представників середнього класу і бідноти.

Рольовий аспект статусу виявляється в уза­гальненні ним багатьох соціальних ролей (стійких шаб­лонів поведінки, дій, думок і почуттів людей).

Соціальна роль — типова поведінка людини, пов'язана з її соці­альним статусом, яка не викликає негативної реакції соціального середовища.

Людина в суспільному житті виконує кілька соці­альних ролей, які утворюють, за термінологією Р. Мертона, «рольовий набір».

Соціальні ролі можуть бути закріплені формально (законом чи іншим правовим ак­том) або мати неформальний характер (моральні норми поведінки в певному суспільстві).

Одним із перших систематизував соціальні ролі Т. Парсонс, виокремивши такі їх характеристики:

— емоційність (одна роль вимагає емоційної стрима­ності, інша — цілковитої розкутості);

— спосіб набуття (одні ролі органічно притаманні особистості, інші вона виборює);

— масштабність (сформульовані і суворо обмежені або нечіткі й розмиті);

— ступінь формалізації (дія за жорстко встановле­ними правилами і приписами або довільна дія);

— характер і скерованість мотивів (орієнтовані на особисте або загальне благо).

Рольова поведінка вибудовується за певним шабло­ном, будучи обмеженою щодо свободи дій. Конкретні виміри мають ролі батьків, офіцера, пасажира, однак не можлива роль людини взагалі. Соціальні ролі мають нормативний характер, тобто їх виконавці повинні ре­алізувати певні норми поведінки. Так, покупець має право розглядати товар, не погоджуватися із ціною, але не може піти з ним, не розплатившись.

Соціальна роль пов'язана із соціальною позицією особистості — місцем особистості у системі соціальних відносин.

Для пізнання її важливі такі поняття, як сег­менти позиції — сукупності соціальних зв'язків; рольо­ві очікування — соціальні норми, орієнтовані на особис­тість як представника певної ролі; рольові партнери — агенти рольових очікувань; рольові приписи — внут­рішній контроль над рольовою діяльністю.

Ролі неод­норідні, вони можуть бути обумовлені постійними і змінними характеристиками людини (чоловік, батько, покупець, пацієнт тощо), існувати незалежно від суб'єкта (стать, вік, національність) або засвоюватись ним (професія, освіта).

Учасників офіційної (інституціональної) взаємодії поділяють на агентів і клієнтів.

Агенти — це представ­ники соціальних інститутів (юристи, викладачі, ліка­рі); клієнти — люди, не пов'язані з соціальними інсти­тутами (пацієнти, учні).

Соціальний статус людини може бути вираже­ний у соціальній дистанції між учасниками соціального контакту, яка залежить від «диспозиції особистості ».

Диспозиція (лат.— розміщую) особистості— схильність особи до певного сприйняття умов діяльності і певної поведінки в цих умовах.

Диспозиції поділяють на вищі, середнього типу і нижчі. Вищі диспозиції регулюють загальну поведінку особистості, визначають її концепцію життя, ціннісні орієнтації, узагальнені соціальні установки на типові соціальні об'єкти і ситуації, а також ситуативні соці­альні установки (схильність особистості до конкретного типу поведінки у певних ситуаціях, предметному і соці­альному середовищі). Диспозиції середнього типу дифе­ренціюють сприйняття і реакцію особистості на різні групи, сукупність об'єктів і явищ соціальної дійсності. Нижчі диспозиції виражають схильність до певної поведінки у конкретних сферах діяльності, скерованість дій і вчинків у типових ситуаціях. Структурно диспози­ції містять три компоненти: когнітивний (усвідомлення особистістю об'єкта установки на абстрактно-теоретич­ному рівні); афективний (емоційна оцінка об'єкта); конативний, поведінковий (воля і прагнення до дії, скеро­вана на об'єкт переддія).

Чим відчутніші відмінності між соціальним стано­вищем соціальних суб'єктів, тим вірогідніше збіль­шення соціальної дистанції між ними.

Так, у кастово­му суспільстві соціальні контакти представників різ­них страт найбільш формалізовані.

Водночас соціальна дистанція — динамічний феномен, зміна її є прерогати­вою вищого за статусом учасника соціальних контактів.

Нормативний аспект статусу розкривається в при­вілеях, престижі та повазі. Відмінності у становищі людей пов'язані з їхнім соціальним статусом, поведін­кою, правами та обов'язками, з якими асоціюється їх місце в ціннісній шкалі конкретного суспільства.

Привілеями є особливі права, відсутні у представни­ків інших верств; престиж пов'язаний із певною пози­цією в соціальній ієрархії; повага свідчить про наяв­ність необхідних для зайняття певної позиції якостей.

Базовим символом в окресленні соціального статусу є престиж. Безпосередній вияв його має символічний характер, наприклад повага, нагорода орденами та медалями, присвоєння почесних звань тощо. Свідченнями престижу можуть бути членство у певній соці­альній групі, контролювання колективу, формування порядку його життя. Основними його типами є: полі­тичний, солідарно-інтеграційний, економічний і моральний.

Нормативний аспект статусу виявляється і в увазі, яка концентрується в особливих актах поведінки: при­вітаннях, звертаннях, автохарактеристиках тощо.

Соціальний статус особистості залежить від став­лення до неї референтних груп, оскільки надширокі со­ціальні утворення нездатні забезпечити її комфортне самопочуття та існування. Референтні групи більше відповідають її прагненням, інтересам і потребам, ос­кільки вона сама обирає їх, належить до них із власної волі.

Референтна група — соціальна група, на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав, належить і прагне належати в майбутньому.

Референтними групами можуть бути сім'я, клас, ре­лігійні громади, виробничі кооперативи, політичні пар­тії тощо.

Життєдіяльність особистості відчутно регулюють норми — правила, взірці, що обумовлюють мислення, дії, визначають установки, диспозиції, впливають на її соціалізацію.

Проблематика людини є центральною в соціогуманітарних науках. У соціології антропологічні проблеми тісно пов'язані із соціальною практикою людини.

Запитання. Завдання

1. У чому полягають відмінності між поняттями «людина», «інди­від», «особистість»?

2. На яких підставах вік особистості тлумачать як соціальну кате­горію?

3. Охарактеризуйте особливості вікових етапів людського життя.

4. Що таке тендерна соціалізація? Які чинники впливають на цей процес? У чому полягають відмінності у соціалізації чоловіків і жінок?

5. Проаналізуйте сутність і роль тендерних стереотипів, тенденцію їх розвитку в сучасному суспільстві.

Піча

СОЦІОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

Суспільство - це світ людей. Людина живе у цьому світі. Вона в ньому народжується, розвивається, стає особистістю. Через нього сприймає певні знання, цінності, норми поведінки. Через нього включається в різні види діяльності, взаємодіє з оточенням, набуває певного соціального становища.

З усім цим пов'язана ціла низка таких важливих соціологічних понять, як соціалізація, соціальні статуси і ролі, структура особистості, девіантна поведінка і т.д., соціологічному аналізові яких й присвячена ця тема.

Після вивчення матеріалу теми Ви повинні:

Знати:

специфіку соціологічного підходу до вивчення особистості;

основні соціологічні концепції особистості та її соціальну структуру;

соціологічний зміст понять "соціальний статус", "соціальна роль";

компоненти, етапи, основні підходи до визначення сутності соціалізації;

Вміти:

розкрити сутність соціологічної теорії особистості та її проблематику;

охарактеризувати основні соціальні типи особистості та їхні характерні риси;

визначити соціальні регулятори діяльності та основні типи девіантної поведінки;

розкрити суть основних тенденцій в взаємодії людини і суспільства в сучасних умовах.

План (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

7.1. Поняття особистості Особливості соціологічного аналізу особистості

7.2. Соціалізація особистості: сутність, агенти, етапи.

7.3. Соціальний статус і соціальні ролі особистості

7.4. Соціальна структура особистості

7.5. Соціальні регулятори діяльності та проблеми девіантної поведінки.

7.6. Соціальні типи особистості.

7.7. Нові тенденції взаємодії людини і суспільства у сучасних умовах.

Ключові поняття та	терміни
• людина	• потреби
• індивід	• інтеріоризація
• особистість	• рольові вимоги
• особа	• соціалізація
• індивідуальність	• агенти соціалізації
• структура особистості	• інтереси
• соціальні типи особистості	• рольовий конфлікт
• рольові вимоги	• соціальна санкція
• соціалізація	• соціальна роль
• соціальний престиж	• соціальний статус
• спрямованість особистості	• інтеріоризація
• соціальна адаптація	• особистий статус
• статус здобутий	• ціннісні орієнтації
• цінності	• статус аскриптивний
• соціальна норма	(приписаний)
• девіантна поведінка