Закони академічної риторики

Основні питання

1. Поняття закон у риториці.

2. Закони академічної риторики:

1) закон ступеневої послідовності;

2) концептуальний закон;

3) закон моделювання аудиторії;

4) стратегічний закон;

5) тактичний закон;

6)мовленнєвий закон;

7)комунікативний закон;

8)системно-аналітичний закон.

Література

Основна

1. Мацько Л. І., Мацько О. М. Риторика: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2006. – 311с.
2. Сагач Г. М. Золотослів: Навчальний посібник для середніх і вищих навчальних закладів. – К.: «Райдуга», 1993. – 378 с.
3. Спанатій Л. С. Риторика: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2008. – 144с.

Додаткова

1. Бондарчук Л. Мистецтво публічного виступу / Л. Бондарчук // Українська мова та література, 2004. т. № 35. – С. 28–29.
2. Герман В. Спецкурс «Академічна риторика» в системі фахової підготовки вчителя-філолога / В. Герман // Українська література в загальноосвітній школі, 2008, N N 10. – С. 49–56
3. Косянчук С. Самооцінка як регуляторна функція у сфері риторичної діяльності. / С. Косянчук // Українська мова і література в школі. – Київ; Ірпінь, 2009, N N 4.–С. 34–39
4. Кучерук О. Формування комунікативної особистості у процесі вивчення риторики / О. Кучерук // Українська мова і література в школі. – Київ; Ірпінь, 2003, N N6. – С. 7–11
5. Пасинок В. Г Мовленнева культура майбутньго вчителя: проблеми, пошуки, перспективи / В. Г Пасинок // Соціалізація особистості. – Київ: Логос, 2001, N Вип. 15. – С. 98–107
6. Равлюк С. Основні ознаки та мовно-структурна організація публічного виступу / Равлюк С. // Українська мова і література в школі, 2002. – N6. т.С. 11–14.
7. Сагач Г. М. Імідж учителя крізь призму риторики /Г. М. Сагач // Слово животворяще (духовні засади педагогічної риторики). – Київ: Пошук, 2000. – С. 112–119
8. Хилова Е. В. Активные методы и формы обучения / Е. В. Хилова // Начальная школа. – М.: Начальная школа, 2006, N N2. – С. 72–75.

Г. М. Сагач стверджує, що риторика – це «наука про закони управління мисленно-мовленнєвою діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності».[47]

Закон – внутрішній суттєвий зв’язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон, винайдений через здогадку, необхідно потім логічно довести, лише в такому разі він визнається наукою. Для доведення закону наука використовує судження.

Академічна риторика має свої закони, а саме: закон ступеневої послідовності, концептуальний, моделювальний, стратегічний, тактичний, мовленнєвий, комунікативний, системно-аналітичний.

Перший закон – це закон ступеневої послідовності, який передбачає системність і єдність мисленно-мовленнєвої діяльності у процесі підготовки оратора до промови за етапами, а саме:

– інтенція (задум промови, визначення її ідеї, мети);

– диспозиція (добір матеріалу та його розташування);

– елокуція і елоквенція (мовне оформлення);

– меморія (запам’ятовування);

– акція (виголошення промови);

– релаксація (самоаналіз).[48]

Сучасні дослідники зауважують, що межі цих етапів «можуть бути нечіткими, розмитими, «забігати» в попередні чи наступні ступені…Етапи ніби переливаються один в одного, але в напрямку наступного ступеня»[49].

Другий закон – концептуальний. Він передбачає формування і розвиток уміння аналізувати предмет дослідження і конструювати свою систему знань про нього.

Концепція – розгорнута система знань про предмет, позбавлена логічних суперечностей при тлумаченні складної проблеми чи явища. Поняття, розроблене в риториці, поширене у різних наукових дисциплінах. Може базуватися на особистому досвіді інтерпретатора, оратора. Концепція ґрунтується на особистому баченні суб’єктом відповідного предмета (теми), виборі проблеми для вивчення, зіставлення досвіду інших із власним, формуванні чіткої позиції у користуванні набором переконливих доказів. Обрання предмета аналітичного дослідження зумовлене науковим мотивом чи авторським інтересом, наявністю відповідних знань про принципи і правила таксономії як теорії класифікації та систематизації результатів дослідження. При формуванні концепції враховують стан вивчення проблеми, закони формальної або діалектологічної логіки з відповідною доцільністю та поясненнями, застосовують індуктивний чи дедуктивний методи, використовують різні принципи, наприклад, герменевтичні, формують теоретичні або загальні положення змісту, власне концепти, які обов’язково мають бути достовірними. Концепція з позицій риторики – це система знань про предмет, виражена у стислій, короткій формі.

Вчені вважають, що виробленню концепції передують такі осмислені послідовні дії, як-от:

– вибір теми дослідження, предмета розмови;

– вибір проблеми, зосередження на ній – робота з емпіричним та енциклопедичним матеріалами, – складання плану;

– вивчення стану дослідження проблеми в науковій літературі;

– заглиблення в проблему;

– осмислення і переосмислення свого і чужого досвіду, формування концепції.[50]

Третій закон – закон моделювання аудиторії.

Для кожного оратора важливо встановити контакт з аудиторією, оскільки це зміцнює його впевненість у своїх силах, дає можливість тримати слухачів у полі уваги. Важливо вивчити склад аудиторії задовго до виступу перед нею. Для цього спочатку необхідно з’ясувати її ознаки, які можуть бути соціально-демографічними, суспільно-психологічними, індивідуально-особистісними.

Соціально-демографічні ознаки характеризують анкетні дані, а саме: стать, вік, національність, громадянство, професію, освіту, належність до соціального стану, склад родини, вид діяльності та ін.

Суспільно-психологічні ознаки передбачають ставлення до промовця, здатність сприймати інформацію, зацікавленість чи незацікавленість темою доповіді, наявність чи відсутність потреб (професійних, громадських, громадянських та ін.). Так, професійні потреби майбутнього вчителя чи викладача спонукають його до культурного, морального та інтелектуального зростання, що добре позначиться згодом на його учнях чи студентах.

Окрім потреб, важливо враховувати мотиви (дисциплінарні, емоційно-естетичні, пізнавально-інтелектуальні, морально-етичні). Наприклад, морально-етичний мотив свідчить про альтруїзм, людяність, милосердя, відданість морально-етичним нормам у щоденній поведінці.

Промовцю необхідно враховувати, що рівень розуміння аудиторією його мовлення залежить від інтелектуального, професійного розвитку та освіченості слухачів. Хтось може зрозуміти зміст вашої лекції зразу, а хтось лише після копіткої самостійної роботи з конспектом записаного чи підручником.

Індивідуально-особистісні ознаки аудиторії визначають характер, властивості слухачів, їх темперамент, особливості нервової системи, мислення, специфіку емоційної сфери, вольові якості і т. ін.

Отже, моделювання – це процес вивчення ритором соціально-демографічних, суспільно-політичних та індивідуально-особистісних ознак аудиторії з метою наступного забезпечення контакту з нею у процесі виступу.

Четвертий закон – стратегічний закон. Слово «стратегія» означає «мистецтво керівництва чим-небудь, що ґрунтується на правильних і довготривалих прогнозах»[51].