Про посвячення Богові людей і речей. 73 страница

20. А тому отак говорить Господь Бог: Ось, Я на ваші чародійні мішечки, котрими ви занапащуєте душі, щоб вони прилітали, і вирву їх з ваших рук і випущу на волю душі, котрих ви ловите, як пташок.

21. Я розірву покривала ваші і визволю народ Мій з ваших рук, і не будуть уже у ваших руках здобиччю, і спізнаєте, що Я – Господь.

22. За те, що ви облудою засмучуєте серце праведника, котре Я не хотів засмутити, і підтримуєте руки лиходія, щоб він не відвернувся од недоброї путі своєї і не зберіг життя свого, –

23. За це вже не будете мати марних видінь, і вже не будете вгадувати; і Я визволю народ Мій з рук ваших, і спізнаєте, що Я – Господь.

Єзекія 14

1. І прийшли до мене декілька чоловіків із старшини Ізраїлевої і сіли перед обличчям моїм:

2. І було до мене слово Господнє:

3. Сину людський! Оці люди допустили ідолів своїх у серце своє і поставили спокусу безчестя свого перед лицем своїм: Чи можу Я відповідати їм?

4. Тому передай їм і скажи: Так говорить Господь Бог: Якщо хтось із дому Ізраїлевого допустить ідолів своїх у серце своє і поставить спокусу безчестя свого перед лицем своїм і прийде до пророка, – то чи зможу Я, Господь, не зважаючи на численних його ідолів, відповісти йому?

5. Нехай дім Ізраїлів затямить у серці своєму, що всі вони через своїх ідолів стали чужими для Мене.

6. А тому скажи домові Ізраїлевому: Так говорить Господь Бог: Наверніться і відкиньтеся од ідолів ваших, і від усіх мерзот ваших відверніть ваше обличчя.

7. Бо коли хтось із дому Ізраїлевого, або з чужинців, котрі живуть в Ізраїлі, відкинеться од Мене і допустить ідолів у серце своє, і вчинить спокусу нечестя свого перед лицем своїм, і прийде до пророка, щоб потурбувати Мене через нього, – то Я, Господь, чи дам йому відповідь од Себе?

8. Я оберну обличчя Своє супроти того чоловіка і знищу його на ознаку і притчу, і винищу його з-поміж народу Мого, і спізнаєте, що Я – Господь.

9. А якщо пророк допустить спокусити себе і скаже слово так, ніби Я, Господь, навчив цьому пророка, то Я простягну на нього руку Мою і винищу його з народу Мого, Ізраїля.

10. І будуть покарані за провини свої. Яка провина того, хто запитує, така ж провина буде в пророка.

11. Щоб надалі дім Ізраїля не відхилявся од Мене, і щоб відтак не опоганювали себе всілякими беззаконнями своїми, а щоб народом Моїм були, і Я був їхнім Богом, говорить Господь Бог.

12. І було до мене слово Господнє:

13. Сину людський! Якби якась земля згрішила переді Мною, підступно відступивши від Мене, і Я простягнув на неї руку Мою, і винищив у ній хлібні комори, і послав на неї голод, і почав вигублювати на ній людей і худобу,

14. І якби знайшлися в ній оці три душі: Ной, Даниїл та Йов, – то вони праведністю своєю врятували б тільки свої душі, говорить Господь Бог.

15. Або, якби Я послав на цю землю лютих звірів, котрі осиротили б її, і вона з цієї причини стала пусткою, котрою ніхто не проходив;

16. То оці три мужі серед неї, – живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони, лише вони врятувалися б, а земля стала б пусткою.

17. Або, якби Я навів на цю землю меча і сказав: Мечу, пройди по землі! І почав винищувати на ній людей і тварин,

18. То ці три мужі серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок, а вони тільки спаслися б.

19. Або, якби Я послав на цю землю моровицю і вилив на неї лють Мою в кровопролитті, щоб винищити на ній людей і худобу:

20. То Ной, Даниїл і Йов серед неї, живу Я, говорить Господь Бог, – не врятували б ні синів, ні доньок; праведністю своєю вони врятували б тільки свої душі.

21. Бо так говорить Господь Бог: Якщо навіть чотири важких покарання Мої, – меч, голод і лютих звірів та моровицю – пошлю на Єрусалим, щоб винищити в ньому людей і худобу,

22. Навіть тоді залишиться в ньому останок, сини і доньки, котрі будуть виведені звідти; ось вони вийдуть до вас, і ви побачите поводження їхнє і справи їхні, і втішитеся по тім бідуванні, котре Я навів на Єрусалим, і по всьому тому, що Я навів на нього.

23. Вони утішать вас, коли ви побачите поводження їхнє і справи їхні; і спізнаєте, що Я не марно учинив усе це, що вчинив у ньому, говорить Господь Бог.

Єзекія 15

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Яку перевагу має дерево виноградної лози перед усіляким іншим деревом, і гілки виноградної лози – поміж деревами в лісі?

3. Чи беруть від нього втинок для якогось виробу? Чи беруть від нього хоча б на кілочок, щоб вішати на ньому яку-небудь річ?

4. Ось, воно кидається у вогонь на спалення; обидва кінці його вогонь пожере, і обгоріла середина його; чи придатна вона на який-небудь виріб?

5. І тоді, коли воно було цілим, не придатне воно на жодний виріб; тим паче, коли вогонь пожер його, і воно обгоріло, чи придатне воно на якийсь виріб?

6. Тому так говорить Господь Бог: Як дерево виноградної лози між деревами лісовими Я віддав огневі на поживу, так віддам йому й мешканців Єрусалиму.

7. І оберну лице Моє супроти них; з одного вогню вийдуть, а інший вогонь поглине їх, – і спізнаєте, що Я – Господь, коли оберну супроти них лице Моє.

8. І вчиню оцю землю пустелею за те, що вони підступно вчиняли, говорить Господь Бог.

Єзекія 16

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Повідай Єрусалимові про мерзоти його.

3. І скажи: Так говорить Господь Бог [доньці ] Єрусалиму: Твій корінь і твоя вітчизна – в краю Ханаанському, батько твій – амореєць, а мати твоя – хеттеянка.

4. При народжені твоєму – в день, коли ти народилася, пуповину твою не відтяли, і водою ти не була обмита для очищення, і сіллю не була посолена, і в пелюшки не сповита.

5. Жодне око не змилувалося над тобою, щоб з милосердя до тебе вчинити тобі що-небудь з цього; але тебе викинули в поле, із презирства до життя твого, в день народження твого.

6. І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, опоганеною у крові твоїй, і сказав тобі, коли ти була у крові твоїй: Живи! Так, Я сказав тобі, коли ти була у крові твоїй: Живи!

7. Примножив тебе, мов польові рослини; ти виросла, і стала велика, і дійшла значної вроди: перса випросталися, і волосся у тебе виросло; але ти була гола і непокрита.

8. І проходив Я повз тебе і подивився на тебе, і ось, це був час твій, час любови; і Я накрив тебе крилами Моїми, і прикрив голизну твою, і присягнувся тобі; і ухвалив заповіта з тобою, говорить Господь Бог, – і ти стала Моєю.

9. Обмив Я тебе водою, і змив з тебе кров твою, і помазав тебе єлеєм.

10. І зодягнув тебе в сукню в оздобах, і взув тебе в тахаш, і підперезав тебе вісоном, і покрив тебе шовковою запоною.

11. І зодягнув тебе в шати і поклав на руки твої зап'ястя, і на шию твою – корали.

12. І дав тобі кільце для твого носа, і сережки – на вуха твої, і на голову твою – чудовий вінець.

13. Так оздоблювалася ти золотом і сріблом, і одежа твоя [була ] вісон та шовк, і мережані тканини; насичувалася хлібом з найкращого пшеничного борошна, медом та єлеєм, і була неймовірно вродлива і сягнула царської величі.

14. І полинула між народами слава твоя про вроду твою, бо вона була уповні досконала при тих пречудових шатах, котрі Я поклав на тебе, – говорить Господь Бог.

15. Але ти сподівалася на вроду твою і, зважаючи на славу твою, почала блудодіяти і роздавала той блуд усілякому, що проходив мимо, й віддавалася йому.

16. І взяла з одягу твого і вчинила собі барвисті підвищення, і блудодіяла на них, як ніколи не станеться і не буде.

17. І взяла пишні шати твої з Мого золота, і з Мого срібла, котрі Я дав тобі, і вчинила собі чоловічі зображення, і блудодіяла з ними.

18. І взяла мережані сукні твої, і одягла їх для них, і ставила перед ними єлей Мій і кадило Моє,

19. І хліб Мій, котрого Я давав тобі, пшеничне борошно, і єлей, і мед, котрими Я насичував тебе, ти поставила перед ними як приємні пахощі; і це було, говорить Господь Бог.

20. І взяла синів твоїх і дочок твоїх, котрих ти породила Мені, і приносила як пожертву на пожирання їм. Чи мало було тобі блудити?

21. Але ти й синів Моїх умертвила і віддавала їм, проводячи їх [через вогонь] .

22. І при всіх твоїх мерзотах і блудодіяннях твоїх, ти не згадувала про дні юности твоєї, коли ти була гола, і не покрита, і залишена в крові твоїй на ганьбу.

23. І після всіх злочинів твоїх, – горе, горе тобі! – говорить Господь Бог.

24. Ти спорудила собі блуднища і набудувала собі підвищень на будь-якім майдані;

25. При початку всілякої дороги спорудила собі підвищення, ганьбила вроду твою і розкидала ноги твої для всякого, що проходив мимо, і примножувала блудодіяння твої.

26. Блудила з синами Єгипту і сусідами твоїми, людьми високими на зріст, і примножувала блудодіяння твої, гніваючи Мене.

27. І ось, Я простягнув до тебе руку Мою, і зменшив ухвалене тобі і віддав тебе на зневагу дочкам филистимським, що ненавидять тебе, котрі засоромилися твоєї ницої поведінки.

28. І блудила ти з синами Ашшура – і не наситилася, блудила з ними, але й тим не вдовольнилася;

29. І примножила блудодіяння твої в краю Ханаанському до Халдеї, але й цим не вдовольнилася.

30. Яким знеможеним має бути серце твоє, говорить Господь Бог, коли ти все це чинила, як незагнуздана блудниця!

31. Коли ти будувала собі блуднища при початку всілякої дороги, і споруджувала собі підвищення на всілякому майдані, ти була не така, як блудниця, тому що відкидала дарунки,

32. Але як перелюбна дружина, що приймає замість свого чоловіка чужих.

33. Усім блудницям дають подарунки, а ти сама давала дарунки усім коханцям твоїм і підкупляла їх, щоб вони зусібіч приходили до тебе блудити з тобою.

34. У тебе в блудодіяннях твоїх було протилежне тому, що трапляється з жінками: не за тобою бігали, але ти давала подарунки; і тому ти вчиняла ще огидніше від інших.

35. А тому вислухай, блуднице, слово Господнє!

36. Так говорить Господь Бог: За те, що ти отак розкидалася грішми твоїми, і в блудодіяннях твоїх оголювалося тіло твоє перед коханцями твоїми, і перед усіма огидними ідолами твоїми, і за кров синів твоїх, котрих ти віддала їм,

37. За це ось, Я зберу всіх коханців твоїх, котрими ти насолоджувалася і котрих ти любила, з усіма тими, котрих ненавиділа, і зберу їх звідусіль супроти тебе, і оголю тебе перед ними, і вони побачать твій сором.

38. Я буду судити тебе судом перелюбників і таких, що проливають кров, – і віддам тебе кривавій люті і ревнощам;

39. Віддам тебе в руки їхні, – і вони розорять блудовища твої, і порозвалюють підвищення твої, і зірвуть з тебе шати твої, і заберуть одежу твою, і залишать тебе голою і непокритою.

40. І скличуть на тебе зібрання і поб'ють тебе камінням і розітнуть тебе мечами своїми.

41. Спалять доми твої вогнем і звершать над тобою суд перед очима багатьох дружин; і покладу край блудові твоєму, і не будеш уже давати подарунків.

42. І вгамую над тобою гнів Мій, і відійде від тебе обурення Моє, і заспокоюся, і вже не буду гніватися.

43. За те, що ти не пригадала днів юности твоєї і всім цим дратувала Мене, ось, Я поводження твоє оберну на [твою ] голову, говорить Господь Бог, щоб ти не віддавалася більше розпусті по всіх твоїх мерзотах.

44. Ось, кожний, хто говорить притчами, може сказати про тебе: Яка мати, така й донька.

45. Ти – донька, що вдалася в матір свою, котра покинула чоловіка свого і діток своїх, – і ти – сестра в сестер твоїх, котрі покидали чоловіків своїх і дітей своїх, матір ваша хеттейка, а батько ваш – амореєць!

46. А старша сестра твоя – Самарія, що з доньками своїми живе по ліву руку від тебе; а менша сестра твоя, що сидить від тебе по праву руку, – це Содома, з доньками її.

47. Але ти не їхніми шляхами ходила і не за їхньою мерзотою чинила: цього тобі було замало. Ти вчиняла розбещеніше від них на всіх шляхах твоїх.

48. Живу Я, говорить Господь Бог: Содома, сестра твоя, не чинила того сама і її доньки, що вчиняла ти і доньки твої.

49. Ось, у чому було беззаконня Содоми, сестри твоєї і дочок її: У гордині, пересиченні і лінощах, і вона руки бідного і вбогого не підтримала.

50. І запишалися вони і чинили мерзоти перед лицем Моїм, і, побачивши це, Я відкинув їх.

51. І Самарія навіть половини твоїх гріхів не згрішила; ти переважила їх своїми мерзотами, через твої мерзоти, котрі ти вчиняла, і провина сестер твоїх цим виправдана.

52. То ж неси ганьбу твою ти, котра осуджувала сестер твоїх; за гріхами твоїми, якими ти зганьбила себе у більшій мірі, аніж сестри, вони мають меншу провину. Червоній же від сорому і неси ганьбу твою, у такий спосіб виправдавши сестер твоїх.

53. Але я поверну їхній полон, полон Содоми і дочок її, полон Самарії і дочок її, і поміж ними полон бранців твоїх.

54. Щоб ти несла ганьбу твою і соромилася всього того, що вчинила, коли служила для них утіхою.

55. І сестри твої, Содома і дочки її, повернуться до попереднього стану; і Самарія і, доньки її повернуться до попереднього стану, і ти й доньки твої повернетеся до попереднього стану вашого.

56. Про сестру твою Содому й спогаду не було в устах твоїх за днів зарозумілости твоєї,

57. Доки ще не відкрилося безчестя твоє, як у пору осоромлення від дочок Сирії і всіх, що оточували її, від дочок филистимських, що дивилися на тебе зневажливо з довкілля.

58. За розпусту твою і за мерзоту зазнаєш ти утисків, говорить Господь.

59. Бо так говорить Господь Бог: Я вчиню з тобою, як учиняла ти, знехтувавши присягою порушенням спілки.

60. Але Я пригадаю спілку Мою з тобою за днів юности твоєї, і поновлю з тобою вічну спілку.

61. І ти згадаєш про шляхи твої, і буде тобі соромно, коли почнеш приймати до себе сестер твоїх, старших і менших від тебе, і коли Я буду давати тобі їх у доньки, але не від твоєї спілки.

62. Я поновлю заповіта Мого з тобою, і спізнаєш, що Я – Господь,

63. Для того, щоб ти пам'ятала і соромилася, і щоб надалі ти не могла навіть уст розтулити від сорому, коли Я прощу тобі все, що ти вчиняла, говорить Господь Бог.

Єзекія 17

1. І було до мене слово Господнє:

2. Сину людський! Запропонуй загадку і скажи притчу домові Ізраїлевому.

3. Скажи: Так говорить Господь Бог: Великий орел з великими крилами, з довгим пір'ям, пухнастий, строкатий прилетів на Ливан-гору і зняв з кедра верхівку,

4. Зірвав горішній із паростків його і приніс його на землю ханаанську, у місті купецькому поклав його;

5. І взяв од насіння цієї землі і посадив на землі родючій, над великими водами, наче вербу;

6. І воно виросло і стало виноградною лозою, широкою, низькою на зріст, котрої гілки нахилялися до неї, і коріння її було під нею ж таки, і стало виноградною лозою – і дало паростки і випустило гілки.

7. І ще був орел з великими крилами і пухнастий; і ось, ця виноградна лоза потягнулася до нього своїм корінням і простягнула до нього гілки свої, щоб він поливав її з борозен свого розсадника.

8. Вона була посаджена на родючому полі, над великими водами, аж так, що могла випускати гілки і приносити плід, вчинитися лозою пречудовою.

9. Скажи: Так говорить Господь Бог: Чи буде в неї успіх? Чи не вирвуть її коріння і чи не обнесуть плодів її аж так, що вона засохне? Усі молоді гілки, що відросли од неї, засохнуть. І не з великою силою і не з багатьма людьми зірвуть її з коріння її.

10. І ось, хоч вона посаджена, та чи буде успіх? Чи не висохне вона, тільки-но торкнеться до неї східний вітер? Висохне на грядках, де виросла.

11. І було до мене слово Господнє:

12. Скажи бунтівному домові: Хіба ви не знаєте, що це означає? Скажи: Ось, прийшов цар вавилонський до Єрусалиму, захопив його царя і князів його, і привів до себе у Вавилон.

13. І взяв [іншого ] з царського роду, і склав з ним спілку, і присилував його присягою і забрав визначних тієї землі із собою.

14. Щоб царство було упокорене, щоб ти не змогла підвестися, щоб збережена була спілка і стояла несхитно.

15. Але той відкинувся од нього, послав послів своїх до Єгипту, щоб дали йому коней і багато людей. Чи буде йому успіх? Чи уціліє той, хто таке чинить? Він порушив спілку – і чи врятується?

16. Живу Я, говорить Господь Бог: У місті царя, який настановив його царем, і котрому присягу давши, зневажив, і порушив з ним заповіта свого, він помре в нього у Вавилоні.

17. З великою силою і з численним народом фараон нічого не вчинить для нього у цій війні, коли буде нагорнений вал і споруджені будуть вежі для облоги, щоб вигубити багато душ.

18. Він зневажив присягу, аби порушити спілку, і ось, дав руку свою, і вчинив усе це; він не врятується.

19. А тому отак говорить Господь Бог: Живу Я! Присягу Мою, котру він зневажив, і спілку Мою, котру він порушив, Я заверну йому на голову.

20. І закину на нього сіть Мою, і впіймається в тенета Мої; і приведу його до Вавилону, і там буду судитися з ним за підступність його супроти Мене.

21. А всі утікачі його із усіх полків його впадуть від меча, а решта, що залишиться, розпорошиться на всіх вітрах; і спізнаєте, що Я, Господь, сказав це.

22. Так говорить Господь Бог: І візьму Я з вершечку високого кедра, і посаджу; з горішніх паростків його відірву найніжніші і посаджу на високій і величавій горі.

23. На високій горі Ізраїлевій посаджу його, і випустить гілля, і принесе плід, і стане величавим кедром, і будуть жити на ньому всілякі птахи, усе пернате житиме у затінку його.

24. І спізнають усі дерева на полі, що Я, Господь, високе дерево знижую, а низьке дерево підвищую, зелене дерево вчиняю сухим, а сухе дерево вчиняю квітучим: Я, Господь, сказав – і вчиню!

Єзекія 18

1. І було до мене слово Господнє:

2. Нащо ви вживаєте на Ізраїлевій землі таку приповідку, кажучи: Батьки їли кислий виноград, а в дітей оскома на зубах?

3. Живу Я! – говорить Господь Бог, – Уже не будуть виповідати цю приповідку в Ізраїлі.

4. Бо ось, усі душі – Мої: як душа батька, так і душа синова – Мої; душа грішника – та помре.

5. Якщо хтось праведний і звершує суд і правду,

6. На горах жертовного не їсть і до ідолів дому Ізраїлевого не навертає очей своїх, дружини ближнього свого не опоганює і до своєї дружини в пору очищення нечистот її не наближається,

7. Нікому не чинить тіснот, боржникові повертає заставу, крадіжок не вчиняє, хліб свій дає голодному і голого покриває одежею;

8. На лихву не позичає і відсотків не бере, від неправди утримує руку свою, суд людині з людиною звершує справедливо;

9. Вчиняє за Моїми заповідями і дотримується приписів Моїх щиро: то він – праведник, він неодмінно буде живий, говорить Господь Бог.

10. Та коли в нього народиться син розбійник, що проливає кров, і чинить щось таке,

11. До чого він сам ніколи не вдавався, і на горах їсть жертовне і дружину ближнього свого опоганює,

12. Бідного і вбогого пригнічує, відбирає силою, застави не повертає і до бовванів навертає свої очі, чинить мерзоту.

13. На лихву позичає і від лихви бере відсотки: То чи буде він живий? [Ні] , не буде він жити. Хто чинить такі мерзоти, той достеменно помре, і кров його буде на ньому.

14. І якщо у когось народився син, котрий, побачивши гріхи батька свого, до яких він удається, бачить, але сам їх не чинить:

15. На горах жертовного не їсть, до ідолів дому Ізраїлевого не навертає очей своїх, дружини ближнього свого не опоганює,

16. І людини не пригнічує, застави не бере і силою не відбирає, хліб свій дає голодному, а голого покриває одягом;

17. Від [образи ] бідному притримує руку свою, лихви і відсотків не бере, виконує Мої накази і чинить за Моїми заповідями; то цей не помре за беззаконня батька свого; він буде живий.

18. А батько його, оскільки він жорстоко пригнічував, грабував брата і недобре чинив серед народу свого, ось – він помре за своє беззаконня.

19. Ви кажете: А чому син не відповідає за провину батька свого? Тому що син чинить згідно з законами і праведно, всі приписи Мої пильнує та виконує їх; він буде живий.

20. Душа, що грішить, вона помре; син не буде нести провину батька і батько не буде нести провину сина; правда праведного при ньому й залишиться і беззаконня лиходія при ньому й будуть.

21. І лиходій, якщо відвернеться од усіх гріхів своїх, котрі вчиняв, і буде дотримуватися усіх приписів Моїх і чинитиме згідно з законом і справедливо, живим буде, не помре.

22. Усі злочини його, котрі він учинив, не пригадаються йому у правді своїй, котру він буде чинити, він живий буде,

23. Хіба ж хочу Я смерти грішника? – говорить Господь Бог. Чи не того, щоб він відвернувся од шляхів своїх і був живим?

24. І праведник, якщо відійде од правди і буде чинити несправедливо, буде вчиняти усі ті мерзоти, які чинить лиходій, чи буде він жити? Усі добрі справи, які він чинив, не пригадаються; за беззаконня своє, до котрих вдається, і за гріхи свої, якими грішив, він помре.

25. Але ви кажете: Несправедливий шлях Господній! Послухайте, доме Ізраїлів: Чи Мій шлях несправедливий? Хіба не ваші шляхи неправедні?

26. Якщо праведник ухиляється від правди своєї і чинить беззаконня, і за те помирає – то він помирає за беззаконня своє, котре вчинив.

27. І лиходій, якщо відвернеться од беззаконня свого, яке чинив, – звершує суд і правду, – до життя поверне душу свою.

28. Бо він побачив і відвернувся од усіх злочинів своїх, котрі чинив; він буде жити, не помре.

29. А дім Ізраїлів говорить: Неправедний шлях Господній! Чи Мої шляхи неправедні, доме Ізраїлів? Чи не ваші шляхи неправедні?

30. Тому Я буду судити вас, доме Ізраїлів, кожного за шляхами його, говорить Господь Бог; покайтеся і відверніться од злочинів ваших, щоб нечестя не стало вам перешкодою.

31. Відкиньте од себе всі гріхи ваші, котрими згрішили ви, і витворіть собі нове серце і новий дух; нащо вам помирати, доме Ізраїлів?

32. Бо Я не хочу смерті тому, хто помирає, говорить Господь Бог; але наверніться – і живіть!

Єзекія 19

1. А ти зчини плач за князів Ізраїля.

2. І скажи: Що то за левиця-матір твоя? Лягла поміж левів, між молодими левами вирощувала левеняток своїх.

3. І вигодувала одненького з левенят своїх; він став молодим левом і навчився ловити здобич, їв людей.

4. І почули про нього народи; його піймано в яму їхню, і в ланцюгах відвели до Єгипетської країни.

5. І коли, зачекавши, побачила вона, що надія її марна, тоді взяла іншого з левенят своїх і виховала його молодим левом.

6. І, ставши молодим левом, він почав ходити поміж левами і навчився ловити здобич, їв людей.

7. І споганював бідних вдів і міста їхні спустошував; і спорожніла земля і всі поселення її від руки його.

8. Тоді повстали на нього народи з довколишніх країв і розкинули на нього сіті; і він упіймався в їхню яму.

9. І посадили його, закутого, в клітку, і відвели його до царя вавилонського; завели до фортеці, щоб не чутно вже було голосу його на горах ізраїльських.

10. Твоя матір була, як виноградна лоза, що посаджена біля води, родюча і пишна була вона від щедрої води.

11. І були в неї гілки міцні для царських скипетрів, і високо здійнявся стовбур її поміж густих гілок, і виділялася вона висотою своєю з численними гілками своїми.

12. Але з гнівом вирвано її, кинуто у вогонь, і східний вітер висушив плоди її; видкинуті і висохли міцні гілки її, вогонь пожер їх.

13. А тепер вона пересаджена в пустелю, в землю суху і спраглу.

14. І вийшов вогонь із стовбура та гілок її; пожер плоди її, і не залишилося на ній гілок міцних для скіпетра царів. Це – жалобна пісня, і залишається для плачу.

Єзекія 20

1. Сьомого року, п'ятого [місяця] , десятого дня місяця, прийшли мужі із старшинами Ізраїля, щоб запитати у Господа, і сіли перед лицем моїм.

2. І було до мене слово Господнє:

3. Сину людський! Говори із старшинами Ізраїля і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли запитати у Мене? Живу Я – не дам вам відповіді, – говорить Господь Бог.

4. Чи бажаєш судитися з ними, чи хочеш судитися, сину людський? Повідай їм про мерзоти батьків їхніх.

5. І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Того дня, коли Я вибрав Ізраїля, підняв руку Мою і [присягнувся ] перед плем'ям Якова, і відкрив себе їм у краю Єгипетському, підняв руку і сказав їм: Я – Господь Бог ваш.

6. Того дня підняв руку Мою і Я присягнувся їм вивести їх з краю Єгипетського на землю, котру передбачив для них, там тече молоко і мед – красу усіх земель.

7. І сказав їм: Відкиньте кожний мерзоти свої від очей ваших і не опоганюйте себе ідолами єгипетськими: Я – Господь Бог ваш!

8. Але вони збунтувалися супроти Мене і не хотіли слухати Мене; ніхто не відкинув мерзоти від очей своїх і не покинув ідолів єгипетських. І Я сказав: Виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою серед землі єгипетської.

9. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не зневажалося перед народами, осередь яких перебували вони, і перед очима котрих Я відкрив Себе їм, щоб вивести їх із краю Єгипетського.

10. І Я вивів їх з краю Єгипетського і перевів їх у пустелю.

11. І дав їм заповіді Мої і оголосив їм Мою постанову, виконуючи котрі, чоловік живий був би через них;

12. І дав їм також суботи Мої, щоб вони були ознакою поміж Мною та ними, щоб знали, що Я – Господь, – Котрий освячує їх.

13. Але дім Ізраїлів збунтувався супроти Мене в пустелі; за Моїми заповідями не чинили і відкинули приписи Мої, виконуючи які, чоловік міг би жити через них, і суботи Мої порушували; і Я сказав: Виллю на них лють Мою в пустелі, щоб винищити їх.

14. Але Я вчинив заради ймення Мого, щоб воно не ганьбилося перед народами, перед очима котрих Я вивів їх.

15. Навіть Я, коли підняв руку Мою супроти них у пустелі, [присягнувся] , що виведу їх на землю, котру Я ухвалив, – там тече молоко і мед, краса всіх земель.

16. За те, що вони відкинули приписи Мої, і не чинили за Моїми заповідями і порушували суботи Мої; бо серце їхнє тяжіло до ідолів.

17. Але око Моє пожаліло вигубити їх; і Я не винищив їх в пустелі.

18. І казав Я синам їхнім у пустелі: Не чиніть за правилами батьків ваших і не дотримуйтеся настанов їхніх і не опоганюйте себе їхніми ідолами.

19. Я – Господь Бог ваш: за Моїми заповідями чиніть, і Моїх приписів тримайтеся і виконуйте їх;

20. І святіть суботи Мої, щоб вони були ознакою між Мною і вами, щоб ви знали, що Я – Господь Бог ваш.

21. Але й сини збунтувалися супроти Мене: За Моїми заповідями не чинили і приписів Моїх не трималися, не виконували того, що, якби виконував, то чоловік лишився б живий, порушували суботи Мої; і Я сказав: Виллю на них гнів Мій, виснажу на них лють Мою в пустелі.

22. Але Я відхилив руку Мою і вчинив заради ймення Мого, щоб воно не ганьбилося перед народами, перед очима котрих Я вивів їх.

23. Я також підняв руку Мою в пустелі, Я [присягався ] розпорошити їх поміж народами і розпорошити їх по землі.

24. За те, що вони приписів Моїх не виконували і заповіді Мої відкинули, і порушували суботи Мої, і очі їхні наверталися до ідолів батьків їхніх.

25. І попустив їм ухвали недобрі і приписи, від котрих вони не могли бути живі.

26. І попустив їм опоганюватися приношенням пожертв їхніх, коли вони почали проводити через вогонь усілякий перший плід утроби, щоб розорити їх, щоб знали, що Я – Господь.

27. Тому кажи домові Ізраїля, сину людський, і скажи їм: Так говорить Господь: Ось, чим іще ганьбили Мене батьки ваші, підступно діючи супроти Мене:

28. Я привів їх на землю, котру з присягою обіцяв їм дати, піднявши руку Мою, – а вони, нагледівши собі всілякий високий пагорб і всіляке гіллясте дерево, почали заколювати там пожертви свої, ставили там образливі для Мене приношення свої і духмяні кадіння свої, і вчиняли там поливання свої.

29. І Я казав їм: Що це за пагорб, що ви ходите туди? Тому-то він і досі називається йменням Бама.

30. А тому скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Чи не опоганюєте ви себе за прикладом батьків ваших і чи не блудодієте слідом за їхніми гидотами?

31. Адже ви приносите дари ваші і проводите синів ваших через вогонь, а тому опоганюєте себе всіма ідолами вашими донині, – і хочете запитати в Мене, доме Ізраїля? Живу Я, говорить Господь Бог, не дам вам відповіді.

32. І що спадає вам на розум, зовсім не справдиться. Ви кажете: Будемо, наче погани, як племена чужинські, служити дереву та камінню.

33. Живу Я, говорить Господь Бог: Рукою сильною і потужним раменом та виливом люті буду панувати над вами.

34. І виведу вас із народів та країн, по котрих ви розпорошені, і зберу вас рукою сильною і потужним раменом і виливом люті.

35. І приведу вас у пустелю народів, і там буду судитися з вами обличчям до обличчя.

36. Як Я судився з батьками вашими в пустелі землі єгипетської, так буду судитися з вами, говорить Господь Бог.

37. І проведу вас під берлом і вчиню вас залежними од заповіту.

38. І вилучу з-поміж вас бунтівників і непокірних Мені. Із краю їхнього замешкання виведу їх, але на землю Ізраїля вони не увійдуть; і спізнаєте, що Я – Господь.

39. А ви, дім Ізраїля, так говорить Господь Бог, рушайте кожний до своїх ідолів і служіть їм, якщо не слухаєте Мене, але надалі не зневажайте святого ймення Мого дарами вашими та ідолами вашими.