Про посвячення Богові людей і речей. 14 страница

16. А сини кенеянина, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм, з Юдиними синами до Юдиної пустелі, що на півдні Араду. І пішли вони й оселилися серед народу.

17. І рушив Юда з Симеоном, братом своїм, і завдали поразки ханаанеям, що мешкали в Цефаті, і повністю винищили його, і назвав те місто ім'ям: Хорма.

18. Юда захопив також Аззу та рубіж її, й Ашкелон та рубежі його, і Екрон та рубежі його.

19. Господь був з Юдою, і він оволодів горою. Але мешканців долини не міг прогнати, бо в них були залізні колісниці.

20. І віддали Калевові Хеврон, як заповідав Мойсей, і вигнав [він] звідти трьох синів енакових.

21. Але євусеїв, котрі мешкали в Єрусалимі, не вигнали сини Веніяминові, і живуть євусеї з синами Веніямина в Єрусалимі до цього дня.

22. І дім Йосипів також пішов на Бет-Елу, і Господь був з ними.

23. І вивідували сини Йосипові Бет-Елу, а ім'я міста того [було] колись: Луз.

24. І побачили вивідувачі якогось чоловіка, що йшов з міста, і сказали йому: Покажи нам вхід до міста, і вчинимо тобі милість.

25. Він показав їм вхід до міста, і завдали вони місту поразки мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили.

26. Чоловік цей пішов до краю хеттеян, і збудував місто, і назвав його: Луз, – воно носить ім'я його аж до цього дня.

27. І Манасія не вигнав [мешканців] Бет-Шеану та залежних від нього міст, і Таанаху та залежних від нього міст, і мешканців Дору, та залежних від нього міст, і мешканців Ївлеаму та залежних від нього міст, і мешканців Меґіддо та залежних від нього міст, і лишилися ханаанеї жити в цім краю.

28. Коли Ізраїль став на силі, тоді примусив він ханаанеїв приносити данину, але вигнати, не вигнав їх.

29. І Єфрем не прогнав ханаанеїв, що мешкали в Ґезері, – і жили ханаанеї серед них у Ґезері.

30. І Завулон не прогнав мешканців Кітрону і мешканців Нагалолу, і жили ханаанеї серед них і платили їм данину.

31. І Асир не вигнав мешканців Акко і мешканців Сидону і Ахлаву, Ахзіву і Хелби, і Афіку, і Рехову.

32. І мешкали асирити серед ханаанеїв, мешканців землі тієї, бо вони не прогнали їх.

33. І Нефталим не повиганяв мешканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, і жив серед ханаанеїв, мешканців землі тієї; і мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату платили йому данину,

34. І чинили опір амореї синам Дановим у горах; бо не пускали їх сходити на долину.

35. І лишилися амореї жити на горі Херес, в Айялоні та в Шаалевімі, але рука дому Йосипового здолала [амореїв], і стали вони приносити данину їм.

36. А рубежі аморейські – від Маале-Акраббім, і від скелі та вище.

Судді 2

1. І піднявся Ангел Господній з Ґілґалу до Бохіму, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і ввів вас на землю, про котру присягався батькам вашим [– дати вам], і сказав: Я не порушу заповіту Мого з вами повік.

2. І ви не приставайте на спілку з мешканцями цієї землі; жертовники їхні поруйнуйте. Та ви не дослухалися голосу Мого. Що ви оце вчинили?

3. І тому кажу Я: Не прожену їх од вас, і будуть вони вам зашморгом, і боги їхні будуть для вас пасткою.

4. Коли Ангел Господній промовив слова оці всім синам Ізраїля, то народ зчинив крик і заплакав.

5. А тому й називають те місце Бохім (плакучі). Там принесли вони пожертву Господові.

6. Коли Ісус відпустив народ, рушили сини Ізраїля, кожний до свого наділу, щоб дістати у спадок землю,

7. Тоді народ служив Господові упродовж усіх днів Ісуса, і в усі дні старшин, котрих життя тривало після Ісуса і котрі бачили всі великі діяння Господні, котрі Він учинив Ізраїлеві,

8. Та коли помер Ісус, син Навинів, служник Господній, маючи сто десять літ,

9. І поховали його в межах спадку його в Тімнат-Хересі, на Єфремовій горі, на північ від пагорба Ґааш.

10. І коли все покоління прилучилося до своїх батьків, і постало після них друге покоління, котре не відало Господа і діянь Його, котрі Він учиняв Ізраїлю,

11. Тоді сини Ізраїля почали чинити лихе перед очима у Господа, і почали служити Ваалові,

12. Залишили Господа, Бога батьків своїх, Котрий вивів їх із єгипетської землі, і навернулися до інших богів, богів народів, що оточували їх, і поклонялися їм і спонукали Господа гніватися.

13. Залишили Господа, і почали служити Ваалові та Астарті.

14. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, що оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми.

15. Куди вони не пішли б, рука Господня скрізь чинила їм лихе, як говорив їм Господь і як присягався їм Господь. І було їм вельми тісно.

16. Проте настановив [їм] Господь суддів, котрі рятували їх від рук грабіжників їхніх.

17. Але й суддям вони не корилися, а блудодіяли за іншими богами і поклонялися їм, і притьмом ухилялися від шляху, котрим ходили їхні батьки, підкоряючись заповідям Господнім. Вони так не чинили.

18. Коли Господь настановляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх од ворогів їхніх – упродовж усіх днів того судді: тому що жалів [їх] Господь, чуючи стогін їхній через тих, що пригноблювали і утискали їх.

19. Проте тільки-но вмирав суддя, вони знову учиняли гидкіше батьків своїх, схилялися до інших богів, служили і поклонялися їм. Не відступалися од справ своїх і від упертого шляху свого.

20. І спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: За те, що народ цей переступив заповіта Мого, котрого Я залишив батькам їхнім, і не підкоряються голосові Моєму,

21. Я не буду вже проганяти від них жодного з отих народів, котрі залишив Ісус, коли помирав,

22. Щоб Я міг випробувати Ізраїля: чи будуть вони дотримуватися шляху Господнього і ходити по ньому, як дотримувалися батьки їхні, чи ні?

23. І тому залишив Господь народи ці, і не прогнав їх невдовзі, і не віддав їх у руки Ісуса.

Судді 3

1. Ось ті народи, котрих залишив Господь, щоб випробувати ними ізраїльтян, всіх, навіть тих, котрі не відали про всі війни ханаанські,

2. Для того лише, щоб знали і навчилися війни наступні покоління синів Ізраїля, які передніше не знали її:

3. П'ятеро володарів филистимських, усі ханаанеї, сидоняни, і хіввеяни, які мешкали на горі Ливан, від гори Баал-Гермон аж до входу в Гамату.

4. І були вони [залишені] на випробування ними Ізраїля, щоб спізнати, чи слухняні вони заповідям Господнім, котрі Він заповідав батькам їхнім через Мойсея.

5. І жили сини Ізраїля серед ханаанеїв, хеттеїв, амореїв, періззеїв, хіввеїв і євусеїв;

6. І брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їхнім.

7. І вчинили сини Ізраїля лихе перед очима Господа, і забули Господа, Бога свого, і служили Ваалам і Астартам.

8. І тому спалахнув гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх в руки Кушан-Ріш'атаїма, царя Араму – Месапотамського, і служили сини Ізраїля Кушан-Ріш'атаїмові вісім літ.

9. Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і висунув Господь рятівника синам Ізраїля, котрий врятував їх, Отніїла, сина Кеназа, молодшого брата Калева.

10. Був на ньому Дух Господній, і він судив Ізраїля; Він рушив на війну, і віддав Господь в руки його Кушан-Ріш'атаїма, царя арамського, і здолала його рука Кушан-Ріш'атаїма.

11. І була в замиренні земля сорок літ. І помер Отніїл, син Кеназів.

12. А сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господа, і зміцнив Господь Еґлона, царя моавського, супроти Ізраїля, за те, що вони учиняли лихе перед очима Господа.

13. Він зібрав до себе синів аммонових та амаликових, та й пішов і завдав поразки Ізраїлеві, і вони захопили місто Пальмових дерев.

14. І служили сини Ізраїлеві Еґлонові, цареві моавському, вісімнадцять літ.

15. Тоді заволали сини Ізраїля до Господа, і Господь висунув їм рятівника Егуда, сина Ґерового, сина ємінеянина, котрий був лівша. І послали сини Ізраїля через нього дарунки Еґлонові, цареві моавському.

16. А Егуд зробив собі меча двосічного, на лікоть завдовжки і приперезав його під плащем своїм до правого стегна.

17. І підніс дарування Еґлонові, цареві моавському; а Еґлон був чоловіком вельми тілистим.

18. Коли підніс [Егуд] всі дарування і відпустив людей, що принесли дари,

19. То сам повернувся од вирізьблених ідолів, що уздовж Ґілґалу, і сказав: Є у мене таємне слово до тебе, царю. Він сказав: Тихше! І вийшли від нього всі, хто стояв біля нього.

20. Егуд увійшов до нього; він сидів у прохолодній світлиці, котра була в нього окремо. І сказав Егуд: У мене є до тебе слово Боже. [Еґлон] підвівся зі стільця.

21. Егуд простягнув ліву руку свою і взяв меча з правого стегна свого, і застромив його в черево його

22. Так, що увійшло вістря й руків'я, і жиром запливло вістря; бо Егуд не витягнув меча із черева його, і він (меч) вийшов позаду.

23. І вийшов Егуд у сіни, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув.

24. Коли він вийшов, служники [Еґлонові] прийшли і бачать: ось двері світлиці замикані, і говорять: Мабуть, він для потреби своєї в прохолодному покої.

25. І чекали вони, аж доки ніяково їм стало, але, бачачи, що він не відмикає дверей світлиці, взяли ключа і відімкнули, аж ось, їхній володар лежить мертвий на долівці!

26. Доки вони зволікали, вражені, Егуд тим часом утік, пройшовши мимо ідолів, і втік до Сеїру.

27. А тільки-но прийшов, засурмив у сурму на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїля з гори, і він [ішов] перед ними.

28. І сказав їм: Ходіть за мною, бо віддав Господь ворогів ваших моавитян у руки ваші. І рушили за ним, і перехопили йорданські переходи до Моаву, і не давали нікому переходити.

29. І побили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, все здорових та міцних, і ніхто не врятувався втечею.

30. Так приборкані були того дня моавитяни під руку Ізраїля, і була в замиренні земля вісімдесят літ.

31. Після нього був Шамґар, син Анатів, котрий шістсот чоловіків филистимлян побив києм на худобу. І він також порятував Ізраїля.

Судді 4

1. Коли помер Егуд, сини Ізраїля знову почали учиняти лихе перед очима Господніми.

2. І віддав їх Господь в руки Явіна, царя ханаанського, що царював у Гацорі. А старшиною війська у нього був Сісера, котрий жив у Харошет-Ґаґґоїмі.

3. І заволали сини Ізраїля до Господа, бо в нього було дев'ятсот залізних колісниць, і він жорстоко пригнічував синів Ізраїля двадцять літ.

4. У той час судила Ізраїля Девора пророчиця, дружина Лаппідота.

5. Вона мешкала під Пальмою Девориною, між Рамою та між Бет-Елом на Єфремовій горі, а Ізраїлеві сини приходили до неї на суд.

6. [Девора] послала і прикликала Барака, Авіноамового сина, з Кедешу Нефталимового. І сказала йому: Ось, наказав [тобі] Господь, Бог Ізраїля: Йди, зійдеш на гору Фавор, і візьмеш із собою десять тисяч чоловіків із синів Нефталимових та із синів Завулонових.

7. А я приведу до тебе, до потоку Кішон, Сісеру, старшину Явінового війська, і колісниці його, і велелюдне [військо] його, і віддам його в твої руки.

8. І сказав до неї Барак: Якщо ти підеш зі мною, то піду, а якщо не підеш зі мною, – не піду.

9. А вона сказала [йому] : Піти – піду з тобою, тільки не тобі буде слава на цьому шляху, котрим ти йдеш; але в руки жінки Господь віддасть Сісеру. І підвелася Девора і рушила з Бараком до Кедешу.

10. І скликав Барак Завулона та Нефталима до Кедешу, і пішло за ним десять тисяч вояків, і Девора пішла з ним.

11. А кенеянин Хевер відділився од кенеян, з Ховавових синів, Мойсейового тестя, і поставив шатро своє аж до Елону в Цаананімі, що при Кедеші.

12. І доповіли Сісері, що Барак, син Авіноамів, зійшов на гору Фавор.

13. І зібрав Сісера всі свої колісниці, дев'ятсот залізних колісниць, та увесь народ, що з ним, з Харошет-Ґаґґоїму до потоку Кішон.

14. І сказала Девора до Барака: Підведися, бо це той день, коли Господь віддасть Сісеру в руки твої; чи Сам Господь не піде перед тобою? І зійшов Барак з гори Фавор, а за ним десять тисяч чоловіків.

15. Тоді Господь учинив замішання Сісері і всім колісницям його і всьому війську його від меча Баракового, і зійшов Сісера з колісниці, і кинувся тікати пішки.

16. Барак переслідував колісниці [його] і військо до Харошет-Ґаґґоїму, і впало все військо Сісерине од меча, не залишилося нікого.

17. А Сісера втік пішки до шатра Яіли, дружини кенеянина Хевера, оскільки був мир між Явіном, царем Гацору, та між домом кенеянина Хевера.

18. І вийшла Яіла зустрічати Сісеру, і сказала до нього: Зайди, пане мій, зайди до мене, – не бійся! І він зайшов до неї в шатро, і вона накрила його накидкою.

19. [І] сказав [він] до неї: Я благаю тебе, дай мені трохи води напитися, бо я спраглий. Вона розв'язала бурдюка з молоком, і напоїла його, та й накрила його.

20. [Сісера] сказав їй: Стань біля входу шатра, і якщо хтось прийде і запитає в тебе та скаже: Чи нема тут когось? Ти скажи: Нема.

21. І взяла Яіла, дружина Хеверова, шатрового кілка, і взяла до своїх рук молотка, і, підійшовши нечутно до нього, всадила того кілка в його скроню так, що пришпилила до землі; а він спав од утоми, і помер.

22. І ось Барак женеться за Сісерою. І вийшла Яіла навпроти нього і сказала йому: "Ходи, я покажу тобі того чоловіка, що ти шукаєш". І ввійшов він до неї, аж ось Сісера лежить мертвий, а кілок у скроні його!

23. Отак приборкав Бог того дня Явіна, царя ханаанського, перед Ізраїлевими синами.

24. А рука Ізраїлевих синів посилювалася ще дужче над Явіном,

царем ханаанським, аж доки не винищили вони Явіна, царя ханаанського.

Судді 5

1. Того дня заспівала Девора і Барак, син Авіноамів, оцими словами:

2. За помсту Ізраїля, коли народ віддав себе добровільно, славлю Тебе, Господе!

3. Слухайте царі, дослухайтеся князі: я Господові співаю, хвалу Господові, Богові Ізраїля.

4. Коли виходив Ти, Господе, від Сеїру, коли йшов з поля Едомського, тоді тремтіла земля, і небо капало, і хмари дощили водою.

5. Гори танули перед Господом, навіть Сінай оцей перед Господом, Богом Ізраїля.

6. За днів Шамґара, сина Анатового, за днів Яіли, спорожніли шляхи, і мандрівники ходили тоді довколишніми шляхами.

7. Не стало мешканців у поселеннях Ізраїля, не стало, аж доки не повстала я, Девора, допоки не повстала я, матір в Ізраїлі.

8. Вони вибрали нових богів, тому почалася війна під брамою. Чи видно було щита і списа в сорока тисяч Ізраїля?

9. Серце моє до вас, старшини Ізраїлеві, ревні в народі; благословіть Господа!

10. Ті, що їздять на білих віслюках, ті, що сидять на килимах і ходять дорогою, співайте пісню!

11. Серед голосів тих, що гуртують стада біля колодязів, там нехай заспівають хвалу Господові, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до брами народ Господній.

12. Підведися, підведися, Деворо! Пробудися, підведися! Заспівай пісню! Підведися, Бараку! І веди бранців твоїх, сину Авіноамів!

13. Тоді небагатьом із потужних підпорядкував Він народ; Господь підпорядкував мені могутніх.

14. Від Єфрема прийшли ті, що в Амалика їхній корінь; за тобою Веніямин, серед народу твого; від Махіру йшли старшини, і від Завулона ті, що володіють тростиною писаря.

15. І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар також, як Барак, кинувся в долину пішки. У племенах Рувимових великий розбрат.

16. Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи мекання отар? У племенах Рувимових великі заміри на серці.

17. Ґілеад живе за Йорданом, і Дан чомусь лишається на кораблях. Асир сидить на березі моря, біля пристаней своїх живе.

18. Завулон – народ, що зрокував життя своє на смерть, і Нефталим – на висотах поля.

19. Прийшли царі, воювали, потім воювали царі ханаанські у Таанах при водах Меґіддо, але здобичі срібла не здобули.

20. З неба воювали, – зорі з доріг своїх воювали з Сісерою.

21. Кішонський потік розметав їх, потік стародавній, Кішонський потік. Грасуй душе моя, силу!

22. Тоді ламалися копита конячі від утечі, від утечі потужних його.

23. Прокляніть Мероза, каже Ангел Господній, прокляніть, прокляніть мешканців його за те, що не прийшли на допомогу Господові, на допомогу Господові супроти могутніх.

24. Нехай буде благословенна понад жінками Яіла, дружина Хевера кенеянина – серед жінок в шатрах буде благословенна!

25. Води просив він, і молока подала вона, у царській чаші принесла вершків.

26. [Ліву] руку свою до кілка простягла, а праву руку до молотка робітничого. І вдарила Сісеру, уразила голову його, розбила і прохромила скроню його.

27. До ніг її схилився, упав і лежав, біля ніг її схилився, впав; де схилився, так і загинув, убитий.

28. Через вікно виглядає і зойкає мати Сісерина крізь гратки: Чого колісниця його припізнилася повернутися? Чому не квапляться колеса колісниць його?

29. Мудрі княгині дають їй відповідь, та й вона сама відповідає собі:

30. Мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного вояка; на здобич одержав Сісера одежу, на здобич барвисту вишивану [одежу], гаптовану по обидва боки, що її зняли з плечей бранців.

31. Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господе! А хто любить Його, [нехай будуть], як сонце, що сходить у всій силі своїй! І мав той край мир сорок літ.

Судді 6

1. Сини Ізраїля [знову] почали учиняти лихе перед очима Господа, і віддав їх Господь в руки мідіян на сім літ.

2. Важкою була рука мідіян над Ізраїлем, і сини Ізраїля вчинили собі печери від мідіян у горах, і міцні укріплення.

3. Коли посіє Ізраїль, прийдуть мідіяни й Амалик і мешканці Кедему;

4. І стоять шатрами, і винищують урожай землі до самої Гази, і не лишають для поживи Ізраїлеві ні вівці, ні вола, ані віслюка.

5. Бо вони приходили з худобою і з шатрами своїми, приходили в такій чисельності, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було порахунку, і ходили по землі, спустошуючи її.

6. І вельми зубожів Ізраїль від мідіян, і заволали сини Ізраїля до Господа.

7. І коли заволали сини Ізраїля до Господа на мідіян,

8. Послав Господь пророка до синів Ізраїля, і сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я вивів вас із Єгипту, вивів вас із дому рабства.

9. Визволив вас із руки єгиптян та з руки всіх, що пригнічували вас, прогнав од вас, і дав вам землю їхню,

10. І сказав вам: Я Господь, Бог ваш; не шануйте богів аморейських, на землі яких ви мешкаєте; але ви не підкорилися голосові Моєму.

11. І прийшов Ангел Господній, і сів у Офрі під дубом, що належав Йоашеві авіезерянину; син його Гедеон молотив тоді пшеницю у виноградному чавилі, аби приховати це від мідіян.

12. І з'явився до нього Ангел Господній, і сказав йому: Господь з тобою, хоробрий воїне!

13. Гедеон сказав йому: Пане мій! Якщо Господь з нами, то чому спостигло нас усе це? І де всі чудеса Його, про котрі оповідали нам батьки наші, говорячи: З Єгипту вивів нас Господь? Нині залишив нас Господь і віддав у руки мідіянам.

14. Глянувши на нього, Господь сказав: Рушай із силою твоєю, і врятуй Ізраїля від руки мідіян; знай, Я, посилаю тебе.

15. [Гедеон] сказав Йому: Господе! Як урятую я Ізраїля? Ось, моя родина найнужденніша в Манасії, і я в домі батька мого найменший.

16. І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти завдаси поразки мідіянам, як одному чоловікові.

17. [Гедеон] сказав йому: Якщо я надбав благодаті перед очима Твоїми, то вчини мені знамення, що Ти говориш зі мною.

18. Не відходь звідси, благаю тебе, доки я не прийду до тебе, і не принесу дарунка мого, і не покладу перед Тобою. Він сказав: Я залишусь до повернення твого.

19. Гедеон пішов і приготував козеня і опрісноків з ефи борошна; м'ясо поклав до корзини, а юшку влив до горщика, і приніс до Нього, і запропонував під дубом.

20. І сказав йому Ангел Божий: Візьми м'ясо і опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і вчинив.

21. Ангел Господній простягнув кінець палиці, котра була в руці його, торкнувся м'яса і опрісноків; і знявся з каменя вогонь, і спожив м'ясо й опрісноки; і Ангел Господній зник з-перед очей його.

22. І побачив Гедеон, що це Ангел Господній, і сказав Гедеон: [Ох], Володарю Господе! Тому що я бачив Ангела Господнього лицем до лиця.

23. Господь сказав йому: Мир тобі, не бійся, не помреш.

24. І спорудив там Гедеон жертовника Господові, і назвав його Єгова-Шалом. Він є ще донині в Офрі Авіезеровій.

25. Тієї ночі сказав йому Господь: Візьми бичка зі стада батька твого і другого бичка семилітнього, і зруйнуй жертовника Ваала, котрий у батька твого, і зрубай святе дерево, що біля нього.

26. І споруди жертовника Господові, Богові твоєму, на верховині скелі цієї, як належить, і візьми другого бичка, і принеси для всеспалення на дровах дерева, яке зрубаєш.

27. Гедеон узяв десятеро з рабів своїх і вчинив, як говорив йому Господь; та оскільки він боявся домашніх батька свого і мешканців міста зробити це вдень, то вчинив це вночі.

28. Уранці підвелися мешканці міста, аж ось, жертовник Ваалів зруйнований, і дерево при ньому зрубане, і другий бичок піднесений для всеспалення на новоспорудженому жертовнику.

29. І говорили вони один одному: Хто це вчинив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Йоашів, учинив це.

30. І сказали мешканці міста Йоашові: Виведи сина твого: він має вмерти за те, що зруйнував жертовника Ваала і зрубав дерево, котре при ньому.

31. Йоаш сказав усім, що підступилися до нього: Чи вам заступатися за Ваала, чи ви врятуєте його? Хто буде заступатися за нього, той буде приречений на смерть цього ж ранку; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, тому що він зруйнував його жертовника.

32. І почав називати його від того дня Єруббаалом, говорячи: Нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовника його.

33. А тим часом, усі мідіяни і амаликитяни та сини Кедему були зібрані разом, і перейшли [Йордан] і отаборилися в долині Ізреел.

34. А Дух Господній виповнив Гедеона; він засурмив у сурму, і скликаний був Авіезер йти за ним.

35. І послав послів до всього коліна Манасіїного, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Нефталима, і ці прийшли назустріч із ним.

36. І сказав Гедеон Богові: Якщо Ти врятуєш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти,

37. То ось, я постелю на току стрижену вовну: якщо роса буде лиш на вовні, а на всій землі сухо, то я буду знати, що Ти порятуєш Ізраїля моєю рукою, як говорив Ти!

38. І сталося так. І підвівся він уранці, другого дня, і почав вичавлювати вовну і вичавив із вовни повне горня роси.

39. І сказав Гедеон Богові: Не розгнівайся на мене, якщо знову скажу і ще востаннє вчиню випробування над вовною: нехай буде сухо лише на одній вовні, а на всій землі нехай буде роса.

40. Бог так і вчинив тієї ночі: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса.

Судді 7

1. Єруббаал, він же Гедеон, підвівшися вранці і весь народ, що був із ним, розташувалися табором біля джерела Ен-Харод; А мідіянський табір був від нього північніше біля пагорбу Ґів'ат-Гамморе в долині.

2. І сказав Господь Гедеонові: Народу з тобою забагато, не можу Я віддати мідіян у руки їхні, щоб не запишався Ізраїль переді Мною і не сказав: Моя рука врятувала мене.

3. Отож, проголоси перед народом і скажи: Хто боязкий і нерішучий, той нехай повертається назад із гори Ґілеад. І повернулося народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилися.

4. І сказав Господь Гедеонові: Все ще забагато народу; веди їх до води, там Я виберу їх тобі. Про кого Я скажу: Нехай іде з тобою, той нехай і йде з тобою; а про кого скажу тобі: Не мусить йти з тобою, той нехай не йде.

5. Він привів народ до води. І сказав Господь Гедеонові: Хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, того виокремлюй, також і тих, котрі будуть ставати на коліна свої і питимуть.

6. І було число тих, хто хлебтав ротом своїм з руки триста чоловіків; вся решта народу ставала на коліна свої пити воду.

7. І сказав Господь Гедеонові: Трьома сотнями тих, що хлебтали, Я врятую вас і віддам мідіян в руки ваші; а весь народ нехай іде, кожний на своє місце.

8. І взяли вони собі харчів у народу і сурми їхні, і відпустив Гедеон усіх ізраїльтян по шатрах, і притримав біля себе триста мужів; а табір мідіянський був у нього внизу, у долині.

9. Тієї ночі сказав йому Господь: Підведися, зійди в табір, Я віддаю його в руки твої.

10. А якщо ти боїшся зійти [один], то піди у табір ти і Пура, служник твій.

11. І почуєш, що говорять, і тоді зміцніють руки твої, і підеш до табору. І зійшов він і Пура, служник його, до самого [загону] озброєного, котрий був у таборі.

12. А мідіяни і амаликитяни та всі мешканці сходу розташувалися на долині у такій кількості, немов сарана; верблюдам їхнім не було порахунку, багато їх було, як піску на березі моря.

13. Гедеон прийшов, аж ось там один чоловік оповідав другому свій сон, і казав: Снилося мені, наче буханець хліба ячмінного котиться табором мідіянським і, докотившися до шатра, вдарив його так, що він упав, перекинув його, і шатро розпалося.

14. І відповів йому приятель: Це ніщо інше, як меч Гедеона, сина Йоашового, мужа Ізраїльського; віддав Бог в руки його мідіян і увесь табір.

15. Гедеон, зачувши оповідь про сон і розтлумачення його, вклонився Господові і повернувся в табір Ізраїльський та сказав: Підводьтеся. Бо віддав Господь в руки наші табір мідіянський.

16. І поділив він три сотні тих мужів на три загони, і дав кожному сурму в руку і порожні глеки, та світильники до глеків.

17. І сказав їм: Дивіться на мене і чиніть те саме. Ось, я підійду до табору і, що буду робити, те й ви робіть.

18. Коли я і ті, що будуть біля мене, засурмимо сурмою, сурміть і ви всіма сурмами вашими навколо всього табору і кричіть: [Меч] Господа і Гедеона!

19. І підійшов Гедеон і сто мужів з ним до табору, на початку середньої сторожі, і коли щойно змінили сторожу, то засурмили сурмами, і розбили глеки, котрі були в руках їхніх.

20. І засурмили [всі] три загони сурмами і розбили глеки, і тримали в лівій руці світильники, а в правій руці сурми, і сурмили, і кричали: Меч Господа і Гедеона!

21. І вони стояли кожний на своєму місці довкола табору, і все військо почало бігати й кричати, і кинулося врозтіч.

22. Тим часом, як триста (мужів) сурмили сурмами, завернув Господь меча одного чоловіка на його сусіда по всьому війську, і побігло військо аж до Бет-Гашшітта, до Церери, аж до Сефат-Авел-Мехоли у Таббат.

23. І були скликані ізраїльтяни з коліна Нефталимового, Асирового і всього коліна Манасіїного, і погналися за мідіянами.

24. А Гедеон відрядив посланців через усю гору Єфремову, говорячи: Вийдіть навперейми мідіянам і перехопіть у них [броди] аж до Бет-Бари та Йордану. І тоді зібралися всі єфремляни 0673 і перехопили всі [броди через] воду аж до Бет-Бари через Йордан.

25. І спіймали двох князів мідіянських: Орева та Зеева, і вбили Орева в Цур-Ореві; а Зеева вбили в Екев-Зееві. І гналися за мідіянами, а голови Орева та Зеева принесли до Гедеона на той бік Йордану.

Судді 8

1. І сказали йому єфремляни 0673: Нащо ти це вчинив, що не покликав нас, коли йшов на війну з мідіянами? І вельми сварилися з ним.

2. [Гедеон] відповідав їм: Чи вчинив я подібне, як ви нині? Чи не краще те, що Єфрем перебирав виноград, аніж Авіезер, що визбирував?

3. У ваші руки віддав Бог князів мідіянських Орева і Зеева, і що я міг учинити таке, як ви? Тоді заспокоївся їхній гнів проти нього, як він сказав їм оці слова.

4. І прийшов Гедеон до Йордану, перейшов сам і триста мужів, що з ним; Вони були стомлені, переслідуючи [ворога].

5. І сказав він мешканцям Суккоту: "Я благаю вас, дайте-но хліба народові, котрий іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зеваха та Цалмунну, царів мідіянських.

6. І сказали суккотські князі: Чи рука Зеваха та Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб твоєму війську?

7. І сказав Гедеон: За це, коли віддасть Господь Зеваха і Цалмунну в руки мої, я розтерзаю тіло ваше тернями пустельними і колюччям.

8. Звідти пішов він до Пенуїлу, і говорив до них те саме. А люди Пенуїлу відповіли йому, як відповіли мешканці Суккоту.

9. Він сказав і мешканцям Пенуїлу: Коли я повернуся з миром, зруйную башту оцю.

10. А Зевах та Цалмунна були в Каркорі і з ними їхнє військо до п'ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з війська дітей сходу, а загинуло сто двадцять тисяч вояків, що витягали меча.

11. А Гедеон пішов дорогою тих, що жили у шатрах – Шехуне-Боголіму зі сходу до Коваху і Йоґбеги. І розгромив військо, яке знехтувало небезпекою.

12. Зевах і Цалмунна утікали, а він погнався за ними, і схопив обидвох царів мідіянських, Зеваха і Цалмунна, нагнавши жаху на все військо.

13. І повернувся Гедеон, син Йоашів, з битви ще до того, як зійшло сонце зі схилу Хереса.

14. І захопив юнака з мешканців Суккоту, і вивідав у нього, і він повідав йому [ймення] князів і

старшин Суккоту – сімдесят сім чоловік.

15. І прийшов він до мешканців Суккоту, і сказав: Ось Зевах та Цалмунна, за котрих ви поглумилися наді мною, кажучи: Хіба рука Зеваха і Цалмунна вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб стомленим людям твоїм?