Про посвячення Богові людей і речей. 45 страница

21. О, якби чоловік міг мати змагання з Богом, як син людський з ближнім своїм!

22. Бо літам моїм надходить кінець, і я рушаю в дорогу без вертання.

Йов 17

1. Дихання моє вичахає; дні мої загасають; гроби готові для мене.

2. Якби не глум їхній, то й поміж суперечками їхніми око моє мало б спокій.

3. Заступися, дай поруку, [Сам] за мене перед Собою! Інакше хто дасть поруку за мене?

4. Бо Ти закрив серце їхнє від розуміння, і тому не даєш узяти гору.

5. Хто прирікає друзів своїх на здобич, у того в дітей очі сліпнуть.

6. Він учинив мене приповідкою для народу і посміховиськом для нього.

7. Потемніло від гіркот око моє, і всі члени мої – наче тінь.

8. Здивуються з цього праведні, і безвинний прогнівається на лицеміра.

9. Але праведник буде міцно триматися шляху свого, і чистий руками буде все більше зростати на силі.

10. Виступайте всі ви, – і підійдіть, не знайду я мудрого поміж вами.

11. Дні мої проминули; думи мої – набуток серця мого, – урвалися.

12. А вони ніч [хочуть] перетворити на день, а світло наблизити до лиця пітьми.

13. Якби я навіть наджидати став, то шеол дім мій; у пітьмі застелю я постіль мою;

14. Гробові скажу: Ти батько мій; До черви: Ти матір моя і сестра моя.

15. То де після цього надія моя? І очікуване мною, хто побачить?

16. До шеолу зійде вона, і буде спочивати зі мною у тліні.

Йов 18

1. І відповідав Білдад шух'янин, і сказав: 2. Коли ж ви припинете подібні вислови? Поміркуйте, а відтак будемо розмовляти.

3. Нащо вважатися нам за тварин і стати зневаженими у власних очах ваших?

4. [О], [ти], [що] роздираєш душу твою у гніві своєму! Невже заради тебе існує земля, і скеля має зсунутися з місця [свого] ?

5. Авжеж, світильник у злочинця загасне, і не залишиться й іскри від його вогню.

6. Потьмяніє світло в шатрі його, і світильник його загасне над ним.

7. Скоротяться кроки могутности його, і повалить його власний замір його.

8. Тому що він попаде в пастку своїми ногами і тенетами ходити буде.

9. Пастка схопить за ногу його, і грабіжник упіймає його.

10. Утаємничені від нього на землі сильця і засідки на дорозі.

11. Зусібіч будуть лякати його жахи, і примусять його кидатися навбоки.

12. Виснажиться від голосу сила його, і погибель уже є, обіч у нього.

13. Пожере члени тіла його, пожере члени його первісток смерти.

14. Вижене із шатра його впевненість його, і це кине його до царя жахів.

15. Оселяться в шатрі його, тому що він уже не належить йому; житло його буде посипане сіркою.

16. Знизу підсохне коріння його, і зверху зів'януть гілки його,

17. Пам'ять про нього щезне на землі, і ймення його не буде на майдані.

18. Виженуть його із світла в пітьму і зітруть його з лику землі.

19. Ні сина [його], ні внука не буде в народі його; і нікого не залишиться в житлах його.

20. Від згадки про день його жахнуться нащадки, і сучасники будуть виповнені трепетом.

21. Ось такі житла беззаконного, і отаке місце того, хто не знає Бога!

Йов 19

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Доки будете мучити душу мою і терзати мене словами?

3. Ось уже разів із десять ви ганьбили мене і не соромитеся тіснити мене.

4. Якщо я справді згрішив, то гріх мій при мені залишиться.

5. А якщо ви хочете піднестися наді мною і дорікнути мені ганьбою моєю,

6. То знайте, що Бог відкинув мене і обклав мене Своїми пастками.

7. Ось, я кричу: Образа! І ніхто не чує. Волаю, – і немає суду.

8. Він перегородив мені дорогу, і не можу пройти, і на стежки мої поклав пітьму.

9. Стягнув з мене славу мою і скинув вінця з голови моєї.

10. Довкола розорив мене, і я відходжу; і, мов дерево, Він відкинув надію мою.

11. Спалахнув на мене гнівом Своїм і вважає мене поміж ворогами Своїми.

12. Полки Його прийшли разом і попрямували до мене, і розташувалися довкола шатра мого.

13. Братів моїх Він віддалив од мене; і ті, що знають мене, почужіли до мене.

14. Покинули мене близькі мої, і знайомі мої забули мене.

15. Зайшлі в домі моєму і служниці мої мають мене за чужого, стороннім став я в очах їхніх.

16. Кличу служника свого, і він не відповідає; устами своїми я змушений благати його.

17. Подих мій став бридким для дружини моєї, і я мушу благати її заради дітей черева мого.

18. Навіть малі діти зневажають мене; підводжуся, а вони збиткуються наді мною.

19. Гидують мною всі повірники мої; і ті, котрих я любив, обернулися супроти мене.

20. Кості мої до шкіри приліпилися і до плоті моєї, і я залишився тільки зі шкірою біля зубів моїх.

21. Змилуйтеся наді мною, змилуйтеся ви, друзі мої; бо рука Божа торкнулася до мене.

22. Навіщо ви переслідуєте мене, як Бог, і плоттю моєю не можете насититися?

23. О, якби записані були слова мої! Якби ж то накреслені вони були в книзі,

24. Різцем залізним і оловом, – на вічні часи на камінні вирізьблені були!

25. А я знаю, що Викупник мій живий, і Він останнього дня поновить із тліну шкіру мою, що розкладається;

26. І в плоті моїй я побачу Бога.

27. Я побачу Його сам; мої очі, не очі іншого, побачать Його, хоч нирки мої тануть у моїм нутрі.

28. А вам варто було сказати: Нащо ми переслідуємо його? Так, наче коріння зла знайшли в мені.

29. Побійтеся меча, бо гнів приносить покару мечем, і знайте, що є суд.

Йов 20

1. І відповідав Цофар нааматянин, і сказав:

2. Роздуми мої спонукають мене відповідати, і я кваплюся висловити їх.

3. Дорікання, ганебне для мене, вислухав я, і дух розважливости моєї відповість за мене.

4. Хіба не знаєш ти, що од віку, від того часу, як постала людина на землі,

5. Веселощі нехтувачів закону нетривалі, і радість лицеміра миттєва?

6. А хоч би зросла до небес велич його, і голова його сягала б хмарин:

7. Наче викиди його, навіки згине він; а ті, що бачили його, скажуть: Де він?

8. Мов сон, відлине, і не знайдуть його; і немов нічне видіння, зникне.

9. Око, яке бачило його, вже не побачить його, і вже не угледить його місце його.

10. Сини його будуть підлещуватися до жебраків, і руки його повернуть те, що він загарбав.

11. Кістки його виповнені гріхами юности його, і з ним ляжуть вони у тлін.

12. Якщо солодке в роті його зло, і він утаємничує його під язиком своїм,

13. Береже і не кидає його, а тримає його в устах своїх,

14. То ця їжа в утробі його перетвориться на жовч гадючу в нутрощах.

15. Маєтка, що його він поглинув, виблює: Бог викине його із черева його.

16. Отруту гадючу він смокче; умертвить його язик гадів.

17. Не бачити йому струмків і рік, які течуть медом і молоком!

18. Надбане працею поверне, не проковтне; за вагою маєтку його буде й помста його, а він не знайде радощів.

19. Тому що він пригнічував, проганяв убогих, загарбував доми, котрих не будував.

20. Був ненаситним у череві своєму; і в пожадливості своїй не милував анічого.

21. Нічогісінько не лишилося від ненажерливости його; за це не тривале щастя його.

22. При широкім достаткові буде затісно йому; усіляка рука нечестивого повстане супроти нього.

23. Коли він буде наповнювати нутрощі свої, Він пошле на нього палкий гнів Свій і надощить на нього хворощі в плоті його.

24. Чи втече він від зброї залізної, – прохромить його лук мідний.

25. Почне виривати [стрілу], – і вона вийде з тіла, вийде, сяючи крізь жовч його; жахи смерти впадуть на нього!

26. Усе похмуре утаємничене всередині його; буде пожирати його вогонь, ніким не роздмухуваний; зло спіткає також і те, що залишилося в шатрі його.

27. Небо відкриє злочини його, і земля повстане супроти нього.

28. Пощезне надбане дому його; усе розпорошиться в день гніву Його.

29. Оце доля чоловікові, що нехтує законом від Бога і спадок, зрокований для нього Вседержителем!

Йов 21

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Вислухайте уважно мовлене мною, і це буде втіхою мені від вас.

3. Потерпіть заради мене, і я буду говорити; а потім, як виповім, кепкуйте.

4. Хіба до чоловіка скарга моя? Як же мені й не занепасти духом?

5. Погляньте на мене, з подивом, і покладіть пальця на уста.

6. Тільки-но я пригадаю, то здригаюся, і тремтіння виповняє тіло моє.

7. Чому злочинці живуть, сягають старости, і навіть при добрім здоров'ї?

8. Діти їхні з ними перед лицем їхнім, і внуки їхні перед очима їхніми.

9. Оселі їхні захищені від страху, і немає берла Божого на них.

10. Бик їхній запліднює і не знемагає; корова їхня зачинає і не викидає.

11. Мов отару, випускають вони діточок своїх, і діти їхні танцюють.

12. Вони беруть тімпана і цитру й веселяться при [звуках] сопілки.

13. Провадять дні свої при здоров'ї і миттю відходять до шеолу.

14. А тим часом, вони кажуть Богові: Одступися від нас; не хочемо ми знати шляхів Твоїх!

15. Що таке Вседержитель, щоб нам служити Йому? І яка нам користь від молитви до Нього?

16. Бачиш, щастя їхнє не від їхніх рук. Порада нечестивих буде далеко від мене!

17. Чи так часто загасає світильник у нехтувачів законом, і насувається на них біда, і Він дає їм у спадок страждання у гніві Своєму?

18. Вони мають бути, мов соломина на вітрі, і як полова, підхоплена вихором.

19. [Скажеш :] Бог береже для дітей його нещастя його. – Нехай же дасть йому самому, щоб він те знав.

20. Нехай очі його побачать нещастя його, і нехай він сам п'є від гніву Вседержителя.

21. Бо що йому до оселі своєї після нього, коли число місяців його скінчиться?

22. Однак, чи Бога навчати мудрости, коли Він судить навіть небесних?

23. Один помирає в самісінькій повноті сили своєї, зовсім спокійний та мирний;

24. Нутрощі його повнісінькі лою, і кістки його виповнені мозком.

25. А інший помирає з гіркою душею, не скуштувавши добра.

26. І вони разом будуть лежати у тліні, і черва покриє їх.

27. Знаю я ваші думки і заміри, котрі ви супроти мене виплітаєте.

28. Ви заперечите: Де дім князя, і де шатро, в котрому мешкали нехтувачі законом?

29. Хіба ви не запитували у мандрівників і не знайомі з їхніми спостереженнями?

30. Що нечестивий зберігається на день погибелі? Вони будуть принесені у день гніву.

31. Хто розгорне перед очима шляхи його, і хто відплатить йому за те, що він учинив?

32. Його супроводжують до гробів; і на його могилі ставлять сторожу.

33. Солодкі для нього брили долини, і за ним іде юрба людей, а тим, що йдуть перед ним, не знайти числа.

34. То яким чином ви хочете утішити мене пустопорожнім? У ваших відповідях лишається [сама] лжа.

Йов 22

1. І відповідав Єліфаз теманянин, і сказав:

2. Хіба може людина приносити користь Богові? Розумний приносить користь самому собі.

3. Що то за вдоволення Вседержителеві, що ти праведний? І чи буде Йому вигода від того, що ти утримуєш шляхи свої чистими?

4. Невже Він, боячись тебе, почне змагатися з тобою, і піде судитися з тобою?

5. Авжеж, злість твоя величезна, і злочинам твоїм немає кінця!

6. Певне, ти брав у заставу від братів своїх задарма і з напівоголених одежу стягав.

7. Не гамував спрагу спраглому на воду, і голодному не давав хліба;

8. А чоловікові заможному ти [давав] землю, і можний оселявся на ній.

9. Вдів ти відштовхував ні з чим, і сиріт залишав з порожніми руками.

10. За це довкола тебе пастки, і виповнив тебе наглий жах.

11. Або пітьма, в котрій ти анічого не бачиш, і численні води покрили тебе.

12. Чи не Бог є над небом? Поглянь угору на зорі, як вони високо!

13. І ти кажеш: Що знає Бог? Чи може Він судити крізь морок?

14. Хмарини – запона Його, тож Він не бачить, а ходить [лише] по небесному полі.

15. Невже ти тримаєшся шляху старожитніх, по котрому йшли люди непокірні,

16. Котрі дочасно були винищені, коли вода підмила підмурки їхні?

17. Вони казали Богові: Відступися од нас; і що вчинить їм Вседержитель?

18. А Він виповнював оселі їхні добром. Але порада нечестивих будь далеко від мене!

19. Бачили праведники і раділи, і безневинний насміхався з них.

20. Ворог наш понищений, а тих, що залишилися після них, пожер вогонь.

21. Наближся ж до Нього і матимеш спокій; через це прийде до тебе добро.

22. Прийми з уст Його закона і поклади слова Його в серце твоє;

23. Якщо ти звернешся до Вседержителя, то знову влаштуєшся, відкинеш беззаконня від шатра твого.

24. І будеш перетворювати на тлін блискучий метал, і в каміння потоків [золото] офірське.

25. І буде Вседержитель твоїм захистом і блискучим сріблом у тебе.

26. Бо тоді будеш радіти Вседержителем, і піднесеш до Бога лице твоє.

27. Помолишся до Нього, і Він почує тебе, і ти виконаєш обітниці твої,

28. Покладеш намір, і він справдиться в тебе; і над шляхами твоїми буде сяяти світло.

29. Коли хтось принижений буде, ти скажеш: Підвищуйся! І Він порятує ницого.

30. Визволить і боржника небезневинного; і він врятується чистотою рук твоїх.

Йов 23

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Іще й нині гірка мова моя; страждання мої важчі стогонів моїх.

3. О, якби я знав, де знайти Його, і міг підійти до трону Його!

4. Я виклав би перед Ним справу мою і уста мої виповнив би виправданнями;

5. Пізнав би слова, котрими Він відповість мені і зрозумів би, що Він скаже мені.

6. Невже Він у повній могутності почав би змагатися зі мною? О, ні! Він лише надав би сили мені.

7. Тоді праведник міг би змагатися з Ним, – і я назавжди одержав би свободу від Судді мого.

8. Та ось, я йду уперед, і немає Його, назад – і не знаходжу Його;

9. Чи учиняє Він щось на лівому боці, я не бачу; чи ховається праворуч, не бачу.

10. Але Він знає шлях мій; Нехай же випробує мене, – вийду, мов золото.

11. Нога моя упевнено тримається стежки Його; шляхи Його я зберігав і не ухилявся.

12. Від заповіді уст Його не відступав; слова уст Його оберігав краще, аніж власні правила.

13. Але Він непохитний; і хто відхилить Його? Він чинить, чого забажає душа Його.

14. Так, Він виконає, що належить мені; і подібного до цього багато в Нього.

15. Тому я тремчу перед Ним; розмірковую, і страхаюся Його.

16. Бог знесилив серце моє, і Всемогутній настрашив мене.

17. Чому ж я не знищений передніше цієї пітьми, і Він не приховав мороку від лиця мого!

Йов 24

1. Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?

2. Межі пересувають, крадуть стада і пасуть [у себе].

3. У сиріт забирають віслюка, у вдови беруть у заставу вола.

4. Нужденних зіштовхують з дороги, всі бідні краю вимушені ховатися.

5. Ось вони, [мов] дикі віслюки в пустелі, виходять на справу свою, підводячись рано на здобич; степ [дає] хліб для них і для дітей їхніх.

6. Жнуть вони в полі чужому, і збирають виноград у нечестивця.

7. Оголених примушують ночувати без даху і тих, що без одежі, у холоднечу;

8. Мокнуть від гірських дощів, і, не маючи сховку, припадають до скелі.

9. Відривають від сосків сироту і з убогого беруть заклад;

10. Примушують його ходити голим, без одежі, і в голодних відбирають колоски; 11. У стінах своїх роблять олію оливкову, топчуть у чавилах, і спраглі!

12. У місті люди стогнуть, і душа тих, кого вбивають, волає, і Бог не забороняє того.

13. Це ті, що бунтують супроти світла, не відають шляхів Його, і не ходять стежками Його.

14. Із досвітком підводиться убивник, умертвляє бідного і убогого, а вночі буває злодієм.

15. І око перелюбника наджидає сутінків, кажучи: Нічиє око не побачить мене, – і затуляє обличчя.

16. У темряві підкопуються під оселі, котрі вдень вони завважили для себе, вони і не відають світла.

17. Тому що для них ранок – смертна тінь, бо вони знайомі з жахами смертної тіні.

18. Легкий такий-от на поверхні води; проклята частка його на землі, і не дивиться він на шлях садів виноградних.

19. Посуха і спекота поглинають снігову воду; так пекло – грішників.

20. Нехай забуде його лоно матері, нехай смакує ним черва; нехай не залишиться про нього пам'ять; як дерево, зламається злочинець,

21. Котрий пригнічує бездітну, що не народжувала, а вдові не чинить добра.

22. Він і міцних тягне своєю силою; він підводиться, і ніхто не певен за своє життя.

23. А Він дає йому [все] для безпеки, і він [на те] спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.

24. Трохи піднеслися, – і ось, немає їх; падають і помирають, як і всі, і, як вершечки колосків, зрізуються.

25. Якщо це не так, хто звинуватить мене за брехню і на ніщо перетворить мовлене мною?

Йов 25

1. І відповідав Білдад шух'янин, і сказав:

2. Держава і страх у Нього; Він витворює мир на верховинах Своїх!

3. Чи можна порахувати число Його війська? І над ким не сходить світло Його?

4. І як людині бути виправданою перед Богом, і яким чином бути чистим, народженому жінкою?

5. Бо навіть місяць, і той не без тіней, і зорі нечисті перед очима Його.

6. Тим паче людина, [котра] є черв'як, і син людський, [котрий] є хробак.

Йов 26

1. І відповідав Йов, і сказав:

2. Як ти допоміг безсилому, підтримав плече немічному?

3. Яку пораду дав ти немудрому і як у цілковитій повноті з'ясував справу!

4. Кому ти говорив ці слова, і чий дух виходить з тебе?

5. Тіні померлих тремтять під водою, і всі, що живуть у ній.

6. Шеол оголений перед Ним, і немає покривала Аваддонові.

7. Він розпросторив північ над порожнечею, повісив землю на нічому.

8. Він замикає води у хмаринах Своїх, і хмара є тривкою під ними.

9. Він поставив лице трона Свого, розпросторив над ним хмарину Свою.

10. Він окреслив поверхню вод, аж до межі поміж світлом та пітьмою.

11. Стовпи небес тремтять і жахаються погрози Його.

12. Силою Своєю розділяє море і розумом Своїм долає зухвалість.

13. Від Його Духу – чарівність неба; рука Його витворила швидкого скорпіона.

14. Ось, – це лише часточки шляхів Його; і як мало ми чули про Нього; А грім могутности Його хто може усвідомити?

Йов 27

1. І продовжував Йов притчу свою, і сказав:

2. Живий Бог, Котрий позбавив [мене] суду, і Вседержитель, що згірчив душу мою,

3. Що доки дихання моє ще в мені і дух Божий у ніздрях моїх,

4. Не скажуть уста мої недоброго, і язик мій не вимовить неправди!

5. Нехай заборонить Бог, щоб я визнав вас справедливими; аж доки не помру, не поступлюся своєю чистотою.

6. Міцно я тримаю правду мою і не відпущу її; не дорікне мені серце моє упродовж усіх днів моїх.

7. Нехай ворог мій буде, мов нечестивий, і той, що повстає на мене, як злочинець.

8. Бо яка надія лицемірові, коли візьме, коли відкине Бог душу його?

9. Чи зачує Бог волання його, коли впаде на нього лихо?

10. Чи буде він тішитися Вседержителем і прикликати Бога постійно? 11. Сповіщу вам, що в руці Божій; що у Вседержителя, не приховаю.

12. Ось, усі ви й самі бачили; то для чого марнуєте стільки слів?

13. Ось доля нечестивої людини, що нехтує законом від Бога, і спадок, котрого одержують від Вседержителя гнобителі.

14. Якщо розмножаться сини його, то під меч; і нащадки його не наситяться хлібом.

15. Залишених по ньому смерть штовхне до гробу, і вдови їхні не будуть плакати.

16. Якщо він накопичить гори срібла, мов пороху, і назбирає одежі, мов глини:

17. Тоді він наготує, а одягатися буде праведник, і срібло одержить собі на достаток безневинний.

18. Він будує, як міль, дім свій, і, мов сторож, учиняє собі куреня.

19. Лягає спати багатієм і таким не підведеться; розплющує очі свої, а він уже не такий.

20. Сягнуть його страхіття, мовби води; і вночі забере потайки його буря.

21. Підхопить його східний вітер і понесе, і він швидко побіжить від нього.

22. Налетить на нього і не помилує, хоч би як він не силкувався уникнути руки Його.

23. Сплеснуть за ним руками і посвищуть над ним із місця його.

Йов 28

1. Так, у срібла є початкова жила, і в золота місце, [де його] очищають.

2. Залізо беруть із землі; з каменя виплавляється мідь.

3. [Людина] визначає межу пітьмі і уважно розшукує камінь у мороці і тіні смертній.

4. Роблять рудокопню у місцях, забутих ногою, спускаються углиб, зі світлом, висять [і] гойдаються далеко від людей.

5. Земля, на котрій зростає хліб, у надрах побита, наче вогнем.

6. Каміння її – місце сапфірів, і в ній – піщинки золота.

7. Стежки [туди] не відає хижа птаха, і не бачило її око коршака;

8. Не топтали її левенята, і не проходив там розлючений лев.

9. На скалу кладе він руку свою, з корінням перекидає гори.

10. У скелях пробиває ріки, і все коштовне бачить око його.

11. Стримує потоки від переповнення, і приховане виносить на світло.

12. Але де премудрість знаходять? І де місце розумові?

13. Не відає людина ціни її, і вона немає місця на землі живих.

14. Безодня каже: Не в мені вона; і море каже: Не в мене.

15. Не дається вона за золото, і не можна її придбати за ціну срібла.

16. Не поціновується вона золотом офірським, ані коштовним оніксом, ані сапфіром.

17. Не зрівняється з нею золото і діамант, і не виміняєш її за посудини з чистого золота.

18. А про корали і перлини навіть згадувати не варто, і надбання премудрости вартніше рубіну.

19. Не зрівняється з нею топаз ефіопський, чистим золотом не поціновується вона;

20. То звідки ж походить премудрість? І де місце розумові?

21. Прихована вона від очей всього, що живе, і від птахів небесних утаємничена.

22. Аваддон і смерть кажуть: Вухами нашими чули ми чутки про неї.

23. Бог відає шляхи її, і Йому відоме місце її.

24. Тому що Він обдивляється до рубежів землі і бачить усе під небом.

25. Коли Він вітрам визначив вагу і виміряв воду за мірою,

26. Коли призначав настанови дощеві і стежку для блискавки громової;

27. Тоді Він бачив її і явив її; приготував її і ще випробував її.

28. І сказав людині: Ось, страх Господній є премудрість, і відмова од злого – розум.

Йов 29

1. І продовжував Йов притчу свою, і сказав:

2. О, якби я був, як у передніші місяці, як у ті дні, коли Бог боронив мене,

3. Коли світильник Його світив над головою моєю, і я при світлі Його ходив серед пітьми,

4. Як був я за днів молодости моєї, коли присутність Божа [була] над шатром моїм,

5. Коли ще Вседержитель [був] зі мною, і діти мої навколо мене,

6. Коли у молоці купалися мої ноги, і скеля джерелила для мене струмки єлею!

7. Коли я виходив до брами міста і на майдані готував місце для себе, –

8. Юнаки, забачивши мене, ховалися, а старці підводилися і стояли;

9. Князі утримувалися від розмови і пальці клали на свої уста;

10. Голос значних затихав, і язик їхній прилипав до піднебіння їхнього.

11. Вухо, яке чуло мене, благословляло мене, око, яке бачило мене, хвалило мене.

12. Тому що я рятував бідного волаючого, і сироту немічну.

13. Благословення того, що був готовий померти, приходило до мене, і серцю вдови завдавав я радости.

14. Я зодягався в правду, і суд мій одягав мене, як мантія і перев'язь.

15. Я був очима сліпому і ногами кульгавому.

16. Батьком був я для убогих, і позов, котрого я не відав, досліджував уважно;

17. Ламав я злочинцеві щелепи і з самих зубів його виривав здобич.

18. А тоді сказав я: У гнізді моєму помру, і днів [моїх] буде багато, мов піску;

19. Коріння моє розпросторене водою, і роса ночує на гілках моїх;

20. Слава моя не старіє, лук мій міцний у руці моїй.

21. Дослухалися до мене, і очікували, і мовчали під час поради моєї.

22. По словах моїх уже не міркували; мова моя краплями спадала на них.

23. Очікували мене, мов дощу, і, [немов] дощеві пізньому, розтуляли свої уста;

24. Траплялося, усміхнуся до них, а вони не вірять; і світло обличчя мого вони не потьмарювали.

25. Я вибирав їм шляхи, і сидів на чолі, і жив, як цар у колі вояків, мов потішник тих, що плачуть.

Йов 30

1. А нині насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, чиїх батьків я не погодився б розмістити із псами моєї худоби.

2. І сила рук їхніх для чого мені? Над ними вже проминув час.

3. Убогістю і голодом виснажені, вони втікають у безводний степ, похмурий і спустошений;

4. Скубуть зело біля кущів, і ягоди ялівцю – хліб їхній.

5. З громади проганяють їх, погрожують їм, як злодіям,

6. Щоб замешкали вони у вирвах потоків, в ущелинах землі і скель.

7. Ревуть поміж кущами, туляться під терном.

8. Люди зневажені, люди без імення, погань землі.

9. Оце їхньою учинився я нині піснею і харчем розмови їхньої.

10. Вони гидують мною, віддаляючись од мене, і не утримуються плювати перед лицем моїм.

11. Оскільки Він розв'язав повід мій, то вони скинули з себе вуздечку переді мною.

12. По праву руку підводиться цей гад; збиває мене з ніг, спрямовує небезпечні свої шляхи до мене.

13. А мою стежку зіпсували; усе встигли вчинити в ній заради моєї загибелі, не маючи помічника.

14. Вони прийшли до мене, неначе крізь широкий пролом, з гамором кинулися на мене.

15. Жахіття кинулося до мене, наче вітер, розвіялася зверхність моя, і щастя моє промчало, мов та хмарина,

16. І нині виливається душа моя в мені, дні скорботи оточили мене.

17. Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.

18. З великими складнощами скидають одежу мою; краї хітону мого затісні для мене.

19. Він кинув мене у твань, і я став, як тлін і попіл.

20. Я волаю до Тебе, а Ти не зважаєш на мене, – стою, а Ти [лише] дивишся на мене.

21. Ти став жорстоким до мене; міцною рукою ворогуєш супроти мене.

22. Ти підніс мене, і примусив линути за вітром, і засмучуєш мене.

23. Авжеж, я знаю, що Ти провадиш мене до смерти і в дім, де збираються всі, що живуть. 24. Так, Він не простягне руки Своєї на дім кісток, чи будуть вони кричати при своєму руйнуванні?

25. Чи не плакав я за тими, хто страждав? Чи не стогнала душа моя за бідних?

26. Коли я сподівався добра, прийшло лихо; коли чекав на світло, сталася пітьма.

27. Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.

28. Я ходжу почорнілий, але не від сонця; підводжуся в зібранні і кричу.

29. Я став братом шакала, і приятелем совам.

30. Моя шкіра зчорніла на мені, і кістки мої обгоріли від спекоти.

31. І арфа моя стала журливою, і сопілка моя – голосом плачу.

Йов 31

1. Заповіта я склав з очима моїми, щоб не мислити мені про дівчину.

2. Яка ж доля [мені] від Бога згори? І який спадок від Всевишнього з небес?

3. Чи не для нечестивого погибель, і чи не для того, хто чинить лихе, отака халепа?

4. Чи не бачив Він шляхів моїх і чи не рахував усіх моїх кроків?

5. Якщо я ходив у марноті, і якщо нога моя поспішала лукавити, –

6. Нехай зважать мене на вагах правди, і Бог спізнає мою чистоту.

7. Якщо ступні мої ухилялися від шляху, і серце моє простувало за очима моїми, і коли щось [нечисте] прилипало до рук моїх,

8. То нехай же я сію, а інший їсть, і нехай паростки мої викорінені будуть.

9. Якщо серце моє спокушалося жінкою, і я робив засідку біля дверей мого ближнього, –

10. Нехай моя дружина меле на іншого, і нехай інший нахиляється над нею;

11. Тому що це – злочин, це – беззаконня, що належить судові.

12. Це – вогонь, що пожирає до винищення, котрий вирвав би з корінням добро моє.

13. Якщо я нехтував правами служника і служниці моєї, коли вони мали суперечку зі мною,

14. То що почав би я діяти, якби Бог повстав? І коли б Він глянув на мене, що я відповів би Йому?

15. Чи не Він, Котрий утворив мене в лоні, витворив і його, і так само учинив нас в утробі?

16. Чи відмовляв я тому, що мав нужду, на їхнє прохання і чи засмучував очі вдови?

17. Чи сам я з'їдав шматка свого, і чи не їв від нього сирота?

18. Бо з дитинства він зростав зі мною, як з батьком, і від лона матері моєї я допомагав [удові].

19. Якщо я бачив когось, що гинув без одежі і бідака без вбрання, –

20. Чи не благословляли мене рамена його, і чи не був він зігрітий вовною овечок моїх?

21. Якщо я підносив руку мою на сироту, коли бачив допомогу собі коло брами,

22. То нехай плече моє відпаде од спини, і рука моя нехай відламається од ліктя.

23. Тому що страшна для мене покара від Бога; перед величчю Його я не міг би устояти.