Вчення про криміналістичну версію

У розпорядженні слідчого є тільки окремі сліди, аналізуючи які він повинен відновити картину події у всій її складності. Розумова і процесуальна діяльність слідчого відбувається в умовах, коли не відомі природні причинні зв’язки, знищені або замасковані сліди, зв’язок між речами і подіями нерідко постає у перекрученому вигляді, сутність явищ у деяких випадках є викривленою. Це й визначає характер пізнавальної діяльності слідчого.

Однією з особливостей пізнавального процесу при розслідуванні злочину є встановлення істини, тобто з’ясування усіх обставин злочинної події. Встановлення об’єктивної істини відбувається шляхом побудови слідчих версій, різних за родом і значущістю.

Криміналістична версія – целогічно побудований та заснований на фактичних даних орієнтовний умовивід слідчого чи інших суб’єктів пізнавальної діяльності про суть досліджуваного діяння, окремі його обставини на встановлення істини по справі.

В основі версійного мислення як методу практичного рівня знаходяться такі логічні прийоми як аналіз, синтез, судження за аналогією, індуктивний та дедуктивний умовивід.

Криміналістичні версії можуть бути класифіковані за двома підставами:

1) за обсягом понять версії поділяються на загальні (пояснюють зміст та сутність всієї події) та окремі (пояснюють зміст окремих фактів).

Різновидом загальних версій є типові версії, що відображають видові ознаки злочину та найбільш типовий механізм події. Так, за наявності ознак крадіжки існують типові версії — крадіжка чи інсценування; при виявленні пожежі — підпал, порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки; при виявленні трупа — вбивство, самогубство, нещасний випадок та ін.;

2) за сферою використання версії поділяються на слідчі, оперативно-розшукові, судові та експертні.Ці версії, як правило, взаємопов’язані і можуть випливати одна з одної. Так, слідча версія може випливати з експертної, оперативно-розшукова — зі слідчої, і навпаки.

Слідчі версії перевіряються у процесі розслідування по можливості одночасно (кожна версія має свої специфічні та спільні з іншими версіями питання). При вирішенні питань про послідовність слідчих дій важливо насамперед планувати першочергові та невідкладні слідчі дії, а потім — дії, якими одночасно перевіряються кілька версій.

Процес побудови версій складається з 5 етапів. Першим етапом є аналіз і синтез наявних у розпорядженні слідчого даних у справі, в результаті яких відбувається певне упорядковування наявної інформації про ситуацію. Вказані дії доповнюються виявленням логічних зв'язків та відношень між відомими обставинами. Одночасно на цьому етапі з'ясовується, що з наявних даних очевидно, що припущено, невідомо, неясно заважає початку чи продовженню розслідування.

Другий етап включає в себе звернення слідчого до наявних у нього знань, до слідчого та життєвого досвіду, необхідним для пояснення окремих питань у зв'язку з побудовою версії. При цьому використовується відомості із особистого та узагальненого досвіду розслідування подібних кримінальних справ, власна інтуїція, дані із наявних літературних джерел, довідників які можуть допомогти слідчому у побудові версій.

На третьому етапі побудови слідчої версії реалізуються знання та досвід, узагальнених, довідникових та інших відомостей з метою оцінки ситуації.

На четвертому етапі слідчий власне формує версії як результат мисленевого процесу передбаченого у перших 3 етапах.

Останнім етапом побудови версій є їх конкретизація. Ця мисленева операція здійснюється за допомогою дедукції та аналогії. Версія в даному випадку розглядається як загальне положення із якого дедукуються висновки у вигляді умовиводу типу: «якщо вірною є версія перша, то крім відомих фактів «а», «б», «в», що покладені в її основу, повинні існувати також ще не встановлені поки що, але імовірні факти «г», «д», «е».

Перевірка версій на відміну від процесу їх побудови є практичною діяльністю осіб, що їх висунули. Метою перевірки є підтвердження чи спростування наявних у версії припущень та зроблених із них висновків. В зв’язку з цим перевірка версій полягає у цілеспрямованому збиранні доказівв передбаченому законом процесуальному порядку.

Якщо при перевірці отримано суперечливі дані, одні з яких підтверджують версію, а інші спростовують її, зупиняти перевірку цієї версії неприпустимо – вона повинна тривати до повного виявлення та усунення розбіжностей.

З метою глибшої та детальнішої перевірки використовувати, якщо можливо, комплекс процесуальних і не процесуальних засобів ( наприклад, необхідно допитати свідків, здійснити слідчий експеримент, оперативно-розшукові заходи).

Процес перевірки версій повинен відповідати колу принципових вимог:

1) всі висунуті версії повинні бути перевірені до кінця. Не підтвердженою може бути визнана лише версія тільки у випадку спростування виведених із неї висновків. Всі виникаючі при цьому логічні невідповідності та протиріччя повинні бути чи видалені чи достовірно поясненні.

2) одночасна чи паралельна перевірка всіх версій. Відкладення перевірки якої-небудь версії може привести до втрати доказів, знищенню чи прихованню слідів злочину тощо. Необхідність дотримання цієї вимоги пояснюється тим, що підтвердження однієї версії означає спростування інших версій висунутих відносно одного і того ж факту. Вказане зобов’язує при перевірці мати на увазі одночасно всі версії та оцінювати здобуті докази із врахуванням всіх версій.