Розділ i загальна характеристика арт-терапії
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІНСТИТУТ ЗАОЧНОГО ТА ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
КУРСОВА РОБОТА
з навчальної дисципліни
«Соціально психологічні основи реабілітації в соціальній роботі»
«Методи реабілітації засновані на спілкуванні з мистецтвом»
ВИКОНАЛА:
студентка групи СР-402з
Гуманітарного інституту
Луценко Т.О.
НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:
канд. психол. наук, доцент,
кафедри соціальних технологій
Блінов О. А.
Київ – 2015
Зміст
Вступ…………………………………………………………………….
Розділ I Загальна характеристика арт-терапії………………………
1.1. Історія виникнення арт-терапії
1.2.Теорія арт-терапії
1.3 Суть, підходи, цілі арт-терапії
Розділ II Переваги арт-терапії порівняно з іншими формами психотерапевтичної роботи……………………………………………………….……
2.1. Переваги арт-терапії
РОЗДІЛ III Форми та методи арт-терапії …………..
Форми арт-терапії
3.2. Найактуальніші методи арт-терапії
Висновки………………………………………………………………
Список використаної літератури………………………………………...
Вступ
Актуальність теми дослідження.За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), близько 450 млн людей на планеті страждають на той чи інший психічний розлад. Серед загальної кількості захворювань психічні становлять 12% глобального економічного тягаря в усіх країнах світу. За прогнозами експертів ВООЗ, до 2020 р. в осіб із психічними розладами 15% років повноцінного життя буде втрачено через непрацездатність, а максимальний економічний тягар ляже на плечі найбільш продуктивної групи населення. Варто враховувати й те, що існують непрямі витрати на лікування, які у 2-6 разів перевищують прямі. У такому випадку проблема надання психіатричної допомоги поширюється не лише на сферу охорони здоров’я, а й стає актуальним питанням на рівні економічної складової держави в цілому. Тому вдосконалення програм ресоціалізації осіб із психічними розладами є першочерговою задачею спільноти. За ініціативою Українського науково-дослідного інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України був організований всеукраїнський проект «Мистецтво, що об’єднує всіх!», спрямований на підтримку осіб з вадами психічного здоров’я, із застосуванням арт-терапії як альтернативного методу роботи з пацієнтами. До проекту долучилися більшість областей України. Про заходи, організовані в межах цієї програми, розповідалося на сторінках журналу «НейроNEWS» у попередніх випусках. У даному матеріалі представлені узагальнені відомості по різних регіонах та підведені підсумки проведеної роботи. Статтю було опубліковано в журналі «Архів психіатрії» (2014; № 1 (76): С. 47-51), який люб’язно надав дозвіл для повторної публікації.
Проблеми адаптаційних можливостей осіб із психічними розладами вивчалися численними науковцями. Якісна соціалізація пацієнтів суттєво зменшує кількість рецидивів захворювання та підвищує їх можливості стати повноцінними членами суспільства в майбутньому.
Незважаючи на стрімкий розвиток фармацевтичної галузі, медикаментозне лікування не завжди дає бажані результати, особливо щодо повернення хворих до повноцінного соціального функціонування після госпіталізації до закладів охорони здоров’я. Через це фахівцями продовжуються пошук та впровадження у життя нових немедикаментозних методів терапії.
На сьогодні все більшої актуальності в Україні набуває такий вид реабілітації, як арт-терапія, або лікування мистецтвом. Так, саме метод арт-терапії для психічно неврівноважених хворих застосовували ще у Давній Греції, а у Європі він широко використовується з 70-х рр. минулого століття. Спочатку арт-терапія виникла в контексті теоретичних ідей З. Фройда і К.Г. Юнга, а надалі набула більш широкої концептуальної бази, включаючи гуманістичні моделі розвитку особистості К. Роджерса та А. Маслоу.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає у вмінні навчитися самовиражатися за допомогою арт-терапії, розширити особистісній досвід, пізнавати себе.
Завдання дослідження:
- Дізнатися історію розвитку арт-терапії
- Сконцентрувати увагу на відчуттях і почуттях
- Розвинути творчі здібності та підвищити самооцінку
- Навчитися виражати свої емоції у творчості
- Розширити уявлення за допомогою відеоматеріалів
Об’єктом дослідження є особистість підлітка.
Методи дослідження. Написання курсової роботи здійснювалося на базі перегляду наукових фільмів та педагогічної і психологічної літератури.
РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АРТ-ТЕРАПІЇ
1.1. Історія виникнення арт-терапіїАрт-терапія є приватною формою терапії творчістю і пов'язана, головним чином, з так званими візуальними мистецтвами (живописом, графікою, фотографією, скульптурою, а також їх різними комбінаціями з іншими формами творчої діяльності). У вітчизняній літературі найбільш близьким західному поняттю арт-терапії є ізо-терапія. У групу різних видів терапії творчістю поряд, з арт-терапією, входять також музико-терапія, драма-терапія, терапія танцем і рухами і т. д. Деякі автори відносять до терапії творчістю (або терапії творчим самовираженням) також і терапію творчим спілкуванням з мистецтвом і наукою, терапію творчим колекціонуванням та інші форми творчої діяльності, що мають психотерапевтичне і психопрофілактичний значення. Арт-терапія має давнє походження. У певному сенсі її прототипом є різні види сакрального мистецтва, нерідко використовується з лікувальною метою і включає в себе суггестивно-магічний, дидактичний, естетичний і інші компоненти терапевтичного впливу. Втративши атрибути сакральності в епоху панування Ньютон-картезіанської наукової парадигми, так звана терапія враженнями або терапія зайнятістю через різні форми творчої активності пацієнтів була досить популярною різновидом гуманної клінічної психотерапії ще до середини минулого століття. Проте в подальшому, у зв'язку з диференціацією психотерапевтичних підходів, вона була відтіснена на задній план.Термін арт-терапія ввів у вживання в 1938 р. Адріан Хілл. Піонери арт-терапії спиралися на ідею Фрейда про те, що внутрішнє "Я" людини проявляється у візуальній формі кожного разу, коли він спонтанно малює і ліпить, а також на думки Юнга про персональні і універсальних символах. Центральна фігура в арт-терапевтичному процесі - не пацієнт (як хвора людина), а особистість, яка прагне до саморозвитку і розширення діапазону своїх можливостей. Нове зростання інтересу до терапії творчістю, зокрема, до арт-терапії, відзначається приблизно з середини XX століття, коли вона стала все більш широко використовуватися в якості різновиду терапії зайнятістю переважно у психіатричних і загальносоматичних госпіталях. За винятком окремих випадків, вона розглядалася як фактор вторинної психопрофілактики і психотерапії, що дозволяє долати наслідки соціальної ізоляції хворих. При цьому арт-терапія перебувала під великим впливом біомедичних уявлень. Фахівці, які проводять арт-терапевтичну роботу такого роду, як правило, не мали серйозної академічної підготовки і були нездатні грати будь-яку активну роль у лікуванні хворих. Їх основна задача полягала в тому, щоб надати хворим можливість відносно вільно займатися найпростішими видами образотворчої діяльності, в процесі якої вони могли б відволікатися від пов'язаних з хворобою негативних переживань. Виняток становили психодинамические підходи, представлені послідовниками Фрейда і, особливо, Юнга, які використовували матеріал образотворчої діяльності своїх клієнтів для аналізу відображених у ньому різних змістів несвідомого. У нашій країні арт-терапія до останнього часу використовувалася, в основному, в роботі з психічно хворими і знаходилася під великим впливом клінічного мислення. Реорганізація західній психіатричної служби В50 - 60 роки, пов'язана із закриттям багатьох психіатричних клінік і з розширенням мережі амбулаторних і напівстаціонарних послуг, призвела до того, що арт-терапевти стали працювати в більш тісному контакті з психотерапевтами, соціальними працівниками, педагогами та іншими фахівцями, а також з релігійними згромадженнями і населенням. Це мало великий вплив на розвиток теорії і практики арт-терапії, збагативши її новими виставами в дусі екзистенційно-гуманістичного підходу, одного з найбільш впливових у психології, психотерапії та педагогіці того часу. Арт-терапія значно розширила діапазон своїх емпіричних можливостей, вдало поєднуючись з характерними для названого підходу установками на розвиток людського потенціалу, самоактуалізацію особистості та інтеграцію різних аспектів психічної діяльності. В останні два-три десятиліття арт-терапія, синтезувавши в собі досягнення більшості психотерапевтичних підходів, починає оформлятися в самостійний метод з власної методологією і різноманітним, високодиференційованих інструментарієм. Хоча накопичення та узагальнення емпіричних даних, пов'язаних з арт-терапією, дещо випереджає розвиток її теорії, застосування деяких теоретичних уявлень сприяло виходу арт-терапії на рівень самостійного психотерапевтичного методу. Серед цих теоретичних уявлень останнього часу найбільш значимими є, зокрема, наступні:
- Психологія ігрової діяльності, концепції онтогенетичного розвитку різних видів ігрової активності;
- Психологія змінених станів свідомості, що трактує арт-терапевтичну активність у стані творчого натхнення як прогресивний адаптаційний механізм, один з безлічі компонентів цілісної реакції організму, спрямованої на досягнення динамічної рівноваги;
- Сучасні уявлення загальної теорії систем, що стосуються психічної діяльності, зокрема, концепція множинності відповідей психіки на стани стресу, хвороби і духовної кризи. Згідно з цими уявленнями, зцілюють сили, властиві кожному живому організму і психіці, можуть діяти в двох напрямках. Після порушення організм і психіка можуть повернутися до свого попереднього стану внаслідок різних процесів самозбереження. З іншого боку, організм і психіку може охопити процес самотрансформації, що включає стадії кризи і переходу і призводить до зовсім іншого стану рівноваги. Творча активність розглядається при цьому як значущий фактор розвитку адаптивних реакцій даного типу;
- Трансперсональна методологія, яка розглядає арт-терапію як універсальний метод, що сприяє інтеграції біографічного, перинатального та трансперсонального досвіду, а також балансу так званих кволо-і холотропіческого модусу психічної діяльності.
1.2. Теорія арт-терапії
Психоаналіз з самого початку своєї появи став звертатися до аналізу образотворчого творчості. Справа в тому, що спонтанна образотворча діяльність здатна виражати неусвідомлювані змісту психічного життя. Образотворче творчість є приватним виглядом сублімації, що виникає, коли інстинктивний імпульс замінюється художньо-образним уявленням. Згідно з Фрейдом, образотворче мистецтво має багато спільного з фантазіями і сновидіннями, тому що, подібно до них, виконує компенсуючу роль і знімає психічне напруження, що виникає при фрустрації (неможливості здійснення інстинктивних потреб). Воно є компромісною формою їх задоволення, що здійснюється не в прямому, а в опосередкованому вигляді.
Які ж мотиви до творчості? Депресивна особистість відтворює у творчості те, що їй здається зруйнованим, шизоїдна - шукає прихований сенс в предметах, а не у відносинах з людьми, обсесивно захищається у творчості від нав'язливості.
"Символічні гри" є обов'язковим елементом будь-якого образотворчого творчості, оскільки мова образотворчого мистецтва глибоко символічний, а колір, форми, лінія, обсяг і інші його образотворчі елементи володіють глибоким і багатозначним змістом, хоча він часто може і не усвідомлювати. Арт-терапія апелює до символічної функції образотворчого мистецтва, оскільки вона є одним з факторів психотерапевтичного процесу, допомагаючи пацієнтові осмислити й інтегрувати матеріал несвідомого, а арт-терапевта - судити про динаміку цього процесу і що відбуваються у психіці пацієнта зміни.
"Соціальні ігри" або "гри з правилами" - найбільш значущий при здійсненні групових форм арт-терапевтичної роботи, які передбачають використання певних норм групової поведінки, в тому числі в процесі спільної образотворчої діяльності учасників групи.
Для Арт-терапевтичної роботи необхідно мати широкий вибір різних образотворчих матеріалів. Поряд з фарбами, олівцями, восковими крейдою або пастеллю часто використовуються також журнали, кольоровий папір, фольга, текстиль, глина, пластилін, спеціальне тісто - для ліплення, пісок з мініатюрними фігурками - для "гри з пісочницею", дерево і інші матеріали. Папір для малювання повинна бути різних форматів і відтінків. Необхідно також мати кисті різних розмірів, губки для зафарбовування великих просторів, ножиці, нитки, різні типи клеїв, скотч і т.д. Якість матеріалів має по можливості бути досить високим, тому що в противному випадку це може знизити цінність самої роботи та її результатів в очах пацієнтів.
Слід враховувати те, що вибір того чи іншого матеріалу може бути пов'язаний з особливостями стану і особистості пацієнта, а також з динамікою арт-терапевтичного процесу. Пацієнту повинна бути надана можливість самому вибирати той чи інший матеріал і засоби для образотворчої роботи. Як правило, на початку роботи пацієнти воліють користуватися олівцями, восковими крейдою або фломастерами. Ці засоби роботи дозволяють їм добре контролювати процес малювання, що відповідає потребі хворих уникати конфронтації зі своїми почуттями на початкових етапах роботи. Вибір цих коштів може бути пов'язаний з потребою хворих у психологічної захищеності. На наступних етапах арт-терапевтичного процесу пацієнти поступово освоюють інші матеріали, в тому числі фарби, надають їм великі можливості для вираження різноманітних переживань і роботи з власними почуттями. Крім того, фарби, змішуючись і створюючи різноманітні відтінки, роблять образотворчий процес менш передбачуваним, сполученим з проявом тонких нюансів емоційних станів пацієнта і різних аспектів його досвіду. Коли подолані захисні тенденції, фарби здатні викликати сильний емоційний відгук, відчуття радості відкриття, стимулювати уяву. Глина, тісто, пісок і інші пластичні матеріали володіють значними можливостями для вираження сильних переживань, у тому числі почуття гніву. Робота з ними передбачає велику ступінь фізичної залученості й м'язової активності, що робить її більш "енергоємної", яка зачіпає психофізіологічні процеси. Тому при роботі з ними нерідко може мати місце позитивний ефект при психосоматичних порушеннях і соматовегетативних проявах невротичних станів.
Використання техніки колажу нерідко допомагає пацієнтам подолати боязкість, пов'язану з відсутністю "художнього таланту" і умінь. Крім того, використання вже готових предметів і зображень для створення з них нової композиції дає пацієнтам почуття захищеності, оскільки вони не так ототожнюють свої переживання з цими предметами та зображеннями, як, наприклад, при малюванні. Це забезпечує їм необхідний ступінь дистанційованості від занадто сильних або делікатних почуттів і необхідну ступінь безпеки при образотворчої роботі.