МОДУЛЬ 2. Проблеми походження людини. 3 страница
24. Эйдемиллер З.Г., Юстицкий В.В. Семейная психотерапия. – СПб., 1994.
25. Ялом Ирвин. Теория и практика групповой психотерапии. – СПб, 2000.
Монографії, збірники, статті:
26. Дети с нарушением общения (ранний детский аутизм). / Под ред. К.С.Лебединской. – М., 1989.
27. Зимбардо Ф. Застенчивость. – СПб.: Питер, 1995.
28. Морли Ст., Шефферд Дж., Спенс С. Методы когнитивной терапии в тренинге социальных навыков. – СПб., 2006.
29. Перлз Ф. Опыты психологии самопознания. – М., 1993.
30. Робер М. А., Тильман Ф. Психология индивида и группы. – М., 1988.
31. Рудестам К. Групповая психотерапия. – М., 1990.
32. Фадеева Е.И. Лабиринты общения: Учебно-методическое пособие. – М.: ЦГЛ, 2003.
33. Федоров А.П. Когнитивно-поведенческая психотерапия. – СПб.: Питер, 2002.
34. Фейдимен Дж., Фрейгер Р. Личность и личностный рост. – М., 2006.
35. Френкин Р. Мотивация поведения. – СПб.: Питер, 2003.
36. Хайгл-Эверс А., Хайгл Ф., Отт Ю., Рюгер У. Базисное руководство по психотерапии. – СПб.: „Восточно-Европейский Институт Психоанализа” совместно с изд. „Речь”, 2002.
37. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. Самоанализ. – М., 1993.
38. Эверли Дж., Розенфельд Р. Стресс: природа и лечение. – М., 2007.
ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ
1. Методи надання професійної психологічної допомоги.
2. Порівняльний аналіз групової та індивідуальної психотерапії.
3. Етапи роботи психотерапевта з групою.
4. Методологічна орієнтація та соціальну спрямованість терапевтичного впливу в окремій ситуації клієнта .
5. Особливості надання психотерапевтичної допомоги при прояві сором’язливості.
6. Модель психотерапії вмінь.
7. Модель тренінгу репрезентативної поведінки.
8. Методи арт-терапії.
9. Особливості застосування терапії творчим самовираження.
10. Психотерапевтичні техніки для соціально доступного виходу агресії.
11. Психотерапевтичні техніки для полегшення процесу лікування.
12.Психотерапевтичні техніки для отримання діагностичного та інтерпритаційного матеріалу.
13. Психотерапевтичні техніки для вираження прихованих почуттів та думок. 14. Психотерапевтичні техніки для досягнення взаєморозуміння.
15. Психотерапевтичні техніки для підвищення самооцінки.
16. Оцінювання результативності змін клієнта.
17. Ідеї когнітивної терапії Бекка.
18. Типи емоційної поведінки клієнтів (за Еллісом)
19. Ірраціональні судження клієнтів в окремих випадках.
20.Психотехніки допомоги клієнту при переведенні думок з негативних в позитивні .
21. Досвід надання психотерапевтичної допомоги за програмою « 12 кроків».
22. Сімейна психотерапія та комплекс психотерапевтичних прийомів.
23. Етапи сімейної психотерапії (діагностичний, ліквідація сімейного конфлікту, реконструктивний, підтримуючий).
24. Модель психотерапії Боуена.
25. Сімейна психотерапія при алкоголізмі.
26. Сімейна психотерапія при наркоманії.
27. Особливості проведення психотерапії в госпітальних умовах.
28. Типи переживання хвороби в залежності від особистісних особливостей.
29. Особливості роботи психолога медичного закладу з підлітками: недовіра до лікарів похилого віку, висока цінність зовнішньої краси і сексуальної привабливості, максималізм оцінок, схильність до демонстративним суїцидам.
30. Особливості роботи психолога медичного закладу з пацієнтами похилого віку: втрата самостійності, зниження працездатності, страх смерті і безпомічності.
31. Тренінгові програми для надання психотерапевтичної допомоги соматичним хворим.
32. Психотренінг для хворих малопрогредієнтною шизофренією.
33. Критерії оцінки зміни особистості в хворобі: зміни мотивів діяльності, звуження кола відношень, зниження критичності і самоконтролю.
34. Концепція психологічної допомоги неврологічним та соматичним хворим. 35. Акселерація і інфантилізм підлітків.
36. Сімейною системна психотерапія.
37. Типові ситуації проблем підліткового віку, які вимагають корекції.
38. Тренінгові вправи на розвиток почуття контролю словесної агресії,
39. Тренінгові вправи на розвиток почуття вміння відповідати на каверзні запитання, критику.
40. Тренінг психокорекції негативних поведінкових проявів у підлітків в умовах часткової батьківської депривації.
41. Типи переживання хвороби в залежності від особистісних особливостей.
42. Модель «внутрішньої картини хвороби».
43. Модель «внутрішньої картини здоров’я».
44. Особливості психології хворого в залежності від віку.
45. Ігри Е.Берна в психології хворого.
46. Основні види психологічної допомоги хворим.
47. Концепція психологічної допомоги неврологічним, психічним та соматичним хворим.
48. Закономірності зміни особистості хворої людини.
49. Програма психологічного супроводу хронічно або смертельно хворого.
50. Правила створення композиції тренінгової групи.
51. Значення ігор Е.Берна в психології людини.
52. Прояви невербальних та вербальних засобів спілкування у дітей.
53. Етіопатогенетичні фактори дітей з проблемами в спілкуванні.
54. Схема психотерапевтичної орієнтувальної діагностики дитини (ситуативні проблеми, когнітивні та поведінкові проблеми, емоційні порушення, порушення в розвитку, біологічні відхилення).
55. Модель психотерапії для аутичних дітей Марти Велш ( Холдинг-терапії). 56. Методи контролю гніву (за А.Гольдштейном).
57. Особливості прояву агресивної поведінки дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
58. Тренінги подолання агресивних форм поведінки у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку.
59. Особливості надання психологічної допомоги підліткам в кризових станах.
60. Поведінкові прояви у підлітків («філософська інтоксикація», криза втрати сенсу буття, афективно-шокові реакції).
ПСИХОДІАГНОСТИКА
Навчальна дисципліна «Психодіагностика» орієнтована на ознайомлення студентів з кількісними та якісними процедурами виявлення психологічних особливостей людини. Її теоретичними основами є загальна, вікова, диференційна, експериментальна, соціальна психологія, психофізіологія, а методичними засобами – конкретні прийоми вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості, способи обробки та інтерпретації отриманих даних.
Метою дисципліни є формування у студентів системи знань про методологію психодіагностики; закладення теоретичного підґрунтя професійного використання психометричних методів; навчання студентів самостійного проведення психодіагностичних обстежень за допомогою основних методик сучасної психодіагностики, інтерпретування отриманих емпіричних даних з урахуванням знань з інших навчальних дисциплін.
У результаті вивчення курсу студенти повинні з н а т и:
- предмет, завдання психодіагностики, її історичний розвиток і зв’язок з іншими галузями психології;
- напрями психодіагностичних досліджень, можливості і сфери практичного застосування психодіагностичних знань;
- загальну методологію та основні методи роботи психолога-діагноста;
- можливості та обмеження найбільш відомих психодіагностичних методик;
- правила проведення психодіагностичного дослідження;
- способи обробки, аналізу та інтерпретації результатів психодіагностичного дослідження.
в м і т и:
- планувати психодіагностичне дослідження;
- формулювати науковий апарат психодіагностичного дослідження стосовно певного психологічного явища;
- оцінювати психометричні параметри вимірювального інструментарію;
- обирати валідні, надійні методи і прийоми дослідження;
- обирати і застосовувати психодіагностичні методики у відповідності до предмета дослідження;
- опрацьовувати результати власних досліджень, адекватно, об’єктивно інтерпретувати і узагальнювати їх з метою постановки психологічного діагнозу залежно від конкретного завдання;
- наочно представляти результати дослідження;
- надавати психологічні характеристики, портрети окремих осіб і груп;
- складати альтернативні інтерпретації на основі комп’ютерної діагностики;
- робити прогнози і виробляти рекомендації психолога-діагноста;
- кваліфіковано надавати психологічну допомогу.
Основними формами роботи в процесі вивчення дисципліни є лекції, семінарські та практичні заняття, самостійна робота, індивідуальна робота з викладачем (у формі індивідуальних консультацій), підготовка курсової роботи.
На лекційних заняттях студенти засвоюють знання з тем, визначених навчальною програмою дисципліни. Семінарських заняття проводяться за вузловими розділами дисципліни, що вивчається, під час яких студенти закріплюють, розширюють, поглиблюють, узагальнюють та систематизують знання, отримані на лекційних заняттях. Практичні заняття призначені для організації детального розгляду окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формування вмінь і навичок їх практичного застосування. Самостійна робота студентів включає повторення лекційного матеріалу, підготовку до семінарських і практичних занять. Індивідуальна робота зі студентами проводиться у формі індивідуальних консультацій в позанавчальний час і передбачає надання допомоги студентам, що мають труднощі у вивченні дисципліни.
Студенти обов’язково мають скласти словничок основних термінів та понять психодіагностики, зібрати та оформити папку з основними психодіагностичними методиками, фіксувати в робочому зошиті результати їх застосування та узагальнити їх у формі психологічної самохарактеристики.
Основними формами контролю за процесом та результатами засвоєння програмного матеріалу є поточний модульний контроль успішності, оцінка участі у семінарських та практичних заняттях, екзамен, захист курсової роботи.
Підготовка курсової роботи здійснюється під керівництвом викладача за спеціально розробленими на кафедрі вимогами. Знання та уміння, отримані при вивченні психодіагностики, використовуються при підготовці бакалаврських робіт.
ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
| № з/п | Назва тем | Всього годин | Всього годин з викладачем | З них: | *Індивідуальна робота з викладачем | Самостійна робота | ||||
| Лекції | Семінарських занять | Практичних занять+МК** | ||||||||
| Змістовий модуль І. Вступ до психодіагностики | ||||||||||
| Тема 1. Загальні засади психодіагностики як науки та дисципліни | - | - | ||||||||
| Модульний контроль** | - | - | - | - | ||||||
| Індивідуальна робота* | - | - | - | - | - | |||||
| Всього по змістовому модулю 1 | ||||||||||
| Змістовий модуль ІІ. Психометричні основи психодіагностики | ||||||||||
| Тема 2. Психодіагностичні та психометричні процедури | - | - | ||||||||
| Тема 3. Психометрія в структурі психодіагностичних методів | - | - | ||||||||
| Модульний контроль** | - | - | - | - | ||||||
| Індивідуальна робота* | - | - | - | - | - | |||||
| Всього по змістовому модулю ІІ | ||||||||||
| Змістовий модуль ІІІ. Типології діагностичних методів та методик | ||||||||||
| Тема 4. Загальна характеристика експериментальних та неекспериментальних методів | - | - | ||||||||
| Тема 5. Класифікація психодіагностичних методик | - | - | ||||||||
| Модульний контроль** | - | - | - | - | ||||||
| Індивідуальна робота* | - | - | - | - | - | |||||
| Всього по змістовому модулю ІІІ | ||||||||||
| Змістовий модуль ІV. Загальна характеристика психодіагностичного методу | ||||||||||
| Тема 6. Об’єктивний підхід у психодіагностиці | - | |||||||||
| Тема 7. Суб’єктивний підхід у психодіагностиці | - | |||||||||
| Тема 8. Проективний підхід у психодіагностиці | - | |||||||||
| Модульний контроль** | - | - | - | - | ||||||
| Індивідуальна робота* | - | - | - | - | - | |||||
| Всього по змістовому модулю ІV | ||||||||||
| Змістовий модуль V. Професійно-етичні нормативи в психодіагностиці | ||||||||||
| Тема 9. Соціально-психологічні особливості діагностування | - | |||||||||
| Модульний контроль** | - | - | - | - | ||||||
| Індивідуальна робота* | - | - | - | - | - | |||||
| Всього по змістовому модулю V | ||||||||||
| Разом по дисципліні за рік: | ||||||||||
| Форма контролю: екзамен | ||||||||||
*Індивідуальна робота не планується розкладом занять.
** МК планується розкладом занять та враховується у тематичному плані в колонці для практичних занять останньої у змістовому модулі теми
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ
Психодіагностика – галузь психологічної науки, що розробляє теорію та інструментарій оцінювання і вимірювання індивідуально-психологічних особливостей особистості, а також змінних соціального оточення, в якому здійснюється життєдіяльність особистості.
Психологічне оцінювання – процес систематизованого збирання інформації про особистість і особливості навколишнього середовища, на основі якого здійснюється прийняття відповідного поставленим завданням рішення.
Психодіагностичні мультимедійні системи – системи, що передбачають використання у психодіагностиці нових можливостей комп’ютерних технологій, мультимедіа і систем віртуальної реальності.
Психологічний діагноз– кінцевий результат діяльності психолога, змістом якого є визначення сутності індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінювання їх актуального стану, прогнозування подальшого розвитку і розроблення рекомендацій, що визначаються потребами психодіагностичного обстеження.
Психометрія (психометрика) – галузь психології, пов’язана з теорією і практикою вимірювання психічних явищ.
Банк тестових матеріалів– сукупність систематизованих тестових завдань і тестів, розроблених різними авторами для різних цілей, що пройшли апробацію і мають відомі характеристики.
Бланк відповіді – стандартний бланк для запису відповідей на запропоновані в тесті завдання.
Валідизація – процедура поліпшення валідності тесту за наслідками оцінювання валідності критеріальної.
Валідність – комплексна характеристика тесту, яка містить відомості про сферу досліджуваних явищ і репрезентативність діагностичної процедури стосовно них.
Верифікація – процедура перевірки на реальне існування будь-якого поняття, що претендує на одержання наукового статусу.
Вимірювальна шкали – форма фіксації сукупності ознак досліджуваного об’єкта з упорядкуванням їх у певну числову систему.
Дістрактор (відволікаюча відповідь) – неправильний варіант відповіді на тестове завдання закритого типу, схожий на правильний.
Інструкція тестового завдання – словесні вказівки досліджуваному, пов’язані з виконанням тестового завдання (вибором правильної відповіді з кількох варіантів, розв’язанням математичної задачі тощо).
Інструкція щодо проведення тестування – документ, що встановлює порядок і організацію тестування, які визначаються використовуваною методикою, технічними й організаційними засобами і запланованими способами оброблення.
Інтерпретація результатів – системна процедура пояснення досліджуваних феноменів на основі теоретичної моделі і систематизації результатів якісного і кількісного аналізу дослідницького матеріалу.
Кількісний аналіз – сукупність процедур, методів опису і перетворення дослідницьких даних на основі використання математико-статистичного апарату.
Контент-аналіз – виявлення і дослідження характеристик інформації, які містять тексти і мовні повідомлення.
Модератор – комплексна характеристика контингенту досліджуваних (вік, стать, регіон тощо).
Надійність методики – характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту щодо
впливу сторонніх факторів.
Операціоналізація – обов’язкове врахування процедур, прийомів і методів, які переконують у існуванні описаного явища, яке називає запроваджуване нове наукове поняття.
Репрезентативність – ступінь відповідності вибіркових показників генеральним параметрам.
Субтест – підмножина завдань тесту, що передбачає незалежне оброблення результатів тестування і дає змогу розв’язувати специфічні часткові завдання тестування.
Тест– сукупність стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, іноді обмежених часовими межами завдань і запитань, результати яких піддаються кількісному і якісному оцінюванню і дають змогу встановити індивідуально-психологічні відмінності особистості.
Шкала –впорядкована сукупність дійсних чисел (індексів), що відповідають ряду можливих значень вимірюваної величини.
Шкалювання – моделювання явищ за допомогою числових систем, спосіб організації у вимірювальних шкалах даних досліджень, аналізу об’єктивної інформації; метод розв’язання комплексу питань, пов’язаних з виставленням кожному досліджуваному тестового бала за єдиною шкалою незалежно від того, в якій групі і над яким варіантом тесту він працював.
Діагностичний метод – спосіб дослідження, що дає змогу отримувати точні кількісні і якісні характеристики досліджуваних індивідуально-психічних властивостей особистості з дотриманням основних вимог розроблення і використання діагностичних методик – норми, надійності та валідності.
Особистісні питальники – питальники, спрямовані на вимірювання різноманітних особливостей особистості.
Проективні методики – сукупність методик, спрямованих на дослідження особистості людини через її реагування будь-яким способом на неструктуровані або неоднозначні об’єкти і ситуації.
Якісний аналіз результатів – сукупність процедур і методів опису дослідницьких даних на основі теоретичних умовиводів і узагальнень, індивідуального досвіду, інтуїції, методів логічного висновку.
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Вступ до психодіагностики
Тема 1. Загальні засади психодіагностики як науки та дисципліни
Історія зародження психодіагностики як науки. Основні історичні етапи становлення психодіагностики. Донаукове використання психодіагностичних процедур. Розвиток психодіагностики у ХІХ-ХХ ст. Актуальні проблеми та перспективи розвитку психодіагностики. Тестологія. Розробка теоретичних основ та соціокультурних аспектів психодіагностики. Комп’ютеризація психодіагностики.
Психодіагностика як наука. Психодіагностика як теоретична дисципліна та практична діяльність. Предмет, завдання психодіагностики. Психодіагностичне дослідження та обстеження. Галузі застосування знань з психодіагностики.
Література: 1, 2, 4, 5, 9, 10, 12, 15, 17, 18, 20, 21, 24, 27, 28.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2. Психометричні основи психодіагностики
Тема 2. Психодіагностичні та психометричні процедури
Сутність основних ознак і категорій психодіагностики. Психологічний діагноз. Психодіагностичний процес. Психодіагностична ситуація. Рівні діагностичних висновків. Психометрія (психометрика). Загальна і диференційна психометрія. Проблема вимірювання у психодіагностиці. Види вимірювання. Процедури вимірювання. Шкалювання. Вимірювальна шкала та її типи. Міри у процесі шкалювання. Характеристика шкал.
Література: 1-5, 9, 10, 12, 15-18, 20, 24, 28.
Тема 3. Психометрія в структурі психодіагностичних методів
Технологія, вимоги, стратегії та етапи конструювання діагностичного інструментарію. Адаптація діагностичного інструментарію. Психометричні вимоги до вимірювального інструментарію. Валідність та її види (очевидна, змістова, емпірична, конструктивна, конвергентна, критеріальні, поточна, прогностична, дискримінативна). Особливості визначення та перевірки валідності. Надійність та її види (ретестова, еквівалентна). Коефіцієнт надійності. Вірогідність (достовірність), стандартизованість та норми показників психодіагностичного інструментарію. Репрезентативність вибірки стандартизації.
Застосування математично-статистичних методів аналізу у психологічних вимірюваннях. Оцінювання розподілу емпіричних даних. Застосування непараметричної і параметричної статистик при обробленні емпіричних даних.
Література: 1-5, 9, 10, 12, 15-18, 20, 24, 28.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3. Типології діагностичних методів та методик
Тема 4. Загальна характеристика експериментальних та неекспериментальних методів
Поняття «метод». Багатовимірні типології психодіагностичних методів за С.Л.Рубінштейном, Б.Г.Ананьєвим, В.М.Дружиніним, В.Ф.Моргуном. Типи та класифікації психодіагностичних методів. Операціональна класифікація методів психодіагностики. Класифікація методів психодіагностики за ступенем впливу психодіагноста на результати дослідження. Загальна характеристика методів психодіагностики. Формалізовані та малоформалізовані методи. Метод зрізів. Лонгитюдний метод. Біографічний метод. Метод аналізу продуктів діяльності. Контент-аналіз. Герменевтичний метод. Експеримент та його різновиди. Обсерваційні методи (спостереження, самоспостереження). Вербально-комунікативні методи (бесіда, різновиди опитування). Метод соціометрії. Метод експертних оцінок.
Література: 1, 2, 4, 5, 9, 10, 12, 15, 17, 18, 20, 21, 24, 28.
Тема 5. Класифікація психодіагностичних методик
Поняття «методика». Одновимірні класифікації психодіагностичних методик. Двовимірна класифікація психодіагностичних методик.
Література: 1-5, 6, 9, 10-12, 15, 17, 18, 20, 24, 26, 28.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 4. Загальна характеристика психодіагностичного методу
Тема 6. Об’єктивний підхід у психодіагностиці
Об’єктивний підхід у психодіагностиці. Тести здібностей. Тести інтелекту. Діагностика пізнавальних здібностей. Психодіагностика когнітивних стилів. Тести креативності (творчих здібностей). Тести спеціальних здібностей. Тести досягнень. Критеріально-орієнтовані тести (КОРТ).
Література: 1-5, 7, 9-12, 15, 17, 18, 20, 24, 26, 28-42.
Тема 7. Суб’єктивний підхід у психодіагностиці
Суб’єктивний підхід у психодіагностиці. Особистісні опитувальники. Особистісний профіль. Об’єктивна структура даних. Опитувальними рис особистості. Опитувальники темпераменту. Типологічні опитувальники. Опитувальники мотивів. Опитувальники інтересів. Опитувальники цінностей. Опитувальники установок (атитюдів). Опитувальники станів. Особистісні опитувальники в діагностиці міжособистісних відносин. Проблеми достовірності та надійності даних особистісних опитувальників (психометричний парадокс, проблема соціальної бажаності відповідей, проблема питань досліджуваними та мінливості їхньої відповіді). Методики суб’єктивного шкалювання та самооцінювання. Психосемантика. Суб’єктивна структура даних. Семантичний простір. Шкальні техніки. Техніки сортування, ранжування, парного порівняння. Репертуарні решітки.
Література: 1, 2, 4, 5, 7, 9, 10, 12, 15, 17, 18, 20, 24, 25, 28-42.
Тема 8. Проективний підхід у психодіагностиці
Проективний підхід у психодіагностиці. Проективні методики. Поняття про проекцію та її види. Проективна гіпотеза. Теоретичні обґрунтування проективного підходу до діагностики особистості. Класифікація проективних методик та їхня загальна характеристика.
Література: 1, 2, 4-6, 9, 10, 12-15, 17-20, 23, 24, 28-42.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5. Професійно-етичні нормативи в психодіагностиці
Тема 9. Соціально-психологічні особливості діагностування
Суб’єкт і об’єкт психодіагностики. Професійні, моральні, етичні аспекти психологічної діагностики. Професійна таємниця, правила розповсюдження і опублікування методик. Конфіденційність психодіагностичної інформації. Адаптація психодіагностичних методів та методик. Гуманізація психологічної діагностики.
Психодіагностика дітей дошкільного віку. Діагностика готовності до школи. Психодіагностика дітей молодшого шкільного віку. Психодіагностика підлітків та юнаків. Психодіагностика у дорослому (зрілому) віці.
Література: 1, 2, 4, 5, 8-10, 12, 15, 17, 18, 20, 22, 24, 25, 28.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Вступ до психодіагностики
Тема 1. Загальні засади психодіагностики як науки та дисципліни
Самостійна робота – 12 год.
Завдання:
1. Опрацювати лекційний матеріал за конспектом.
2. Підготуватися до семінарських занять, використавши лекційний матеріал та законспектувавши відповіді на поставлені питання.
3. Проаналізувати особливості становлення психодіагностики як наукової дисципліни в СРСР, Росії та Україні.
4. Виписати у словничок основні поняття теми: діагностика, психодіагностика, психологічне дослідження, психологічне обстеження, тестологія, тест, метод, комп’ютерна психодіагностика.
5. Підготувати біографічну довідку про відомих персоналій в психодіагностиці.
6. Підготувати реферативні повідомлення або доповіді:
- Психодіагностика, психологічне консультування та психокорекція;
- Тести в Інтернет: нові перспективи та проблеми.
7. Підготуватися до модульного контролю № 1.
Семінарське заняття – 4 год.
1. Історія виникнення психодіагностики, основні етапи її розвитку.
2. Предмет та завдання психодіагностики як науки.