Вплив особистості медичного працівника на лікування.

Лекція № 3.

Навчальна дисципліна: Основи психології та міжособового спілкування.

Тема: Особистість. Психічні якості особистості.

Спеціальність: Стоматологія.

Кількість годин: 2

ПЛАН: 1. Поняття особистості.

Особистість та її структура.

Характеристика особистості.

Роль соціальних чинників у розвитку особистості.

Темперамент.

Характер. Типи і риси характеру. Значення характеру для медичного працівника.

Формування характеру.

Особливості особистості медичного працівника.

Вплив особистості медичного працівника на лікування.

Самостійне опрацювання:Поняття професійної діяльності.

Аналіз професійної діяльності медичного працівника. Значення самовиховання.

НАВЧАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА:

-Основна:

1. Основи загальної і медичної психології /За ред. І.С. Вітенка і О.С. Чабана. – Тернопіль:Укрмедкнига, 2003. -344 с.

2. Шкуренко Д. А.Общая и медицинская психология: Учебное пособие. Ростов – на – Дону:”Феникс”, 2002. -352 с.

3. Косенко В.Г., Смоленко Л.Ф., Чебуракова Т.А.

Медицинская психология для медсестер и фельдшеров /Серия „Медицина для всех”.- Ростов н/Д: „Феникс”, 2002.- 416 с.

4. Психология:Навч. Посіб. / О.В. Винославська, О.А. Бреусенко-Кузнєцов, В.Л. Зливков та ін.; За наук. ред. О.В. Винославської.- Київ: Фірма

«ІНКОС», 2005.- 352с

-Додаткова:

1. Полянцева О.И. Психология.Серия «Медицина для вас». – Ростов н/Д: «Феникс», 2002. 416 с.

2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. Посіб.-К.: Вища шк., 2000. – 479 с.: іл.

3. Матвеев В. Ф. Основы медицинской психологии, этики и деонтологии. - :Медицина, 1984 – 176 с.

4. Максименко С.Д. Загальна психологія. К.:МАУП, 2001.

1. Поняття особистості.Психічні явища людини не існують окремо і розрізнено. У своїй сукупності вони складають неповторний і унікальний візерунок – психологічну цілісність. Ця цілісність і нерозривна єдність психіки людини і є те, що утворює особистість. Л.І. Божович визначає особистість як «такий рівень розвитку людини, який дозволяє їй керувати і обставинами власного життя, і самою собою». Природа людської психіки особистісна і має такі ключові ознаки: цілісність, унікальність, активність, вираження, відкритість, саморозвиток і саморегуляція. Як же виникає особистість? Відповідь на це питання полягає в тому, що особистість створюється, і отже вона є творінням. Творіння, яке все життя перебуває у власному становленні. Воно продовжує створювати себе, ускладнювати (або спрощувати), самореалізовуватись, вдосконалюватись. Воно самоіснує. І в цьому сенсі особистість є власним автором. Але справжнє диво полягає в тому, що особистість є не лише автором самого себе – як витвору: вона потенційно і актуально є автором іншої, нової особистості – людської дитини. Цей абсолютно унікальний акт співтворчості двох особистостей, двох люблячих людей і є дійсним початком особистості. «Особистість починається з любові» - говорив О. М. Леонтьєв. Ці слова є незаперечними. Любов до життя, любов до навколишнього, любов до себе об’єднує нас і підносить нас над іншими формами життя, не дивлячись на те, що ми всі різні і унікально неповторні. Кожна людина народжується з певними психологічними задатками, які на перших порах забезпечують її самостійне існування. Проте, уже з народження спостерігаються індивідуальні особливості її біологіч­них реакцій. Немовлята по різному переносять відчуття голоду, неоднаково реагують на дискомфорт, неоднаково швидко заспокоюються при забезпеченні належних умов. Ці вроджені індивідуально-біологічні властивості, які визначаються як темперамент, являються найбільш стійкими, консервативними і можуть бути властиві людині протягом усього життя.

Разом з тим темперамент є лише основою формування другого рів­ня людської індивідуальності, більш специфічного, завершеного і значимого - характерулюдини. Формування характеру базується на темпераменті.

Сукупність темпераменту і характеру складають основу індивідуальних особливостей людини, як особистості. Формування особистості починається з дитинства в групових і колективних відносинах ди­тини. Найбільш повний розвиток і становлення її відбувається в період, коли людина активно і зацікавлено включається в колектив­не і суспільне життя, але зберігає при цьому стійкість ідеалів та цілей, відчуття обов^’язку, відповідальності та патріотизму.

В найбільш узагальненому вигляді особистість являє собою сукупність індивідуальних психофізіологічних (темперамент), психологічних (характер) і соціальних властивостей людини, які формуються та стійко проявляються у процесі її взаємодії з навколишнім середовищем.