Сутність і зміст індивідуальної виховної роботи в підрозділі
Починаючи розгляд першого навчального питання, доцільно з’ясувати, що ж таке індивідуальна виховна робота.
Індивідуально-виховна робота – це сукупність способів і прийомів виховної роботи з окремим військовослужбовцем, які зорієнтовані на вирішення конкретного виховного завдання.
Принципи індивідуальної виховної роботи:
- Повсякденна увага до кожного військовослужбовця у поєднанні з високою вимогливістю і батьківською турботою про його життя, побут, відпочинок;
- зв’язок виховання підлеглого з життям країни, із завданнями бойової і гуманітарної підготовки військового колективу;
- єдність індивідуального і колективного впливу на особистість воїна;
- дотримання почуття міри в критиці недоліків воїна та опора на його позитивні якості;
- конкретність, скерованість на певного військовослужбовця;
- цілеспрямованість у досягненні певних завдань виховання;
- оперативність, можливість проведення виховної роботи у будь-якій обстановці, швидке реагування на поведінку воїна в різноманітних ситуаціях;
- планомірність, заздалегідь продумана система індивіду-ального впливу на військовослужбовця.
Система індивідуальної виховної роботи включає:
– визначення цілей і завдань;
– планування;
– визначення, хто і з ким індивідуально працює;
– навчання практиці індивідуально-виховної роботи;
– вивчення і врахування індивідуальних особливостей військовослужбовців, застосування найбільш ефективних форм, методів і засобів впливу;
– організацію оперативної інформації про настрої, інтереси, запити особового складу;
– аналіз, узагальнення передового досвіду, контроль і корегування плану.
Офіцер повинен розуміти, що індивідуальна виховна робота – це система цілеспрямованого виховного впливу, який здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей вояка шляхом застосування найбільш педагогічно доцільних засобів і методів із постійним урахуванням реакції на них і досягнутих результатів.
Індивідуально-виховна робота – це велика і складна праця. Її характеризують наступні ознаки:
- вона має конкретні педагогічні цілі;
- проводиться з урахуванням індивідуальних особливостей воїнів;
- є компонентом комплексного підходу;
- проводиться постійно і скрізь;
- здійснюється усіма методами і засобами;
- проводиться у постійній відповідності з принципами виховання.
Структура індивідуальної виховної роботи включає:
§ глибоке вивчення воїна, якого виховують, як особистості;
§ визначення програми виховної роботи з ним;
§ використання усіх засобів, методів і форм виховання;
§ спрямування зусиль усіх вихователів та колективу на воїна;
§ постійний контроль за ходом і результатами виховної роботи.
Структурно зміст цієї роботи включає взаємозалежні етапи; підготовчий, цілеспрямований педагогічний вплив і результативний.
У ході підготовчого етапу прапорщику необхідно визначити, що і як вивчати в особистості підлеглого, спрогнозувати перспективи її розвитку, вибрати найбільш доцільні засоби, форми і методи досягнення поставлених цілей.
Реалізуючі план індивідуально-виховної роботи з підлеглим, командир різними засобами і методами педагогічної взаємодії з військовослужбовцем (впливу на нього) домагається його активної участі у самовдосконаленні.
По завершенні оцінюються результати вивчення і педагогічного впливу на підлеглого. У цей період відбуваються діагностика і корегування виховної діяльності самого начальника.
Які ж дані про підлеглих необхідно знати командиру? До головних з них можна віднести наступні:
Ø загальні біографічні дані: прізвище, ім.’я, по батькові, рік народження, соціальний та сімейний стан, умови, в яких виріс, вчився, виховувався, чим займався до служби, коло друзів, знайомих;
Ø моральні якості: рівень свідомості, відношення до військового обов’язку, виконання норм моралі, дисциплінованість, чесність, організованість, відношення до товаришів, колективу та до служби;
Ø психічні особливості: тип особистості, характер, темперамент, здібності, схильності, вольові якості, увага, пам’ять, мовлення, захоплення тощо;
Ø стан здоров’я: фізичний та психічний розвиток, витривалість, рівень загартування, опір організму до простудних захворювань тощо.
Звичайно, спільна служба сама по собі сприяє вивченню підлеглих, і офіцер, навіть не займаючись спеціально цим питанням, буде багато знати про них. Такий процес носить стихійний характер і потребує тривалого часу. Інтереси ж військової праці потребують, щоб командир скоріше вивчив підлеглих.
Вивчення воїна як особистості – це вихідна передумова успіху індивідуальної роботи. Воно має за мету виявити:
v позитивні риси і якості воїна, на які необхідно спертися у виховній роботі;
v якості, які необхідні у службі, але розвинуті в нього недостатньо;
v якості, які є негативними і можуть перешкоджати виховній роботі.