ОСОБИСТІСТЬ КЕРІВНИКА ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ. 7.9 Керівник як командний гравець

7.9 Керівник як командний гравець

Сучасна практика показує, що найчастіше метод вирішення організаційних завдань силами команди є найбільш ефективним. Це аж ніяк не свідчить про те, що існування й функціонування команди стає панацеєю від усіх управлінських та організаційних проблем, а, проте, добре організована командна робота дозволяє знаходити інноваційні та найбільш оптимальні рішення, макси­мально раціонально використовувати потенціал організації. Тому кожен керівник прагне якщо не сформувати команду й керувати нею, то хоча б регулярно використовувати термін «команда» для надання особливої значимості своєму виступу.

Більшість керівників хоча б один раз у житті намагалися сформувати команду однодумців, але далеко не всі з них зуміли за­вершити розпочату справу. А якщо їм все-таки вдавалося створити команду, то вони поступово починали усвідомлювати, що найваж­ча проблема для керівника не в тому, щоб сформувати команду, а в тому, щоб успішно керувати нею.

Керівник повинен мати особливі якості для успішного фор­мування команд у своїй організації і за її межами (наприклад, ко­манди партнерів). Найбільш важливими якостями керівника, від яких залежить його здатність формувати команди, є такі:

1) технологічна та соціально-психологічна компетентність. Якщо
керівник не розуміє сутності й деталей технології своєї справи,
він не зможе прийняти ефективного рішення щодо типу ко­
манди й характеру її діяльності. У нього також виникнуть сер­
йозні проблеми, коли він почне добирати найбільш придатних
фахівців у члени команди. Добираючи кандидатів, слід врахо­
вувати кілька критеріїв: високу професійну компетентність
щодо завдання; здатність виконувати соціальні ролі в рамках
командної діяльності; психологічну сумісність з іншими чле­
нами команди;

2) уміння встановлювати й розвивати атмосферу взаємної довіри
та взаєморозуміння. Без взаємної довіри не може бути й мови

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ

про команду. Тому керівник, ініціюючи формування команди, повинен викликати довіру у своїх підлеглих чи колег, яких він вважає членами команди. Ці кандидати, у свою чергу, теж по­винні викликати почуття довіри в керівника;

3) терпимість до інакомислення й прихильність до демократичних
методів управління (ці якості можна зарахувати до суб'єктивн­
их факторів, що визначають спроможність керівника-управ-
лінця формувати команду). Езопові настанови й монополія на
владу неприпустимі в командній роботі. Команда формується
на основі повної погодженості щодо рішень, які скоріше є про­
дуктом колективного розуму, ніж індивідуального;

4) готовність стати рівним серед рівних і кращим серед кращих.
Керівник ще на етапі формування команди повинен уявляти,
які соціальні ролі та функції він буде виконувати в команді.
Команда не терпить дублерів і «сачків»-ледарів. Кожен член
команди повинен бути незамінним і потрібним, усі члени
команди повинні мати приблизно однаковий рівень профе­
сіоналізму. Керівник повинен розуміти, що члени команди
не повинні сильно відрізнятися щодо соціального статусу
(об'єктивно чи суб'єктивно).

Керівником команди може бути не кожний, а лише той, хто виявляє всі необхідні якості. Це і є ефективний лідер. У команді керівник повинен підтвердити своє право бути керівником, а для цього йому потрібно виявити компетентність, виконуючи функції керівника команди. Серед цих функцій варто згадати такі:

1) детальний контроль за діяльністю команди на рівні виконання
завдань;

2) координація діяльності команди на рівні прийняття стратегіч­
них рішень;

3) генерація ідей, інновацій і стратегій;

4) аналіз та оцінка ідей і рішень;

5) забезпечення й підтримка командного духу та оптимальної ко­
мунікації;

6) забезпечення ефективних перетворень ідей і планів, робочих
процедур і кінцевого результату;