ЕФЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ ГРУПАМИ. якостей один одного управлінський лідер повинен вирішити ряд проблем для підвищення ефективності групової діяльності (у тому числі проблем оцінки й

якостей один одного управлінський лідер повинен вирішити ряд проблем для підвищення ефективності групової діяльності (у тому числі проблем оцінки й контролю, прийняття рішень, зниження на­пруженості та інтеграції членів групи).

3-й сценарій розвитку взаємин (типи поведінки 4, 9 і супро­відні проблеми групової взаємодії) здійснюється в позитивній чи негативній емоційній обстановці. У цьому разі члени групи дають поради, вказівки, борються за лідерство і владу над іншими чи про­сять поради, вказівок, усіляко вишукують оптимально можливий спосіб дій. Якщо ці дії поєднуються з відносно високим рівнем на­пруженості, проявом негативних емоцій та оцінок, то лідер повинен приділяти більше уваги вирішенню проблем контролю, прийняттю рішень, зниженню напруженості та інтеграції членів групи.

4-й сценарій (типи поведінки 3 і 10) характеризує інший рівень розвитку взаємин між членами групи та інші завдання лідерства, що випливають з нього, тобто зміни в соціально-емо­ційній сфері групової взаємодії з метою підвищення ефективності групової діяльності. Зусилля лідера щодо досягнення згоди й вза­єморозуміння між членами групи, його підтримка різних способів прояву позитивних емоцій і демонстрації готовності до компро­місів сприятимуть зміцненню позитивної емоційної атмосфери й подальшому підвищенню ефективності групи. Якщо між членами групи склалися суто ділові контакти (не цілком дружні), а стосовно ідей, мети колективної діяльності чи ролі кого-небудь з колег члени групи виражають активну незгоду чи пасивне неприйняття, то це свідчить про неготовність групи до ефективної діяльності. Перш ніж приступати до реалізації групових цілей, управлінський лідер повинен знизити рівень напруженості, домогтися згоди членів групи з ключових моментів групової діяльності, цілком імовірно, змінивши принцип прийняття управлінських рішень. Лідерство в управлінні також повинно зосередитися на консолідації членів групи на конструктивній основі спільної мети й завдань.

Лідеру також необхідно сконцентрувати свої зусилля біль­шою мірою на внутрішньогрупових проблемах, ніж на реалізації

групових цілей, у тому випадку, якщо члени групи взаємодіють за 5-м сценарієм (типи поведінки 2, 11), але в негативній емоційній атмосфері. Як правило, останнє свідчить про наявність протиріч між членами групи й приховані соціальні конфлікти, що у най­ближчому майбутньому можуть поставити під сумнів досяжність групової мети й різко знижують ефективність групової діяльнос­ті. Індикаторами неблагополуччя треба вважати: напруженість у взаєминах між деякими членами групи; негативні оцінки особис-тісних і ділових якостей один одного; прохання про допомогу та формування «таборів» своїх прихильників; відхід конструктивно налаштованих членів з групи чи падіння їхнього авторитету в колективі. Підвищити ефективність групової діяльності в даній ситуації вдається лише тоді, коли усунено протиріччя й норма­лізовано соціально-емоційну сферу. Лідер не повинен допустити сегментації групи й консолідації підгруп на основі розвитку про­тиріч і деструктивної поведінки.

І, нарешті, 6-й сценарій (типи поведінки 1, 12) поєднує в собі полярні типи групової поведінки, що закономірно призводять до формування позитивної чи негативної емоційної атмосфери в групі. У випадку позитивної атмосфери (тип поведінки 1) управлінський лідер може концентрувати зусилля групи в напрямі виконання за­вдання. Однак відкритий прояв недоброзичливості й агресивності оголює існування серйозної проблеми дезінтеграцї членів групи й обумовлює завдання лідера з відновлення інтеграції, усунення про­тиріч і створення атмосфери довіри та взаємоповаги.