Загальні комунікативні техніки

Поширеними у ситуації першої зустрічі можна вважати такі комунікативні техніки:

Мовчання

Хоча мовчання у вигляді більших чи менших пауз, інколи обтяжливих для недосвідченого спеціаліста, здається на початку майже нездоланною перешкодою, насправді воно є однією з найважливіших технік у процесі надання психологічної допомоги, яку треба осмислити як таку й оволодіти нею.

Зміст мовчання клієнта може бути різноманітним: ознака опору, ознака самоаналізу, вираз відчаю та безвиході або, навпаки, - переддень інсайту. Розпізнати психологічний та символічний зміст мовчання, і тим більш ефективно розпорядитися ним важко.

Найзагальніші прийоми реагування консультанта в ситуації мовчання: кивок, повторення останніх слів (своїх або клієнта): перефразування останнього висловлювання (свого або клієнта), якщо клієнт продовжує мовчати - допомога йому у вираженні стану: "Вам зараз важко говорити": "Можливо, Ви не знаєте, як на це відреагувати" або "Можливо, Вас це засмутило". У крайньому випадку, якщо мовчанка триває, консультант зобов'язаний з повагою поставитися до поведінки клієнта й сприйняти її як належність.

Емпатичне слухання

Консультант уважно слухає клієнта, виголошуючи невербально й інколи словесно своє слідування думкам та почуттям клієнта, інколи майже непомітно поглядом, словом, вербалізацією, заохочуючи клієнта до більш глибокого вираження себе та саморозкриття. Основне правило емпатичного слухання (тобто такого, що сприймає, говорить про те, що слухач перебуває зараз у тих же почуттях, що і співрозмовник) - не співчувати, а співпереживати, створюючи емоційний резонанс переживанням клієнта.

Прояснення

Техніка спрямована на розкриття змісту (мотиваційного, цільового, операційного) як для консультанта, так і для клієнта його власних дій. Допомагає зрозуміти амбівалентність почуттів та стосунків.

Наголошуємо, що конкретне оволодіння техніками, як і особиста підготовки до надання психологічної допомоги потребує учбової практики, та наша мета зараз - окреслити основу для цієї практики, особливості використовуваних захисних механізмів, мислення тощо.

Приклад:

КЛІЄНТКА: "Мені погано. Просто погано, і все".

ПСИХОЛОГ: "Мабуть, це відчуття найбільше змушує Вас зосередитися саме на ЦЬОМУ формулюванні"

КЛІЄНТКА: "Не знаю"

ПСИХОЛОГ: "Зараз, коли Ви кажете "Не знаю". Ви, справді, лише "не знаєте, чи присутні й ще якісь почуття?"

КЛІЄНТКА: "Розумієте, так важко про це говорити... Коли болить душа, коли я розумію, що допомогти мені ніхто не в змозі..." (плаче).

Рефлексивна вербалізація

Ця техніка стосується різновидів вербалізацій, призначення яких - підсилення емоційно-змістового резонансу висловлювань клієнта. Вона має не інтелектуальний, як у методології, а, насамперед, емоційний характер, що відрізняє рефлексивний парафраз від інтерпретації. Зміст рефлексивної вербалізації відображає не мотиваційно-причинний, а емоційно-модальний пласт висловлювань. Є різні рівні рефлексивних вербалізацій - від "одиничних вербалізацій" до "вербалізацій-генералізацій".

Інтерпретація

Техніка роз'яснення (пояснення) клієнтові прихованого змісту його висловлювань. Інтерпретація може виражатися у стверджувальній, пропозиційній або запитувальній формах. Одна з найскладніших та неоднозначних в оцінці технік - інтерпретація володіє надзвичайно потужним психологічним потенціалом, допомагаючи, при правильному використанні, справитися з тривогою усвідомити або пом'якшити психологічні захисти. Найпродуктивніший спосіб використання інтерпретацій - надати клієнтові змогу самому про інвентаризувати свої висловлювання або поведінку. Іноді інтерпретація може мати вигляд "читання поміж рядків".

Приклад:

На запитання про сімейне життя, клієнт розповідав, яка в нього чудова дружина.

КЛІЄНТ: "Вона -надзвичайна жінка... Просто надзвичайна..."

ПСИХОЛОГ: "У такому разі з нею, мабуть, нелегко жити?"

КЛІЄНТ: "Так, чорт, забирай! Не те слово..."

Інтерпретація сама вимагає особливої техніки подачі. Бажано пом'якшувати інтерпретацію словами "можливо", "мабуть,", "складається враження", адже категоричність може перетворити інтерпретацію з психологічної комунікативної техніки на засіб посилення неадекватних, захистів та опору.

Саморозкриття

Функції цієї комунікативної техніки по-різному трактуються й використовуються у різних концепціях консультування > та психотерапії. Скажімо, в гуманістичній парадигмі саморозкриття психолога трактується як один з основоположних прийомів у встановленні робочих стосунків та полегшенні саморозкриття клієнта. У поведінкових концепціях саморозкриття скоріш розуміється як різновид моделювання поведінки психологом, сенс якого у зміцненні бажаного способу дій з боку клієнта. Як би не було, важливим моментом у саморозкритті є такий. Техніка повинна застосовуватися не за принципом: "А от у мене також, пам'ятаю, було...", а в колії переживань клієнта, відгукуючись на його почуття та, підтверджуючи те, що його переживання розуміють та поділяють.

Конфронтація

Техніка призначена для відповідального оголення протиріч, ігор, нереалістичних захистів, які ускладнюють саморозуміння клієнта й заводять у глухий кут консультативну бесіду. Складна й така, що вимагає належної майстерності в застосуванні (наприклад, у роджерівському напрямку взагалі не використовується), ця техніка створює певне напруження в бесіді й тому передбачає особливе мистецтво психолога в її реалізації. Оскільки вона здатна викликати відчуття тиску, їй не підходить зайва категоричність, звинувачувальний тон, категоричність суджень. Навпаки, м'якість, нейтральність, навіть деяка емоційна відстороненість надають цій техніці ефективнішої впливовості.

Підведення підсумків

Ця техніка є однією з переважаючих при завершенні першої бесіди. Специфіка її застосування полягає в тому, що вона може використовуватися як реальне узагальнення й поєднання інколи нечітких, фрагментарних висловлювань клієнта, так і своєю зворотною стороною, тобто шляхом демонстрації відмови від використання заключних узагальнень із метою наголошення значимості, складності обговорюваних питань і небажання психолога-консультанта спрощувати їх. Поточне підведення підсумків допомагає структурувати процес консультативної бесіди.

Окрім виключно професійних, технічних аспектів психологічної допомоги упродовж налагодження стосунків і насамперед у ході першої зустрічі, виникає безліч, на перший погляд незначних, висловлюваних та невисловлених питань, які тим не менш слід передбачити й урахувати. Ці питання у сукупності характеризують професійний етикет поведінки психолога-консультанта й загальну атмосферу ситуації. Розглянемо найпростіші з цих питань.

Паління

Заборонити клієнтові курити під час консультації - нетактовно. Це може бути сприйнято як тиск або небажане обмеження свободи. Водночас і заохочувати паління - негігієнічно і шкодить здоров'ю. Тактовність та доречність мотивувань, партнерський тон спілкування допоможе зняти напругу, яка спонукає клієнта до паління.

Ведення записів

Будь-який спосіб фіксування інформації (шляхом магнітофонного запису, нотаток та ін.) повинен обов'язково обговорюватися з клієнтом і при найменшій незгоді, безумовно, не застосовуватися. Однак після завершення зустрічі психолог має право зафіксувати у своєму робочому щоденнику істотні моменти спілкування поведінки або переживань клієнта для того, щоб глибше зрозуміти їх і ґрунтовніше підготуватися до наступної зустрічі.

Часті запізнення

Якщо клієнт регулярно запізнюється до заздалегідь обумовленого часу консультування, слід пропрацювати можливі причини запізнень - опір, демонстрація, зниження мотивації тощо.

Запізнення психолога-консультанта на зустріч, якщо воно не викликане фатальним збігом обставин, також вимагає, крім вибачень, окремого самоаналізу.

Питання оплати

У випадках, коли психолог консультує за умов приватної практики, слід спеціально й заздалегідь обумовити вартість послуг та порядок оплати (погодинно, за результатом) на взаємоприйнятних умовах У зв'язку із специфікою психологічної допомоги стягнення плати за послуги психолога може не залежати від успішного чи іншого результату дій психолога.