Ситуація перша.Умовна назва «покарання з винагородою».

Сутність ситуації.Суперечливо-непослідовні дії підлеглого, які ставлять керівника в скрутне становище щодо оцінки дій цього підлеглого.

Фабула ситуації.Підлеглий Б. чинить провину і майже одно­часно з цим здійснює вчинок, який робить йому честь, домагається певних успіхів у роботі, але не в тому напрямку, де виявив недо­бросовісність.

Керівник А. або покарав підлеглого за провину, або іще не встиг. Постає запитання:

□ якщо вже покарав, то чи правильно буде відразу за покаран­
ням нагороджувати підлеглого?

□ якщо не встиг покарати, то що ж робити: карати, нагород­
жувати чи щось інше?

Вирішення проблеми.Справедливість вимагає, щоб і про­вина, і заслуга були відзначені відповідними санкціями з боку керівника.

Якщо керівник покарає підлеглого і не помітить його заслуг, то справедливо буде запідозрений в необ'єктивності і викличе до себе негативну установку з боку підлеглого.

Якщо ж керівник закриє очі на провину і відзначить лише добрий вчинок, то це може викликати думку у решти підлеглих про безприн­ципність, легковажність, поблажливість керівника.

Тільки справедливе покарання з винагородою можуть розв'язати проблемну ситуацію.

Класичним випадком ситуації «Покарання з винагородою» (в да­ному випадку «Винагорода з покаранням») може служити епізод із роману Віктора Гюго «Дев'яносто третій рік».

Коли на військовому кораблі у відкритому морі з вини необачли­вого каноніра одна із гармат зірвалася із ланцюгів і, мов казковий звір, почала борсатися від борту до борту, загрожуючи життю паса­жирів, канонір, виявивши високу мужність і кмітливість, зумів виса­дити гармату на колишнє місце.

⁸² Кайдалов Д. П., Суименко Е. Й. Психология единоначалия и коллегиаль-ности. - М.: Мисль, 1979. - С. 216 - 223.

Як був відзначений вчинок цієї людини? Каноніра підвели до ста­рого генерала.

«Старий кинув на каноніра швидкий погляд.

- Підійди сюди, - наказав він. Канонір зробив крок уперед.
Старий повернувся до графа дю Буабертло, зняв з грудей капітана

Хрест Святого Людовіка і пришпилив його до куртки каноніра.

- Ур-ра! - прокричали матроси. Солдати морської піхоти взяли на
караул. Але старий генерал, вказавши пальцем на сяючого від щастя
каноніра, додав:

- А тепер розстріляйте його».

Чим же мотивував своє рішення цей старий генерал? «Смертної кари заслуговує той, хто допустив необачність перед лицем ворога. Всяка необачність непоправна. Мужність достойна винагороди, а необачність достойна кари».

Незнання або нехтування керівника формулою «Покарання з ви­нагородою» може призвести до ініціювання конфліктної ситуації з боку самого керівника.

Наведемо приклади неадекватної реакції керівника на подібну си­туацію.

1. Готуючись до підведення підсумків наукової роботи співробіт­
ників кафедри за минулий рік, завідувач доручив найкомпетентні-
шому з них підготувати довідку, в якій був би зроблений аналіз дру­
кованої продукції всіх членів кафедри.

Працівник ретельно виконав це доручення, і серед названих кра­щим виявився Р.

Проте коли довідка потрапила до завідувача, він викреслив прізви­ще Р., мотивуючи це тим, що «на минулому засіданні кафедри йому зробили зауваження за несвоєчасне і не зовсім сумлінне складання методички».

Р. не був названий у числі кращих учених - і це викликало про­тест з боку багатьох співробітників кафедри.

2. Медсестра фізіотерапевтичного відділення міської лікарні Н.
повернулася з відпустки із запізненням на два дні і мотивувала це
тим, що «неможливо було виїхати з Ялти, де вона відпочивала».

За порушення трудової дисципліни їй винесли сувору догану з попередженням.

Незабаром після цього відбулося міське «Свято квітів», в підго­товці до якого Н. брала найактивнішу участь.

Проте на профспілкових зборах, де підбивалися підсумки роботи

відділення, Н. не була навіть згадана в числі учасників підготовки до цього свята, бо завідуюча відділенням А. викреслила її прізвище з тексту доповіді представника профспілки.

Це дуже скривдило Н., і вона в наступних культурно-масових за­ходах не брала ніякої участі, загостривши конфлікт із завідуючою відділенням.

Через деякий час Н. звільнилася з. роботи.