Дані ознаки є обов’язковими і притаманні загальному суб’єкту злочину.

Лекція № 5

Тема : Суб’єкт злочину

План:

1. Поняття «суб’єкт злочину». Загальні юридичні ознаки суб’єкта злочину. Спеціальний суб’єкт злочину та його ознаки

2. Поняття осудності та неосудності. Поняття обмеженої осудності

3. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Злочини, за які настає кримінальна відповідальність у віці від 14 до 16 років

Самостійна робота № 4

1. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у стані сп’яніння.

2. Алкогольне, наркотичне та токсичне сп’яніння.

Література:

1. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001

2. М.І. Мельник, М.І. Хавронюк. - Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К., 2010.

3. М.І. Мельник, В. А. Клименко – Кримінальне право України Загальна частина. – Київ Юридична думка, 2012.

1. Поняття «суб’єкт злочину». Загальні юридичні ознаки суб’єкта злочину. Спеціальний суб’єкт злочину та його ознаки.

Суб’єктом злочину є - фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Ознаки суб’єкта:

Ø фізична особа- тільки фізичні особи визнаються суб'єктами злочину, оскільки лише вони є кримінально-відповідальними;

Ø вік особи- досягнення встановленого кримінальним законом віку, з якого починається кримінальна відповіда­льність:

§ загальна дієздатність - з 16 років;

§ виключна дієздатність - з 14 років;

Ø осудність- здатність особи усвідомлювати та оціню­вати суспільне значення своєї дії чи бездіяльності або ке­рувати ними.

Дані ознаки є обов’язковими і притаманні загальному суб’єкту злочину.

Поряд з поняттям загального суб’єкта Кримінальний кодекс передбачає і поняття спеціального суб’єкта.

Ч. 2 ст. 18 КК визначає, що спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.

Отже, спеціальний суб’єкт – це особа, яка крім обов’язкових загальних ознак (фізична осудна особа, яка досягла певного віку) має додаткові спеціальні (особливі) ознаки, передбачені в статті Особливої частини для суб’єкта конкретного складу злочину.

Спеціальні ознаки суб'єкта:

- громадянство;

- посадова особа;

- військовослужбовець;

- фах;

- особа, що відбуває покарання у виді позбавлення волі;

- особа, що підлягає призову на строкову військову службу;

- працівник транспорту;

- член виборчої комісії;

- родинні відносини (батьки, діти).

2. Поняття осудності та неосудності. Поняття обмеженої осудності.

Обов'язковою ознакою суб'єкта злочину є осудність особи (ч. 1 ст. 18 КК). Осудною визнається особа, яка під час скоєння злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч. 1 ст. 19). Зі станом осудності пов'язане покарання, яке має на меті не лише кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вченню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Неосудною визнається особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого КК, не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічної психічної хвороби, тимчасового розладу психічної діяльності, слабоумства або іншого хворобливого стану психіки (ч. 2 ст. 19).

Поняття неосудності включає в себе два критерії – медичний та юридичний. Медичний (біологічний) критерій неосудності пов’язаний із хворобливою природою психічного розладу здоров’я людини. Це хронічна психічна хвороба, тимчасовий розлад психічної діяльності, слабоумство (олігофренія) чи інший хворобливий стан (ч. 2 ст. 19 КК). Для наявності медичного критерію достатньо одного із зазначених видів психічного розладу здоров’я людини.

Юридичний (психологічний) критерій неосудності - означає нездатність особи усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок психічного захворювання або розладу психічної діяльності. Цей критерій вказує на ступінь або глибину розладу психічної діяльності як наслідок психічного захворювання.

Закріплені в законі ознаки є однаково обов’язковими як для експертів, так і для юристів при вирішенні питання про неосудність конкретної особи.

Кримінальній відповідальності підлягає особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними (ст. 20 КК).

Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

3. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Злочини, за які настає кримінальна відповідальність у віці від 14 до 16 років

У частині 1 ст. 22 КК 2001 р. зазначено, що “кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років”. Цей вік називається загальним віком кримінальної відповідальності. У частині 2 цієї ж статті встановлюється знижений вік кримінальної відповідальності – чотирнадцять років – за окремі, прямо перелічені законом злочини.

Передбачений ч. 2 ст. 22 КК перелік злочинів, за які настає відповідальність з чотирнадцяти років, є вичерпним.

Аналіз цих злочинів дає підставу для висновку, що законодавець знизив вік кримінальної відповідальності за дві групи злочинів: а) насильницькі злочини; б) майнові злочини. В основу зниження віку кримінальної відповідальності за ці злочини покладені такі критерії:

1) рівень розумового розвитку, свідомості особи, який свідчить про можливість уже в чотирнадцять років усвідомити суспільну небезпечність і протиправність злочинів, перерахованих у ч. 2 ст. 21 КК;

2) значну поширеність більшості з цих злочинів серед підлітків;

3) значну суспільну небезпечність (тяжкість) більшості з цих злочинів.

Особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років не відповідає за злочини, за які встановлюється відповідальність з шістнадцяти років, навіть якщо вона брала в них участь як співучасник. У цих випадках особа у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років може нести відповідальність тільки коли в її конкретних діях містяться ознаки іншого злочину, за яке законом встановлена відповідальність з чотирнадцяти років.

Встановлюючи вік, з якого особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності, законодавець виходить з того, що досягнувши його, неповнолітній може розуміти суспільну небезпечність свого діяння і в достатній мірі керували ним. Для цього потрібно обов’язково проводити судово-психологічну експертизу. Вона повинна визначати рівень розвитку неповнолітнього, вплив вікових особливостей протікання психічних процесів на його поведінку, виявити індивідуальні особливості психіки.

При вирішенні питання про притягнення до відповідальності вік особи (особливо неповнолітніх) повинен бути точно встановлений за документами про народження (число, місяць, рік народження), а при їх відсутності – на підставі висновку медичної експертизи. Особа вважається такою, що досягла певного віку, не в день народження, а починаючи із наступної доби. У випадках, коли вік неповнолітнього обвинуваченого встановлюється судово-медичною експертизою, днем його народження слід вважати останній день того року, який був названий експертом, а при визначенні мінімальної і максимальної кількості років суд повинен виходити із заданого експертизою мінімального віку такої особи.