Вправа "Ми любимо".
Комплекс психологічних вправ, спрямованих на розвиток комунікативних здібностей молодших школярів.
Даний комплекс містить низку спеціально підібраних психологічних вправ направлених на розвиток комунікативної сфери молодших школярів, яка включає в себе повідомлення інформації як передачу інтелектуального змісту та орієнтована на спільне розуміння предмету, а також формування нових прийомів, способів спілкування та поведінки.
Перевагою данного пакету вправ є гнучкість вибору та комплексність розвиваючих вправ. В той же час, в роботі містяться елементи ігротерапії, психодрами, арттерапії, казкатерапії, пісочної терапії та інші.
Користувач, на основі власних професійних переконань та конкретно – ситуаційних цілей роботи обирає необхідні йому елементи данного комплексу.
Загальною метою підібраних вправ є розвиток комунікативної сфери молодших школярів, поповнення словникового запасу та вироблення навичок комунікативної взаємодії.
1. Гра-драматизація «Дай»
Психолог нагадує, що дуже багато залежить від того, як попросити людину про якусь позику, яким тоном, у якій атмосфері, з яким настроєм висловити своє прохання.
Повторюють і уточнюють такі моменти:
— Як правильно попросити те, що ти хочеш отримати?
—Що робити, якщо вам відмовили?
Потім пропонують вибрати собі партнера і жартівливо попросити його про деяку позику ( зошит, аркур, ручку тощо ).
Після обговорення в парах обговорюють кращий варіант прохання.
Вправа "Малюнок імені".
Діти уявляють собі, що вони стали відомими людьми: чи мореплавцем лікарем, чи вченим письменником. За великі заслуги перед людьми кожному вже при житті вирішено поставити пам'ятник. На ньому варто написати ім'я героя і прикрасити його цікавими малюнками. Діти придумують малюнки до своїх імен, описують їх усно, а потім виконують їх в альбомах, поруч із красиво написаним ім'ям. (Якщо дитина ще не вміє писати, йому допомагає ведучий.)
Вправа "Ми любимо".
Ведучий кидає дітям м`ячик, кожний з них закінчує пропозицію, що починається зі слів "Я люблю...". Потім ведучий просить дітей згадати всі названі варіанти і повторює їх зі словами "ми любимо": "Ми любимо грати! Ми любимо дивитися телевізор, ...читати, ...гладити собаку" і т.і.
4. Робота з казкою. (Діти слухають, малюють і обговорюють казку)
Про Білоцвітик (Н.Овечкина)
В одній країні, де удень світить тепле сонце, а по ночах нерідкі холодні вітри, жила одна садівниця. Вона дуже любила висаджувати квіти, особливо ті, котрі ласкаво називала білоцвітики, і вони дійсно були білими, але з блакитним відливом, що не зменшувало їхньої краси.
Щороку садівниця їздила в місто і брала участь у виставці квітів, але зараз був час посадки. У легкій теплиці садівниця висадила насіння білоцвітиків - їх вона уперше вирішила представити на виставці. Усі насіння були посаджені рівними рядками, досить близько друг до друга, але випадково одне насіннячко випало з рук садівниці і потрапило в землю осторонь від інших.
Йшов час. Білоцвітики росли під безустанною турботою садівниці.
Тепер вони могли вітати один одного, киваючи бутончиками, але поки не могли говорити. Насіннячко, що випало, теж виросло, але його бутон був менше, ніж в інших, адже йому діставалося менше вологи і турботи. Упале насіннячко перетворилося в самотній бутон. Але ніхто не помічав його, і бутон дійсно почував себе самотнім, і йому було смутно.
І от бутони розпустилися і змогли розмовляти. Щодня квіти тяглися до сонечка, що зігрівало їх через скло. А самотній бутон перетворився в самотній білоцвітик. Він ріс далі усіх від вікна й одержував мало сонячних променів. Коли він намагався заговорити з іншими квітками, вони його не чули і не бачили, адже вони увесь час дивилися на сонце, а зігрівши, з останнім променем сонця засипали. Самотній білоцвітик, що одержував мало сонячного тепла, довго не міг заснути. Тому він увесь час думав про те, чому його не зауважують, чому з ним не розмовляють, він шукав причину.
І один раз він зрозумів, що квіти намагаються ловити все сонячне тепло, щоб вирости, а стекло теплиці пропускало не так багато тепла, тому квітам ніколи було дивитися навколо. Отут мимо проповзав жук-силач, що тяг важенний великий камінь. Самотній білоцвітик окликнув жука-силача і став вмовляти розбити скло. Він підійшов до скла, підняв камінь над головою, замахнувся і кинув. Стекло із шумом розлетілося, усі квіти прокинулися і почали бурхливо обговорювати, що ж відбулося. Вони подивилися в усі сторони і побачили розбите скло теплиці. Вони дуже розсердилися і стали шукати винного. А самотня квітка зраділа, що тепер усі його помітять, що з ранку до вечора вони разом будуть грітися на сонечку. Отут і інші квіти помітили його. Вони закричали:
- Це ти зробив?
- Так, - відповів радісно білоцвітик, - тепер ми будемо разом грітися на сонечку і розмовляти про усьому.
- Навряд чи ми коли-небудь ще будемо грітися на сонечку, ми можемо усі загинути від холоду через те, що ти розбив скло! - гнівно відповіли квіти.
- Але я хотів як краще! - закричав самотній білоцвітик, але квіти не встигли нічого відповісти. Пішов дощ, і в теплицю ввірвався сильний холодний вітер. Квіточки відразу утратили все тепло, що накопили за день, їх смикало зі сторони убік, витягало з землі, вони стали замерзати і тісніше пригорнулися друг до друга, зчепили свої пелюстки, щоб не полетіти у вікно, що утворилося. Самотній білоцвітик весь зжався, він зрозумів, що йому допомогти не зможуть, але ж він так змерзнув! Вітер, що підсилювався, так і витягав його з землі!
Отут у теплицю ввірвався найсильніший вихор, закрутив біля тонкої стеблинки білоцвітика, потягнувши, вирвав його з коренями і поніс у холодну і порожню ніч, прочь з теплиці. Отвір все наближався, білоцвітик усе більше відчаївся, але отут він почув, що його кличуть інші білоцвітики. Він простягнув їм назустріч свої листочки і побачив, що не дістає. Усі ближче і ближче були протягнені зчеплені листи друзей-білоцвітиків. Він зробив ривок і дотягся. Його оповили інші білоцвітики, і отут вітер припинився.
Отут прийшла садівниця і швидко закрила отвір склом, що стояло в стіни теплиці. Потім стала оглядати квіти і побачила білоцвітика, корені якого були не в землі. Вона посадила його разом з іншими квітами, і незабаром наш білоцвітик зміцнів, став таким же високим і красивим, як інші квіти, що відносилися тепер до нього з теплотою і турботою. А потім садівниця повезла їх на виставку, і вони зайняли перше місце. Усі білоцвітики дуже радувалися й обговорювали цю подію всю дорогу додому, а наш білоцвітик був щасливий як ніколи.
Питання для обговорення:
- Що робило білоцвітика нещасливим на початку казки?
- Чому білоцвітику хотілося, щоб його помітили?
- Які помилки він робив?
- Чому білоцвітик став щасливий наприкінці казки?
Коментарі для ведушего.
Потрібно дуже обережно проводити цю вправу в класі, де є "ізгої". Роздаючи листівки, необхідно підібрати йому в пари дитину, що погодиться його малювати, не виявить агресії.
5. Вправа "Поясни завдання".
Діти поділяються на пари. У кожній парі одна дитина повинна за допомогою жестів пояснити завдання другому. Завдання роздає ведучий. Вони можуть бути будь-якими, але обов'язково доступними для дитячого розуміння і зв'язаними з конкретними знайомими дітям діями, наприклад: "принести зошит", "витерти дошку" т.і.
Перемагає та пара, що змогла швидше інших досягти взаєморозуміння і виконати завдання за самий короткий час (предметами при поясненні завдання користатися не можна).
6.Вправа "Склади розповідь".
На дошці розміщаються картинки з зображеннями трьох почуттів. Дітям потрібно скласти розповідь, герой якого на початку, у середині і наприкінці історії відчував би ті ж почуття, що представлені на дошці.
7. Вправа "Психологічна загадка".
За описом, діти повинні догадатися, яку якість задумав ведучий:
"Людина, що вміє жити мирно, дружно, без сварок" (миролюбний).
"Людина, що вміє сам виконувати свої обов'язки (відповідальний).
"Людина, що любить трудитися" (працьовитий).
"Людина, що знає свої недоліки" (самокритичний).
"Людина, готовий завжди допомогти" (чуйний).
Для того щоб діти точніше зрозуміли значення слів, можна, попросити їх скласти речення з цими словами.
8.Вправа "Картинки з піску"
Використовуйте для цієї вправи рамки з подвійними стеклами, між якими пересипається різнобарвний пісок, утворюючи незвичайні пейзажі. Спостерігайте усі разом за пересипанням піску, за тим, як складається картинка, і складете колективну історію про те, що це за місцевість, хто там міг виявитися і що з ним відбулося. "Піскову казку" можна записати, вибираючи самі удалі варіанти розвитку сюжету.
9. Вправа "Маски"
Приготуйте різнобарвні паперові серветки і покажіть дітям, як можна легко і швидко зробити з них виразні маски: листки складаються вдвічі, у потрібних місцях робляться отвори потрібної форми - ножицями або просто пальцями.
Запропонуєте дітям спробувати виготовити маски, що виражають різні почуття, і вимовити з маскою на обличчі монолог від імені цього почуття.
10.Вправа "Казкові герої"
Педагог пропонує список казкових героїв (чоловічі і жіночі ролі). Кожна дитина вибирає собі одного з героїв, представляється їм і називає ту якість, за яку вибрав собі цю роль. Наприклад: "Я - Буратіно, я веселий". Можна ускладнити завдання, і до кожного героя діти будуть називати по одній позитивній якості.
11. Вправа "Дерево"
Учитель роздає трафарети, діти обводять їх у зошиті. Корені дерева - це короткі прості слова, що пише на дошці вчитель. На гілках потрібно підписати словотворчі суфікси. Діти вписують у крону дерева слова, що утворяться за допомогою суфіксів.
12. Вправа "Подібність і розходження"
«Люди спілкуються, тому що вони схожі чи відмінні один від одного. Давайте знайдемо відмінності і подібність один одного. Кожний з вас повинний вимовити фазу, звертаючи до сусіда праворуч: "Ми з тобою схожі, тим що ... (називається який - або ознака "подібності"), але у відмінності від тебе я ... (називається який - або ознака "отличности").
Наприклад: "Ми з тобою схожі, тим що любимо тварин, а особливо кішок, але у відмінності від тебе я люблю їсти пломбір із солоним огірком."
13.Вправа Інсценування "Як не треба сперечатися"
Сценка розігрується з використанням іграшкових персонажів. Це можуть бути, ведмедик і кіт. Ведмедик повинний був намалювати на плакаті дві рівні доріжки. Виконавши завдання, Ведмедик віддав плакат Коту.
Кіт: Забирай, Ведмедик, свої доріжки, вони не рівні.
Ведмедик: Неправда! Я всі точно відміряв! Мене ще лис перевіряв і сказав, що всі точно!
Кіт: Ні, перша доріжка коротше.
Ведмедик: Ні, однакові!
Кіт: Ні, коротше.
Ведмедик: Виходить, ти - поганий суддя!
Кіт: А ти - поганий вимірник!
Ведмедик:Це ти косий і сліпий!
Кіт: А про тебе розповідають, що ти лапи усім віддавив...
Питання дітям:
- Чи зможуть Кіт і Ведмедик домовитися і зробити загальну справу?
- Кіт і Ведмедик сперечаються чи сваряться?
- Якщо в людей різні думки, чи можуть вони посперечатися, але не посваритися, не скривдити один одного?
- Що треба робити, щоб з'ясувати, хто правий, - може, подратися?
Діти, сваритися - це чи не сказати зробити іншому щось образливе, зле. Щоб посперечатися, треба постаратися відшукати докази своєї правоти. У суперечці про довжину доріжки кращим доказом є вимір за допомогою лінійки. Ситуація різних думок із приводу оптичних ілюзій повторюється ще раз (видаються аркуші з новими малюнками). Дітям пропонують вибір - сварка чи суперечка (сварку найкраще зображувати за допомогою ляльок). Психолог призиває дітей учитися не сваритися, а сперечатися, а це, виходить, учитися приводити докази та конструктивно спілкуватися.
14. Вправа "Правила спілкування"
"Саме головне в спілкуванні людей, не важливо прохання це чи вітання, потрібно звертатися по імені. Адже кожній людині приємно, коли до нього звертатися по імені. Увічливість- необхідна умова спілкування".
Беруть участь 4 пари по 2 дитини (хлопчик і дівчинка), що обіграють сценки правильного спілкування.
1) Вітання;
2) Прохання;
3) Вибачення;
4) Комплемент;
15. Вправа «Знайди мене»
Для проведення даної гри діти поділяються на дві команди, в одній з них усім зав'язуються очі. Група з зав'язаними очима ходить по кімнаті і знаходить дітей з іншої команди. Але потрібно не просто знайти друга, але і впізнати його. Це можна зробити, обмацуючи волосс, руки, одяг. Після того, як усі знайдені і названі, учасники міняються ролями.
16. Вправа «Давайте познайомимося!»
Діти з вихователем стають у коло, вихователь тримає надувний м'яч, потім він називає своє ім'я й ім'я того, кому кидає м'яч. Названа дитина повинна піймати м'яч, назвати своє ім'я й ім'я того, кому він кине м'яч, і т.і.
Коментарі: Ця гра допомагає познайомитися з дітьми, що тільки що прийшли в групу, а також втягнути в спілкування соромливих дітей. Якщо ж діти ще зовсім погано знайомі, правила можна небагато змінити: дитина, що піймала м'яч, називає ім'я попереднього гравця, потім своє, а далі (якщо знає) ім'я дитини, якій буде кидати м'яч.
17. Вправа «Долоня в долоню»
Діти стають попарно, притискаючи праву долоню до лівої долоні і ліву долоню до правої долоні стоящего поруч. З'єднані таким чином, вони повинні пересуватися по кімнаті, обходячи різні перешкоди: стіл, стільці, ліжко, гору (у виді купи подушок), ріку (у виді розкладеного рушника чи дитячої залізниці) і т.і.
У цій грі пари можуть складати дорослий і дитина. Ускладнити гру можна, якщо дати завдання пересуватися стрибками, бігцем, на корточках і т.д. Граючим необхідно нагадати, що долоні розтискати не можна.
18. Вправа «Клубочок»
Діти сідають у півколо. Дорослий стає в центрі і, намотавши на палець нитку, кидає дитині клубочек, запитуючи при цьому про що-небудь (як тебе кличуть, що ти любиш, чого ти боїшся). Дитина ловить клубочок, намотує нитку на палець, відповідає на запитання і ставить запитання, передаючи клубок наступному гравцю. Якщо дитина утрудняється з відповіддю, вона повертає клубок ведучому.
Ця гра допомагає дітям побачити загальні зв'язки між ними, а дорослому допомагає визначити, у кого з дітей є труднощі в спілкуванні. Вона буде корисна нетовариським дітям, також її можна використовувати в групах малознайомих учасників.
Литература:
1. Психологическая поддержка младших школьников: программы, конспекты занатия \ авт.-сост. О.Н. Рудякова. – Волгоград: Учитель, 2008. – 89 с.
2. Практикум по детской психокоррекции: игры, упражнения, техники / О.Н. Истратова. – Изд. 3-е. – ростов н/Д: Феникс, 2009. – 349, (1) с. – (Психологический практикум).
3. Психология. 1 класс. Развивающие занятия. Методическое пособие с электронным приложением / авт. – сост. Д. Глазунов. – М.: Глобус, 2008. – 240 с. – ( Школьный психолог).
4. Хухлаева О.В. Тропинка к своему Я: уроки психологии в начальной школе (1-4). - М.: Генезис, 2004. -303 с.