Неповнолітні у дзеркалі кримінальної психології

З'ясування психологічних особливостей злочинності неповнолітніх пов'язане з двома чинниками, а саме:

1) хронологічними рамками певної вікової групи та її анатомо-фізіологічними характеристиками;

2) індивідуально-психологічними, соціально-психо­логічними, психолого-правовими рисами неповнолітніх.

Група «неповнолітні», за даними вікової психології, охоплює осіб з 11 до 18 років. Відповідна група розподі­ляється на дві підгрупи: підлітковий (11-15 років) та юнацький вік (16-18 років). Неповнолітнім передують малолітні особи віком 7-10 років, після неповнолітніх слідує група молоді віком до 30 років.

В анатомо-фізіологічному плані неповнолітнім прита­манна докорінна перебудова всього організму, обумовле­на статевим визріванням. Змінюються будова і пропорції тіла, зовнішність, фізіологічні процеси, з'являються вто­ринні статеві ознаки, нові потреби. Така перебудова від­бувається нерівномірно, диспропорційно з можливим прискоренням окремих змін (явище акселерації) чи їх затримкою (явище ретардації). За часом статевого ви­зрівання дівчата нормативно випереджають хлопців на 1—3 роки. На завершальному відтинку неповноліття (17—18 ро­ків) закінчується статеве визрівання і загалом фізичне формування.

Анатомо-фізіологічна перебудова у період неповно­ліття суттєво впливає на психіку та особистість у цілому, насамперед на мотивацію, самооцінку, образ «я» (систему уявлень про самого себе), взаємостосунки з оточенням, рольову та в її рамках правомірну поведінку.

В індивідуально-психологічному та соціально-психоло­гічному плані неповнолітнім властиве таке.

Формуються засади спрямованості особистості, вини­кає «мінімум особистості» (14—16 років) та «мінімум соціально зрілої особистості» (16—18 років). Найбільш динамічним і строкатим компонентом спрямованості неповнолітніх є уподобання (хобі). Найчастіше вони ви­значаються молодіжною модою та особливостями того мікросередовища, в якому перебуває неповнолітній. Ти­пові уподобання — це культуризм, заняття боротьбою та східними єдиноборствами (карате, ушу, айкідо та їх різновиди), спортивне «фанатство». Культурно-естетичні уподобання пов'язані з різними течіями і виконавцями сучасної легкої музики, відеофільмами певних жанрів, колекціонуванням. Новим престижним уподобанням є користування комп'ютерами (інтернет-клуби, віртуальні знайомства, ігри, фільми тощо) та манера поведінки під назвою «тинейджерство».

Під час неповноліття здійснюється початкове, зазви­чай не перевірене практикою самовизначення життєвих планів (ближньої, середньої та віддаленої перспективи, за термінологією А. С. Макаренка) у навчально-профе­сійній, дозвільній сферах, а також манери міжстатевих стосунків тощо.

Можуть виникати затримки в особистісному та соці­альному формуванні (явище інфантилізму), які призво­дять до егоїзму, споживацтва, паразитизму. Емоційно-почуттєвій сфері неповнолітніх притаманні підвищена чутливість і емоційність, імпульсивні прояви, неадекват­ні емоційно-почуттєві реакції на зовнішні події.

Специфічним новоутворенням є відчуття дорослос­ті, пов'язане з намаганням самоствердитися, досягти визнання серед референтних однолітків і дорослих, завищеним (випереджальним щодо реальних можливос­тей) рівнем домагань. Таке відчуття може каталізуватися надмірною опікою, контролем з боку дорослих і призво­дити до демонстративної відмови від певних правил по­ведінки, прогулів у школі, тимчасових зникнень із сім'ї.

Суттєвою рисою неповнолітніх є намагання об'єднатись у групи однолітків, зібрати навколо себе осіб молодшого ві­ку, долучитися до груп, очолюваних старшими за віком та більш авторитетними особами. У такому намаганні вигад­ливо поєднується, з одного боку, конформність, підвищена залежність поведінки неповнолітнього від групи, а з іншо­го — бажання лідирувати чи принаймні самоствердитися.

У психолого-правовому плані неповнолітніми пізна­ються і засвоюються основні моральні та правові норми, формується адекватна чи деформована їх правосвідо­мість. Остання показова вибірковим або переважним неприйняттям норм і відмовою від їх інтеріоризації, тоб­то переведення у власні, внутрішні регулятори поведінки. Наслідком цього є виникнення та подальше посилення важковиховуваності, психолого-педагогічної занедба­ності, переважної орієнтації на протиправну поведінку.

Під час неповноліття реактивно-імпульсивний меха­нізм регуляції поведінки поступово підпорядковується усвідомлювально-вольовому механізмові регуляції. Непов­нолітній стає спроможним усвідомлювати власні дії та вчинки з огляду на правові наслідки. Названу особли­вість ураховано кримінальним законодавством у визнан­ні неповнолітнього суб'єктом злочину з 16 років, а з ок­ремих видів злочинів - із 14 років (ст. 22 КК України). Неповноліття також враховується у призначенні пока­рання як пом'якшувальна обставина та у визначенні можливості звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру.

Через підвищену залежність поведінки від дорослих неповнолітні відбувають покарання у вигляді позбавлен­ня волі окремо від дорослих у спеціальних виховних установах, де у певних випадках можуть перебувати до настання 20 років.

Слід виокремити основні соціально-психологічні детер­мінанти злочинності неповнолітніх у сучасній Україні.

Це — диспропорційна майнова і, як наслідок, психологічна стратифікація населення з порушенням співвід­ношення між заможними громадянами, так званим се­реднім класом, і між особами, що проживають на межі бідності чи нижче неї. Лише 2002 р. проголошено необ­хідність програмних загальнодержавних заходів щодо боротьби з бідністю.

Суттєвими є й такі чинники, як криза в системі суспіль­ного виховання, хиби в державному працевлаштуванні, соціальному становленні неповнолітніх і молоді. Провідні державні інститути виховання — загальноосвітні та профе­сійно-технічні заклади неспроможні ефективно виконува­ти свої функції, оскільки в суспільстві домінує культ інди­відуалізму, швидкого збагачення. Кумирами серед значної частини неповнолітніх стали щасні бізнесмени, топ-моде-лі, приватні охоронці, особи, що надають ескорт-послуги та за додаткову оплату — сексуальні послуги. Найбільш здібні, підготовлені педагоги масово переходять до еліт­них, напівприватних навчальних закладів (ліцеїв, коледжів тощо), решта стрімко втрачає чи взагалі не має авторитету серед учнів. Численні законодавчі акти щодо неповноліт­ніх та молоді («Про соціальну роботу з дітьми та молоддю», «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціаль­ні установи для неповнолітніх», «Про сприяння соціаль­ному становленню та розвитку молоді в Україні» та ін.) здебільшого не мають механізмів реалізації, належного фінансового і кадрового забезпечення, а тому не викону­ються. За час існування незалежної України із неповноліт­ніх сформувалося ціле покоління, зайняте сумнівною по­середницькою, комерційною діяльністю, тіньовим бізне­сом. За таких умов правослухняність починає сприймати­ся неповнолітніми як архаїзм, а право — як повинність, а не інструмент захисту прав і свободи особи.

Загрозливих масштабів набули в суспільстві соціальні девіації, до яких підвищено чутливі неповнолітні та мо­лодь — пияцтво, наркоманія, токсикоманія, проституція. За офіційними даними, у стані сп'яніння скоюється 20—35% усіх злочинів неповнолітніх. Але така статисти­ка не відображає реального стану, оскільки не враховує, по-перше, латентність, а по-друге, злочини, які вчиня­ються у тверезому стані з метою отримання засобів для придбання алкоголю, наркотиків, інших одурманюючих речовин. З цією метою скоюється, зокрема, близько по­ловини крадіжок, які, своєю чергою, складають 70% усіх зареєстрованих злочинів неповнолітніх. Тільки на офі­ційному обліку перебуває 400 тис. наркоманів, 90% з яких — неповнолітні та молодь. За даними Українського інституту соціальних досліджень, неповнолітні склада­ють 21% серед повій, а особи у віці 18—19 років — 26%. П'ята частина всіх жриць кохання (репродуктивна ви­бірка дослідження склала 1002 особи) - студентки та учениці навчальних закладів, котрі в такий спосіб зароб­ляють на оплату за навчання. Переважну частину непов­нолітніх повій складають особи, що приїхали до міста для навчання чи пошуку розваг, та безпритульні.

Суттєвою соціально-психологічною детермінантою злочинності неповнолітніх є несприятлива ситуація в сім'ї, деформовані чи відсутні стосунки з рідними. Най­тіснішим тут є зв'язок із неповною сім'єю, відсутність батьків, наявністю судимості у рідних, насамперед матері. Сьогодні в Україні розпадається кожний другий шлюб, у 85% таких пар є неповнолітні діти. Більше 100 тис. непов­нолітніх — безпритульні, родинної опіки не мають 2,5 млн дітей, 45% неповнолітніх, що скоїли злочини, не мають батьків чи із неповних сімей. Щорічно в Україні виявля­ється близько 12 тис. неповнолітніх, які взагалі не підтри­мують ніяких стосунків із батьками.

Доречно описати механізм кримінального впливу несприятливої ситуації в сім'ї. Неповнолітні діти через брак уваги, позитивного ставлення відчувають себе чу­жими, зайвими, нерідко їх використовують як засіб бо­ротьби з протилежною стороною, взаємно негативно налаштовують. Неповнолітні накопичують образу на батьків, займають презирливо-засуджуючу позицію до одного чи обох із них. Психологічний захист чи компен­сація відбуваються через контакти та об'єднання з собі подібними і тими однолітками, які можуть зрозуміти, допомогти порадою, як «віддячити» дорослим.

На завершення кримінально-психологічної картини злочинності неповнолітніх наведемо деякі узагальнені дані й тенденції.

У загальній злочинності частка злочинів неповноліт­ніх складає 10% без урахування злочинів, скоєних за участю неповнолітніх. Починаючи з 1993 р. щорічно ре­єструється близько 30 тис. злочинів і виявляється більше 40 тис. неповнолітніх, що їх скоїли.

Традиційними для неповнолітніх є крадіжки, розбій і грабежі, хуліганство, вандалізм, зґвалтування. Новими злочинами є участь у викраденні людей і торгівлі ними, захоплення заручників, телефонний тероризм, ритуальні вбивства, інформаційно-комп'ютерні злочини. З'явля­ються ознаки «професіоналізму» та спеціалізації злочинів.

Має місце зниження віку скоєння першого злочину та середнього віку неповнолітніх злочинців. 20% злочинів неповнолітніх вчиняється особами, яким не виповнило­ся 14 років. Близько 85% осіб, що були визнані особливо небезпечними рецидивістами (до набрання чинності Кримінальним кодексом України з 1 вересня 2001 р.), скоїли перший злочин до 18 років.

Високий рівень латентності злочинів пов'язаний в основному з поведінкою жертви (оцінка шкоди як не­значної, сором і побоювання за власну репутацію після офіційної реєстрації злочину, небажання осуду з боку од­нолітків і хибні уявлення про честь і помсту, невіра у можливість розкриття злочину). Простежується нерів­номірність скоєння злочинів протягом доби, місяців, пе­ріодів року — пік злочинності неповнолітніх припадає на 20—21 години доби, березень місяць, періоди канікул у навчальних закладах.

Наголосити слід на насильницьких і корисливо-на­сильницьких злочинах, скоєних з особливою жорстокіс­тю й цинізмом, витонченим глумлінням над жертвою. Переважає вчинення злочинів у складі групи, залучення до участі у злочинах малолітніх і підлітків, які не несуть кримінальної відповідальності, активне входження в ор­ганізовану злочинність.