Поняття злочинності неповнолітніх та особливості її кримінологічної характеристики

ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ

.

Лекційне заняття Т.№ 6 – 4 години

План.

1. Поняття злочинності неповнолітніх та особливості її кримінологічної характеристики

2. Детермінанти злочинності неповнолітніх

3. Загальносоціальне попередження злочинності неповнолітніх

4. Спеціально-кримінологічне попередження злочинності неповнолітніх та особливості індивідуальної профілактики правопорушень неповнолітніх.

Поняття злочинності неповнолітніх та особливості її кримінологічної характеристики

Злочинність неповнолітніх є невід’ємною складовою загальної злочинності. До того ж, як зазначає відомий російський кримінолог Долгова А.І., злочинність неповнолітніх – це своєрідний «резерв» злочинності майбутніх десятиліть. Зростання рівня злочинності неповнолітніх за деякий час неодмінно призводить до зростання рівня рецидивної злочинності. У кримінології злочинність неповнолітніх розглядається як негативне явище, що проявляється у сукупності злочинів, вчинених особами у віці від 14 до 18 років. Вік є тією біологічною ознакою, що визначає соціально-психологічні особливості етіології злочинності неповнолітніх та специфіку засобів її попередження.

За останні дванадцять років питома вага злочинності неповнолітніх, з числа всіх розслідуваних (розкритих) злочинів, щорічно коливалась у межах 5–9 %.

Найбільш висока питома вага злочинності неповнолітніх на території України, спостерігалась у Житомирській (8,6%), Кіровоградській (8,4%), Закарпатській (8,0%), Хмельницькій (7,9%) та Волинській областях (7,6%). Найнижчий показник питомої ваги злочинності неповнолітніх зафіксовано у містах Севастополі (2,3%), Києві (2,7%), а також Дніпропетровській (4,0%), Луганській (4,5%) областях, в Автономній Республіці Крим (4,9%) . На вище наведений розподіл злочинності неповнолітніх в розрізі регіонів, певною мірою впливає нерівномірна народжуваність, яка, наприклад, є порівняно вищою в Житомирській, Закарпатській, Рівненській та деяких інших аграрних областях, а ніж в промислових регіонах держави чи мегаполісах. Окрім цього, визначальний вплив спричиняє трудова міграція батьків з західних регіонів держави, які залишають дітей без належної уваги, опіки та контролю за їх поведінкою, а також чимало інших чинників як більш ретельніше буде розглянуто в подальшому.

Злочинність неповнолітніх, порівно зі злочинністю дорослих, характеризується підвищеною латентністю.

Майже 51%-69% щорічно становили тяжкі й особливо тяжкі злочини.

Визначаючи особливості кримінологічної характеристики злочинності неповнолітніх, варто зауважити, що злочинність неповнолітніх, як правило, загальнокримінальної спрямованості. До того ж структура злочинності неповнолітніх також має свої особливості, порівно зі структурою загальної злочинності. Так, у кримінологічних джерелах відзначається, що структура злочинності неповнолітніх набуває усіченого виду у зв’язку з явною перевагою таких видів злочинів як крадіжки, хуліганства (разом становлять понад дві третини злочинів), грабежі та незаконне заволодіння транспортними засобами. Зокрема, крадіжки залишаються найбільш поширенішими видами в структурі злочинності неповнолітніх. Їх питома вага щорічно коливається в межах від 40% до 67%.

Ще однією особливістю кримінологічної характеристики злочинності неповнолітніх є порівняно більша частка злочинів, вчинених у стані сп’яніння. Так, за даними Кальмана О.Г. у стані сп’яніння неповнолітніми вчиняється до 90 % насильницьких і до 70 % корисливих злочинів. За результатами дослідження Стеблинської О.С. в структурі злочинів, вчинених неповнолітніми у стані сп’яніння переважали злочини проти власності; злочини проти життя та здоров’я особи; злочини проти громадського порядку та моральності; статеві злочини.

На відміну від злочинності дорослих, злочинність неповнолітніх вирізняється груповим характером. Майже половину злочинів неповнолітні вчиняють у складі групи, а щодо окремих видів злочинів цей показник може бути ще вищим. Так, наприклад, до 75-80 % крадіжок, грабежів, хуліганства, вимагань та зґвалтувань можуть вчинятися у складі групи. Зазвичай групи неповнолітніх не чисельні (2-3 особи), без стійкої організації, нетривалі за часом існування, оскільки були викриті правоохоронними органами, незважаючи на те, що формувалися з перспективою здійснення тривалої злочинної діяльності. Склад та інші якісні характеристики злочинних груп неповнолітніх дещо відрізняються в залежності від виду вчинюваних злочинів та ситуації. Так, наприклад, заздалегідь сплановані крадіжки з квартир, сховищ, баз, складів, а також розбої, вчиняються переважно групами неповнолітніх до 3 осіб, що зорганізовані та діяли більш-менш тривалий період часу. Ситуативні групові злочини, (наприклад, зґвалтування, незаконне заволодіння транспортними засобами, грабежі, хуліганство) у 50-70% випадках вчинялися більш чисельними групами неповнолітніх (до 5-7, а іноді й до 10 і більше осіб) без чіткої організації та без попередньої тривалої підготовки.

Загалом групи неповнолітніх, як правило, нечисленні, нестійкі, короткотермінові за часом існування, хоча половина з них були зорієнтовані на тривалу протиправну діяльність, яка була припинена правоохоронними органами ще під час спільного вчинення першого. Разом з тим намітились небезпечні тенденції щодо групової злочинності неповнолітніх та, зокрема: зростання ступеня організованості злочинних груп неповнолітніх, питомої ваги неповнолітніх учасників, які раніше вчиняли злочини (до 7-8 %), а також питомої ваги груп неповнолітніх за участю дорослих (майже 3/5 груп), що підсилює орієнтацію злочинної групи на тривалу інтенсивну та більш зухвалу злочинну діяльність.

Рецидив становить 12%-17% з числа всіх злочинів, які вчинені неповнолітніми (для порівняння: питома вага рецидиву щодо злочинності дорослих становить більше 20%).

Злочинність неповнолітніх у містах співвідноситься до злочинності неповнолітніх у сільській місцевості як 3 до 1.

До 80% злочинів неповнолітні вчиняють поблизу свого місця проживання, навчання чи праці. Проте останнім часом зростає мобільність неповнолітніх, а тому почастішали випадки вчинення злочинів неповнолітніми у місцях проведення дозвілля (розважальні заклади), які розташовані далеко від місця проживання (кожний третій – четвертий злочин).

За часом вчинення більше половини злочинів неповнолітніх вчиняється у вечірній час (після 22 години), в зимовий період — після 20 години.

Потерпілими від злочинів, які вчинені неповнолітніми, як правило, є члени їх сімей, інші родичі чи особи найближчого побутового оточення. Серед потерпілих переважають неповнолітні, хоча останнім часом внаслідок групових злочинних посягань потерпілими все частіше стають дорослі, й зокрема підприємці, інші представники бізнесу, інколи правоохоронці, коли посягання вчиняються з метою заволодіння зброєю. Жертвами групових хуліганських проявів неповнолітніх все частіше стають одинокі особи похилого віку, немічні, які не можуть чинити фізичного опору агресивно налаштованим підліткам, що перебувають у стані сп’яніння.

За мотивацією продовжує домінувати насильницька та корисливо-насильницька.

Зменшення кількості злочинів, вчинених неповнолітніми певною мірою узгоджується із скороченням чисельності неповнолітніх, які вчинили злочини протягом останніх років. Питома вага неповнолітніх, які вчинили злочини щорічно коливається у межах 7%-10% від загальної чисельності усіх виявлених злочинців (по кримінальним справам, які закінчені провадженням). Разом з тим в Україні кримінальна активність неповнолітніх є істотно вищою, а ніж серед дорослих.

За статтю неповнолітні злочинці співвідносяться як 15 (чоловічої статі) до 1 (жіночої статі). При цьому частка осіб жіночої статі невпинно зростає: за п'ять останніх років — на 5 %. Особливо це стосується вікової категорії 16-17 років, а також неповнолітніх, які вчинили крадіжки, грабежі, розбої, насильницькі злочини проти життя та здоров’я по відношенню до однолітків та осіб похилого віку.

Серед неповнолітніх злочинців старша вікова категорія (16-17 років) співвідноситься до молодшої (14-15 років) як 3 до 1. Разом з тим, якщо взяти до уваги увесь масив неповнолітніх, у тому числі тих, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності, то понад половину з них становлять діти віком до 13 років, ¼ - у віці 14-15 років.

За освітнім рівнем переважають неповнолітні з базовою загальною середньою (59,2 %) .

У більшості випадків неповнолітні, що вчинили злочин, перебували у сім'ях, що не мали мінімального матеріального достатку, виросли і формувалися у неповних сім'ях, здебільшого без батька, кожний дванадцятий — без обох батьків, в умовах нестачі батьківської уваги, родинного затишку, підтримки, турботи.

Протягом останніх 5 років відбулись і значні зміни у соціальному статусі неповнолітніх, й зокрема тих, які вчиняють злочини в стані сп’яніння. Так, значно знизилась кількість працюючих неповнолітніх – на 28 %, учнів шкіл, ліцеїв, гімназій – на 52 % та учнів професійно-технічних училищ, коледжів, технікумів – на 15 %. Проте, суттєво зросла – на 63 % кількість непрацюючих неповнолітніх та таких, що не бажають навчатись в школі чи інших освітніх закладах.

Дослідження психологічної підструктури особистості неповнолітнього, який вчинив злочин, дозволило виявити характерологічні особливості, потреби, ціннісні орієнтації, інтереси. Їх інтелектуальна сфера характеризувалася такими ознаками: відсутність інтересу до культурних надбань, примітивні розваги, перегляд лише телевізійних шоу, фільмів пригодницького змісту, гра на комп'ютері, й зокрема у комп'ютерних клубах, у яких нерідко розповсюджували наркотики, продавали алкоголь.

Дослідження ціннісних орієнтацій неповнолітніх правопорушників, що перебували у виховних установах засвідчив їх чітко виражений соціально схвальний характер (здоров’я, життєва мудрість, цікава робота, акуратність, вихованість тощо), що в більшій мірі свідчить про маскувальні дії, хорошу адаптацію, пристосованість до середовища для ефективної взаємодії з персоналом виховної установи .

Морально-психологічна характеристика особи неповнолітнього, який вчинив злочин, має низку суттєвих відмінностей, зумовлених віковими особливостямилюдини, яка ще не сформована фізіологічно, психологічно, інтелектуально та у вольовому відношенні.

Характеризуючи потреби неповнолітніх правопорушників варто відзначити, що найбільш незадоволеними залишаються матеріальні потреби та потреби у безпеці.

Дослідження показали, що провідними рисами характеру більшості неповнолітніх правопорушників є: лінощі, внаслідок чого їх більше приваблює сфера дозвілля, розваги, наркотики, алкоголь, азартні гри, доступний секс, комп'ютерні ігри; нехтування елементарними правилами поведінки, нерідко демонстративне, що супроводжується гострим болісним реагуванням, у тому числі силовим, на зауваження,; культ сили у взаєминах зумовив підвищене й зацікавлення до кримінальної субкультури, агресії, у тому числі сексуальної. Неповнолітні правопорушники легко піддаються переконанню й навіюванню, демонструють конформізм та частіше наслідують кримінальні зразки поведінки.

У 20 % неповнолітніх, що вчинили правопорушення, у тому числі злочини, було виявлено психічні аномалії, що більш ніж у 3 рази перевищує аналогічний показник у неповнолітніх із правомірною поведінкою та у 5 разів — ніж з поміж дорослих злочинців.

Типовим для емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців є: послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і жорстокість, нестійкість, відсутність самокритичності, ослаблення вольових якостей (15-25% випадків).

Отже, виходячи з вище вказаного, у кримінологічній характеристиці неповнолітніх, які вчинили злочини, особливе місце має відводитися психологічним якостям та властивостям, які багато в чому визначають та пояснюють їх протиправну поведінку й, зокрема, злочинну. Деліквентна поведінка неповнолітніх пов’язана з порушеннями їх соціалізації з огляду на негативним вплив сім'ї, умов навчання, мікросоціального оточення.