Характеристики мінного поля, що створюється залпом
однієї БМ "Ураган"
| Характеристики | Дальність стрільби, км | |||||||||
| Фронт, м | ||||||||||
| Глибина, м | ||||||||||
| Площа, га | ||||||||||
| Щільність мін на га: | ||||||||||
| 9М59 | 6,3 | 5,1 | 4,8 | 3,4 | 2,6 | 2,1 | 1,8 | |||
| 9М27К2 | 15,4 | 16,7 | 13,7 | 12,8 | 10,7 | 9,1 | 6,9 | 5,6 | 4,7 |
Таблиця 66
Характеристики мінного поля, що створюється
залпом однієї БМ "Град"
| Характеристики | Дальність стрільби, км | ||||
| Фронт, м | |||||
| Глибина, м | |||||
| Площа, га | |||||
| Щільність мін на га | 6,7 | 7,1 | 6,7 | 4,3 | 4,1 |
Для визначення способу обстрілу мінімальні розміри мінного поля по фронту і за глибиною приймають такими, що дорівнюють: для РСЗВ "Град" – 400 м, для РСЗВ "Ураган" – 600 м.
Максимальні розміри мінного поля, що призначається дивізіону, батареї, взводу, не повинні перевищувати розмірів, приведених в табл. 67.
Таблиця 67
Максимальні розміри сковуючого мінного поля, м
| Система РСЗВ | Взвод | Батарея | Дивізіон | |||
| фронт | глибина | фронт | глибина | фронт | глибина | |
| Протитанкове мінне поле | ||||||
| "Град" | ||||||
| "Ураган" | 600 – | 600 – | 800 – | 600 – | 1200 | 1200 |
| Протипіхотне мінне поле | ||||||
| "Град" | ||||||
| "Ураган" |
Примітки: 1. У знаменнику вказані максимальні розміри мінного поля, що встановлюється по танках шарадами 9М27К2.
2. Прочерк означає, що взвод і батарею РСЗВ "Ураган" до постановки мінного поля по танках снарядами 9М27К2 не залучають.
Під час постановки сковуючих мінних полів в районах розташування підрозділів противника застосовують наступні способи обстрілу:
якщо розміри мінного поля по фронту і за глибиною не перевищують мінімальних, дивізіон веде вогонь батареями внакладку на вирахуваних по центру установках прицілу при віялі скупченому;
якщо глибина мінного поля перевищує мінімальну, тоді дивізіон веде вогонь шкалою, що дорівнює 1/3 глибини мінного поля;
батарея (взвод), що виконує вогневе завдання щодо постановки мінного поля самостійно, завжди веде стрільбу на одній установці прицілу;
якщо фронт мінного поля більше мінімального, віяло призначають по ширині мінного поля.
Постановку сковуючого мінного поля на маршрутах руху здійснюють за правилами ураження колон.
До постановки мінного поля по броньованій колоні (танків, БМП, БТР, САВ) довжиною до 700 м залучають не менше взводу, а при постановці мінного поля снарядами 9М27К2 по танках – не менше дивізіону. До постановки протипіхотного мінного поля по колонах довжиною до 700 м залучають одну бойову машину.
При більшій довжині броньованої (пішою) колони до постановки мінного поля залучають декілька взводів (бойових машин). В цьому випадку один з взводів (БМ) встановлює мінне поле по голові колони, решту взводів (БМ) встановлюють мінні поля по довжині колони таким чином, щоб відстань між точками прицілювання взводів (БМ) не перевищувала 700 м. Відстань між точками прицілювання визначається розсіюванням снарядів і мін за дальністю.
Підрозділи, що залучаються до постановки мінного поля, ведуть вогонь залпом по призначених точках прицілювання на одній установці прицілу і одній установці кутоміра при віялі скупченому.
Стрільба запалювальними снарядами
До ст. 415
Запалювальні боєприпаси (ЗБП) призначені для ураження об'єктів вогнем масових пожеж, що створюються на місцевості з сухою рослинністю, а також для ураження живої сили шматками палаючої запальної речовини.
Застосування запальних боєприпасів обмежене і визначається природними і метеорологічними умовами, а також можливістю забезпечення безпеки своїх військ.
Основною умовою, що забезпечує ефективне застосування ЗБП, є наявність в районі цілі сухої рослинності: моху, лишайника, сухої трави, посівів злакових культур в період їх дозрівання. Тому ЗБП застосовуються тільки під час сухого періоду або після випадання опадів (до 20 мм), але не раніше, ніж: у степах – через 1-2 доби; у лісах Європейської частини – через 5-6 діб; у лісах Далекого Сходу – через 6-7 діб навесні і восени, через 10-11 діб влітку.
Найбільш сприятливі умови для застосування ЗБП створюються в денні години, при сильному вітрі за наявності конвективних потоків повітря, що сприяють створенню верхових пожеж і швидкому розповсюдженню масових пожеж.
Якщо характер місцевості і надґрунтовий покрив в районі цілі такі ж, як і в районі розташування своїх військ, то готовність рослинності до горіння перевіряють пробними підпалами надґрунтового покриву в районі розташування своїх військ (мох, лишайник, трава повинні надійно спалахувати від сірника). Крім того, можливість створення масової пожежі може перевірятися окремими пострілами ЗБП по районах, зайнятих противником, якщо раптовість застосування ЗБП не має вирішального значення.
До ст. 416
Для забезпечення безпеки своїх військ стрільбу ЗБП ведуть тоді, коли вітер дме в бік противника. Дозволяється вести стрільбу і при бічному вітрі, якщо його швидкість в приземному шарі не перевищує 10 м/с, і район масової пожежі відокремлений від району розташування своїх військ природною протипожежною перешкодою (річкою, болотом, ріллею і т.п.) шириною не менше 200 м. Швидкість і напрям вітру визначають за бюлетенем "Метеосередній" для стандартної висоти Y = 200 м.
Щоб виключити ураження своїх військ, забороняється застосовувати ЗБП: коли вітер від противника; швидкість бічного вітру більше 10 м/с; при будь-якому напрямі вітру, якщо війська противника і наші війська розташовуються в одному лісовому масиві; віддаленні своїх військ від цілі менше безпечного. Величина безпечного віддалення для ЗБП вказана в Таблицях стрільби, але може бути визначена за формулою:
, (15)
де Ед – серединна помилка визначення установок для стрільби;
Вд – серединне відхилення розсіювання снарядів;
rmax – максимальний радіус розльоту вбивчих осколків.
Застосування запальних боєприпасів дозволяє вирішувати в інтересах загальновійськових з'єднань і частин наступні завдання:
зривати зосередження і перегрупування військ противника;
порушувати управління військами і зброєю противника;
дезорганізовувати матеріально-технічне забезпечення противника;
ізолювати його резерви;
завойовувати і утримувати вогневу перевагу над противником.
Виходячи з особливостей уражаючої дії запальних боєприпасів і можливостей реактивної артилерії щодо створення масової пожежі, об'єктами ураження будуть: мотопіхотні, піхотні батальйони (полки) в районах зосередження, на маршрутах висунення і рубежах розгортання; артилерійські дивізіони на вогневих позиціях і в районах зосередження; командні пункти і радіоелектронні засоби; об'єкти тилу.
Ураження противника вогнем масових пожеж реактивна артилерія веде із завданням стрільби на подавлення або знищення.
При знищенні об'єкту математичне очікування безповоротних втрат складає 50-60 %, а при подавленні – 30 %, при цьому тривалість небоєздатності підрозділів противника складає близько 3 годин.
Сковування або заборона маневру військ противника, особливо в лісових масивах і степу, дозволяє на 40 хв. і більше затримати розгортання його частин і підрозділів.
Створення масової пожежі на великій площі дозволяє вирішувати завдання ураження частин і підрозділів противника в районах розташування без точного визначення координат цілі.
Виходячи із завдань, що вирішуються ЗБП, і можливостей реактивної артилерії створювати масові пожежі на більшій площі рішення на застосування цих боєприпасів ухвалює командувач армією або командир корпусу (дивізії), що діє на самостійному напрямі. Тому вогневі завдання на застосування ЗБП командиру групи можуть бути поставлені командуючим армією (командиром корпусу, дивізії) або старшим артилерійським начальником. Командир дивізіону вогневі завдання на ураження ЗБП отримує від командира групи, до складу якої входить дивізіон. Таким чином, командир групи (дивізіону) ніколи не виконуватиме вогневі завдання із застосуванням ЗБП з власної ініціативи.
З’ясування вогневого завдання і оцінка умов його виконання командиром групи (дивізіону) проводяться за загальними правилами.
Рішення на виконання вогневого завдання командир групи (дивізіону) ухвалює лише по тих питаннях, які не вказані в команді (розпорядженні) старшого артилерійського начальника (командира групи).
Характер цілі, якщо він не вказаний, визначають на основі аналізу даних про противника. При цьому характер цілі може бути наступним: жива сила, розташована відкрито, в автомобілях, і відкритих окопах – в команді вказується словом "Піхота"; жива сила в бронетранспортерах (бойових машинах піхоти) – в команді вказується словом „Бронетранспортери".
Завдання стрільби, якщо не вказане, командир групи визначає шляхом порівняння обсягу вогневого завдання і вогневих можливостей підрозділів, які можуть бути залучені до виконання вогневого завдання.
Обсяг вогневого завдання визначається розмірами ділянки масової пожежі на основі аналізу даних про противника.
При стрільбі на подавлення розміри ділянки масової пожежі приймають такими, що дорівнюють розмірам площі, на якій розташована ціль, а при стрільбі на знищення розміри ділянки масової пожежі визначають шляхом збільшення фронту і глибини цілі на 250 м в кожен бік.
Збільшення площі масової пожежі необхідне для того, щоб підрозділи противника не змогли вийти із зони пожежі без ураження, оскільки параметри уражаючих чинників (опроміненість, температура повітря і концентрація окислу вуглецю) досягають уражаючих значень через 2-3 хв., а максимальних значень – 4-5 хв.
До ст. 417
Вогневі можливості підрозділів, що залучаються до виконання вогневого завдання запалювальними боєприпасами, визначають за формулою:
де Nсн – кількість запальних боєприпасів снарядів, що є в наявності або зазначена, сн.;
Nнорма – норма витрати снарядів, сн./км2.
Норми витрати запальних снарядів приведені в табл. 68.
При швидкості вітру, визначеній за бюлетенем "Метеосередній" для висоти 200 м, меншій 5 м/с (більше 10 м/с) норми витрати снарядів збільшують (зменшують) в півтора рази.
Для БМ "Ураган" норми витрати снарядів залежать від дальності стрільби. У табл. 68 норм витрати снарядів приведено для дальності стрільби 20 км. Для великих (менших) дальностей стрільби норми слід збільшувати (зменшувати) на 5 % на кожен кілометр.
Таблиця 68