Поняття менеджменту, його зміст і загальна термінологія.
Менеджмент - це вміння досягати поставлених завдань, використовуючи працю, інтелект і мотиви поведінки інших людей. Менеджмент - це також галузь знань, що допомагає здійснити цю функцію. Зрештою, менеджмент - як похідна від "менеджер", це певна категорія людей, а соціальний прошарок тих, хто реалізує, здійснює на практиці роботу по управлінню.
Фундаментальний Оксфордський словник англійської, мови визначає менеджмент як спосіб, манеру спілкування з людьми, владу та мистецтво стосунків, особливого роду вміння та адміністративні навички, орган управління, адміністративну одиницю.
Американські підручники для студентів дають таке визначення:
"Менеджмент - це процес оптимізації людських, матеріальних і фінансових ресурсів для досягнення організаційних цілей".
У 30-тих. роках XX століття ця діяльність остаточно перетво-рюється у професію, галузь знань - у самостійну дисципліну, а соціальний прошарок - у впливову суспільну силу.
Менеджмент - управління (планування, регулювання, кон-троль), керівництво, організація виробництва. Це також сукупність методів, форм, засобів управління виробництвом для досягнення поставлених завдань або визначеної мети (підвищення ефективності виробництва, збільшення прибутку тощо).
Менеджер - управлінець, директор/завідувач, адміністратор, функціонер, найманий професійний керівник, що не є власником фірми.
Поняття менеджменту часто пов'язане з поняттям бізнесу.
Бізнес - це діяльність, спрямована на отримання прибутку шля-хом створення та реалізації певної продукції, робіт чи послуг. Управління бізнесом - це управління комерційними, господарськими організаціями.
Термін "менеджмент" застосовується до будь-яких типів орга-нізацій, крім державних органів будь-якого рівня, тут вживають термін - державне управління.
Бізнесмен і менеджер - поняття не тотожні. Суб'єкт у бізнесі називається бізнесменом або комерсантом. На початковій стадії свого розвитку бізнес виступав у вигляді простого товарообміну (натуральний обмін). По мірі еволюції економічних структур суспільства бізнес перетворюється на складну, розгалужену діяльність, у якій приймають участь промислові підприємства, склади, магазини, біржі. Активними суб'єктами цієї діяльності виступають підприємці, менеджери, брокери та ін. Їх об'єднують терміном ''бізнесмени". Поступово до бізнесу почали відносити будь-яку людську діяльність, що приносить доход.
Бізнесмен - це той, хто "робить гроші", власник капіталу, що знаходиться в обігу і дає доход. Ним може бути ділова людина, у якої немає підлеглих, або власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є утримувачем її акцій, або членом правління.
Істотним компонентом бізнесу є капітал, тобто гроші, ма-теріальні цінності чи активи конкретної особи, що вкладені у справу. Власник капіталу дає життя бізнесу, надихає його, наповнює змістом.
При цьому він зацікавлений в стабільному та відносно високому прибутку.
Найбільш поширений різновид бізнесу - підприємництво. Підприємництво - господарська діяльність підприємця, особливий, творчий тяв господарювання (економічної поведінки), якому притаманне новаторство, пошук ефективних способів використання ресурсів, активність та прагнення до нових перспектив, можливостей, творче ставлення до ризику.
Підприємець - людина, що здійснює бізнес, розпочинає нову справу, реалізує певні впровадження, вкладає власні кошти в розвиток підприємства і зважується на ризик, долає протидію зовнішнього середовища, словом, рухає суспільство у напрямі постійного вдосконалення.
Згідно з сучасним трактуванням, підприємець розглядається як господарюючий суб'єкт, здатний розпочати та впроваджувати в життя будь-яку вигідну справу; людина, що шукає та реалізує раніше невідомі, нові можливості розвитку ринку у вигляді нових товарів, послуг, технологій, новаторських ідей, сфер вкладання капіталу тощо.
Підприємець виконує корисну для суспільства функцію - постійно вивчає та аналізує суспільні потреби і прагне їх задовольнити.
Під підприємством розуміють виробничо-господарську оди-ницю, що є сукупністю матеріальних і людських ресурсів, певним чином організовану для досягнення конкретно поставлених завдань.
Отже, менеджмент - це процес планування, організації діяль-ності, мотивації і контролю (класичний перелік функцій менеджмен-ту), необхідний для формулювання і досягнення завдань організації.
Рівні менеджменту.
Хоча всі управлінці мають визначене місце і виконують певні функції, це не свідчить про те, що всі вони займаються виконанням однакової роботи. Одна з форм управлінського розподілу має горизонтальний характер: розміщення конкретних керівників по окремих підрозділах (фінансовий відділ, виробничий відділ, служба маркетингу тощо).
Кожна організація має свою певну кількість рівнів. Та попри залежність від того, скільки існує ступенів управління, керівників розподіляють на три категорії з точки зору виконання функцій. Назви цих рівнів: технічний, адміністративний та рівень соціальних структур (інституційний).
Особи, що діють на технічному рівні - нижчі ланки управління: керівники підвідділів, бригад, майстри та інші аналогічні їм за рангом управлінські кадри) займаються поточними операціями та діями, необхідними для забезпечення ефективної роботи без зривів у виробництві продукції чи наданні послуг.
Керівники на адміністративному рівні - середня ланка управління: керівники управлінь і самостійних відділів займаються управлінням і координацією всередині організації, вони узгоджують різноманітні форми діяльності і зусилля різних підрозділів організації.
Керівники на інституційному рівні - вища керівна ланка: генеральний директор та інші члени правління) займаються в основному виробленням довгострокових (перспективних) планів, формулюванням завдань, адаптацією організації до різних змін, управлінням відносинами між організацією і зовнішнім середовищем, а також суспільством, у якому існує і функціонує дана орга-нізація.
Керівники низової ланки - молодші начальники - це орга-нізаційний рівень, здійснюють контроль за виконанням виробничих завдань і забезпечують інформацією керівників вищих ланок.
Керівники середньої ланки координують і контролюють роботу молодших начальників.
Керівники вищої ланки - відповідальні за прийняття найважливіших рішень для організації у цілому.
Успішність діяльності менеджера залежить від рівня управ-лінської майстерності (досвіду), якою вони володіють. Ця майстерність може бути згрупована у сім категорій:
1. Концептуальна майстерність - здатність менеджера розуміти узагальнену перспективу організації, уявляти повну картину.
2. Майстерність ухвалення рішень - вміння обирати найкращий з двох чи більше альтернативних варіантів.
3. Мистецтво аналітика - талант правильного розподілу робіт та завдань, вибору оптимальної техніки та засобів, діагностика проблем і передбачення розвитку ситуації.
4. Адміністративна майстерність - спроможність виконувати предписані організаційні обов'язки, ефективно діяти в рамках обмеженого бюджету, координувати інформаційний потік.
5. Комунікаційне мистецтво - вміння логічно і доступно передавати свої ідеї та погляди іншим як усно, так і письмово.
6. Психологічна майстерність - здатність безконфліктно взаємодіяти з людьми, створювати сприятливий мікроклімат.
7. Технічна майстерність передбачає особливу компетенцію для виконання завдань.
Рівні управління утворюють конструкцію організаційної структури фірми, що зображується у вигляді ієрархічної піраміди управління, де кожна управлінська ланка займає своє чітко визначене місце і виконує предписані функції.
Сучасні потужні концерни характеризуються чотириступеневою структурою рівнів управління (між вищою адміністрацією фірми та адміністрацією виробничих підрозділів формується адміністрація виробничих груп, яка здійснює безпосереднє управління діяльністю виробничих відділів.