Охорона державної таємниці

З метою охорони державної таємниці впроваджуються:

1) єдині вимоги до виготовлення, користування, збережен­ня, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв сек­ретної інформації;

2) дозвільний порядок провадження органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов´язаної з державною таємницею;

3)обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або по­ширення іншим шляхом секретної інформації;

4) обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іно­земців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і пере­міщення об´єктів і технічних засобів, що їм належать;

5) особливості здійснення органами державної влади їх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов´язана з державною таємницею;

6) режим секретності органів державної влади, органів місце­вого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов´язану з державною таємницею;

7) спеціальний порядок допуску та доступу громадян до дер­жавної таємниці;

8) технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, збері­гання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи, організації мають право провадити діяльність, пов´язану з державною таємницею, після надання їм Службою безпеки України спеціального дозволу на проваджен­ня діяльності, пов´язаної з державною таємницею.

Надання дозволу здійснюється на підставі заявок органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій та результатів спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності, пов´язаної з державною таємницею. З метою визначення наяв­ності умов для провадження діяльності, пов´язаної з державною таємницею, Служба безпеки України може створювати спеці­альні експертні комісії, до складу яких уводити фахівців органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій за погодженням з їх керівни­ками. Результати спеціальної експертизи щодо наявності умов для провадження діяльності, пов´язаної з державною таємни­цею, оформляються відповідним актом.

Дозвіл на провадження діяльності, пов´язаної з державною таємницею, надається органам державної влади, органам місце­вого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за результатами спеціальної експертизи за умови, що вони:

1) відповідно до компетенції, державних завдань, програм, замовлень, договорів (контрактів) беруть участь у діяльності, пов´язаній з державною таємницею;

2) мають приміщення для проведення робіт, пов´язаних з державною таємницею, сховища для зберігання засекречених документів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, що відповідають вимогам щодо забезпечення секретності зазна­чених робіт, виключають можливість доступу до них сторонніх осіб, гарантують збереження носіїв секретної інформації;

3) додержуються передбачених законодавством вимог режи­му секретності робіт та інших заходів, пов´язаних з використан­ням секретної інформації, порядку допуску осіб до державної таємниці, прийому іноземних громадян, використання держав­них шифрів та криптографічних засобів тощо;

4) мають режимно-секретний орган.

Керівники органів державної влади, органів місцевого са­моврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять діяльність, пов´язану з державною таємницею, мають бути обіз­нані з чинним законодавством про державну таємницю.

Термін дії дозволу на провадження діяльності, пов´язаної з державною таємницею, встановлюється Службою безпеки Ук­раїни і не може перевищувати 5 років. Його тривалість залежить від обсягу робіт (діяльності), що здійснюються органом держав­ної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією, ступеня секретності та обсягу пов´яза­них з ними роботами (діяльністю) відомостей, що становлять державну таємницю.

Дозвіл на проведення діяльності, пов´язаної з державною таємницею, може бути скасований Службою безпеки України на підставі акта проведеної нею перевірки, висновки якого містять дані про недодержання органом державної влади, орга­ном місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією умов, передбачених цією статтею.

Органам державної влади, органам місцевого самоврядуван­ня, підприємствам, установам, організаціям, що проводять діяльність, пов´язану з державною таємницею, за результатами спеціальної експертизи надають відповідні категорії режиму се­кретності, що зазначаються Службою безпеки України у дозволах на впровадження діяльності, пов´язаної з державною таємницею.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації, яким надано зазначений у цій статті дозвіл, набувають права на доступ до конкретної се­кретної інформації згідно з рішенням органів державної влади, уповноважених державним експертом з питань таємниць прий­мати такі рішення. За погодженням з цими органами здійснюєть­ся передача секретної інформації або її матеріальних носіїв орга­нам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам і організаціям, які мають дозвіл на про­ведення діяльності, пов´язаної з державною таємницею.

Порядок надання, переоформлення, призупинення дії або скасування дозволу на проведення діяльності, пов´язаної з дер­жавною таємницею, форма акта спеціальної експертизи щодо наявності умов для проведення діяльності, пов´язаної з держав­ною таємницею, форма дозволу на проведення діяльності, по­в´язаної з державною таємницею, та категорії режиму секрет­ності встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Режимно-секретні органи

В органах державної влади, органах місцевого самоврядуван­ня, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов´язану з державною таємницею, з метою розроб­лення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секрет­ності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні орга­ни (далі - РСО).

Створення, реорганізація чи ліквідація РСО здійснюються за погодженням із Службою безпеки України. У своїй роботі РСО взаємодіють з органами Служби безпеки України.

До складу РСО входять підрозділи режиму, секретного діло­водства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охо­рону державних таємниць, залежно від специфіки діяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

В органах державної влади, органах місцевого самоврядуван­ня, на підприємствах, в установах і організаціях із значним об­сягом робіт, пов´язаних з державною таємницею, вводиться по­сада заступника керівника з питань режиму, на якого поклада­ються обов´язки та права керівника РСО.

В органах державної влади, органах місцевого самоврядуван­ня, на підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом робіт, пов´язаних з державною таємницею, де штатним розписом не передбачено створення РСО, облік і зберігання сек­ретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціаль­но призначеним наказом керівника працівником після створен­ня необхідних умов, що забезпечують режим секретності. На них поширюються обов´язки та права працівників РСО.

Призначення осіб на посади заступників керівників з питань режиму, начальників РСО і їх заступників, а також видання на­казу про покладення на окремого працівника обов´язків щодо забезпечення режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби безпеки України та РСО вищестоящих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

РСО комплектуються спеціалістами, яким надано доступ до державної таємниці із ступенем секретності "цілком таємно", якщо характер робіт, що виконуються, не вимагає допуску до дер­жавної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості". Прийняття до РСО тимчасових працівників не допускається.

Основними завданнями РСО є :

а) недопущення необґрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації;

б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці;

в) запобігання розголошенню секретної інформації, випад­кам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню се­кретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску до неї;

г) виявлення та закриття каналів прострочення секретної інформації в процесі діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації;

д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності підчас виконання всіх видів робіт, пов´язаних з державною таєм­ницею, та під час здійснення зовнішніх відносин;

є) організація секретного діловодства;

є) здійснення контролю за станом режиму секретності в орга­нах державної влади, органах місцевого самоврядування, на під­приємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об´єктах.

РСО мають право:

а) вимагати від усіх працівників органу держаної влади, орга­ну місцевого самоврядування, підприємства, установи та органі­зації, а також відряджених неухильного виконання вимог зако­нодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці;

б) брати участь у розгляді проектів штатних розписів органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підпри­ємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств у частині, що стосується РСО, вносити пропозиції щодо структури та чисельності працівників цих органів;

в) брати участь у проведенні атестації працівників, що вико­нують роботи, пов´язані з державною таємницею, а також у роз­гляді пропозицій щодо виплати в установленому нормативни­ми актами порядку компенсації за роботу в умовах режимних обмежень;

г) залучати спеціалістів органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та органі­зації до здійснення заходів щодо охорони державної таємниці;

д) здійснювати перевірки стану й організації роботи з питань захисту державної таємниці і забезпечення режиму секретності у підрозділах органу державної влади, органу місцевого само­врядування, підприємства, установи і організації, а також у підвідомчих їм установах та підприємствах, давати відповідні рекомендації;

є) здійснювати перевірки додержання режиму секретності на робочих місцях працівників, що мають допуск до державної таємниці, вмісту спецсховищ (приміщень, сейфів, металевих шаф, спецчемоданів, спецпапок тощо), наявності документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації;

є) порушувати перед керівником органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації питання про призначення службових розслідувань за фактами порушень режиму секретності та секретного діло­водства, про притягнення осіб до відповідальності згідно з за­коном, а також давати рекомендації щодо обов´язкових для ви­конання вказівок керівникам підрозділів органу державної вла­ди, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації та підвідомчих їм установ, підприємств з питань забезпечення режиму секретності;

ж) брати участь у службових розслідуваннях, у встановлено­му порядку вимагати від працівників органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації письмових пояснень щодо фактів розголошення ними секретних відомостей, втрати матеріальних носіїв секрет­ної інформації, інших порушень режиму секретності;

з) вносити пропозиції керівників органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації про припинення робіт, пов´язаних з державною таєм­ницею, в структурних підрозділах, якщо умови для їх виконан­ня не відповідають вимогам режиму секретності; опечатувати приміщення, де ведуться такі роботи або зберігаються матері­альні носії секретної інформації;

й) одержувати від громадян, яким оформляються докумен­ти на допуск до державної таємниці, анкетні дані;

і) використовувати засоби зв´язку та вести в установленому порядку поштово-телеграфне листування з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підпри­ємствами, установами і організаціями та їх РСО з питань забез­печення режиму секретності;

ї) мати печатку з найменуванням РСО, а також інші печатки та штампи установленої форми.

Передача функцій РСО будь-яким іншим підрозділам орга­ну державної влади, органу місцевого самоврядування, підприє­мства, установи та організації не допускається.

Допуск громадян до державної таємниці

Залежно від ступеня секретності інформації встановлюють­ся такі форми допуску до державної таємниці:

форма 1—для роботи з секретною інформацією, що має сту­пені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно";

форма 2—для роботи з секретною інформацією, що має сту­пені секретності "цілком таємно" та "таємно";

форма 3 — для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно", а також такі терміни дії допусків:

• для форми 1 - 5 років;
• для форми 2 -10 років;
• для форми 3-15 років.

Допуск до державної таємниці із ступенями секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно" надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребу­ють його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання наказом чи письмо­вим розпорядженням керівника органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або органі­зації, де працює, перебуває на службі чи навчається громадянин.

В окремих випадках, які визначаються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, за погодженням із Службою безпеки України громадянам України віком від 16 років може надаватися допуск до державної таємниці із сту­пенями секретності "цілком таємно" та "таємно", а віком від 17 років — також до державної таємниці із ступенем секретності "особливої важливості".

Допуск до державної таємниці керівникові органу держав­ної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, ус­танови, організації надається наказом чи письмовим розпоряд­женням посадової особи, що призначає його на посаду, а у разі, коли орган державної влади, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація не підпорядкована іншому органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємству, установі, організації або не належить до сфери їх управління, допуск до державної таємниці надається зазначе­ному керівникові наказом чи письмовим розпорядженням ке­рівника органу державної влади, органу місцевого самовряду­вання, підприємства, установи, організації, яка є замовником робіт, пов´язаних з державною таємницею.

Якщо потреба громадянина у відомостях, що становлять дер­жавну таємницю, не пов´язана з місцем роботи, служби або на­вчання, допуск може надаватися за місцем провадження діяль­ності, пов´язаної з державною таємницею.

Надання допуску передбачає:

1) визначення необхідності роботи громадянина із секрет­ною інформацією;

2) перевірку громадянина у зв´язку з допуском до державної таємниці;

3) взяття громадянином на себе письмового зобов´язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена;

4) одержання у письмовій формі згоди громадянина на пе­редбачені законом обмеження прав у зв´язку з його допуском до державної таємниці;

5) ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Рішення про допуск громадянина до державної таємниці приймається не пізніше 5 днів після надходження до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації висновків за матеріалами його перевірки у зв´язку з допуском до державної таємниці.

Допуск до державної таємниці не надається у разі:

1) відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією;

2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іно­земців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам на­ціональної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом;

3) відмови громадянина взяти на себе зобов´язання щодо збе­реження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом об­меження прав у зв´язку з допуском до державної таємниці;

4) наявності у громадянина судимості за тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої у встановленому порядку;

5) наявності у громадянина психічних захворювань, які мо­жуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров´я Укра­їни і Службою безпеки України.

У наданні допуску до державної таємниці може бути відмов­лено також у разі:

1) повідомлення громадянином під час оформлення допус­ку недостовірних відомостей про себе;

2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживан­ня за кордоном;

3) невиконання громадянином обов´язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Перевірка громадян у зв´язку з їх допуском до державної та­ємниці здійснюється органами Служби безпеки України у місяч­ний строк у порядку, встановленому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

Мотивований висновок органу Служби безпеки України, який здійснював перевірку про неможливість надання громадянинові допуску до державної таємниці, є обов´язковим для ви­конання посадовими особами, уповноваженими приймати рішення про надання допуску до держаної таємниці, але не вик­лючає повторного запису із цього приводу в разі зміни обста­вин, за яких допуск до державної таємниці визнано неможли­вим.

Посадові особи, уповноважені приймати рішення про на­дання допуску до державної таємниці, зобов´язані у п´ятиден­ний термін письмово повідомити громадянина про причини і підстави відмови у наданні допуску.

Громадянин має право оскаржити цю відмову в порядку підлеглості посадовій особі вищого рівня чи до суду.

Переоформлення громадянам допуску до державної таєм­ниці здійснюється:

1) у разі закінчення терміну дії допуску до державної таєм­ниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформа­цією;

2) у разі потреби підвищення громадянину форми допуску за необхідності роботи з секретною інформацією вищого ступе­ня секретності;

3) у разі необхідності проведення додаткової перевірки, по­в´язаної з можливим виникненням обставин.

Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці можливе у разі виникнення або виявлення обставин, а також після припинення громадянином діяльності, у зв´язку з якою йому було надано допуск, втрати громадянства України чи виз­нання його недієздатним.

На прохання громадянина його допуск до державної таєм­ниці скасовується протягом трьох днів з часу звернення з при­воду скасування допуску.

Рішення про переоформлення чи скасування допуску прий­мається посадовими особами, уповноваженими приймати рішення про його надання. Це рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому законодавством.

Громадянина, якому скасовано допуск до державної таєм­ниці, якщо виконання трудових чи службових обов´язків вимагає доступу до держаної таємниці, а переміщення на інше робо­че місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або служ­бу, не пов´язану з державною таємницею, чи звільнено.

Порядок надання, переоформлення та скасування громадя­нам допуску до державної таємниці встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Доступ громадян до державної таємниці

Доступ до державної таємниці надається дієздатним грома­дянам України, яким надано допуск до державної таємниці та які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання.

Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв приймають у формі наказу або письмового розпорядження керівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, в яких виконуються роботи, пов´язані з держав­ною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Президентові України, Голові Верховної Ради України, Прем´єр-міністрові України, Голові Верховного Суду України, Голові Конституційного Суду України, Генеральному прокуро­ру України, Голові Служби безпеки України доступ до держав­ної таємниці усіх ступенів секретності надається за посадою після взяття ними письмового зобов´язання щодо збереження державної таємниці.

Іноземцям та особам без громадянства доступ до державної таємниці надається у виняткових випадках на підставі міжна­родних договорів України, згода на обов´язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового розпорядження Президента України з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки України на підставі пропозицій Ради на­ціональної безпеки і оборони України.

Обов´язки громадянина щодо збереження державної таємниці

Громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов´язаний:

1) не допускати розголошення будь-яким способом держав­ної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв´язку з виконанням службових обов´язків;

2) не брати участі в діяльності політичних партій та громадсь­ких організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встанов­леному законом;

3) не сприяти іноземним державам, іноземним організаці­ям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України;

4) виконувати вимоги режиму секретності;

5) повідомляти посадових осіб, які надали йому допуск до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, що перешкоджають збереженню довіре­ної йому державної таємниці, а також про свій виїзд з України;

6) додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

Громадянин, якому було надано допуск та доступ до держав­ної таємниці і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іно­земну державу до розсекречування відповідної інформації, але не більш як на п´ять років з часу припинення діяльності, пов´яза­ної з державною таємницею.

Не обмежується виїзд у держави, з якими Україна має міжна­родні договори, що передбачають такий виїзд і згода на обов´яз­ковість яких надана Верховною Радою України.

На громадянина також поширюється обмеження свободи інформаційної діяльності.

Обмеження на оприлюднення секретної інформації

Підчас підготовки матеріалів для опублікування, поширен­ня у пресі та інших засобах масової інформації або переміщення їх через державний кордон органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни з метою охорони секретної інформації зобов´язані керуватися Законом України "Про інформацію" та іншими нор­мативно-правовими актами про державну таємницю.

Контроль за додержанням законодавства про державну таєм­ницю з метою запобігання її поширенню у пресі та інших засо­бах масової інформації здійснює центральний орган виконав­чої влади з питань інформаційної політики.

Секретна інформація до скасування рішення про віднесен­ня її до державної таємниці та матеріальні носії такої інформації до їх розсекречування можуть бути передані іноземній державі чи міжнародній організації лише на підставі міжнародних дого­ворів, згода на обов´язковість яких надана Верховною Радою України, або письмового мотивованого розпорядження Прези­дента України з урахуванням необхідності забезпечення наці­ональної безпеки України на підставі пропозицій Ради наці­ональної безпеки і оборони України.

Обмеження, пов´язані з державною таємницею, щодо пере­бування і діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, а також розташування та пере­міщення об´єктів і технічних засобів, що їм належать, визнача­ються відповідним законодавством.

Органи державної влади, в тому числі правоохоронні, конт­рольно-ревізійні та суди, з метою охорони державної таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України встановлю­вати порядок здійснення своїх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов´язану з державною таємницею.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядуван­ня, підприємства, установи і організації, що провадять діяльність, пов´язану з державною таємницею, вправі відмови­ти у виконанні запиту щодо надання секретної інформації чи інших подібних вимог органам державної влади, якщо останні не встановили такого порядку або не додержуються його.

Про мотиви такої відмови одночасно повідомляється Служба безпеки України, яка протягом місяця зобов´язана прийняти рішення про її обґрунтованість.