Спрямованість - це усталена система найважливіших цільових програм особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя.

Спрямованість виступає як системоутворююча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості виражаються цілі, в ім'я яких діє особистість, її мотиви, суб'єктивні ставлення до різних сторін дійсності.

Спрямованість може виявлятися в різних сферах життєдіяльності людини. Наприклад, можна говорити про морально-політичну спрямованість (ліберальну або консервативну), професійну спрямованість («технічну» або «гуманітарну»), побутову спрямованість (на дім та сім'ю або на друзів).

У всіх цих видах людської активності спрямованість проявляється в особливостях інтересів особистості: цілях, які ставить перед собою людина, потребах, пристрастях і установках, які реалізуються на потягах, бажаннях, схильностях, ідеалах та ін:

- Потяг - недостатньо повне усвідомлене прагнення до досягнення чого-небудь. Нерідко в основі потягу лежать біологічні потреби індивіда;

- Схильність - прояв потребностно-мотиваційної сфери особистості, що виражається в емоційному перевазі того чи іншого виду діяльності або цінності;

- Ідеал (від грец. Ідея, першообраз) - образ, який є втіленням досконалості і зразком вищої мети в прагненнях індивіда. Ідеалом може бути особистість вченого, письменника, спортсмена, політика, а також морфологічні характеристики конкретної людини або риси його особистості;

- Світогляд - система поглядів і уявлень про світ, на ставлення людини до суспільства, природи, самого себе. Світогляд кожної людини визначається його суспільним буттям і оцінюється в порівняльному зіставленні морально-етичних поглядів та ідеологічнихпоглядів, які у суспільстві.

- Переконання - вища форма спрямованості особистості, що виявляється в усвідомленої потреби діяти у відповідності зі своїми ціннісними орієнтаціями на тлі емоційних переживань і вольових устремлінь;

- Установка - готовність індивіда до певної діяльності, актуалізується за нинішньої ситуації. Вона проявляється у стійкій схильності до певного сприйняття, осмислення та поведінки індивіда. Установка висловлює позицію людини, його погляди, ціннісні орієнтації по відношенню до різних фактами побуту, громадського життя і професійної діяльності. Вона може бути позитивною, негативною або нейтральною. При позитивній установці явища, події та властивості предметів сприймаються доброзичливо і з довірою. При негативній - ці ж ознаки сприймаються викривлено, з недовірою або як чужі, шкідливі і неприйнятні для даної людини.

- Позиція - стійка система відносин людини до певних сторін дійсності, що виявляється у відповідній поведінці. Вона включає в себе сукупність мотивів, потреб, поглядів і установок, якими індивід керується в своїх діях. У систему факторів, що визначають конкретну позицію людини, включаються також його домагання на певне положення в соціальній і професійній ієрархії ролей і ступінь його задоволення в цій системі відносин;

- Мета - бажаний і представляється результат конкретної діяльності людини або групи людей. Вона може бути близькою, ситуаційної чи віддаленій, суспільно цінним чи шкідливою, альтруїстичної або егоїстичною. Особистість або група людей ставлять перед собою мету на основі потреб, інтересів і можливостей її досягнення.

Спрямованість формується в онтогенезі, у процесі навчання та виховання молодих людей, при підготовці їх до життя, професійної та суспільно корисної діяльності, служінню своїй Батьківщині. Тут важливо, щоб підростаюче покоління засвоїло, що їх особисте, сімейне благополуччя, досягнення в різних сферах діяльності і соціальний статус взаємопов'язані з готовністю до служіння своєму народові і державі, в якому вони живуть.

На основі домінуючої мотивації людини розрізняють три основні види спрямованості: спрямованість на взаємодію, спрямованість на завдання (ділова спрямованість) і спрямованість на себе (особиста спрямованість).

Спрямованість на взаємодію спостерігається в тих випадках, коли вчинки людини визначаються потребою у спілкуванні, прагненням підтримувати добрі стосунки з колегами тощо.

Спрямованість на завдання, або ділова спрямованість, відображає перевагу мотивів, які породжуються діяльністю: інтерес до процесу праці, безкорисливе прагнення до опанування нових навичок та умінь. Людина з такою спрямованістю орієнтується на співпрацю з колективом, домагається найбільшої продуктивності праці - своєї та інших людей, намагається обґрунтовано довести свою думку, яку вважає корисною для виконання завдання.

Спрямованість на себе, або особиста спрямованість - для неї характерна перевага мотивів досягнення особистих цілей.

Встановлено що особи з спрямованістю на себе мають такі риси характеру:

· більше зайняті собою і своїми почуттями, проблемами

· роблять необгрунтовані і поспішні висновки і припущення про інших людей, також ведуть себе в дискусіях

· намагаються нав'язати свою волю групі

· навколишні в їх присутності не почуваються вільно

Люди зі спрямованістю на взаємні дії:

· уникають прямого вирішення проблеми

· поступаються тиску групи

· не висловлюють оригінальних ідей і не легко зрозуміти, що така людина хоче висловити

· не приймають на себе керівництво, коли мова йде про вибір завдань

Люди з діловою спрямованістю:

· допомагають окремим членам групи висловлювати свої думки

· підтримують групу, щоб вона досягла поставленої мети

· легко і доступно викладають свої думки та міркування

· беруть в свої руки керівництво, коли мова йде про вибір завдання

· не ухиляються від безпосереднього вирішення проблеми.

Тема 17. Соціальні групи. Види. (2г)

За визначенням Роберта Мертона, група — це сукупність двох і/або більше людей, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність до цієї групи і вважаються членами цієї групи з погляду інших.