Критерії оцінювання результатів навчання студентів

Критерії оцінювання розроблені за чотирибальною системою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”) з урахуванням повноти і правильності виконання завдань та обов’язковим переведенням оцінок у шкалу ECTS і 100-бальну шкалу Університету для оцінювання інтегрованих знань студентів.

При цьому враховується:

- здатність диференціювати, інтегрувати й уніфікувати знання;

- вміння застосовувати правила, методи, принципи у конкретних ситуаціях;

- навики співвідношення причин і наслідків; спроможність аналізувати й оцінювати факти, події, явища та прогнозувати бажані результати від прийнятих рішень;

- здатність викладати письмову відповідь граматично і стилістично грамотно, логічно, послідовно з використанням наукових термінів понять (три останні критерії стосуються й усної відповіді).

Оцінювання результатів навчання студентів повинно відповідати наступним вимогам:

“відмінно”– коли студент демонструє знання всього програмного матеріалу; системно, послідовно, і грамотно і логічно його викладає; здатний пов'язати теорію з практикою; правильно відповідає на додаткові запитання в контексті теми заняття; спроможний обґрунтувати, аргументувати власні висновки; проявляє вміння самостійно узагальнювати матеріал.

Із загального обсягу студент правильно виконує 91 – 100 % завдань.

“добре” - коли студент володіє програмним матеріалом; грамотно і по суті викладає його; не допускає суттєвих помилок у відповіді на запитання; правильно використовує теоретичні положення і володіє необхідними навиками з узагальнення й систематизації матеріалу що вивчається.

Із загального обсягу студент правильно виконує 72 – 90 % завдань.

“задовільно”– коли студент засвоїв основний матеріал поверхово, але не знає окремих деталей; допускає неточні відповіді чи недостатньо чіткі формулювання; порушує послідовність у викладенні програмного матеріалу та має певні труднощі в узагальненні й систематизації матеріалу, що вивчається.

Із загального обсягу студент правильно виконав 53 – 71 % завдань.

“незадовільно”– коли студент не знає значної частини програмного матеріалу; допускає суттєві помилки у його викладі; не здатний узагальнити навчальний матеріал.

Із загального обсягу студент правильно виконав не більше 53 % завдань.

Приклад заліку

Розподіл балів у 100-бальній шкалі
Поточний контроль (ПК)	Разом за дисципліну
(вказуються різні форми поточного контролю та максимальні бали за виконані завдання) - усна відповідь – оцінюєтся від «задовільно» до «відмінно»; - доповнення з місця до усної відповіді на підставі аналізу рекомендованої літератури – від «задовільно» до «відмінно»; - виконання та захист індивідуального науково-дослідного завдання у вигляді реферату (від руки або в друкованому вигляді) два індивідуальних завдання за семестр – інюються від «задовільно» до «відмінно». Якщо студент пропустив практичне заняття, або отримав за відповідь на занятті «незадовільно» – він повинен відпрацювати пропущене заняття в усній формі на кафедрі та виконати в зошиті для практичних занять, за наявності, письмові завдання. За відпрацювання студент може отримати – від «задовільно» до «відмінно». В кінці семестру, для одержання ПК (поточного контролю), отримані студентом результати додаються, діляться на їх кількість, отриманих під час практичних занять та множаться на коефіцієнт (k): у робочій навчальній програмі дисципліни «Основи анатомії центральної нервової системи та фізіології вищої нервової діяльності» передбачено залік; 16 практичних занять під час, яких кожен студент має отримати не менше 50% результатів успішності за всіма видами робіт, таким чином – 8 і більше, отже, коефіцієнт k =20. Наприклад: Студент «А» за час практичних занять отримав такі результати: 3 + 3 + 4 + 5 + 4 + 5 + 4 + 4 = 32; 32 : 8=4; 4 х 20 = 80 балів за ПК. Студент «Б» за час практичних занять отримав такі оцінки: 5 + 5 + 5 + 5 + 5 + 5+ 5 + 5 + 5 = 45; 45 : 9 = 5; 5 х 20 = 100 балів Максимальна кількість балів – 100 балів. Максимальна кількість балів, яку можна отримати за залік -100.

7. Навчально-методичне забезпечення:

1. опорні конспекти лекцій;

2. навчальні посібники та ілюстративні матеріали;

3. робоча навчальна програма;

4. методичні вказівки щодо проведення практичних (семінарських) занять та самостійної роботи студентів денної форми навчання;

5. методичні вказівки щодо проведення практичних (семінарських) занять, самостійної роботи та написання контрольних робіт студентів заочної форми навчання;

6. тестові і контрольні завдання для тематичного оцінювання навчальних досягнень студентів.

Рекомендована література

Базова

Маруненко І.М., Неведомська Є.О., Волковська Г.І. Анатомія, фізіологія, еволюція нервової системи. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Видавництво «Професіонал», 2004.- 480 с.
Кизиминко Л.Д., Сняданко І.І. Основи анатомії і фізіології людини: теоретичний та практичний курс: Навчальний посібник. – Львів: Видавництво НУ «Львівська політехніка», 2009. – 248 с.
Сидоренко П.І., Бондаренко Г.О., Куц С.О. Анатомія і фізіологія людини: Підручник. – К.: ВСВ «Медицина», 2012. – 248 с.

Допоміжна

Аносов І. П., Хоматов В.Х. Анатомія людини у схемах: Підручник. – К.: Вища школа, 2002. – 191с.
Бодян О.П., Зданюк В.В. Анатомія людини: Практикум / Кам’янець-Подільський держ. ун.-т . – Кам’янець-Подільський, 2004. – 116 с.
О.П.Мотузок, А.І. Хмелькова, І.В. Міщенко Практикум з фізіології людини: Навчальний посібник. – К.: ВСВ «Медицина», 2015 – 160 с.
С.Т. Чорнокульський Анатомія центральної нервової системи: Навчально-методичний посібник. – Київ, Книга-плюс, 2014. – 160 с.
Основы физиологии человека \ Под ред. Б.И.Ткаченко. –СПб.,1994, Т.2 –412с.
В.І. Філімонова Нормальна фізіологія: Навчальний посібник. – К.: Здоров’я, 2008. – 608 с.
Физиология человека / Под ред. Косицкого. –М.,1985. –544с.
Общая физиология нервной системы / Под ред. П.Г.Костюка. - Л., 1979. –716с.
Шостак В.І. Природа наших відчуттів. –К.,1989. –117с.
Физиология вегетативной нервной системы / Под ред. О.Г. Баклаваджяна. –Л.,1981. – 750с.
Батуев А.С., Куликов Г.Л. Введение в физиологию сенсорных систем. – М., 1983.
Булыгин И.А. Физиология вегетативных ганглиев. – Минск, 1978.
Анохин П.К. Узловые вопросы теории функциональных систем. – М., 1980. – 197 с.
Адрианов О.С. О принципах организации интегративной деятельности мозга. –М.,1976. –280с.
Платонов К.И. Слово как физиологический и лечебный фактор. –М.,1962.
Дельгадо Х. Мозг и сознание / Перекл. з англ. –М.,1971. –264с.
Милнер П. Физиологическая психология /Перекл. з англ. –М., 1973. –647с.
Уолтер Г. Живой мозг / Перекл. з англ. –М., 1966. –300с.
Уєлс Х. Павлов и Фрейд / Перекл. з англ. –М., 1959. –287с.
Хьюбел Д. и др. Мозг / Перекл. з англ. –М., 1979. –280с.
Павлов И.П. Лекции по физиологии. –М.,Л., 1952.
Майоров Ф.П. История учения об условных рефлексах. –М.,Л., 1954.
Скляров Я.П. Физиология высшей нервной деятельности. Львів, 1952.
Коган А.Б. Лсновы физиологии высшей нервной деятельности. –М., 1988.
Бехтерева Н.П. Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека. –М., 1988.
Леонтьева Н.Н., Маринова К.В. Анатомия и физиология детского организма. –М.,1986.
Гайда С.П. Анатомія і фізіологія людини. –К., 1980.
Харченко П.Д., Чайченко Г.М. Фізіологія вищої нервової діяльності. –К., 1977.
Вартанян Г.А., Пирогов А.А. Механизмы пямяти центральной нервной системы. –М., 1988.
Асратян Э.А. Рефлекторная теория высшей нервной деятельности. –М., 1983.
Нормальная физиология. Учебник для студентов ун-тов /Под ред. Коробкова А.В. – М.: Высш. школа, 1980 – С. 231- 422.
Психофизиология: Учебник для вузов /Под ред. Ю.М. Александрова – 3-е изд. доп. и перераб. – СПб.: Питер, 2004. – 464 с.