Теорії та спрямованість особистості.
В історії дослідження особистості виділяють такі періоди:
V ст.. до н.е. - поч. ХІХ ст. - філософський-літературний період (Сократ, Аристотель, Локк,Юм), протягом якого основними проблемами психології особистості були питання моральної і соціальної природи людини, її вчинків і поведінки.
Поч. ХІХ ст.- ХХ ст. – клінічний період (Фрейд, Адлер, Юнг). У цей період в центрі уваги психіатрів опинилися клінічні чинники виникнення й перебігу хвороб, впливу хвороб на особистість, психологічні аспекти цілющих дій.
Поч. ХХ ст. - теперішній час - експериментальний період (Лазурський, Кеттел, Олпорт), який характеризується активним впровадженням в психологію експериментальних методик досліджень психічних явищ з метою позбавитися умови глядів й суб’єктивізму в їх поясненні.
В процесі диференціації напрямків дослідження особистості, що відбувся в першій пол.. ХХст. склався цілий ряд теорій особистості: гештальтпсихолгічна, психоаналітична, гуманістична, біхевіористична, когнітивна (таб.1)
Теорії особистості
| Психологінча школа | Період популярності | Осново-положники | Основні підходи | Техніки, які застосовували |
| Гештальт-психологія | Поч.. ХХст. | Т.Вертгеймер В. Келер К. Левін | Ціле являє собою щось більше від суми його складових | Вивчення через сприймання |
| Психоаналіз | Кін. ХІХ ст.. - теперішній час | З. Фрейд | Поведінка контролюється несвідомим потягом | Клінічне спостереження |
| Біхевіорізм | Поч.. ХХст. – теперішній час | Д. Уотсон | Психологія має зосереджуватись лише на тому, що можна спостерігати, тобто на поведінці | Науковий експеримент, випробовування |
| Гуманістична психологія | Серед. ХХст. - теперішій час | К. Роджерс А. Маслоу | Психологія має зосередитись на унікальності життєвого досвіду людини, на її самоактуалізації | Обговорення почуттів |
| Когнітивна психології | Теперішній час | У. Нейссер А. Пейвио Г. Сімон | Мета психологія – дослідження процесів отримання, -збереження та переробки інформації мозку | Дослідження особливостей пам’яті, мислення та функціонування інформаційних процесів. |
Серед основних теорій можна виділити три напрямки, які майже не пересікаються: біогенетичний, соціогенетичний, персонологічний.
Біогенетичний напрям базується на тому, що природним є спадкове, яке первісно обумовлює всі особливості розвитку особистості. Соціокультурні й ситуативні чинники лише накладають свій відбиток на своєрідність його протікань.
Серед найбільш відомих концепцій є теорія розроблена З. Фрейдом. Він вважав, що людиною актуально усвідомлюється лише незначна частина того, що відбувається в її душі й характеризує її особистість. Основна ж частина її досвіду і особистості знаходиться поза сферою свідомості, і дослідити її можна лише за допомогою спеціальних процедур, які розроблені в психоанілізі.
За 3. Фрейдом, структура особистості складається із трьох компонентів, або рівнів: «Воно», «Я», «Над-Я».
«Воно» - несвідома частина психіки людини, скупчення інстинктивних потягів, або сексуальних, або агресивних, які спонукають до негайного задоволення незалежно від ставлень суб'єкта до зовнішньої реальності.
«Я» відповідає свідомості. Це, як правило, самосвідомість людини, сприймання і оцінювання нею самою власної особистості і поведінки. «Я» орієнтується на реальність.
«Над-Я» являє собою систему моральних почуттів і вимог до поведінки, вчинків і рішень «Я» суб'єкта. «Над -Я» керується ідеальними уявленнями - прийнятими у суспільстві нормами моралі і цінностями.
Несвідомі потяги дуже часто призводять до конфлікту між «Воно» і «Над-Я», який розв'язується за допомогою «Я», тобто свідомості, яка, діючи відповідно до принципів реальності і раціональності, прагне максимально задовольнити потяги «Воно» і водночас не відступитися від моральних норм.
Соціогенетичний напрямок знайшов своє втілення в теорії соціалізації, теорії навчання, теорії ролей.
Згідно з теорією соціалізації, людина, яка народжується біологічною істотою, стає особистістю завдяки впливу соціальних умов життя.
Відповідно до теорії научіння, розвиток особистості відбувається в процесі научіння, засвоєння суми знань.
Теорія ролей виходить з того, що характер поведінки особистості та її відносини з іншими людьми залежать від системи соціальних ролей, які вона виконує.
Як бачимо, в теоріях соціогенетичного напряму недооцінюється значення індивідуальних природжених особливостей, а також внутрішня активність особистості як свідомого суб'єкта діяльності.
Персонологічний (особистісно-центрований) напрям вважає, що розвиток особистості відбувається за рахунок первісно притаманного їй прагнення до самоактуалізації і внутрішнього самовдосконалення. Цей напрям визначають як гуманістичний. Його суть полягає у відмові від маніпулятивного підходу і погляді на особистість як на найвищу соціальну цінність. Згідно з гуманістичним підходом, людина може виявити своєрідність і неповторність власного «Я» лише за умови відповідної організації міжособистісних стосунків.
Описані напрями відбивають різні реальні іпостасі розвитку особистості, і тому надати пріоритет будь-якому з них дуже важко. Інтегрувати вищеназвані підходи до розуміння особистості дозволяє історика-еволюційний підхід, в якому антропологічні якості людини і соціально-історичний спосіб життя виступають як передумови і як результат розвитку особистості. В контексті цього підходу рушійною силою розвитку особистості виступає сумісна діяльність, завдяки якій відбувається індивідуалізація особистості. У вітчизняній психології ця теорія отримала назву теорії діяльності (Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв).